Соціолог Андрій Єременко про коронавірусні страхи, карантин, що об'єднує, та претензії до церкви

22 квітня 14:48

Соціолог Андрій Єременко про коронавірусні страхи, карантин, що об'єднує, та претензії до церкви

22 квітня 14:48

16 березня Кабмін оголосив в Україні карантин. Через місяць після його початку можна оцінювати, наскільки виправдовуються страхи, підтверджуються побоювання та наскільки боляче обмеження вдарили по кишенях людей.

Nash.Live попросив політтехнолога, соціолога, засновника дослідницької компанії ACTIVE GROUP Андрія Єременка вивчити результати соціологічних опитувань різних українських компаній та проаналізувати градус настроїв в суспільстві.

Місце для надії

- Є прогнози про те, що карантин та поширення коронавіруса кардинально змінять життя людей. Зараз вже відбуваються зрушення, трансформації?

- Даю цифри на кінець березня-початок квітня. В Info Sapiens поставили питання так: як ваша сім'я переживе пандемію? Майже 50% бояться серйозних наслідків. Тобто станом на початок карантину наслідків ще не помітили, але вже був страх. Сам по собі він уже змінює життя. Це самоздійснене пророцтво: якщо ми дивимося навколо та боїмося серйозних наслідків, отже, вони вже настали, але ми їх ще не усвідомили.

За даними Research & Branding Group, 43% вважають, що їхнє життя зміниться (повністю зміниться - 12%, швидше за зміниться - 31%). За звичкою, чекають поганих змін, страхів. 42% вважають, що скоріше не зміниться.

За даними R&B, почуття, які зараз відчувають: на першому місці тривога (38%), на другому надія (32%), на третьому - оптимізм (22%), на четвертому - страх (20%).

Онлайн-опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) про те, наскільки турбує поширення коронавіруса: турбує 53%, сильно турбує 34%.

Ми бачимо, що зараз люди вагаються між страхом заразитися (що захворіють самі, заразяться близькі) та страхом економічних втрат. Спочатку страх економічних втрат був більшим. Але коли телевізор розповів багато дивного та лячного про коронавірус, люди почали більше боятися за здоров'я.

Коли страх за здоров'я буде знижуватися та гроші закінчуватися, люди говоритимуть: "Нумо виходити, скільки можна чекати!" Це будуть говорити найактивніші, яким вдома не сидиться - пасіонаріям важко в чотирьох стінах, вони щось весь час придумують. Про це говоритимуть підприємці. Але буде інша категорія, чисельна більшість, яка хоче захищеності та соціальної підтримки держави. Але вони менш активні.

- Страхи можна зрозуміти і в зв'язку зі здоров'ям, і в зв'язку з економічними втратами. Але які надії у людей виникають у зв'язку з коронавірусом, пандемією, карантином?

- У нас люди насправді дуже оптимістичні. Якщо ви подивитесь на стандартний список скарг, то він буде приблизно таким: все погано, влада не працює, нам ніхто не допомагає, тому ми самі якось виживемо, картоплю посадили, дітей в школу відправили, навчилися щось нове робити і т. д. Причому це стабільно й не залежить від влади, наявності карантину та інших подій в країні. Тобто після слів, як все погано, часто через кому йде набір конкретних дій, які показують, що або все не так погано, або людина знає вихід.

Це наш досвід починаючи з 90-х рр. Найактивніша частина населення зараз, це ті, кому 30-40 років, ті, хто ходив до школи, коли батьки саджали картоплю біля багатоповерхівок в містах. Це життя реальне, воно важке, але ми сприймаємо його як можливе.

Також не забуваємо, що йде війна, ми її проходимо та вміємо під час неї виживати. Причому, судячи з економічного зростання аж до нинішньої кризи, виживати непогано. Це дає надію: все мине, все на краще.

Точки об'єднання суспільства

- Суспільство з тих чи інших питань завжди ділиться на табори: віруючих та невіруючих, прихильників та супротивників обмежень і так по багатьох питаннях. Є поняття теми або питання "що розділяють суспільство". Карантин став такою темою?

- Наше дослідження Active Group й таке формулювання питання: "як ви вважаєте, як змінилися відносини в суспільстві в зв'язку з епідемією?". 51,5% вважають, що відносини покращилися, і тільки 32% - що погіршилися.

У R&B Group було формулювання питання: об'єднує чи роз'єднує ситуація з поширенням коронавіруса. Відповіді: об'єднує - 49%, роз'єднує - 36%.

Формулювання питань і результати різні, але в цілому люди кажуть, що відносини швидше поліпшуються.

В українців взагалі є здатність до об'єднання перед спільною проблемою. У 2013 році наприкінці березня в Києві випала величезна кількість снігу й тоді сталося диво. Люди розчищали лікарні, джипи витягали роздовбані "ланоси", один одному носили їжу і т.п. Все місто об'єдналось, хоча глобальних домовленостей не було.

Другий привід для об'єднання - фінал Ліги Чемпіонів в Києві в 2018 р .: дехто намагався заробляти, але були люди, які безкоштовно підвозили уболівальників, були добровільними екскурсоводами і т.п.

Можна згадати час Майдану (не саме Майдан - це інша справа), а період, коли з вулиць зникла поліція. З'явилися загони самооборони, які розібралися з дрібною вуличною злочинністю.

Уже промовчу про волонтерський рух на початку війни. Інша справа, що політично є відмінності. Якщо об'єднання на початку війни багато в чому було навколо лідера держави, то зараз прапора для об'єднання особливо немає. Так, у Володимира Зеленського є певна підтримка, і вона не сильно падає. Але у партії "Слуга народу" вона падає, Кабміну стабільно не надто вірять. Тобто зараз відбувається об'єднання без загального прапора, мережеве. Цим воно й цікаве - це досить рідкісне явище.

- У багатьох прикладах необхідність в об'єднанні був короткостроковою. Зараз вона розтягнута в часі. Чи вистачить сил, терпіння об'єднувати довго, поки триває карантин?

Вистачить. Об'єднання, яке виникло на тлі війни, вистачило до сих пір. Є волонтерські групи, які працюють, є активісти, які стежать за тим, що відбувається в армії та, якщо щось не так, піднімають шум. Хтось витрачає час і ресурси, щоб все це зробити, помітити. Тут та ж історія.

- У нас є схильність до сакралізації на тлі екстраординарних подій. Це стосується і професій, як було з військовослужбовцями у зв'язку з російською агресією. Чи є прояви сакралізації професії медика?

- Я очікую, що, коли все закінчиться, медики залишаться дуже шанованими людьми. Так само, як зараз військовослужбовці.

Війна - тому необхідність в армії стала очевидною. Навіщо потрібна "швидка допомога", стає очевидно тоді, коли її викликаєш. Ось і зараз необхідність у медицині точно стане очевидною, лікар стане більш шанованою професією. Але не факт, що високооплачуваною.

Про шкідливу жертовність

- Чого зараз, на тлі пандемії в світі, українці бояться найбільше?

- За даними нашого опитування (Active Group), 68% бояться, що захворіють близькі, 45% самі бояться тяжко захворіти, 42% бояться за стан держави, 34% бояться проблем з роботою.

R&B group з'ясувала про проблеми: турбота про здоров'я близьких, фінансові труднощі - 30%, страх заразитися - 17%, тривога через невизначеність - 15%, важко сидіти вдома - 15%.

За даними КМІС, найбільший страх - за здоров'я близьких. На другому місці загальна невизначеність. Є й інші. Виходить, що за всіма опитуваннями і з величезним відривом, майже в два рази більший, ніж за себе, - страх за близьких. Тільки потім йде занепокоєння через фінансові труднощі.

- Такий розрив на користь турботи про здоров'я близьких, можливо, пояснюється тим, що з січня постійно твердять про те, що в групі ризику люди похилого віку?

- Проблема України в тому числі й пострадянського простору в цілому, в тому, що ми не цінуємо своє життя. Ми не звикли цінувати ані його, ані своє здоров'я. Попитом користуються заглушки на ремені безпеки, велике прагнення обійти розумні обмежують заборони (наприклад, плавати за буйки).

Є безліч маркерів того, що ми не цінуємо своє життя і це наша велика біда й без коронавіруса. Але, при цьому, ми цінуємо життя оточуючих. Машина потрапляє в аварію: батьки не пристебнуті, а дитина в надійному кріслі. В результаті дитина або сирота, або з каліками-батьками. Таке теж буває.

Нас привчили до жертовності ще в СРСР (коли вся культура була створена так, щоб привчати до жертовності заради світлої ідеї або інших людей), а це зараз стає спільною проблемою. У людини щось довго болить, вона терпить, потім хвороба звалює її з ніг, її забирають до лікарні, призначають дороге й тривале лікування. І замість легкого та швидкого варіанту, вона перевантажує медичну систему через відсутність цінності власного життя.

Всі кричать про епідемію, а бабусі в церкви ходять. Вони не цінують власне життя. Але спробуй скажи такій бабусі, що заразиться онук...

Довіра до церкви, місцевої та центральної влади

- Питання про відвідування церков зараз особливо актуальне. Наскільки зараз люди довіряють церкві як інституту: якщо парафіянам скажуть не ходити на богослужіння, вони не будуть?

- На перших позиціях довіри до інститутів у нас стабільно знаходяться армія, церква, волонтери, громадські організації.

Церкві як інституції у нас більш-менш довіряють, але не всі. Тому що церква в Києві і в якомусь райцентрі - це дві різні організації. Це залежить навіть не від патріархату, а від священика на місці.

У Києві церква - це місце, куди приходять мало знайомі між собою люди, щоб провести ритуал і піти. Це не соціальне місце, це місце для емоції, релігійного враження. У селі та райцентрі - це місце, яке об'єднує людей. Під час передвиборних кампаній кандидати зустрічаються біля церков. Бувають моменти, коли церква підміняє собою місцеву владу: народ намагається не платити податки, але церкві десятину віддають, там її розподіляють, а потім з'ясовується, що завдяки церкві відремонтований місцевий місток, або, що значно частіше трапляється, надано допомогу бідним в якомусь варіанті: одягом, обідами. Це якоюсь мірою дублювання функціоналу органів соцзахисту.

Але насправді дуже релігійних людей в країні не так багато. Колись ми проводили опитування. Спочатку питали людей, до якої конфесії вони себе відносять, а потім тих, хто назвав себе "християнами" просили назвати заповіді і рахували, скільки саме їх можуть перелічити. Навіть 7-8 заповідей могли згадати лише одиниці. Люди дотримуються ритуалістики, але іноді. Пост, за різними опитуваннями, тримає близько 30% населення, а реально - близько 15-20%.

New Image Marketing Group проводила онлайн опитування з адекватною вибіркою по містах (не по селах): 62% сказали, що на Великдень не підуть до церкви через карантин, 26% - що взагалі не відвідують церкву. Factum Group зафіксувала: про те, що на Великдень планують сидіти вдома, заявили 59%.

З одного боку, держава звикла не сваритися з церквою. З іншого боку, подивіться на позитивну реакцію на дії мера Дніпра Бориса Філатова (біля входу до церкви, де у Вербну неділю прихожан причащали з однієї ложки, перерили вхід та в'їзд, щоб перевірити витік у трубі, - ред.). Тобто церкви люблять, але й Філатов молодець. І на історію з поширенням вірусу в Києво-Печерській Лаврі реагують дуже агресивно: багато закликів "закрити їх там, нехай лікуються святою водою".

Також накопичилися претензії до Московського патріархату. Нещодавно на фокус-групах в Харкові (тема груп була не пов'язана з релігією), Московському патріархату пригадали відмову відспівувати загиблу дитину, на яку впав самогубець, через те, що її було неправильно похрещено. Скандал був кілька років тому, але це пам'ятають досі. І таких претензій дуже багато, не кажучи вже про явний вплив РФ через церкву.

- Минув місяць після відходу країни на карантин. За цей час змінилося ставлення до місцевої влади і як оцінюють карантинні заходи центральної влади?

- До місцевої влади ставлення хороше. Це те, про що я говорив: якщо і є прапор, навколо якого об'єднання відбувається, то це мер. Не конкретний, а сама посада. Мер робить осмислені дії, знаходиться в комунікації, може показати і розповісти реальні відчутні результати.

Те, що у місцевої влади забрали великі гроші при секвестрі бюджету, було великою помилкою. Тепер мери, які набралися "уважухи", тому що роблять щось для міста осмислене і зрозуміле (заходи на рівні держави частіше незрозумілі для людей), зможуть сказати, що зробили б більше, але гроші забрали. Цю думку донесуть до виборців. Ось тут центральній владі буде сумно.

Active Group проводила опитування 11-14 квітня. Одне з питань: як ви вважаєте, чи достатні карантинні заходи? 34, 3% вважають, що вони повинні бути більш жорсткими, 45,7%, що вони достатні. Є схвалююча більшість - 80%. Соціологічна група "Рейтинг" проводила опитування наприкінці березня і просила оцінити заходи влади по боротьбі з коронавірусом. Занадто м'якими їх назвали 28%, оптимальними - 58%. Тобто схвалює більшість у 86%. Телефонне опитування КМІС наприкінці березня: наскільки вчасно влада застосувала карантинні заходи? 38% вважають, що із запізненням, 49% - що вчасно. Разом 87% схвалюють.

Різні часи, різні служби і різні формулювання і ми отримуємо по 80-87% підтримки. Тобто заходи люди підтверджують.

- Але, крім заходів, спрямованих на захист здоров'я, є ще й компенсатори, в зв'язку з фінансовими втратами, і їх явно не вистачає. Люди це помітили?

- Помітили. Опитування Info Sapiens про негативні наслідки коронавіруса для сім'ї: зменшення доходу - у 38%. Опитування New Image Marketing Group, зайнятість під час карантину: тільки 20% працюють в звичайному режимі, а інші ні. 17% у відпустці за свій рахунок, 15% - віддалено зі збереженням зарплати.

Грошей вистачить, за даними New Image Marketing Group, на 1-2 тижні у 40%. Цікаво, що сказали це три тижні тому й гроші повинні були закінчитися. Active Group нещодавно провела схоже опитування і цифри практично ті ж.

- Мабуть, це про наш оптимізм. Викрутилися, зайняли грошей...

- Але потім доведеться віддавати, а зараз в містах сфера обслуговування померла як клас. Щоправда після закінчення карантину перукарні і кафе буду завантажені, ресторани якось теж завантажені. Плюс щороку 10 млрд дол. "відлітали" на відпочинок за кордон. Але в цьому році гроші туди не полетять. Вони підуть в Південне, Залізний Порт, Одесу, Моршин, Сваляву і т.д. Всі люди, які можуть поїхати за кордон, туди не поїдуть - доведеться працювати й будуть вириватися на кілька днів по Україні.

- Люди вже можуть оцінювати свої втрати і перспективи. У зв'язку з тим, що фінансово вони швидше втратили, ставлення до центральної влади погіршилося?

- До президента ставлення досить рівне, до Кабміну і парламенту традиційно погане. Так було завжди.

За карантинним заходам різні компанії показують, що плюс-мінус ставлення до них добре. А тепер цікаве й по персоналіях. Єдиним, кого оцінюють не надто погано - це Зеленський. Це оцінювали "Рейтинг", Info Sapiens і R&B за схожою шкалою. За всіма на першому місці президент. На другому місці у "Рейтингу" МВС, у Info Sapiens - місцева влада (у "Рейтингу" місцевої влади в списку не було взагалі), у R&B (оцінювали персоналії за прізвищами) - Дмитро Разумков.

У МОЗ за опитуванням Info Sapiens - мінус 39 (якщо від тих, хто оцінює добре, відняти тих, хто оцінює погано, отримали негативне число) і по цим же опитуванням найгірший рівень оцінок у Кабміну. За опитуванням "Рейтингу" прем'єр-міністр Денис Шмигаль швидше позитивний, у нього +4. За опитуванням R & B у нього +6. Цей дисонанс незрозумілий. Можливо, у нас вважають Кабмін поганим, а прем'єра хорошим, але зазвичай так не буває.

Тобто особисто президента оцінюють добре, а інших погано. Подекуди, за непрямими даними, добре оцінюють мера. Зеленський на комунікації, демонструє бурхливу, я не впевнений, що адекватну, але діяльність. Крім того, люди бачать контраст з російською політикою. Володимир Путін з'являється дивно, рідко та з якогось бункера. На цьому тлі український президент виглядає пристойно.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^