Від ядерної війни до вірусу з Уханю. 10 пророцтв фантастів, які дійсно справдилися

28 лютого 18:01

Від ядерної війни до вірусу з Уханю. 10 пророцтв фантастів, які дійсно справдилися

28 лютого 18:01

Ви вірите, що деяким людям вдалося передбачити майбутнє, вловити відгомін катастрофи, події, якої ще не відбулося, і втілити її у своєму творі? Чи вважаєте, що такі люди просто вдало передбачали події, виходячи з власного досвіду та ерудиції? Або усі "передбачення" – насправді щасливі збіги?

Nash.live зібрав 10 відомих пророцтв у книгах, іграх і мультфільмах – починаючи з Едгара По і Жюля Верна та закінчуючи "Сімпсонами" і Battlefield – які справдилися в реальності.

Зміст

Палітурка книги "Очі темряви"

Американський фантаст Дін Кунц писав про вірус з китайського Уханю ще 1981 року – у своєму романі "Очі темряви". За сюжетом це "найнебезпечніша біологічна зброя", яку розробили в лабораторії неподалік від китайського міста Ухань. Звідси й назва – *"Ухань-400". У книзі про вірус вперше заговорив професор Лі Чен, який втік з Китаю до США.

"Ухань-400" – ідеальна зброя. Діє лише на людей. Не передається жодними іншими живими істотами. Так само, як і спірохета, збудник сифілісу, "Ухань-400" життєздатний поза людським організмом не більше хвилини...

Носій ставав заразним вже за чотири години після контакту з вірусом. Це неймовірно короткий інкубаційний період. Заражена людина не живе довше двадцяти чотирьох годин... Цей вірус страшніший за лихоманку Ебола в Африці. Він забезпечує стовідсоткову смертність. Ніхто не виживав. Китайці перевіряли його на політичних в'язнях", – так описують "Ухань-400" у книзі.

Насправді, окрім моторошного збігу місця походження вірусу, "Ухань-400" з роману та коронавірус COVID-19 не мають нічого спільного:

  • вигаданий вірус – біологічна зброя, створена людиною. Джерелом реального, швидше за все, були кажани або інші дикі тварини, яким він передався від кажанів;
  • смертність від "Уханю-400" – 100%, а від справжнього коронавірусу – близько 2%. Станом на 28 лютого з 83 388 заражених одужали 36 558 осіб, загинули – 2858;
  • інкубаційний період вірусу у книзі – близько чотирьох годин, а коронавірусу COVID-19 – близько 14 днів.

До того ж, як з'ясував портал Snopes, у першому виданні 1981-го вірус мав назву "Горки-400" – за назвою російського міста, в якому, згідно з первісним задумом автора, знаходилася лабораторія-джерело вірусу. Вже у перевиданні книги 1989 року (за іншими даними – 2008 року) Кунц змінив місце походження вірусу на Ухань.

Співзасновниця книгарні Bleak House Books в Гонконзі Дженні Сміт пояснила виданню SCMP:

"З 1986 року відносини між США і Радянським Союзом почали поліпшуватися завдяки Михайлу Горбачову. У 1988 він був нашим другом, а не ворогом".

Вона вважає, що фантаст змінив назву вірусу саме через це – аби не показувати Росію у своїй книзі "антагоністом". До того ж, за словами її чоловіка Альберта Вана, Ухань завжди був містом, біля якого знаходилися дослідні центри, що вивчали в тому числі віруси:

"Розумні, проникливі письменники – як Кунц – знали про все це і використовували цей невеликий шматочок фактичної інформації, щоб створити історію, одночасно переконливу і тривожну".

Сам письменник у післямові до нового видання книги казав, що "осучаснив деякі реалії, що стосуються політики і культури".

Шутер від першої особи Battlefield 3, в якому розповідається про боротьбу з тероризмом, вийшов 25 жовтня 2011 року. У місії "Брати по зброї" російські оперативники намагаються запобігти терактам в Парижі, які організувало міжнародне терористичне угрупування. За сюжетом того дня гине багато людей. Дата місії – 13 листопада 2014 року.

Саме цього дня – 13 листопада, але за рік, – у столиці Франції сталася серія терактів, наймасштабніша за кількістю жертв за всю історію країни. Увечері кілька груп терористів атакували місця відпочинку людей. Загинули 129 осіб, ще 352 постраждали. Відповідальність за теракти взяла на себе "Ісламська держава".

Марк Твен

Знаменитий письменник Марк Твен, автор "Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура" і книг про Тома Сойєра, помер 1910 року у віці 74 років. За рік до смерті він сказав, що "прийшов до цього світу разом з кометою Галлея, і наступного року залишить його разом з нею".

"Якщо я не зникну разом з кометою Галлея, це буде найбільшим розчаруванням в моєму житті. Бог, напевно, вирішив: ось два химерних незбагненних явища, вони разом виникли, нехай разом і зникнуть", – казав він.

Твен народився 30 листопада 1835 року, за два тижні після того, як комета пройшла *перигелій, і помер 21 квітня 1910 року – за день після її наступного перигелію.

Хмарочос "Уламок"

Все, що відбувається, вже було у "Сімпсонах". Вони передбачили президентство Дональда Трампа за 16 років до його перемоги, результат кількох Суперкубків, покупку студії "20th Century Fox" компанією Disney, травму Неймара на чемпіонаті світу 2014 року і навіть, за деякими теоріями змови, трагедію *11 вересня.

Деякі передбачення можна пояснити проникливістю і далекоглядністю творців серіалу, деякі – закономірною подією, інші – збігом. Але як вони точно вказали місце розташування лондонського хмарочоса "Уламок" за 14 років до його будівництва?

У 19 серії 6 сезону "Весілля Лізи", який вийшов 1995 року, Ліза Сімпсон вирушає до Лондона 2010 року. На одному з кадрів за Тауерським мостом можна побачити хмарочос, обрисами схожий на знаменитий "Уламок". Будівництво "Уламка" почалося 2009 року, і раніше нічого схожого у лондонському пейзажі не було. Можливо, у 1995-му вже існував проект будівництва? Ні, його розробили в 2000 році.

Ілюстрація до "справи Дадлі та Стівенса" з газети London News

"Оповідь Артура Гордона Піма" – єдиний закінчений роман майстра детективів Едгара По, опублікований 1838 року. По описує моторошний морський звичай, який виправдовує канібалізм серед моряків, що пережили катастрофу і вмирали від голоду. Всі моряки мали дати згоду і тягнути жереб, щоб вирішити, кого буде вбито і з'їдено першим. Головний герой і ще троє людей – єдині, хто виживає на кораблі після заколоту і сильного шторму. В них немає ані їжі, ані води, і один з матросів – колишній бунтівник на ім'я Річард Паркер – пропонує одному з них пожертвувати собою, щоб інші могли жити. Чоловіки кинули жереб, і Паркер витягнув коротку соломинку.

"Паркер опору не чинив; Петерс ударив його ножем у спину, й він упав мертвий. Не стану розповідати про кривавий бенкет, який відбувся зразу по тому. Такі речі можна лише уявити, але жодні слова не донесуть до свідомості витончений жах їхньої реальності. Скажу лише, що насамперед ми втамували кров'ю забитого пекельну спрагу, а потім з обопільної згоди відрубали в нього голову, руки та ноги і разом з нутрощами викинули в океан, а решту їли по шматочку протягом наступних чотирьох днів, яких я ніколи не зможу забути", – так головний герой описує вбивство Паркера.

В 1884 році яхта "Міньонетт" з чотирма членами екіпажу на борту розбилася поблизу Мису Доброї Надії. Команді вдалося врятуватися на маленькій шлюпці, але з їжі у них було лише дві банки консервованої ріпи, а пити морську воду вони не наважувалися. Одного разу капітанові вдалося зловити черепаху, але й її не вистачило надовго.

Після тижня голоду й спраги наймолодший з них, 17-річний юнга, знепритомнів – ймовірно, він був хворий, оскільки пив морську воду. Капітан Томас Дадлі запропонував вдатися до морського звичаю і вбити юнака (який, на їхню думку, все одно помирав), аби інші врятувалися. Матрос Едмунд Брукс був проти, але, оскільки він був у меншості, капітан зі своїм помічником, Едвіном Стівенсом, забили юнгу, а після розчленували. Його останками всі троє харчувалися ще чотири дні, аж поки їх не підібрав німецький корабель. З'їдену молоду людину звали Річард Паркер – після цього виникають питання до Едгара По.

Після повернення до Англії моряки постали перед судом за вбивство Паркера. Про справу Дадлі і Стівенса знали не лише в усій вікторіанської Англії, а й за її межами – вона стала однією з найвідоміших в англійській юриспруденції. Суд виправдав Брукса (моряка, який був проти вбивства), а Дадлі й Стівенса засудив до смертної кари з рекомендацією помилування – і зрештою їх було помилувано.

На честь Річарда Паркера названий бенгальський тигр з "Життя Пі" – роману Янна Мартела і його однойменної екранізації 2012 року.

Літаючий острів Лапута із "Мандрів Гуллівера"

Супутники Марса Фобос і Деймос відкрив астроном Асаф Холл 1877 року. За 151 рік до цього відкриття Джонатан Свіфт у "Мандрах Гуллівера" написав, що навколо Марса обертаються два супутники, і навіть приблизно вказав їх розмір і швидкість обертання. Свіфт описував відкриття астрономів літаючого острова Лапута:

"Вони відкрили дві маленькі зірки або два супутники, з яких найближчий до Марса віддалений від центру цієї планети на відстань, рівну трьом її діаметрам, а більш віддалений знаходиться від неї на відстані п'яти таких самих діаметрів. Перший здійснює свій оберт протягом 10 годин, а другий протягом 21 з половиною години...".

Насправді Фобос і Деймос знаходяться на відстані 1,4 і 3,5 діаметра Марса від його центру, а їх періоди обертання – 7,6 і 30,3 години відповідно.

Раніше за Свіфта наявність у Марса двох супутників помилково припустив Йоганн Кеплер у 1611 році. Він розшифрував анаграму Галілео Галілея з перекладом "Найвищу планету потрійною спостерігав" (про кільця Сатурна) як "Привіт вам, близнюки, Марса породження" і вирішив, що вчений відкрив два супутника Марса. Також Кеплер, ймовірно, помилково виходив з логіки, що Земля має один супутник, а Юпітера – чотири, отже, в Марса їх має бути два.

На одному з "вгаданих" Свіфтом супутників, Деймосі, на його честь названо кратер.

Герберт Уеллс

Роман "Світ дає свободу" англійського фантаста і історика Герберта Уеллса було опубліковано 1914 року – за півроку до початку Першої світової війни. У книзі письменник передбачив появу ядерної зброї та атомної бомби (він першим вжив цей термін), заснованої на розщепленні атома, а також війну із застосуванням цієї зброї. Він зумів описати значення атомної енергії для прогресу людства і показав страшні наслідки застосування ядерної бомби за 31 рік до того, як США скинули такі бомби на Хіросіму і Нагасакі:

"Світ навколо кудись зник. На землі не існувало вже більше нічого, окрім пурпурно-червоного, сліпучого блиску і гуркоту – жахливого гуркоту, який поглинає все, який не змовкають ані на мить. Всі інші вогні згасли, і в цьому сліпучому світлі, осідаючи, руйнувалися стіни, злітали в повітря колони, перекидалися карнизи і кружляли шматки скла".

"І до цього дня поля битв тієї божевільної епохи містять радіоактивні речовини і є центрами дуже шкідливих випромінювань", – писав Уеллс.

Він застерігав людство від використання ядерної зброї, кажучи в романі, що "слід взяти під контроль всі запаси ядерної вибухівки і всі апарати для її виготовлення".

Письменник помилився всього на рік, пророкуючи відкриття штучної радіоактивності (1934) і запуск першої у світі атомної електростанції (1954). Щоправда, він вважав, що до середини XX століття атомні двигуни вже будуть використовуватися в усіх видах транспорту – автомобілях, кораблях і літаках.

"Терориста номер один у світі", ватажка ісламістської терористичної організації "Аль-Каїда" Усаму бен Ладена, вбили в Пакистані в 2011 році в результаті операції ВМС США "Спис Нептуна". Він кілька років переховувався в особняку на околиці Абботтабада поруч з найбільшою військовою академією Пакистану і, за даними спецслужб, не залишав будинку. Після терактів 11 вересня 2001 року США обіцяли за інформацію про його місцезнаходження 25 млн доларів. У 2007-му нагороду подвоїли.

Прибиральник з серіалу "Клініка" ще в шостому сезоні (2006 рік) казав, що "бен Ладена варто шукати в Пакистані". Насправді в 2006 році думка про те, що "терорист номер один" ховається в Пакистані, була доволі поширена. Але відразу після вбивства бен Ладена "пророцтво" Прибиральника звучало вражаюче – відео з заголовком "Прибиральник мав рацію" набрало понад мільйон переглядів.

Ілюстрація "Із Землі на Місяць" 1870 року

Французький письменник Жюль Верн у романі "Із Землі на Місяць прямим шляхом за 97 годин 20 хвилин" (1865) першим намагався обґрунтувати політ на Місяць з наукової точки зору, використовуючи знання свого часу. Хоча ідея "космічної гармати", з якої у книзі відправляють до Місяця "снаряд" з пасажирами, у наш час є дещо наївною, Жюль Верн точно передбачив деякі технічні деталі польоту:

  • як екіпаж "вагона-снаряда", в якому герої роману вирушили до Місяця, так і екіпаж кожного "Аполлона" складався з трьох осіб;
  • снаряд у романі був алюмінієвим, а при створенні посадкового модуля "Аполлонов" використовувався саме алюміній;
  • гармату з роману будують у штаті Флорида – саме з космодрому у Флориді перші "Аполлон" вирушили на Місяць.

За легендою, астронавт Френк Борман розповідав, як його дружина, прочитавши "Із Землі на Місяць", боялася за життя чоловіка, після чого він порадив їй прочитати продовження – "Навколо Місяця".

Загибель "Титаніка" в уявленні художника Віллі Штевера, 1912 рік

Найстрашніше та, мабуть, найвідоміше пророцтво стосується загибелі "Титаніка". Американський письменник Морган Робертсон у 1898 році видав повість "Марність" про розкішний пасажирський лайнер "Титан", який усі вважали непотоплюваним і який затонув після зіткнення з айсбергом. Катастрофа сталася в квітні у північній частині Атлантичного океану.

14 років потому, після того, як "непотоплюваний" "Титанік" затонув у північній частині Атлантичного океану через зіткнення з айсбергом (також в квітні), повість отримала друге життя. Жахливо, наскільки обставини катастрофи і навіть назва судна збігаються з реальністю. Після катастрофи 1912 року "Марність" перевидали під новою назвою – "Загибель Титана, або марність". Багато джерел пишуть про разючу схожість характеристик вигаданого "Титану" і "Титаніка":

Скріншот: uk.wikipedia.org

Однак скептики стверджують, що в другому виданні Робертсон змінив параметри "Титана" таким чином, щоб наблизити їх до реальних параметрів "Титаніка".

"У "Марності" 1898 р. видання потужність двигунів "Титана" дорівнювала 40 тис. к.с. (у виданні 1912 р потужність збільшилася до 75 тис. к.с., добре, що кількість димових труб залишалася невідомою), тоді як потужність двигунів "Титаніка" – 46 тис. к.с.", – пише у передмові до повісті перекладач Дмитро Мітюков.

 

Фото на головній – ілюстрація до книги Жюля Верна "Із Землі на Місяць"

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^