Місяць на карантині: як повернутися до життя без заборон?

Місяць на карантині: як повернутися до життя без заборон?
16 квітня 10:00

Місяць на карантині: як повернутися до життя без заборон?

16 квітня 10:00

Рівно місяць тому, 16 березня, Кабмін встановив по всій Україні режим карантину. Хоча перші обмеження в зв'язку з поширенням коронавіруса запровадили ще 11 березня, через п'ять днів їх суттєво посилили.

З того часу на кожні два кроки вперед щодо обмежень, влада робить один крок назад, послаблюючи заборони та їх вплив. Обов'язкові маски в громадських місцях, є заборона виходити більше, ніж по двоє, літніх людей відправили на самоізоляцію. За порушення цих умов передбачені чималі за нашими мірками штрафи - від 17 тис. грн.

При цьому компенсувати втрати реального сектора економіки в Україні повністю не можуть. Доходи людей впали, але влада готова фінансово допомогти тільки частині з них й то незначно, виплативши 1 тис. грн малозабезпеченим пенсіонерам.

Nash.Live запитав у соціолога, політолога та правозахисника про те, чи порушають права громадян під час карантину, наскільки люди готові прощати обмеження їх свободи та як боротьба з коронавірусом змінить відносини держави та громадян України?

Андрій Єременко, засновник соціологічної компанії Active Group:

- За всіма опитуваннями, аж до цих вихідних (до 11-12 квітня, - ред.), Карантинні заходи схвалюють в рази більше людей, ніж не схвалюють. Це не про свободу, а про безпеку.

По всіх компаніях, за всіма методиками видно, що головний страх українців не за себе, а за своїх родичів. Ми масово боїмося не захворіти самі, а принести вірус в сім'ю.

З точки зору філософії, ми можемо говорити про світовий тренд: люди обмінюють свободу на безпеку. Люди погоджуються на обмеження, при цьому вони, м'яко кажучи, не зовсім законні. Але вони легітимні, оскільки суспільство з ними погоджується.

По Києву розвішані плакати з професійним боксером, який показує кулак та говорить: "Досить шастать". В принципі, це загроза фізичної розправи. Тим не менш, це не сприймається як негатив. Безпека важливіша.

За різними опитуваннями в березні люди заявляли, що коштів на карантині у них вистачить на 2-3 тижні. Цей термін минув, люди продовжують заявляти, що коштів вистачить на 2-3 тижні. Це специфіка нашого менталітету та оцінки ризиків. Але карантин люди продовжують підтримувати.

При цьому у всій історії з обмеженнями свобод є зворотна сторона. Вони, начебто, є та їх, начебто, підтримують. У той же час суб'єкти, які здійснюють ці обмеження, виявляються дуже прозорими та підконтрольними. В основному, вони здійснюються руками МВС. Кожен чих міністра обговорюється широко, по кожному чиху МВС робляться розслідування, вичитуються всі документи. Той, хто свободу обмежує, МВС та, меншою мірою, МОЗ, виявляється під більш пильним контролем. Це обмежує їх свободу: маневру та можливості для сваволі. Тобто ситуація працює в обидві сторони, що досить цікаво.

При виході з карантину згадайте "принцип Парето" (або принцип "80 на 20", - ред.). Близько 20% людей зірвуться, щоправда все залежить від того, що вкладати в слово "зірватися". Для когось зірватися - почати ходити в усі забігайлівки, для когось - брати участь в оргіях. Тобто буде людей 20%, які підуть в усі тяжкі, буде 20% людей, які будуть застосовувати найжорсткіші заходи, та, відповідно, 60% тих, хто буде посередині. Всередині останньої групи будуть свої 20% та 80% в кожен з боків.

Так завжди було. Але якщо соціологи будуть помічати все суспільство, то журналісти бачать яскраві прояви. Журналісти будуть бачити одягнених в скафандри й тих, хто пішов в усі тяжкі. Нецікаво писати про того, хто в масочці пішов в магазин. Цікавіше про того, хто пішов без маски і на всіх кашляв. Тому у нас буде діяти "принцип Парето", але повідомлятимуть про найяскравіші випадки.

Олексій Якубін, кандидат політичних наук:

- У нас жорсткі заходи частково компенсуються необов'язковістю їх дотримання. Особливо в тих сферах, де це важко контролювати.

Недієздатність державних інститутів полегшує введення жорстких заходів. Якщо говорити про те, чи можна буде владу після карантину знову загнати в рамки, потрібно розуміти, що влада цих заходів сама не може дотримуватися. Готовність населення підтримувати жорсткі заходи впала до 50%, але й сама влада виявилася на них не здатна. Поліція не може та не вміє працювати з громадянами, не може складати протоколи.

Спостерігаючи за риторикою влади, помітно, що вона намагається використати ситуацію, щоб переглянути умови, змінити закони для подальшого посилення. Але сама по собі структура держуправління тривалий час такий режим не може утримувати. Тобто якщо частину заходів й не скасують, вони перестануть діяти самі собою. У влади немає ресурсу для їх підтримки.

Є концепція свободи та Конституції, а є пастиря та овець. Влада виявилася між двох: є бажання диктувати населенню, але є Конституція, яку не можна ігнорувати. Це можна спостерігати в зв'язку з обмеженням на індивідуальну активність з 6 квітня. Навіть Віктор Ляшко (головний санітарний лікар, - ред.) не зміг їх пояснити. "Потрібно залякати населення" - це не зовсім робоче пояснення. Будь-який переляк населення перекладе на владу в негативному ключі.

За соціологією є близько 50% підтримки дій президента. Але як тільки потрібно оцінити дії з охорони здоров'я, забезпечення засобами захисту - населення дає негативну оцінку. Тобто люди підтримують ідею карантину, але розумного. В тому числі, тому що люди дивляться на досвід інших країн, більше дізнаються про коронавірус, порівнюють та виникають питання. Люди бачать, що в інших країнах у жорстких обмежень є компенсатори, й чимало. І ситуація грає не в плюс владі: одну частину скопіювали, а іншу ні.

Після карантину у взаємовідносинах держави та громадянина будуть зміни. Вже зараз у нас зросла роль професійного знання, медичного. Є запит, щоб в медицині, але й в інших сферах теж, працювали професіонали.

Другий запит - на дієздатну державу. Наднаціональні інститути показали свою слабкість. На прикладі Євросоюзу можна побачити, що всю ключову роль в боротьбі з коронавірусом на себе взяли окремі держави. Україна теж це відчує. Люди хочуть, щоб держава їх забезпечила соціальним захистом, дала можливість пережити кризу, щоб медична система була доступною. Якщо раніше можна було виправдовувати соціальні скорочення, то після карантину це буде зробити набагато складніше.

У країнах з масштабними спалахами немає соціальних скорочень. Вони накачуються ресурсами. Це вплине й на те, як наші люди сприйматимуть дії влади. Якщо суспільство помітить, що влада намагається перекласти коронавірус йому на плечі, це може викликати мирну електоральну революцію.

Едуард Багіров, правозахисник:

- У період пандемії органи влади приймають рішення, і будь-які з них - це обмеження прав людини на благо його здоров'ю та життю. Чим довше триває пандемія, тим довше порушуються права людини. Епідемія - це погано не тільки для життя і здоров'я, а й для фундаментальних прав людини.

Думаю, що зараз більшість громадян, які перебувають на самоізоляції, розуміють тих громадян, яких позбавляють свободи в СІЗО або утримують під домашнім арештом. Наша самоізоляція від знаходження в камері київського СІЗО майже нічим не відрізняється. Але з СІЗО тебе не випускають, а вдома ти сам собі арештант. У СІЗО не працюють, але годують три рази, хоч й погано. У самоізоляції багато хто теж не працює, але тебе ніхто не годує. І, з високою часткою ймовірності, до тебе ще й швидка не приїде. Тому зараз в Києві в слідчому ізоляторі, мабуть, краще: годують і хоч якась медицина. А ризик інфікування коронавірусом приблизно однаковий.

Те, що зараз стосується багатьох - це відсутність роботи, фінансів, продуктів та ліків. Беру конкретно себе. У мене діабет та гіпертонія. Таких як я близько 5 млн. Якщо у мене закінчаться гроші і я не куплю ліки, то помру раніше, ніж закінчиться карантин.

Тому виникає інше питання: чому виконавча влада, прем'єр-міністр не прийняли рішення підтримати тих, кому необхідні ліки? Це злочинна бездіяльність. На якийсь період я готовий до режиму надзвичайної ситуації, надзвичайного стану. Але тоді держава бере на себе витрати, включаючи відшкодування доходів та забезпечення ліками.

Проте рішення прийняті половинчасті. Громадян нічим не забезпечили, ми знаходимося на межі виживання. Влада створює видимість роботи. Вона могла б уже вирішити й кредитні питання, й по комуналці. Замість цього дозволили працювати ломбардам та мікрокредитуванню. За які хабарі прийнято це рішення?

Отже, ми склали враження про роботу та діяльність парламенту, президента, уряду. Занадто складно притягнути до відповідальності за перевищення повноважень, але за неналежне виконання обов'язків потрібно однозначно. До 17 березня міністри адекватні рішення не приймали. Ті заходи, які вжито зараз, потрібно було задіяти раніше. Але вони думали про свої рейтинги. Саме це й мають сказати прокурори на майбутніх судових засіданнях щодо прем'єра та міністрів. Вони добровільно погодилися на високі посади у виконавчій владі. Тому й рішення повинні приймати оперативно.

Крім того, необхідна ревізія всіх попередніх урядів в галузі охорони здоров'я: чому закривалися лікарні, чому фінансування ігнорували і т.д.

Зараз Кабмін вживає недостатньо адекватних заходів. У нас, та й у мене, претензії до уряду будуть. Я подавав до суду і вигравав позови проти урядів Тимошенко, Азарова та інших прем'єрів. Я так робив і буду робити. Однозначно, Шмигалю доведеться відповідати за позовами у зв'язку з його бездіяльністю.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів
^