Українець-нацист, винний у смерті 28 000 осіб, чи жертва правосуддя. Хто такий Іван Дем'янюк, про якого Netflix зняв серіал

05 листопада 21:49

Українець-нацист, винний у смерті 28 000 осіб, чи жертва правосуддя. Хто такий Іван Дем'янюк, про якого Netflix зняв серіал

05 листопада 21:49

У понеділок, 4 листопада, на Netflix вийшов документальний серіал "Диявол по сусідству" (The Devil Next Door) про українця Івана Дем'янюка. Залежно від того, як подати факти, його можна назвати жорстоким садистом, нацистським злочинцем, причетним до загибелі 28 000 осіб, - або невинною жертвою судової машини.

30 років Дем'янюка судили в трьох країнах, але він помер на волі, так і не дочекавшись рішення суду, 91-річним дідом без громадянства у німецькому будинку для літніх людей. Nash.live переказує суперечливу біографію цієї людини.

Людина, яка пройшла війну

Іван Дем'янюк народився 3 квітня 1920 року в селі Дубові Махаринці (зараз це Вінницька область) в бідній родині. Закінчив чотири класи, працював трактористом у місцевому колгоспі. Він пережив голодомор, а коли Німеччина вторглася на територію СРСР, став солдатом Червоної Армії.

У 1942-му році під час оборони Криму Дем'янюк потрапив до німецького полону. Те, як він жив наступні три роки, спровокувало довгі судові процеси, розслідування та суперечки істориків. Єдине, що можна сказати точно - він пережив війну і в 1945-му опинився у таборі для переміщених осіб в баварському місті Ландсхут.

Там Дем'янюк одружився на українці Вірі, яка незабаром народила йому дочку. Американська влада призначили йому матеріальну допомогу як "жертві фашистського режиму". До 1952 року підробляв шофером в містах Німеччини, потім разом з дружиною і дочкою емігрував до США. Дем'янюк оселився у передмісті Клівленда і влаштувався автомеханіком на завод Ford. У 1958-му отримав паспорт громадянина США і змінив ім'я на Джон. В Америці у нього народилися ще двоє дітей - хлопчик і дівчинка.

Військовополонений, який присягнув СС

Нібито посвідчення Дем'янюка

У 1975 році американська влада отримала список емігрантів з України, які співпрацювали з нацистами. Список зберігався у архівах КДБ, і серед колабораціоністів було прізвище Дем'янюка. Єдиним речовим доказом стало посвідчення, яке нібито видали українцеві в навчальному таборі СС "Травники", де військовополонених перетворювали на помічників Вермахту.

Саме через Дем'янюка в США у 1979 році сформували Управління спеціальних розслідувань, що займалося пошуком колишніх нацистів. Американці звернулися за допомогою до ізраїльського відділу з розслідування нацистських злочинів. Його фотографії показали кільком колишнім в'язням концтаборів. Раптово п'ять чоловік упізнали в Дем'янюку оператора газових камер з табору смерті "Треблінка", якого через жорстокість і тортури ув'язнених називали Іваном Грозним.

У 1983-му Ізраїль подав запит на екстрадицію Джона Дем'янюка. Його позбавили громадянства за брехню при заповненні документів і у 1986-му передали ізраїльській владі. Невже звичайний американський громадянин виявився колишнім нацистом?

Людина, яку називали Іваном Грозним

Дем'янюк у камері смертників в 1993 році

Іван Грозний обслуговував дизельний мотор, що подавав газ до камер смерті. Він був жорстоким садистом - колов смертників багнетом, бив, відрізав їм вуха і груди, особисто спостерігав за загибеллю сотень тисяч полонених. Суд над Дем'янюком в Ізраїлі розпочався 1986 року і тривав 15 місяців. Крім показів свідків, важливим доказом було посвідчення СС на його ім'я. Адвокати наполягали, що свідки помилилися при впізнанні, а посвідчення - підробка. У документі неправильно вказано посади нацистських командувачів (уповноважений СС Глобочкін на момент видачі посвідчення вже перебував на іншій посаді), зріст Дем'янюка - з помилкою на 8 см. Для суду провели кілька експертиз, що визнали посвідчення справжнім.

У 1992 році журнал Stern писав, що експерти з лабораторії кримінальної поліції Німеччини встановили - посвідчення сфальсифіковано. Знімок нібито переклеїли з іншого документа, на фото й на папері не збігалися відбитки печаток.

Незважаючи на зусилля адвокатів, в 1988 році Дем'янюка визнали винним і засудили до смертної кари через повішення. Українця посадили до камери смертників з видом на шибеницю, де він провів в очікуванні вироку наступні п'ять років.

Адвокати подали апеляцію, українська діаспора залучила для захисту Дем'янюка істориків, графологов, фахівців з достовірності документів. За період її розгляду встиг розвалитися Радянський Союз, і з розсекречених архівних документів стало відомо, що справжнє прізвище Івана Грозного - Марченко. Охоронці табору Треблінка на допитах описували Грозного зовсім не схожим на Дем'янюка. Справу довелося переглянути, і в 1993-му Верховний суд Ізраїлю скасував свій вирок через брак доказів. Рішення суду зайняло 403 сторінки.

Людина, яку двічі позбавили громадянства

Дем'янюка конвоюють з в'язниці до аеропорту у 1993 році

Дем'янюк повернувся до США і в 1998-му домігся того, щоб знову стати американським громадянином. Міністерство юстиції у відповідь подало новий позов про позбавлення його громадянства - цього разу Івана-Джона звинуватили в службі охоронцем у концентраційних таборах Собібор, Майданек і Флоссенбург (лише в Собіборі за допомогою чадного газу були вбиті до 250 тисяч євреїв з Польщі, Литви, Нідерландів, Франції, Чехословаччини та СРСР). Підтвердження цьому нібито знайшли в табірних архівах. У 2002-му його знову позбавили громадянства, в 2005-му ухвалено рішення про депортацію до Україну, Польщі чи Німеччини - але жодна з цих країн не погоджувалася його прийняти. За деякими даними, Дем'янюк не захотів повертатися до України, стверджуючи, що там йому загрожують тортури.

У 2009 році екстрадицію Дем'янюка запросила Німеччина. Місцевий підрозділ, що розслідував злочини нацистів, встановив - він нібито особисто заводив євреїв до камер смерті Собібору та причетний до смерті 28 000 осіб. На цей момент він вже мав 89 років, і адвокати, посилаючись на похилий вік і стан здоров'я клієнта, кілька місяців відкладали висилку. Зрештою, на інвалідному візку, його доставили до Мюнхена.

Перший іноземець, якого судили в Німеччині за нацистські злочини

Дем'янюк під час суду в Мюнхені

Справу Джона Дем'янюка почав розглядати мюнхенський суд. За версією обвинувачення, потрапивши до табору для військовополонених у польському Хелмі, він погодився співпрацювати з нацистами, пройшов "курс навчання" у Травниках і присягнув СС. Спочатку охороняв єврейських в'язнів на примусових сільськогосподарських роботах, потім служив у польському таборі Майданек, з березня до осені 1943-го - у Собіборі, потім в баварському концтаборі Флоссенбург.

У справі, як і раніше, було обмаль доказів. Знову згадали про посвідчення СС, видане на ім'я Дем'янюка. Захист продовжував наполягати на тому, що це фальшивка. Німеччина провела експертизу, що підтвердила його справжність, але крапку в цьому питанні так і не було поставлено.

У квітні 2011 року агентство Associated Press опублікувало раніше засекречений звіт ФСБ, де було сказано, що КДБ СРСР "дуже ймовірно сфабрикувало нацистське посвідчення особи Івана Миколайовича Дем'янюка (Джона Дем'янюка), обвинуваченого в участі у вбивстві євреїв у концтаборі Собібор".

За 70 років живих свідків, які могли б підтвердити, що Дем'янюк дійсно був охоронцем у Собіборі, не залишилося. В якості позивачів на процесі виступали близько 30 осіб - родичі військовополонених, вбитих у концтаборі. Обвинувачення використовувало свідчення Гната Данильченка, який на суді в СРСР заявив, що працював разом з якимсь Іваном Дем'янюком у Собіборі та Флоссенбурзі. Але адвокат обвинуваченого Ульріх Буш заявляв, що наглядач Дем'янюк міг мати кілька однофамільців.

Одним з небагатьох, хто ще пам'ятав Собібор, був 82-річний польський єврей Томас Блатт. Але на суді він сказав, що не може стверджувати, що Дем'янюк був у концтаборі, тому що після стількох років не впізнає його в обличчя.

"Нас охороняли такі самі українці, як і пан Дем'янюк. Конвоюючи євреїв до газових камер, вони кололи ув'язнених багнетами", - казав він.

Блатт був упевнений, що Дем'янюк дійсно служив охоронцем у Собіборі. Як і більшість учасників процесу, він хотів справедливості та вимагав, аби Дем'янюк розповів правду.

Апатрид, що став символом боротьби з нацизмом

На судові засідання Джона Дем'янюка привозили в інвалідному візку. За вказівкою лікарів засідання тривали не більше 90 хвилин в день, і він в цей час нерухомо лежав на спеціальному лікарняному ліжку, завжди в темних окулярах і кепці. Розгляд тривав два роки. У 2011 суд визнав доведеним факт служби Дем'янюка у Собіборі і засудив його до п'яти років в'язниці, назвавши "частиною нацистського апарату".

Українець став першою людиною, засудженою лише на підставі того, що був наглядачем у таборі - його участь у вбивствах не змогли довести. У той же час, за словами німецького адвоката Дем'янюка, багато нацистських злочинців були виправдані під приводом того, що "були змушені вбивати під страхом смерті".

Для багатьох, у тому числі родичів загиблих в'язнів концтаборів, справа Дем'янюка стала символом боротьби з нацизмом і німецькою машиною вбивств. ЗМІ охрестили його "останнім нацистським злочинцем".

"Не так важливо, був Дем'янюк офіцером СС або просто гвинтиком в системі. Людина, причетна до вбивства 28 тисяч осіб, має відповідати за свої злочини, поки вона жива і дієздатна. Це має бути сигналом всьому світу", - казав адвокат сімей колишніх в'язнів Собібору Корнеліус Нестлер.

Українець усі 30 років стверджував, що був військовополоненим спочатку в польському Хелмі, потім в австрійському Граці. Коли в 1945-му туди приїхали вербувальники генерала Власова, вступив до Російської визвольної армії. Він заперечував співпрацю з нацистами і звинувачував Німеччину у тому, що зруйнувала його життя.

"Я пережив неймовірні сталінських жахи і смерть Голодомором, в нацистських таборах смерть від голоду і людоїдства, а в ізраїльській в'язниці - шибеницьку смерть... Німеччина винна в моїй примусовій депортації на схилі життя в 90 років, після 30 років судового переслідування в Ізраїлі, США і Польщі - а також після 10 років ув'язнення, п'ять з яких я провів у камері смертників в Ізраїлі. Нестерпна зарозумілість Німеччини, яка використовує мене, щоб відвернути увагу від військових злочинів, скоєних німцями, щоб ці злочини були забуті і щоб неправдиво проголосити - мовляв, справжніми злочинцями у злочинах наці були я, українці та інші європейські сусіди нацистської Німеччини", - зачитав в суді адвокат від імені Дем'янюка.

"Німеччина використовувала його як цапа-відбувайла, щоб перекласти відповідальність за злочини нацистів на безпомічних українських військовополонених", - стверджував його син Джон.

Адвокати подали апеляцію, а Дем'янюка, який за станом здоров'я не міг втекти і не мав громадянства, помістили до німецького будинку для людей похилого віку. Він помер там 17 березня 2012 року у віці 91 року, не дочекавшись рішення суду.

"Диявол по сусідству"

Документальний серіал на п'ять серій включає в себе архівні записи, документи та коментарі безпосередніх учасників процесу - суддів, прокурорів, експертів, професорів. Режисери "Диявола" Деніел Сіван і Йоссі Блох показують, як розвивалася справа від початку до гучного кінця, наводять аргументи "за" і "проти" звинувачень українця і відповідають на риторичні питання - яке відношення мало КДБ до справи Дем'янюка? Чи справді він був нацистським злочинцем, чи став "цапом-відбувайлом"? Адвокати Дем'янюка згадують, як захищали "диявола", а його зять пояснює, чому до останнього доводив невинність тестя. В якості коментатора виступає й колишній директор Управління спеціальних розслідувань Елі Розенбаум. Можливо, саме цьому серіалу за сім років після смерті Дем'янюка вдасться пролити світло на його історію.

 

Стаття підготована ​​за матеріалами DW.com, "Історична правда", Was.media, Mashable

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...