Гонитва за імунітетом. Коли буде готова вакцина від коронавірусу та чому її можуть отримати не всі

12 квітня 14:00

Гонитва за імунітетом. Коли буде готова вакцина від коронавірусу та чому її можуть отримати не всі

12 квітня 14:00

Коронавірус змусив світ завмерти. Ми відклали свої плани, зачинилися вдома і чекаємо, поки все закінчиться.

То коли все це закінчиться? Швидше за все, тоді, коли більша частина населення матиме імунітет до COVID-19 і вірус не зможе передаватися від людини до людини. Домогтися цього можна двома шляхами. Перший — розробити вакцину. Другий — дозволити хворобі поширитися серед населення, щоб виробити "колективний імунітет". У другому випадку загине багато людей, тому зараз єдиний варіант — вакцина.

Президент Володимир Зеленський пропонує $1 000 000 доларів за вакцину від коронавірусу, а український уряд тим часом збирається урізати бюджетне фінансування науки і медицини.

Nash.live переказує статтю The Guardian, в якій пояснюється, хто зараз розробляє вакцину, скільки на неї чекати і чому так довго, і чому створення вакцини — лише третина шляху до глобального імунітету.

Зміст

Навіть найефективніші — і драконівські — заходи зі стримування лише сповільнили поширення COVID-19. Відтоді, як Всесвітня організація охорони здоров'я нарешті оголосила пандемію, вся увага прикута до створення майбутньої вакцини — тому що лише вакцина може вберегти людей від зараження.

Близько 35 компаній і наукових установ наввипередки працюють над створенням вакцини, і щонайменш чотири мають вакцини-кандидати, які випробовують на тваринах. Одну з них, розроблену массачусетською біотехнологічною компанією Moderna, вже почали випробовувати на людях.

Такою безпрецедентною швидкістю вони великою мірою завдячують зусиллям Китаю із визначення послідовності генома Sars-CoV-2 — вірусу, який викликає COVID-19. Китай поділився послідовністю генома на початку січня, що дозволило дослідним групам по всьому світу вирощувати живий вірус і досліджувати, як він вражає людські клітини і заражає людей.

Є й інша причина такого прориву. Хоча ніхто не міг передбачити, що наступне інфекційне захворювання, яке загрожуватиме всій планеті, буде викликане коронавірусом, вакцинологи перестрахувалися, працюючи з "прототипами" патогенів.

Коронавіруси спричинили дві нещодавніх епідемії — важкого гострого респіраторного синдрому (SARS) в Китаї у 2002-2004 роках і Близькосхідного респіраторного синдрому (MERS), який виник в Саудівській Аравії в 2012-му. В обох випадках розпочиналася робота над вакциною, яку припиняли, коли спалахи вдавалося стримати. Зараз компанія Novavax з Меріленда пристосувала ці вакцини під Sars-CoV-2 і стверджує, що навесні "кандидати" будуть готові до клінічних випробувань на людях. Moderna спиралася на роботу з вірусом MERS, яку проводили в Національному інституті алергії і інфекційних захворювань США.

Генетичний матеріал Sars-CoV-2 на 80-90% збігається з генетичним матеріалом вірусу, що викликав SARS, — звідси його назва. Обидва складаються зі смуги рибонуклеїнової кислоти всередині сферичної білкової капсули, вкритої шипами. Шипи прикріплюються до рецепторів на поверхні клітин, що вистилають легені, — в обох випадках рецептори одні й ті самі, — і дозволяють вірусу проникнути в клітину. Всередині він захоплює репродуктивний механізм клітини і створює безліч копій себе, а потім знову виривається з клітини, в процесі вбиваючи її.

Всі вакцини діють за однаковим базовим принципом. Це патоген або його фрагмент, зазвичай у вигляді ін'єкції і в невеликих дозах, який спонукає імунну систему виробляти антитіла до патогену. Антитіла — це щось на кшталт імунної пам'яті: якщо вони один раз виробляться, організм може швидко їх мобілізувати, коли людина зіткнеться з вірусом у природному вигляді.

Зазвичай для імунізації використовують живі, послаблені форми вірусу, *інактивовані теплом або хімікатами. Такі методи мають недоліки. Жива форма може надалі розвиватися в носії, частково відновити *вірулентність і заразити його. Тому для отримання необхідного ступеня захисту потрібні великі або повторні дози інактивованої вірусу.

Деякі проєкти зі створення вакцин від COVID-19 використовують такий перевірений підхід, інші застосовують нові технології. Ще один новий підхід, який використовує, зокрема, Novavax, — створення "рекомбінантної" вакцини. Це означає узяти генетичний код білкового "шипа" на поверхні Sars-CoV-2 (частина вірусу, яка, найімовірніше, викликає імунну реакцію людей), — і помістити його в геном бактерії або дріжджів. Завдяки цьому мікроорганізми почнуть виробляти велику кількість білка (що спричинить імунну реакцію). В інших, ще більш інноваційних підходах, вакцину створюють власне з генетичного коду вірусу (таким чином "налаштовуючи" імунну систему для боротьби з вірусом). Цим займається Moderna і ще одна бостонська компанія CureVac — вони створюють вакцини від COVID-19 з матричної РНК.

Міжнародне об'єднання з боротьби з епідеміями CEPI фінансує і координує створення вакцин від COVID-19. Ці проєкти орієнтуються саме на інноваційні технології.

Переш ніж офіційно затвердити вакцину, вона обов'язково проходить клінічні випробування. Зазвичай це відбувається в три фази. У першій за участю кількох десятків здорових добровольців вакцину перевіряють на безпеку і відстежують можливі побічні ефекти. У другій беруть участь вже кілька сотень людей — зазвичай з регіону, ураженого захворюванням, — тут перевіряється ефективність вакцини. У третій фазі — те ж саме з кількома тисячами людей. Під час цих фаз багато експериментальних вакцин відсіюється.

І на те є вагомі причини. Або "кандидати" небезпечні, або неефективні, або й те, і інше. Потрібно відсіяти невдалі — ось чому не можна пропускати клінічні випробування або поспішати з ними. Схвалення можна прискорити, якщо до цього вже були схвалені схожі продукти. Sars-CoV-2 — новий для людей патоген, і багато технологій, які використовуються при створенні вакцини, теж відносно невипробувані. На сьогодні ще жодна вакцина з генетичного матеріалу — РНК або ДНК — не була офіційно затверджена, тому вакцини-кандидати від COVID-19 — абсолютно нові.

Для прикладу візьмемо вакцину, яку розробили у 1960-х проти вірусу нежиті мавп (респіраторно-синцитіальний вірус), який викликає в дітей симптоми, схожі на застуду. Під час клінічних випробувань виявилося, що вакцина загострює симптоми у малюків, які й надалі підхоплювали вірус. Схожий ефект спостерігався у тварин, яким вводили експериментальну вакцину від SARS. Пізніше її модифікували, аби прибрати цю проблему, але зараз її пристосували для Sars-CoV-2, — тому необхідно провести сувору перевірку на безпеку і виключити можливість загострення захворювання.

"Як і більшість вакцінологів, я не думаю, що вакцина буде готова раніше ніж за 18 місяців", — заявляє Аннеліз Вайлдер-Сміт, професор нових інфекційних захворювань у Лондонській школі гігієни і тропічної медицини.

Це саме по собі дуже швидко і передбачає, що жодних перешкод не виникне.

Існує також інша потенційна проблема. Коли вакцину схвалять, вона знадобиться у величезних кількостях, — а багато організацій, які беруть участь у гонці за вакциною, просто не мають такої продуктивної потужності. Зазвичай виробництво розраховане на конкретну вакцину, і нарощувати обсяги, коли ще незрозуміло, чи буде ваш продукт успішним, економічно недоцільно. CEPI та інші схожі організації беруть на себе частину ризику — вона планує інвестувати у створення вакцини і водночас збільшувати продуктивність.

Після того, як вакцину від COVID-19 буде схвалено, з'явиться новий комплекс проблем.

"Створення вакцини, у безпеці і ефективності якої ми впевнені, — це в ліпшому випадку третина шляху до програми глобальної імунізації", — каже експерт з глобальної охорони здоров'я Джонатан Квік з університету Дьюка. "Біологія вірусу і технологія вакцинації можуть бути стримуючими факторами, але політика і економіка з більшою ймовірністю будуть перешкодою на шляху до імунізації".

Проблема в тому, аби вакцину отримали всі, хто її потребує — це нелегко навіть у межах однієї держави, а в умовах пандемії країни мають боротися за ліки один з одним.

Оскільки від пандемії найбільше страждають країни з найслабшими і недофінансованими системами охорони здоров'я, існує невідповідність між потребою і купівельною спроможністю.

Наприклад, під час пандемії грипу H1N1 у 2009 році вакцину розкупили ті країни, які могли її собі дозволити, залишивши бідніші ні з чим. Можна уявити ситуацію, коли, припустимо, Індія — найбільший постачальник вакцин до країн, що розвиваються — небезпідставно вирішить використати виробництво вакцин, аби в першу чергу захистити власне 1,3-мільярдне населення.

ВООЗ об'єднує країни, благодійні фонди і розробників вакцин для створення глобальної стратегії поставок, а такі організації, як альянс з вакцин Gavi, розробляють інноваційні механізми для збору грошей і забезпечення поставок до бідних країн. Але усі пандемії різні, і жодна країна не брала на себе зобов'язань, які пропонує ВООЗ. Як зазначає глава Gavi Сет Берклі: "Питання в тому, що станеться, якщо в якійсь країні буде надзвичайний стан".

Вайлдер-Сміт вважає, що пандемія "досягне піку і піде на спад, перш ніж з'явиться вакцина". Проте вакцина може врятувати безліч життів, — особливо якщо вірус стане *ендемічний або постійно циркулюватиме, як грип, і буде повертатися сезонними спалахами. Але доти найкраще, що ми можемо зробити, — стримувати хворобу стільки, скільки це можливо. Мийте руки і намагайтеся не виходити з дому.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^