Зайві люди: чому на кордоні Білорусі та Польщі міграційна криза і кому вона вигідна?

Зайві люди: чому на кордоні Білорусі та Польщі міграційна криза і кому вона вигідна?
09 листопада 13:22

Зайві люди: чому на кордоні Білорусі та Польщі міграційна криза і кому вона вигідна?

09 листопада 13:22

Міграційна криза на кордоні Білорусі та країн-членів Євросоюзу у понеділок 8 листопада розрослася до небувалих масштабів. З середини літа до Польщі, Литви та Латвії через Білорусь намагаються проникнути мігранти з Близького Сходу та з країн Африки. Міграційні потоки стікаються до Мінська, а звідти рухаються до зовнішнього кордону, сподіваючись потрапити до ЄС.

Насамперед Польща, у другу чергу – Литва і лише частково Латвія перебувають у центрі уваги мігрантів. У польських прикордонних воєводствах Підляському та Люблінському з початку вересня до кінця листопада діє надзвичайний стан, влада Польщі має намір будувати на кордоні з Білоруссю п'ятиметровий паркан із системою моніторингу.

Спроби проникнути до ЄС через Білорусь вже обчислюються тисячами. Але 8 листопада була наймасовіша спроба виходу мігрантів у районі польської Кузні. З криками "Німеччина!", тобто позначаючи кінцеву мету маршруту, до білорусько-польського кордону прийшли сотні людей.

Зміст

"Додаткова інформація свідчить, що група перебуває під суворим контролем озброєних білорусів. Вони вирішують, яким шляхом піде група. Це чергова ворожа білоруська акція, спрямована проти Польщі", - повідомив Станіслав Жарін, речник міністра-координатора спеціальних служб Польщі.

Перехід Брузги-Кузня наразі закритий польською прикордонною службою, на кордоні чергують 12 тис. польських військовослужбовців. У НАТО традиційно висловили стурбованість ситуацією і закликали Білорусь дотримуватися норм міжнародного права.

"На сухопутних кордонах Східної Європи загальна кількість незаконних перетинів знизилася на 6% у 2020 році. Є невеликий приріст прибуття з Білорусі та Молдови, але він на низькому рівні... Кількість спроб таємного проникнення була незначною. Примітно, що політична нестабільність у Білорусі не мала суттєвого впливу на зовнішні кордони ЄС", - так у червні оцінювало ризики Європейське агентство з охорони кордонів Frontex.

Дивно, що цей оптимістичний звіт пролунав вже після того, як офіційний Мінськ посадив борт лоукостера Ryanair з опозиційним журналістом Романом Протасевичем на борту, посли країн ЄС затвердили у зв'язку із цим санкції: заборону на отримання віз та заморожування активів для 78 осіб та сімох організацій, а Олександр Лукашенко заявив, що не стримуватиме потік нелегальних мігрантів.

"Ви нас інформаційно душите, методично і колективно. Руйнуєте, намагаєтеся вбити нашу економіку і чекаєте, що ми витрачатимемо сотні мільйонів доларів, як і раніше, на захист ваших геополітичних інтересів? Тільки божевільні можуть так думати і розраховувати на нашу підтримку", - заявив Лукашенко у червні 2021 р.

З кінця травня кількість перетинів зовнішнього кордону ЄС із Білорусі нелегальними мігрантами зросла у рази. І якщо за 2020 р. кількість нелегальних мігрантів, які перейшли з Білорусі до Польщі, була трохи більшою за 120, то вже влітку спроби незаконно перетнути кордон обчислювалися десятками щодня, а 8 листопада до прикордонного переходу дійшли вже сотні.

"Створюючи штучний маршрут міграції та цинічно експлуатуючи мігрантів, Лукашенко намагається дестабілізувати Польщу, Литву та Латвію і змусити Європейський Союз скасувати санкції, введені щодо мінського режиму, - таку офіційну заяву спікера міністра спеціальних служб Польщі опубліковано на сайті польського уряду. – Стосовно Польщі дії Лукашенка є навмисною дестабілізацією кордону, але також доповнюються методами інформаційної війни. Білоруси проводять дезінформаційну діяльність, використовують емоційний шантаж, виявляють дітей та жінок у групах мігрантів, хоча вони становлять меншість. Білорусь сподівається, що громадська думка в Польщі та на Заході чинитиме додатковий тиск на уряд Польщі, щоб він поступився і погодився на створення постійного маршруту міграції через територію Республіки Польща".

Якщо скасування санкцій було головною метою, то на перший погляд ефект виходить зворотним. Після спроби мігрантів прорвати кордон Польщі на порозі п'ятий пакет антибілоруських санкцій проти окремих осіб та компаній.

"Білорусь повинна перестати наражати на небезпеку життя людей. Використання мігрантів у політичних цілях з боку Білорусі неприпустимо. Білоруська влада має розуміти, що такий тиск на Європейський Союз за допомогою цинічного використання мігрантів не допоможе їм досягти успіху в їх цілях... Я закликаю держави-члени схвалити розширений режим санкцій щодо білоруської влади, відповідальної за цю гібридну атаку", - опублікувала офіційну заяву голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн.

Найімовірніший найближчий термін узгодження санкцій – 15 листопада, за даними деяких західних журналістів, вони готуються проти 30 осіб та організацій, причетних до напливу мігрантів.

Можна піти іншим логічним шляхом: якщо черговий санкційний пакет на підході, то не скасування обмежень могло бути метою Білорусі. Спікер української делегації у Тристоронній контактній групі у Мінську Олексій Арестович копає глибше й у бік Росії:

"Головний інтерес Кремля полягає в тому, щоб розколоти довіру між союзниками та гнути кожну країну ЄС і НАТО окремо. Для цього використовуються всі засоби, що дозволяють внести розбрат і сум'яття до лав противників: від посилення кримінальних потоків (зброя та наркотики, торгівля людьми), до спроб організації державних переворотів (Чорногорія), перекупка політиків і партій, військовий тиск, мігранти - все, що здатне створити проблему. Польщі дають зрозуміти, що її опір "Північному потоку-2", і загальна позиція по Росії дорого їй коштуватиме. Інструмент тиску вибраний вкрай ефективний: тут і натиснути на стару мозоль (під час загальноєвропейської кризи з мігрантами  у 2015, також спровокованої Кремлем, Польща була категорично проти спільної політики ЄС щодо прийому біженців), і поставити Польщу (ЄС та НАТО), країни Балтії перед дуже складним вибором: державне насильство щодо мігрантів буде виглядати (і буде подано) максимально негативно, а відсутність стримування/насильства та прорив біженців гарантовано запускає важку політичну кризу у Польщі, ЄС та НАТО".

Але й такий прибуток для Росії теж поки що не промальовується: Польщу офіційно ніхто не звинуватив у надмірній жорстокості. І навіть якщо зацікавленість Кремля в міграційній кризі є очевидною, ця версія не звучить в офіційних повідомленнях європейської влади.

"Європейські структури не всі однозначні в оцінці ситуації, - каже кандидат політичних наук Олексій Якубін. - Наприклад, євросуд вимагав, щоб Польща прийняла та забезпечила мігрантів. У ЄС у принципі є складнощі у відносинах із Польщею, а Німеччина та центрові країни Євросоюзу не хочуть підігравати антиросійській риториці. Це означатиме, що ми знову повертаємося до "Північного потоку-2", санкцій і т. д. Це Брюсселю та Берліну не вигідно. Незважаючи на те, що євроструктури висловлюють спільну солідарну позицію з Польщею, у ключових країнах ЄС є розуміння, що історія вигідна польському політичному класу, який зараз при владі. Вона дозволяє владі зняти напруження у відносинах з ЄС, яке виявилося після конституційних змін (Конституційний суд Польщі нещодавно закріпив пріоритет національної конституції над європейським законодавством, - авт.). У Польщі все неоднозначно: днями проходили численні мітинги на підтримку абортів, заборонених у країні Конституційним судом. На жіночих маршах Польщу навіть називали "католицьким Талібаном". Правляча партія Польщі намагається використати питання мігрантів для мобілізації своїх прихильників, особливо правоконсервативного штибу, і для того, щоб збити хвилю критики з боку Брюсселя".

З оцінкою потенційного програшу Білорусі від ситуації з мігрантами теж не треба поспішати. Тактично через санкції, Лукашенко може і програє, але може виграти стратегічно, показуючи кам'яне дно нібито гуманного європейського серця.

У Європі заявляють, що бачать його наміри наскрізь, і вони полягають у тому, щоб збити санкційний градус. Але Лукашенко не сам вигадав цю тактику, а надихнувся місцями успішним прикладом Раджепа Ердогана. Хоча у випадку з Туреччиною йшлося не про санкції, а про візову лібералізацію, вигідніші торговельні угоди, поблажливість у військових питаннях на території Сирії, та й Туреччина – член НАТО, і в тій же тональності з Білоруссю начебто не повинні спілкуватися. Але Лукашенко, як і Ердоган, може показати ЄС у кривому міграційному дзеркалі. І, на відміну від турецького президента, відступає йому вже нікуди.

"Лукашенко дивиться, як діяли інші лідери. Є умовно успішний кейс Ердогана щодо сирійців. На частину його умов європейські країни погоджувалися. Лукашенко це побачив і визначив як одне з вразливих місць ЄС. Справа в тому, що декларативна риторика про Євросоюз, як про територію прав і свобод, розбивається об реальність. Декілька тисяч мігрантів можуть показати інше обличчя Європи. І для європейського проекту, який претендує на загальнолюдську універсальність, це вразливий момент, - резюмує Якубін. - Туреччина цим уже скористалася. А Лукашенко що втрачати? Європейські країни його не визнають, хоча економічно взаємодіють через схеми: Польща купує дрова, Литва – електроенергію. Санкції діють лише політично. Тож Лукашенко бачить та використовує вразливість європроекту. І на тлі потоку людей із неблагополучних країн, яких у благополучний ЄС не пускають, ще й використовуючи жорсткі заходи, розсипається ідея про права людини".

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів
^