Україна виграє чи програє - що значить перемир'я на Донбасі?

27 липня 13:34

Україна виграє чи програє - що значить перемир'я на Донбасі?

27 липня 13:34

З 27 липня на Донбасі встановлено перемир'я. З початку конфлікту режим припинення вогню оголошувався вже понад 20 разів. Однак нинішній в ОБСЄ назвали "всеосяжним, стійким і безстроковим".

За домовленостями Тристоронньої контактної групи в Мінську, він повинен тривати аж до повного врегулювання конфлікту.

Особливості нинішнього перемир'я - в деталізації умов. Під забороною не тільки наступальні, але розвідувальні та диверсійні дії; вогонь не тільки з важкого озброєння, але й снайперський; використання будь-яких літальних апаратів, в тому числі й дронів; за порушення режиму тиші передбачені дисциплінарні заходи, а у вогонь у відповідь можливий тільки за наказом, після реакції *Спільного центру з контролю і координації і в тому випадку, якщо можливості координації СЦКК будуть вичерпані.

26 липня, напередодні перемир'я, відбулась перша за кілька місяців телефонна розмова українського та російського президентів. Основною темою було виконання домовленостей лідерів "Нормандської четвірки", досягнутих 9 грудня 2019 року в Парижі. Тоді, нагадаємо, були обговорені такі кроки:

  • провести обмін полоненими в форматі "всіх узгоджених на всіх узгоджених";
  • розвести сили в трьох населених пунктах;
  • припинити вогонь;
  • підготувати текст закону про особливий статус Донбасу;
  • інкорпорувати "формулу Штайнмайера" в українське законодавство.

Nash.Live запитав у експертів, у чому зацікавленість української сторони у припиненні вогню на особливих умовах, скільки може тривати чергове перемир'я і що буде наступним етапом мирного врегулювання?

Андрій Золотарьов, директор Аналітичного центру "Третій сектор":

- Основна зацікавленість - шукати шлях до врегулювання конфлікту. Оскільки ситуація "ані миру, ані війни", яка дісталася в спадок від Петра Порошенка, не тільки веде до економічних, а й до людських втрат. Згадаймо, що однією з ключових програмних позицій Зеленського було мирне врегулювання.

У перемир'ї немає нічого дивного. Питання тільки в тому, що, на жаль, в нашому суспільстві сформувалася ціла інфраструктура, партії "ані війни, ані миру". Їм потрібно, щоб конфлікт тривав.

Петро Порошенко підписав Мінські угоди, які фактично визнали внутрішній конфлікт, після підпису лідерів самопроголошених республік, їх фактично легалізували. Сьогодні він буде мітингувати під вікнами Зеленського. Багатьом адептам екс-президента, перш ніж звинувачувати нинішнього, варто подивитися в дзеркало. Більшість проблем залишилися від Порошенка.

Те, що підписано - це, принаймні, крок до виконання тих домовленостей, яких було досягнуто в Парижі. Для того щоб йти далі (а далі виникає все більший опір), потрібно забезпечити умови безпеки - режим припинення вогню.

Цього разу, на відміну від попередніх припинень, які узгоджувалися і порушувалися, домовленості більш деталізовані. З урахуванням великої кількості нюансів, вони більш ретельно опрацьовані. Але майбутнє залежить від того, наскільки довго це припинення вогню протримається.

Великий ризик в ексцесах на місцях. Важливо, щоб не вийшло так, що Київ хоче одного, а там люди бачать по-іншому і все буде зірвано там явочним порядком без злої волі політичного керівництва.

Понад 20 разів перемир'я порушувалися. Знайти винних в цьому вкрай важко. На що я звернув увагу: забезпечити режим припинення вогню без всеосяжного розведення військ по всій лінії фронту буде вкрай важко.

Олексій Якубін, кандидат політичних наук:

- Вперше перемир'я вводиться не оголошенням один одному двома сторонами, а на рівні наказів та контролюючих механізмів. Воно вперше відбувається на такому підготовленому рівні.

Якщо уважно почитати домовленості про механізм контролю, то закладено багато запобіжників. По-перше, заборона дронів, снайперських гвинтівок, відведення озброєння з житлових кварталів. По-друге, посилена роль СЦКК. По-третє, перемир'я вводиться на рівні наказів по обидва боки - це важливий компонент, якого раніше не було. Плюс на лінію розмежування виводяться наші військовослужбовці, які мали досвід миротворчих місій, вони розуміють, на відміну від строковиків, як все влаштовано.

Все це виводить ключовий меседж: Київ хоче домовлятися, мандат миру - це те, заради чого вибрали Зеленського, і він це розуміє. Домовленість про перемир'я показує, що якщо можна досягти його з такими деталями, отже, можна домовитися й по більш складні питання Мінських угод - безпекових та політичних. Перемир'я також говорить про те, що Київ не тільки може і хоче домовлятися, а й може виконувати взяті на себе зобов'язання.

На підтримку перемир'я була заява представника ООН, були окремо представники "Нормандської четвірки", висловлювалися представники США і Великобританії. Це показник серйозності того, як до цього ставляться сторони і того, що це не просто чергове перемир'я.

Перемир'я не може вирішити всі питання. Наступні рішення вже на політичному рівні, на рівні розведення сторін. Але перемир'я дозволяє деескалувати атмосферу і показати, що переговорний шлях працює.

Важливим є те, що після домовленостей розмовляли Зеленський і Путін. Це сталося вперше за п'ять місяців і є показником того, що відновлюється механізм, який в минулому році забезпечив прогрес: двосторонні контакти між президентами і паралельно задіяння міжнародних механізмів.

Залежно від того, як працюватиме контроль виконання перемир'я, відкривається можливість обговорювати ті теми, про які говорили Зеленський і Путін. Це особливості місцевого самоврядування окремих районів в рамках децентралізації. Київ ще раз підтвердив, що можливі тільки Мінські угоди на рівні двостороннього контакту. Я думаю, що наступний крок - рішення, пов'язані з розведенням, гуманітарні питання (обміни, які, можливо, торкнуться й Криму), підготовка драфтів законопроектів, які потім будуть обговорюватися на зустрічі в Берліні ("Нормандської четвірки", - ред.)

Переговори йдуть, вони не заморожені. Дипломатія так влаштована, що ставки часто завищені. Зараз збільшується інтенсивність контактів. Це й призвело до угоди про перемир'я.

Віктор Небоженко, директор соціологічної служби "Український барометр":

- Перемир'я триватиме дуже недовго. Це пов'язано з тим, що з одного і з іншого боку немає чіткої визначеності, перспективи. А звідси падіння військової дисципліни і передбачувані та непередбачувані перестрілки.

Хотілося б, щоб в найближчий рік або до нового року не було жодного пострілу. Але, об'єктивно, таких шансів дуже мало.

Це перемир'я дуже не підходить Україні. Ми сильно у військовому плані програємо. Справа не в місці, не в розмежуванні, не в контрольних функціях. А в тому, що тримає армію в напрузі: хороше озброєння, спостереження зверху, стрілки. Все те, в чому солдати та офіцери, що знаходяться в окопах, відчуватимуть потребу, проте, згідно з умовами, цього не повинно бути.

Не можна робити рівні умови для двох сторін, якщо одна з них - могутня імперія, а інша - слаборозвинена країна. Тому зовні перемир'я виглядає справедливим, рівним, але насправді Україна програє.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^