Туреччина та Росія зійшлися в Сирії: що сталося й чим закінчиться?

28 лютого 16:49

Туреччина та Росія зійшлися в Сирії: що сталося й чим закінчиться?

28 лютого 16:49

У Туреччині готуються ввести воєнний стан. Російська авіація, прикриваючи війська сирійського президента Башара Асада, розстріляла колону з турецькими військовими в провінції Ідліб.

Розбираємося, як Туреччина і Росія опинилися на межі війни в Сирії.

Зміст

Провінція Сирії Ідліб - останній оплот сирійських повстанців, зачистку яких проводять урядові сирійські війська Башара Асада (президент Сирії) під прикриттям російської авіації.

Північно-західна сирійська провінція межує з Туреччиною, знаходиться під її опікою. Ідліб був узятий під контроль опозиційними сирійськими силами в 2015 р. В ході зачистки інших територій урядовими військами, Ідліб залишався центром опозиції. Сюди приходило озброєння, прямували як біженці, так і радикальні сили.

Переговори про деескалацію в цій зоні в 2018 році пройшли в "астанинському форматі" (Росія, Туреччина, Іран) і були закріплені відповідним меморандумом. Суть домовленостей полягала в тому, щоб створити демілітаризовану зону глибиною 15-20 км, без важкої техніки учасників конфлікту. Уздовж кордонів зони контроль повинні здійснювати турецька і російська військові поліції. Частиною угод було відновлення сполучення по двох життєво важливих трасах - М5 (Дамаск-Алеппо) і М4 (Алеппо-Хасеке). Тобто Туреччина забезпечує відхід радикальних елементів - коаліції сирійських ісламістів *руху Хайат Тахрір аш-Шам (HTS). А Росія не підтримує просування в провінцію урядових сил.

Однак після перемир'я обстріли російської бази "Хмеймім" тривали, HTS не покинула Ідліб, урядові війська пішли в наступ.

Туреччина в регіоні від початку надавала підтримку повстанцям. Її участь у війні з 2015 року обгрунтовувалося Аданською угоду. Її було укладено між Туреччиною та Сирією у 1998 р. Відповідно до неї, Сирія не повинна була дозволити функціонувати на своїй території Робочій партії Курдистану (РПК домагається створення курдської автономії в складі Туреччини). У тому випадку, якщо свої зобов'язання Сирія не виконує, Туреччина залишає за собою право увійти на територію з метою припинення діяльності РПК. Сирія курдів не поборола, Туреччина скористалося нормами Аданської угоди.

Перший сирійський та ідлібський інтерес Туреччини - прагнення домінувати в регіоні. Другий - контролювати потік біженців. В Ідлібі сконцентровані кілька мільйонів, а Туреччина вже прийняла близько 4 млн біженців з Сирії.

"Наша країна не зможе прийняти ще мільйон біженців, які вже накопичилися на кордоні в Ідлібі", - заявив днями турецький президент Раджеп Ердоган.

Третій - силами повстанців Туреччина протистоїть курдам.

Легітимність Башара Асада Туреччина не визнає, тому питання по Ідлібу вирішує з Росією.

"Оскільки в Сирії немає легітимного уряду, який би представляв інтереси всього народу, ми ведемо цю роботу з Росією", - пояснив в січні 2020 р. Раджеп Ердоган.

Наміри урядових сил Асада: зачистити Ідліб від повстанців - це повернути повний контроль над Сирією. Тоді як зараз контроль встановлений приблизно на 65% території.

Офіційна позиція Росії - відновлення контролю над Сирією президентом Башаром Асадом, боротьба з "Ісламською державою". Військова кампанія російської армії стартувала восени 2015 року та потім кілька разів нібито згорталася, але в бойових діях вона продовжує брати участь.

Місця дислокації російських військ - авіабаза "Хмеймім", військово-морська база "Тартус" (обидві на північному заході) і вертолітна база в Камишли (північний схід), плюс два аеропорти підскоку - в Шайраті й Тіясі.

Провінція Ідліб, розстановка сил

24 листопаді 2015 р. турецькі ВПС на кордоні з Сирією збили російський літак Су-24. Тоді російський президент Володимир Путін назвав це "ударом в спину" та говорив про намір поставити НАТО (Туреччина - член Альянсу) на службу ІДІЛ. Наслідки були суворими: скасування безвізового режиму, торговельні обмеження, заморозка будівництва "Турецького потоку".

"Ми не забудемо цього пособництва терористам. Завжди вважали й будемо вважати зрадництво найостаннішою і ганебнішою справою", - заявив Путін в грудні 2015 року, виступаючи перед Федеральними зборами.

Але в червні 2016 р. Раджеп Ердоган направив лист з вибаченнями та вже в липні, при спробі перевороту в Туреччині, Путін дзвонив зі словами підтримки. У липні 2019 р. Туреччина, єдина країна НАТО, навіть отримала російські системи ППО С-400.

У жовтні 2019 р. Туреччина почала зачистку курдів на півночі Сирії. Напередодні в США заявили, що курди більш не є їх союзниками й позбавляються американського захисту. 9 жовтня почалась операція Туреччини "Джерело миру" - серія ракетних ударів по курдських позиціях й у відповідь, від курдів, по прикордонним турецьким містам. Курди пішли на переговори з Асадом та, відповідно, з Росією. Туреччина провела переговори з США, призупинила операцію для відходу курдів. Вихід не відбувся, і 22 жовтня домовленість була досягнута вже між Ердоганом та Путіним.

8 січня 2020 р. російський і турецький президенти запустили "Турецький потік". Але тоді ключовим питанням в їх спілкуванні були не газопровід та Ідліб, а Лівія. Громадянська війна в країні йде з 2014 р., й Путін з Ердоганом закликав сторони до перемир'я.

Просування сирійських урядових військ на Ідліб почалося ще в першій половині 2019 року, але повільно. Активізувалося воно в лютому 2020 р. Однією з цілей, контролю над стратегічною трасою М5, сили Асада домоглися 11 лютого. Напередодні, 3 лютого та 10 лютого, загинули 13 турецьких військовослужбовців. Фактично, вони виявилися в оточенні на своїх спостережних постах, встановлених після домовленостей Росії, Туреччини та Ірану.

5 лютого Ердоган оголосив сирійським урядовим військам ультиматум: вони повинні піти за обумовлену ще в 2018 році деескалаційну лінію, по периметру якої встановлено 12 турецьких постів. Термін - до кінця лютого.

Але в ніч на 28 лютого російська авіація розстріляла колону з турецькими військовослужбовцями. В результаті чого загинули 34 особи.

Позиція російської сторони: сирійські опозиційні сили намагалися здійснити наступ. Саме по них стріляли під населеним пунктом Бехун, а турків там не повинно було бути. Як запевнили в Центрі з примирення ворогуючих сторін, координати турецьких військовослужбовців постійно запитували. А в російському міністерстві оборони також заявили, що авіація при обстрілі не застосовувалася.

У турецькому міністерстві оборони повідомили, що російській стороні було відомо про дислокаціі їх військовослужбовців

Посол США в НАТО Кей Бейлі Хатчінсон після загибелі турецьких військовослужбовців нагадала, що Вашингтон був проти покупки Туреччиною російського озброєння і сказала, що С-400 тепер варто позбутися. Застосування в даному випадку норм статуту НАТО про колективну оборону (5 стаття) посол не виключила. А Туреччина вже скликає екстрене засідання Альянсу в Брюсселі.

Агентство Reuters, посилаючись на анонімного турецького чиновника, повідомило, що Туреччина вже не буде стримувати потік сирійських біженців в Європу. Крім того, в країні розглядають можливість закрити протоки Босфор (з'єднує Чорне та Мармурове моря) і Дарданелли (з'єднує Мармурове та Егейське моря, а через нього відкривається доступ в Середземне море).

"Два ведмеді зустрілися в одній барлозі. Це було неминуче. Росія застосувала звичайну тактику: вдарити нишком, а потім подивитися на реакцію, - пояснює військовий експерт Олег Жданов. - До речі, це зараз записано в її військовій доктрині - світова війна нового гібридного типу авторства начальника генерального штабу РФ генерала Валерія Герасимова. Там описано, що Росія може завдати превентивного удару не тільки звичайним, але й ядерним озброєнням, а потім запитати: "Ну як, будемо воювати або здастеся?" Путін піднімає ставки *перед 5 березня. Башар Асад втягнув його в чергову ескалацію. У грудні Путін привітав Асада з перемогою, відновленням суверенітету країни, щоправда промовчав про територіальну цілісність. Це звучало як "грошей немає, але ви тримайтеся". Але Асад пішов у наступ, а Путін не може його кинути. Жага легкої перемоги, а вони легко займали пустельні райони в Сирії, розв'язала руки і почалося змагання з Туреччиною, хто більше захопить. В кінцевому підсумку війська зійшлися, лобами зіткнулися і Росія застосувала свій підлий прийом".

Поки зустріч Ердогана та Путіна 5 березня під великим питанням, і Туреччина фактично шантажує Європу питанням біженців: обіцяє пустити їх на захід.

"Ердоган - інтриган, більший за Путіна. Він вже завдав удар нижче пояса Європі. Вже отримав офіційну підтримку МЗС Німеччини - заява про те, що Дамаск і Москва не виконують договірні зобов'язання. Думаю, що НАТО підтримає Туреччину. Якщо Путін зрозуміє, що він один проти всіх, то на зустріч 5 березня не поїде, - каже Олег Жданов. - Але максимум, що НАТО дасть Туреччині - політичну підтримку та військово-технічну допомогу. Воювати з Росією, якщо що, вона буде сама. Путін вдарив в слабке місце: убив кілька десятків турецьких солдатів. У Туреччині війна не користується популярністю, і у Ердогана зараз цугцванг. Деякі блокпости та спостережні пункти Туреччини в Ідлібі знаходяться на 50-70 км в глибині сирійської території. Вони вже заручники. Якщо Путін продовжить вбивати турецьких солдатів, Ердоган може не втримати владу. Зараз опозиція виведе людей на вулиці з питанням, за що вони вмирають, за імперські амбіції Ердогана? З іншого боку, він не може відступити, бо втратить своє обличчя ".

Паралельно і Туреччина, і Росія нагнітають паніку.

"Росія буде розчленована зсередини, адже в ній проживають 25 мільйонів мусульман. Ми воювали з Росією вже 16 раз і зробимо це знову. Наша помста буде страшною", - заявив радник Ердогана з питань безпеки і зовнішньої політики Месут Хакки Джашін, виступаючи в ефірі телеканалу A-Haber.

Не чекаючи на перекриття Босфору та Дарданелл, Росія вивела з Криму фрегати "Адмірал Макаров" та "Адмірал Григорович" з крилатими ракетами "Калібр-НК" і перекидає їх до узбережжя Сирії. Дальність стрільби ракет, за твердженням Путіна, - 1,4 тис. км.

"Якщо офіційно оголосять війну (а в Туреччині розглядають варіант воєнного стану, - ред.), він може завдати удар по якомусь місту в Туреччині. Ердогану буде непереливки - люди вийдуть на вулицю. Тому він розраховує на політичну інтригу. НАТО засудить Росію , Євросоюз підтримає Туреччину і будуть нові санкції "- уточнює Жданов.

Також експерт каже, що ситуація в Ідлібі, протистояння Росії й Туреччини дають нові дипломатичні можливості й Україні:

"Нам потрібно висунути політичне гасло про те, що Росія не договірна країна. В унісон з Туреччиною та Євросоюзом заявляти, що вона не дотримується домовленостей. Тому ми вимагаємо перегляду Мінських угод. І відразу затівати "Мінськ-3": спочатку кордон, потім вибори на тимчасово окупованих територіях. Для Путіна це смерті подібно".

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^