"Слабких дурять". Як Україні пообіцяли вступ до НАТО, але як-небудь потім

15 червня 13:27

"Слабких дурять". Як Україні пообіцяли вступ до НАТО, але як-небудь потім

15 червня 13:27

14 червня, після закінчення саміту НАТО, в підсумковому комюніке Альянс вперше за 13 років підтвердив рішення про те, що Україна стане його членом з відповідним Планом дій (ПДЧ).

Шляху до Альянсу, минаючи ПДЧ, немає, і оцінки заяви вельми стримані. Головний плюс, на якому акцентуються оптимісти, в тому, що в НАТО реанімували рішення саміту 2008 року в Бухаресті. Тоді президент Віктор Ющенко, прем'єр Юлія Тимошенко і спікер ВР Арсеній Яценюк направили в НАТО звернення з проханням про надання ПДЧ. Надання Плану заблокували Франція і Німеччина, за підсумками саміту і з'явилося формулювання про те, що Україна з його допомогою стане членом Альянсу. Але протягом багатьох років воно не повторювалося. Навіть незважаючи на те, що незворотність євроатлантичного курсу закріплена в преамбулі до Конституції з лютого 2019 р.

На саміт цьогоріч українська делегація не була запрошена. Через день після його закінчення, 16 червня, запланована зустріч двох президентів - Джо Байдена і Володимира Путіна. І пункт в підсумковому комюніке надав оптимізму, враховуючи напруженість між двома подіями.

Порадувало те, що згадка про вступ в НАТО через ПДЧ не з'явилося б без схвалення голів усіх держав-членів. У тому числі проблемних для України Німеччини, Франції та Угорщини. Збиває його градус те, що перспектива ПДЧ не окреслена термінами.

"Успіх широкомасштабних, стійких і незворотних реформ, включаючи боротьбу з корупцією, просування інклюзивного політичного процесу і реформа децентралізації, заснована на демократичних цінностях, повазі прав людини, меншин і верховенство закону, матимуть вирішальне значення для створення основи для процвітаючої і мирної України", - пишуть в комюніке.

"Їм (Україні - авт.) Потрібно вичистити корупцію, відповідати іншим умовам, щоб почати виконувати ПДЧ", - констатував після саміту Байден.

Боротьба з корупцією звучить усюди, і це обтічний критерій, який конкретики перспективам отримання плану не додає.

Nash.Live запитав у експертів, як визнання очевидного, необхідності ПДЧ, допоможе Україні вступити в Альянс і що заважає їй зараз отримати План?

Зміст

- У мене складається враження, що в НАТО розуміли: в Україні була піднята така хвиля очікувань, в тому числі з боку влади, що потрібно було якось відреагувати. При цьому відреагувати хотіли так, щоб не нести ніяких зобов'язань. Так само, як це зробили у 2008 році.

Підтвердження результатів саміту в Бухаресті означає, що Україна зараз не отримує ПДЧ. Як і тоді звучала фраза, що ніхто не залишає двері закритими. Але для України ситуація з НАТО нагадує "скляну стелю"»: начебто перешкод немає, але, коли йде рух, одразу ж натрапляємо на прозору перешкоду.

Я порівнюють ситуацію з тією, яка склалася з Грузією. Вона теж не отримала ПДЧ, при тому що за багатьма параметрами наближення до стандартів просунулася набагато далі за нас. Хто міг претендувати зараз на ПДЧ, так це Грузія, але, тим не менш, не отримала. Чому? Це пов'язано більшою мірою з внутрішньою політикою НАТО. Зараз, навіть якщо США скажуть, що хочуть бачити якусь країну в Альянсі, це ще не означає, що в підсумку це буде виконуватися. З іншого боку є Франція і Німеччина зі своїм баченням процесу. США, так чи інакше, змушені враховувати думку всередині НАТО інших країн, особливо тих, які здійснюють найбільші фінансові вкладення в роботу блоку.

У НАТО зараз немає політичного консенсусу щодо прийняття, наприклад, Грузії та України. Тому що європейські країни розуміють: це загрожує посиленням напруженості з Росією. Вони цього не хочуть. Виникне дилема безпеки, коли робиться один крок, потім інший крок іншої же країни, і всі сторони втягуються в затяжний конфлікт і змушені інвестувати ще більше в оборону. У підсумку всі опиняються в ще більшій небезпеці. Цей фактор зіграв свою роль і зараз.

Можливо у США були якісь наміри, і це видно із заяв Байдена. Україна перед зустріччю Байдена і Путіна використовується як аргумент, підвищуються ставки. Ми це бачимо, коли Байден сказав, що конфлікт на Донбасі - це не перешкода для вступу в НАТО. Але далі сказав, що Україна повинна відповідати стандартам і т.д. Тобто це не перешкода, але, в той же час, є моменти з нормативкою з надання ПДЧ: не повинно бути конфліктів.

Сам фактор вступу або не вступу України в НАТО вже використовується в торгах, швидше між США і Росією. У той же час в НАТО є велика опозиція. Питання не стільки в Україні та її виконанні або невиконанні положень. Є Грузія, яка значну частину умов виконала. Питання в тому, що європейські країни НАТО розуміють, що це загрожує посиленням напруги з Росією. Вони цього не хочуть. Тому і згадується корупція. Якби в НАТО існував консенсус по Україні, на це могли б закрити очі. Подивіться на Туреччину, Румунію. Там хіба немає корупційних скандалів? Але, коли був консенсус, взяли.

Руслан Бортник, директор Українського інституту політики:

- З 2008 року це не перша і не остання обіцянка в частині підтримки вступу України в НАТО, визнання її перспектив. За великим рахунком, з 2008 року особливого прогресу в політичному напрямку немає. Байден повторив старі тези, в комюніке прозвучали вони ж. Ніякого розширеного, особливого формату партнерства НАТО не запропонував. ПДЧ, тобто кандидатського статусу, який теж може розтягнутися на багато років, НАТО не запропонував. Консенсусу щодо вступу України в НАТО немає.

У сухому залишку ми бачимо риторику, яка сьогодні виступає елементом торгів з Росією напередодні зустрічі Байдена і Путіна. Вона повинна залишити надію для українських політиків в частині вступу в НАТО, якою вони будуть торгувати всередині нашої країни, продавати її українському суспільству. Замість того, щоб займатися безпекою, вирішенням проблем, ми будемо прямувати в НАТО. Перелому або суттєвого поступу, виходячи з комюніке, я не побачив.

Від нас все залежить, просто ми не робимо того, що зробило б нас цікавими для НАТО. Не шукаємо ми моделей компромісу щодо політичного врегулювання, неефективні в плані боротьби з корупцією, підвищення рівня життя. Крім заяв і політичного протистояння, ми нічого не робимо того, щоб зробило б нас для західного світу привабливими.

Критерій корупції мені складно оцінити. З одного боку, ми впевнені, що рівень корупції у нас високий. З іншого боку, та боротьба, яку пропонують західні партнери, зводиться до встановлення контролю над українськими політичними корумпованими елітами. І все. Тому що жодного корупціонера не покарано, зате еліти почали діяти з оглядкою на НАЗК, НАБУ, посольства "Великої сімки". Що криється за цією заявою? Просто вимога ще більшої лояльності українських еліт, більше лояльності прозахідним антикорупційним структурам? Або все ж реальна вимога боротьби з корупцією? Складно сказати.

Грузія вже завершила всі прозахідні реформи, десять років тому. І навіть ПДЧ вона не отримує. Ми бачимо, що причина суто політична, не залежна від ситуації всередині країни. Є загальні причини, чому Україна і Грузія ПДЧ не отримали. Політичні проблеми, взаємини з РФ, недозволені територіальні суперечки. А є і приватні проблеми: Україна набагато менш вестернізована і реформована за прикладом ЄС і НАТО, ніж Грузія.

Андрій Золотарьов, політолог:

- Президент якось згадував, що він не лох, ось і нам потрібно, коли нам говорять такі речі: Україна обов'язково буде в НАТО, але не зараз. Це типовий казуїстичний прийом: "і так, але ні". Байден каже, що Україна зараз не готова, його відповідь - ні. Цю відповідь потрібно брати за основу, а не те, що обіцяють потім.

Нам, Україні, обіцяли 30 млрд компенсації економічних витрат при підписанні Угоди про асоціацію з ЄС. Ми побачили ці гроші? Ні. Ті, хто обіцяли, стали "екс", а нові говорять, що одного разу надана послуга оплаті не підлягає. Те ж і з НАТО.

Коли говорять, що Україні потрібно реформувати СБУ, перемогти корупцію, вибачте, а Албанія перемогла корупцію? Було політичне рішення, але такого по Україні немає. Потрібно про це чесно сказати.

Для НАТО вигідна поточна ситуація, коли, не маючи ніяких зобов'язань перед Україною, Альянс може все. В тому числі, оперувати на українській території: Яворів, Очаків - потихеньку, явочним порядком у нас з'являються військові бази НАТО. Це вигідна і комфортна для нього ситуація. Навіщо їм якісь зобов'язання перед Україною?

Тому обіцянка, що Україна коли-небудь буде в НАТО на кшталт обіцянці, що нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі. Враховують думку і говорять з партнерами сильними. А слабких можуть дурити. Зараз підсолодили гірку пілюлю, оскільки Україну навіть не запросили на саміт. Якби ставлення до нас було серйозне, посадили хоча б в задніх рядах.

Байден і Путін підняли ставки напередодні переговорів. З інтерв'ю Путіна видно, що він не вірить ні в які обіцянки НАТО, американців, що Альянс не буде далі розширюватися, виходячи з досвіду 90-х. Для Росії це дуже зручно для внутрішньополітичного дискурсу: зупинити просування НАТО. На прикладі України вони абсолютно серйозно на телеканалах будуть обговорювати перспективу членства в НАТО, яку героїчно стримують.

Все ще попереду. Але на той час і Байден не буде президентом, і не думаю, що позиція Франції та Німеччини, які скептично налаштовані щодо членства України, кардинально зміниться. 20 років тому США продиктували б свою волю, якби хотіли бачити Україну в НАТО. Франція і Німеччина були б змушені погодитися. Але зараз ситуація змінилася, США більше потрібно думати про єдність і консенсус членів Альянсу, тому вносити яблуко розбрату у вигляді України ніхто зараз не буде.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів
^