Рік після зустрічі Нормандської четвірки: чому переговори по Донбасу зайшли в глухий кут?

04 грудня 15:07

Рік після зустрічі Нормандської четвірки: чому переговори по Донбасу зайшли в глухий кут?

04 грудня 15:07

9 грудня 2020 р. виповниться рік з останньої особистої зустрічі голів держав Нормандської четвірки. Тоді в Парижі сторони домовилися домовлятися про Донбас, окреслили кілька пріоритетних кроків і намітили наступний раунд спілкування на березень цього року. Він не відбувся і через пандемію, що накрила світ, це нікого не здивувало. Проте рік потому після переговорів є всі підстави висунути претензії до Володимира Зеленського. Хоча досягнення миру - його ключова обіцянка, зараз її виконання під великим питанням.

Зміст

У грудні минулого року зустріч голів держав Нормандської четвірки стала сенсаційною подією. Президенти України, Росії, Франції та канцлер ФРН особисто зібралися обговорювати ситуація на Донбасі після декількох років застою в цьому форматі.

За підсумками погодили такі кроки з реалізації Мінських угод:

  • обмін полоненими в форматі "всіх узгоджених на всіх узгоджених";
  • розведення сил в трьох населених пунктах;
  • припинення вогню і фіксація дотримання режиму в режимі 24/7 ОБСЄ;
  • нові пункти пропуску на лінії розмежування;
  • пролонгація закону про особливий статус Донбасу;
  • інкорпорація "формули Штайнмаєра" в українське законодавство.

"Я взагалі рахував собі рік від перших наших розмов з Путіним. Але ключовою була, звичайно, розмова в "Нормандії". Я вважаю, що розтягувати цей процес не можна в жодному разі", - сказав в березні в інтерв'ю The Guardian Володимир Зеленський.

Рік після зустрічі минув. У тому ж інтерв'ю Зеленський сказав, що не готовий витрачати п'ять років своєї каденції на те, щоб йти в "Мінському форматі". Для реалізації угод і потрібен був рік, а потім варто міняти стратегію і є два-три плани на той випадок, якщо не буде руху вперед. Саме так свої наміри описав президент.

У листопаді глава української делегації в ТКГ Леонід Кравчук презентував український план для Групи, за яким місцеві вибори на окупованих територіях можуть відбутись 31 березня 2021 р. Якщо йти за календарем, то Кравчук запропонував:

  • до 15 грудня провести обмін "всіх на всіх" і на 1500 осіб збільшити склад спеціальної моніторингової місії ОБСЄ;
  • до кінця року провести зустріч керівників країн Нормандської четвірки;
  • на початку 2021 р. провести демілітаризацію ОРДЛО: вивести найманців і збройні формування і повернути контроль над кордоном України;
  • прийняти закон про особливості проведення місцевих виборів і провести їх 31 березня;
  • створити вільну економічну зону на Донбасі, яка буде діяти орієнтовно до 2050 р.

За словами спікера української делегації в ТКГ Олексія Арестовича, Німеччина і Франція план схвалюють, Росія не схвалює, але розглядає. Однак прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков сказав, що послідовність дій в плані відрізняється від тієї, що зафіксована в Мінських угодах. Російську сторону традиційно цікавить питання черговості контролю над кордоном і проведення виборів. А в Мінських угодах, в пункті дев'ятому, формулювання таке:

"Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту, яке мало розпочатися о перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання (місцеві вибори в окремих районах Донецької і Луганської областей на підставі Закону України та конституційної реформи)".

Тому план Кремлю не до душі. Також, як і намір провести зустріч голів держав Нормандської четвірки до кінця року.

Українська делегація в ТКГ заявляє, що підведення підсумків через рік після останніх переговорів на вищому рівні - кращий спосіб для Росії уникнути міжнародної ізоляції. У РФ стверджують, що зустрічі не буде. Про це заявив представник країни в ООН Василь Небензя. Він сказав про це в ході засідання ООН по *формулі Арріа, яке організувала днями російська сторона для представників невизнаних республік.

Силоміць посадити Росію в особі її президента за стіл переговорів неможливо. Причин, за якими її представники цього не хочуть, кілька. Перша на поверхні - епідемія. Володимир Путін давно не з'являється на публіці і пішов на "дистанційку", за офіційними заявами, зі своєї резиденції в Ново-Огарьово.

У РФ вважають за краще говорити про інших. Посол Росії в США Анатолій Антонов заявив, що проведення саміту "може бути доречним лише після того, як будуть виконані всі паризькі рішення". Українську сторону він дорікнув у відсутності правового регулювання особливого статусу територій та в тому, що "формула Штайнмаєра" так і не була інкорпорована в українське законодавство.

"Ближче до кінця року російська сторона починає говорити про те, що проблема миру не в Москві, а в Києві. В якийсь період ми бачили, що Кремль давав певний карт-бланш Зеленському з обміном полоненими, поверненням кораблів. Але, як би там не було, Зеленський не вийшов за ті червоні лінії, які йому окреслила партія "ні війни, ні миру". Російська сторона бачить петляння Києва, прагнення тягнути процес без результату і дає зрозуміти, що бачить гру", - говорить політолог Андрій Золотарьов.

Червоні лінії для Зеленського рік тому окреслили три парламентські фракції - "Європейська солідарність", "Батьківщина", "Голос":

  • ніякої федералізації;
  • спочатку розведення сил і повернення контролю над кордоном, а тільки потім політичні дії, в тому числі і вибори;
  • ніякого відступу від євроінтеграційного і євроатлантичного курсу;
  • не припиняти судові процеси проти Росії;
  • ніяких компромісів по Криму.

За них президент не вийшов, а план, озвучений Кравчуком, в якому спочатку контроль над кордоном, а потім вибори, вписується в рамки, хоча і не приймається Росією. Але за "формулою Штайнмаєра", законодавством про особливий статус провисання.

Директор Українського інституту політики Руслан Бортник каже, що план, озвучений Кравчуком - це позитив, а поява деталей і алгоритмів дозволяє вести більш предметний діалог.

"Але пропозиції поки нереалістичні. Поки що це заявки, декларації стартових переговорних позицій. Якщо говорити про рішення Паризького саміту річної давнини, то з семи ключових рішень частково виконані два. Головне - зниження ескалації конфлікту. Перемир'я, хоч і з проблемами, продовжує діяти. Вдалося провести непоганий діалог про ділянки розмінування, пункти пропуску. Але стабільного миру, імплементації "формули Штайнмаєра", домовленостей про політичний трек мирного врегулювання немає, обміни припинилися. До кінця року очевидно, що переговорний процес зайшов у глухий кут і навіть в гострий конфлікт, в якому обидві сторони намагаються підняти ставки. Україна намагається активніше використовувати кримську карту. Росія на платформі Радбезу ООН демонструє готовність йти шляхом подальшого визнання, легітимізації так званих "ЛДНР", - констатує Руслан Бортник.

"За рахунок перетасовувань в ТКГ (в українській делегації, - ред.) відволікалася увага від того, що процес рухається до замерзання. Доводиться констатувати, що, швидше за все, зустрічі найближчим часом не буде, - каже Андрій Золотарьов. - Краще, на що ми можемо розраховувати, це не мир, а продовження перемир'я. До осені у Зеленського було все нормально, і камені від громадської думки в його бік не летіли. Допустити дефолту за пунктом миру він не міг - це був один із стовпів його програми. Все складалося добре, оскільки безпрецедентно довге перемир'я і різке зниження втрат давало плюс. Як буде тепер, залишається тільки здогадуватися. Дай бог, щоб не було ескалації".

Імовірність ескалації, враховуючи тупик в переговорах, не виключає і Руслан Бортник. Більше того, навіть розширення географії конфлікту.

"Нашій стороні потрібна нова зустріч, щоб показати ефективність миротворчої роботи влади, - говорить експерт. - Тому що є високий соціальний запит на цю тему. Але цей запит зменшується. Росія, розуміючи це, що переговори потрібні для піару, блокує будь-які спроби України використовувати теми, пов'язані з Донбасом. Не хоче більше підігравати команді Зеленського. Ніяких більше зустрічей заради зустрічей".

Поштовхом до неї, резюмує політолог, могла б стати підтримка західних партнерів. Але поки що вони не можуть достатнього натиснути на РФ. Ще один варіант виходу з глухого кута - через реалізацію Україною політичної частини Мінських угод. А шляхи шукати в ході неформальних або формальних прямих переговорів.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів
^