ОРДЛО та Україна за столом переговорів: навіщо їм створюють Консультативну раду з Донбасу?

13 березня 17:02

ОРДЛО та Україна за столом переговорів: навіщо їм створюють Консультативну раду з Донбасу?

13 березня 17:02

Консультативна рада - нове дітище Тристоронньої контактної групи в Мінську. Рекомендаційний орган з врегулювання конфлікту, в який увійдуть по десять представників України і ОРДЛО, створять 25 березня цього року.

11 березня ТКГ погодила попередній формат та характер його роботи. "Десять на десять" представників України та ОРДЛО будуть доповнювати чотири представники від ОБСЄ, Росії, Німеччини та Франції. У цієї четвірки - право дорадчого голосу. Двадцятка ж погоджує те чи інше рішення в тому випадку, якщо збере на його підтримку три чверті голосів (15).

Україна та ОРДЛО, судячи з тексту рішення ТКГ, самі вирішать, кого і як призначити до Консультативної ради.

Намір створити ще одну структуру, яка буде розробляти рішення на користь реалізації Мінських угод (вибори, розведення, обмін, місцеві вибори), в Києві витлумачили неоднозначно. Не раз прозвучало, що представники України та ОРДЛО за одним столом переговорів - це визнання "республік" та капітуляція перед Москвою.

Nash.Live попросив експертів розтлумачити появу Консультативної ради.

Олександр Кочетков, політичний аналітик та політтехнолог:

- Це ще не капітуляція. Але тенденція, в сукупності із заявами прем'єра про воду в Крим, ініціативами з боку Сергія Сивохо (Про створення Платформи примирення, - ред.), загрозлива.

Чим більше у нас внутрішнього роздраю, тим Росії зручніше вирішувати свої питання. Природно, представники ОРДЛО та Росії трактуватимуть цей документ, як готовність України до прямих переговорів, визнання суб'єктності самопроголошених республік. Цю тезу будуть підхоплювати тут.

Росія просуває дві позиції. Це визнання конфлікту внутрішнім, а прямі переговори - це непряме визнання внутрішнього конфлікту. Якщо конфлікт внутрішній, то тоді потрібно вносити зміни до Конституції. Тобто на закріплення внутрішнього конфлікту нам нав'язують особливий статус Донбасу в Конституції. Ось ці дві позиції. Якщо вони ухвалені в такому вигляді, який не влаштовує Україну, загрожують її реальній незалежності, то це і є капітуляція.

Що таке прямі переговори? Якщо б туди поїхав Сивохо, навіть ми з вами - це не прямі переговори. Одразу скажу: все, що знаходиться всередині Мінської переговорної групи - це нічого хорошого, але й нічого страшного. Туди призначаються неофіційних особ. Прямі переговори - якщо туди поїде людина, що має посаду у виконавчій чи законодавчій владі зараз, а не в минулому. Чи поїде це міністр, його заступник, начальник управління. Це чиновник, а, отже, визнання переговорів та суб'єктності. Якщо поїде якийсь депутат, наприклад, від ОПЗЖ, то нічого хорошого, але це не визнання.

Визнання - це присутність офіційно відрядженого представника від Верховної Ради, Офісу президента, виконавчої влади. Поки ми не побачимо кого туди призначать, тривогу бити можна, але це ще не пожежа. Просто пожежонебезпечна ситуація.

Що ж відбувається? Просте запитання: навіщо Андрій Єрмак, володіючи великим впливом та владою, вийшов на публічну арену, отримав купу неприємностей? Він же міг спокійно вирішувати питання, впливати на ситуацію та не підставлятися. Але все ж захотів стати керівником Офісу президента. Тому що тільки з такої позиції він здатний вирішувати питання щодо мирного врегулювання між Україною та Росією. А це колосальний бізнес, поставки нафти і газу. Мільярдний бізнес.

Андрій Єрмак всіляко намагається витіснити з цієї позиції Віктора Медведчука, який отримав унікальну позицію, виступає цим переговірником між Україною і Росією. Завдання - прибрати його. Зробити так, щоб він перестав бути необхідним, в тому числі й Володимиру Путіну. А потім його можна спокійно політично закопати.

Медведчук створив весь цей міжпарламентський діалог, поїхав до Німеччини, Франції. І одразу починає виникати платформа, яку наче очолює Сивохо, починають виникати групи всередині "Мінська".

Це спроба перехопити ініціативу та витіснити Медведчука. Якщо цими спробами й обмежаться на рівні Мінської групи - то це ще так-сяк. Витіснення Меведчука того варто. Якщо підуть далі та заведуть туди офіційних осіб, то ми будемо говорити, що зроблено перший крок до капітуляції та з реалізації вимог Росії.

Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики:

- Це можна розглядати як початок реалізації прямого діалогу між представниками України та ОРДЛО. Не важлива сама структура Консультативної ради, не має значення, що її голосування дорадче. Це вже прямий діалог, при модерації ОБСЄ.

Це й виконання окремих пунктів Мінських угод, зокрема, пункту 12, який передбачає цей прямий діалог. Це, якоюсь мірою, компроміс з Росією, демонстрація готовності до прямого діалогу, виконання Мінських угод.

Сам рада віртуальна, але ця структура важлива. Оскільки в її рамках має бути напрацьований цілий перелік перехідного законодавства. Починаючи від статусу Донбасу й до закону про місцеві вибори на тих територіях. Вони повинні через неї пройти. Це відчутний крок вперед. Й нещодавня ситуація з Сергієм Сивохо - це якраз реакція радикальних груп, частини політичної еліти на розуміння того, що в Мінську у форматі Козак-Єрмак (Дмитро Козак, керівник адміністрації президента РФ, і Андрій Єрмак, керівник Офісу Президента України, брали участь в роботі ТКГ 11 березня, - ред.) відбуваються якісь зміни. Та, не дивлячись на всю риторику, яка прозвучить, у нас "формула Штайнмайера" підписана, зустріч Нормандської четвірки відбулася, прямий діалог починається у форматі "десять на десять".

Україна присутня разом з представниками ОРДЛО в Тристоронній контактній групі. Але там є й інші представники - ОБСЄ, Росія. А новий консультативний формат є не багатостороннім, а двостороннім. У цьому важливість зміни.

Андрій Золотарьов, голова аналітичного центру "Третій сектор":

- Те, що це перехід до прямого діалогу з "ЛДНР" - цим пахне. З іншого боку, якщо подивитися на функціонал ради, то це консультативно-дорадчий орган. Функції прийняття політичних рішень у нього немає. Крім того, у Володимира Зеленського є чіткі червоні лінії (ніяких прямих переговорів з лідерами бойовиків, спочатку безпека і контроль над кордоном, а тільки потім - вибори, - ред.). Щоправда в ці горезвісні червоні лінії впирається мирний процес.

Виконувати те, про що домовилися в Парижі (на зустрічі Нормандської четвірки, - ред.), судячи з усього, не вистачає ані політичної волі, ані політичного ресурсу. Без цього зустріч в "нормандському форматі" не відбудеться. Але це буде виглядати як поразка президента, який прийшов, як миротворець, від нього цього чекали. Він не може сказати: "Я пас". Потрібно позначити процес, що діалог йде.

Можливі там якісь зрушення. Я думаю, що цей орган може бути ефективний в гуманітарних питаннях, наприклад, звільнення полонених. Виконуючи це можна і за червоні лінії не виходити, і говорити, що процес йде.

Узгодити створення Консультативної ради з Верховною Радою - це правило хорошого тону. Але прямої юридичної необхідності в цьому немає.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^