"Не можна питати про НАТО і ЄС". Що не так з народовладдям в законопроекті про референдум?

18 червня 14:38

"Не можна питати про НАТО і ЄС". Що не так з народовладдям в законопроекті про референдум?

18 червня 14:38

Пакет законодавчих змін про народовладдя був передвиборною обіцянкою Володимира Зеленського. Він збирався подати його в першу чергу та відкрити можливість українцям вершити долю країни через референдуми. 4 березня драфт закону винесли на обговорення. Nash.Live вивчав його і знайшов кілька нестиковок та ляпів.

9 червня законопроект про народовладдя через всеукраїнський референдум президент вніс до ВР як невідкладний. Найпомітніші недоліки з нього прибрали, але до життєздатності народовладдя через референдум питання все одно залишилися. Тим не менш, 18 червня ВР прийняла його за основу.

Зміст

Законопроект не вносить зміни до Конституції, і базові принципи проведення референдуму, які описані в статтях 69-74 начебто зберігаються. Але з нюансами.

Конституція говорить (ст. 73), що виключно на всеукраїнському референдумі вирішується питання про зміну території України. Зміни в три розділи Конституції - I, III і XIII - по ст. 156 Основного закону "вирішуються всеукраїнським референдумом".

I розділ - загальні основи. У ньому 20 статей: статус України, верховенство права, державна мова, символи, зовнішньополітична діяльність, захист суверенітету та цілісності. III розділ - вибори і референдум (шість статей). XIII розділ - внесення змін до Конституції (шість статей)

Темам референдуму в законопроекті присвячена ст. 3. У ній зазначено, що предметом референдуму "може бути":

  • внесення змін до трьох розділів Конституції;
  • зміна території України;
  • питання загальнодержавного значення;
  • питання про скасування закону або окремих його положень.

Між однозначними формулюваннями в Конституції та "може бути" в законопроекті все ж є різниця.

У питань загальнодержавного значення, по законопроекту, формулювання обтічне (ст. 19, ч.4). Це ті, які впливають на долю народу та мають суспільний інтерес.

У ст. 74 Конституції зазначено, що на референдум не допускається виносити законопроекти з питань податків, бюджету та амністії.

У ст. 3 президентського законопроекту перелік заборонених тем розширено ще трьома пунктами. Предметом референдуму також не можуть бути питання:

  • які суперечать Конституції, визнаним нормам міжнародного права (в першу чергу, Загальній декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод);
  • спрямовані на ліквідацію незалежності, порушення суверенітету і територіальної цілісності, загрозу нацбезпеці, розпалювання ворожнечі;
  • віднесені і Конституцією, і законами до відання органів правопорядку, прокуратури, суду.

Тобто вводиться мораторій на безпосередню демократію, формою якого є референдум, у всьому, що вже зазначено в Основному законі, стосується правоохоронної та судової системи.

Між законопроектом, який виносили на громадське обговорення в березні, та нинішнім варіантом є суттєва відмінність за кількістю питань на референдумі. Спочатку пропонували розглядати не більше трьох за раз. Тепер зупинилися на тому, що не більше одного. Це має бути запитання в такій формі, щоб на нього можна було відповісти "так" або "ні".

З кожного питання суб'єкт права на конституційне звернення може звернутися до Конституційного суду для отримання висновку. Поки КСУ не ухвалить рішення, процедура проголошення референдуму припиняється.

Згідно із законом про КСУ (ст. 54) суб'єкти з правом на конституційне звернення:

  • президент;
  • Верховна Рада;
  • Кабмін;
  • мінімум 45 нардепів.

Громадяни України в цьому списку не зазначені.

Всенародне волевиявлення призначить президент, якщо обговорюються зміни в три розділи Конституції. Але перед цим законопроект про зміни повинен пройти через парламент (ст. 156 Основного закону). Тобто пропозицію спочатку подає або президент, або не менше, ніж дві третини нардепів (300). Потім законопроект повинні підтримати не менше ніж дві третини складу ВР. Тільки після цього питання виносять на референдум.

Референдум про зміну території на підставі міжнародних договорів призначає Верховна Рада.

Референдум за народною ініціативою ініціюють на вимогу не менше 3 млн громадян з правом голосу і за умови, що підписи зібрані не менше ніж у двох третинах адміністративно-територіальних одиниць (в Конституції - не менш, ніж у двох третинах областей) і не менше, ніж по 100 тис. підписів у кожній.

Основні принципи референдуму за народною ініціативою закладені в ст. 72 Конституції, а законопроект їх роз'яснює: описує процедуру збору підписів ініціативною групою, терміни, фінансування, контроль на всіх етапах з боку Центрвиборчкому.

Підписи збирає ініціативна група (не менш 60 громадян з правом голосу). Її створюють на своїх зборах не менше 300 громадян з виборчими правами. За п'ять днів до зборів організатори повинні попередити Центрвиборчком. Збори проходять з представником комісії, щоб їх зафіксувати.

На зборах фіксують учасників (всі основні паспортні дані), збирають підписи, призначають голову, секретаря, лічильну комісію, затверджують порядок денний. Формулюють питання, обгрунтовують позицію, формують склад ініціативної групи та її уповноваженого представника. Знову ж таки, під наглядом ЦВК.

Підстави для референдуму та ініціативну групу, яка збиратиме підписи на користь його проведення, узгоджують простою більшістю на зборах. Тобто запустити весь процес може 151 виборець.

Потім ініціативна група відправляється за підписами трьох мільйонів українців. Той, хто підтримає референдум, повинен буде власноруч вказати в підписному листі ПІБ, дату народження, номер і серію паспорта, виборчу адресу, поставити підпис і дату.

На збір підписів буде лише 60 днів.

Якщо всі вимоги дотримані, тоді референдум за народною ініціативою проголошується указом президента.

Проте законопроект не передбачає ніякої відповідальності на той випадок, якщо всі вимоги для референдуму за народною ініціативою дотримані, але його не оголошують.


До речі

У законі про Регламент ВР (ст. 159) зазначено, що винесення законопроекту на референдум парламент може прийняти в третьому читанні. Тобто потрібно тричі зібрати 226 голосів "за", а потім обговорювати законопроект з народом.


За час незалежності пройшли два всеукраїнських референдуми. Враховано результати тільки першого - про проголошення незалежності (1991 р.).

Другий пройшов у 2000 р. На нього виносили питання про обмеження депутатської недоторканності, про створення двопалатного парламенту, про скорочення кількості нардепів до 300, про право президента достроково розпускати ВР. Громадяни схвалили всі чотири норми, але їх думку не врахували, і зміни в законодавство не внесли.

У 2008 році Конституційний суд ухвалив обов'язкове, остаточне і таке, що не підлягає оскарженню рішення про те, як трактувати норми Конституції про референдум. Зокрема КСУ зазначив, що:

"рішення всеукраїнського референдуму щодо прийняття законів є остаточним і не потребує будь-якого затвердження, в тому числі Верховною Радою України".

У законопроекті про народовладдя є ст. 4, в якій обов'язковість результатів витлумачили так, що вони не вимагають затвердження державним органом. Президент до таких не належить.

Крім того, в ній вказали, що рішення можна змінити тільки через новий всеукраїнський референдум і не раніше, ніж через три роки.

Але й тут без лазівок не обійшлося. Ст. 120 (ч. 2) законопроекту присвячена всеукраїнському референдуму за народною ініціативою, на якому громадяни не підтримають питання про скасування закону або його окремих положень. Таке питання можна повторно винести на референдум на раніше, ніж через рік.

Тобто рішення по суті та рішення про те, що українці не хочуть міняти законодавство виводять в різні площини і заганяють в різні часові рамки.


Важливо

Є обов'язкова умова, за якої референдум може відбутися.

У ст. 116 законопроекту (ч. 5) зазначено, що для цього участь в ньому мають взяти не менше 50% зареєстрованих в Держреєстрі виборців. При цьому в законодавстві про вибори вимоги до явки немає.


Думка

Руслан Бортник, директор Українського інституту політики:

- Цей законопроект правильно називати "про референдум", а не "про народовладдя". Оскільки інших інструментів народовладдя, наприклад, права на законодавчу ініціативу, на відкликання депутата, там немає.

Це звичайний законопроект, для схвалення якого потрібно 226 голосів та два читання. Потенційно вже до місцевих виборів його можуть прийняти. Він може бути елементом виборчої кампанії на місцях.

Він мені дуже нагадує законопроект про імпічмент президента. Непогано і детально розписана правова норма, яку практично неможливо буде застосувати на практиці. Через 3 млн підписів, через двы третини областей, через те, що результати будуть вимагати фінального затвердження.

Буде референдум чи ні - залежатиме виключно від волі влади. У той час як всі питання, що суспільство бажає винести на референдум, влада вирішувати не бажає. Наприклад, референдум про ринок землі, російську мову, влада не запустить. Може не самостійно, а через Конституційний суд. Збільшується його роль і будь-яке питання можна загорнути. Не можна українців питати, чи потрібна Україні інтеграція в НАТО і ЄС, тому що це вже закріплено в Конституції. Все залежить від політичної волі КСУ.

Всі ці бар'єри роблять механізм в руках суспільства таким, що не функціонує. Влада створює ще один інструмент, який тільки вона зможе використовувати.

Якщо ми хочемо, щоб було навпаки, то повинні дати можливість ВР приймати рішення про референдум 150 голосами, щоб опозиція могла ініціювати референдум. Можливо, варто подумати про механізм, при якому референдум за народною ініціативою просто проводиться ЦВК без рішення президента і парламента.

Законопроект занадто великий, він перевантажений теоретичними викладками, які там і не потрібні. Але, на жаль, мало змістовної суті.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^