Доктор Комаровський: "Ми всією країною вибудували систему, де лікар зацікавлений у тому, аби ви були максимально хворі"

08 жовтня 13:41

Доктор Комаровський: "Ми всією країною вибудували систему, де лікар зацікавлений у тому, аби ви були максимально хворі"

08 жовтня 13:41

Інтерв'ю ведучого телеканалу НАШ.Максі-ТВ Тиграна Мартиросяна з відомим лікарем-педіатром, телеведучим і письменником Євгеном Комаровським, у програмі "Час з Мартиросяном". Доктор Комаровський відверто розмірковує про страхову медицину в Україні, про те, чому нашій країні загрожує епідемія дифтерії і вимирання лікарів, а також пояснює, чому не став міністром.

 

Добрий вечір, шановні телеглядачі. Мій гість сьогодні - Євген Комаровський. Євгене Олеговичу, вітаю.

Вітаю.

Ласкаво просимо.

Дякуємо.

Євгене Олеговичу, Ви не уявляєте! Після президентських виборів і того, як до України прийшла нова влада, щойно в нашому ефірі обговорюється якесь питання, що стосується сфери медицини - чи то реформи, кадрові призначення у Міністерстві охорони здоров'я, вакцинація - що завгодно, перше, про що пишуть телеглядачі в коментарях, в особистих повідомленнях, всюди: а де ж Євген Комаровський? Де ж Євген Олегович, який на початку шляху Володимира Зеленського був з ним поруч? Євгене Олеговичу, Ви де?

Я в Харкові. Лікую дітей. Знімаю програми. Пишу книги. Відповідаю на тисячі листів. Їжджу з лекціями. Ось, власне кажучи, чим займався, тим і займаюся. У мене нічого не змінилося.

Поза політикою. Поза державною діяльністю.

Ви розумієте, для того, щоб займатися політикою, треба, (по-перше, - ред.) любити владу над людьми. Без цього не можна. Мені влада над людьми огидна в цьому плані. Інтелектуальну владу я ще якось розумію, так. Коли ти якісь ідеї генеруєш і їх визнають. Оце так. І друге, для того, щоб реально існувати у владі в Україні, треба вміти штовхатися, обгаджувати всіх інших і кричати, що "я найкращий, візьміть мене!" Ось це точно не моє.

Але Ви ж у цьому сенсі, з точки зору популярності серед людей - без удаваних лестощів, я не хочу зробити Вам комплімент зайвий раз - поза конкуренцією були в цьому питанні. Поза конкуренцією.

Чому були?

Я маю на увазі, в питанні призначення на якусь керівну посаду, тому що в нас вже призначили міністра. Тобто на прем'єр-міністра, або якби Ви стали штатним радником президента України. Ви ж були радником кандидата, а зараз вже поза цим статусом.

Зрозумійте, я це точно знаю: для того, щоб бути радником президента і взагалі людиною, близькою до президента, треба бути, по-перше, поруч із президентом. Мені здається, так усе влаштовано, що щойно ти відійдеш на два кроки від першої особи, до неї одразу ж підійде купа людей і розповість, яка ти сволота. Це нормально. Тому це точно не для мене. Це по-перше. По-друге, а як же мої зобов'язання перед мільйонами людей? Ну як? А програми? А книги? А відповіді на питання? А люди, які зі мною працюють? А це куди все? Розумієте, тим паче, що я точно знаю - що в існуючих реаліях України реальна реформа охорони здоров'я, здебільшого, неможлива. Ну, неможлива. Для неї немає ніяких передумов. Немає грошей. Немає законів. Нічого нема. Не можна без порядку і грошей реформувати охорону здоров'я. Це абсолютно очевидно. Тому я абсолютно точно можу сказати, що будь-яка людина, за плечима якої історія особистого успіху, що чогось в житті досягла, не погодиться бути міністром охорони здоров'я. Тому що це повний крах її репутації. Розумієте, ось і все.

Ми про реформу охорони здоров'я обов'язково з Вами поговоримо. Я хочу, щоб ми окремий проміжок часу присвятили цьому питанню. Ось Ви кажете - як же моя робота? Як же мої зобов'язання перед моїми прихильниками, пацієнтами, однодумцями? Є ж у нас політики, які поєднують. Яскравий і красномовний приклад в цьому відношенні - Святослав Вакарчук, який у нас став тепер народним депутатом, лідером фракції політичної партії, але при цьому дає концерти. Хтось його за це критикує, а хтось, навпаки, підтримує.

Тигран, коли Ви маєте дві дружини, вони обидві недолюблені. Розумієте? От чесно. Тому краще робити щось одне гарно, ніж дві справи, і не так, як треба. От і все.

Євгене Олеговичу, щодо походу у владу або державної служби. У чинного президента зараз 70% підтримки. Тобто нікому з попередніх голів держави не вдавалося зберігати такий високий рівень довіри. Принаймні протягом вже трохи більше чотирьох місяців у президента такий рівень довіри зберігається. Ви не пошкодували, що не пішли саме зараз? Тому що, дійсно, люди, як і раніше, як на наступний день після інавгурації, вірять і розраховують на нього.

Я пишаюся тим, що бачу президента, який точно не краде. Точно. Я в цьому не сумніваюся ані хвилини. Але у нашого президента, звичайно ж, як у нормальної людини, щго вперше в житті потрапила ц це болото, є реальний ризик стати об'єктом маніпуляцій. Але мені здається, йому треба певний час, щоб розібратися, хто реально хоче добра всій країні і йому теж, а хто маніпулює. Але для цього треба розібратися. На це потрібен час. Тому я готовий потерпіти, поспостерігати. Я бачу зараз, що президента величезна кількість людей явно намагається використовувати.

А як оцінюєте в цілому політичну ситуацію - і те, що вдається, і що не вдається? Що Вам впадає в очі в епоху правління Зеленського, команди "Слуги народу", нового Кабміну, нового парламенту. На що Ви звертаєте увагу? Чи всі Ваші надії або очікування виправдалися в цьому сенсі?

Ні, ні, ні. Поки що нічого не виправдалося. Крім того, що мені приємно дивитися на мого президента. Ну, це реально так. Я його як людину щиро люблю. І я розумію, наскільки йому зараз важко. Ось я дуже погано ставлюся, коли на мене починають тиснути. Мене дуже легко обдурити. Наскільки Володимир Олександрович стійкий до спроб його обдурити... не можна бути великим в усьому, розумієте? Тобто просто однієї людської порядності, напевно, мало.

Навіть якщо ти дуже добре розбираєшся в людях, цього не уникнути, на жаль.

Не уникнути. Інше питання, що треба - як мені здається, для нього це дуже важливо - вміти розлучатися з тими, хто хоч натяком покаже неадекватність чи спробу маніпулювати першою особою. Проте я глибоко переконаний в тому, що в Україні найгостріша проблема - беззаконня, тотальне беззаконня. Ми ж з вами чітко розуміємо. Ось дивіться, візьмемо державу. Є дві базові функції держави. Одна - це судити людей. І друга - захищати кордони. І ось у нас з моменту створення України з цим величезні проблеми. Це по-перше. А все інше вже потім. Вчити, лікувати - з цим теж купа проблем. І якщо країна на сьогодні не навчиться захищати кордони - тут є певні зрушення, але не створить справедливий суд, - то країни не буде. Це ж всім очевидно. Але питання в тому, що без справедливого суду і диктатури закону усі інші реформи неможливі. Я не знаю, як можна реформувати що завгодно без законів. Усе.

Будь-яка реформа упирається в суди, звісно.

Я прекрасно розумію. Я реально не розумію, як можна взяти на себе ношу, умовно кажучи, будь-якого міністра зараз. Я просто намагаюся для себе мотивацію знайти. Якщо ти прекрасно розумієш, що ти ухвалив рішення, люди, яких ти звільнив, завтра "занесли" до суду та їх відновили. І ти своє життя замість корисної праці витрачаєш на з'ясування відносин.

А чим керуються тоді ті, хто йдуть?

От я б сам хотів, щоб вони мені це розповіли. Сам.

Давайте я дозволю собі припустити. Перший варіант - бажання бути у владі. Другий варіант - заробляти гроші, забезпечувати себе, своїх близьких, рідних на кілька поколінь вперед. Що ще?

Ну оскільки мені і перше, й друге абсолютно огидне, то я не можу себе уявити на місці великого-великого начальника. Ви розумієте? Ніяк. Особисто я чітко розумію, що зараз всі зусилля людей, влади мають бути зосереджені на тому, щоб в країні нарешті була диктатура закону. Інакше країни не буде. Усе. Мені здається, що зараз вже передачі "Кримінальна хроніка" абсолютно не актуальні. У нас просто новини - це кримінальна хроніка. Усе. Ми ж перестали розповідати, що це відкрили, там щось запустили. Цього ж немає. У нас все - того згвалтували, у того щось вкрали. Там пожежа. Там впав міст і т.д. Це наші новини. Так ось, в цих умовах - які там діти? Які інваліди? Які пенсіонери? Це так нецікаво. І ось, звідси й усі проблеми.

А Ви ніколи не припускали, що, як з реформою охорони здоров'я, так само й з іншими реформами, ситуація може виявитися для країни неможливою. Я до того, що, незважаючи на всі бажання, прагнення, політичну волю, обставини настільки непрості сьогодні, що окремі речі зробити просто неможливо. Як бути?

Саме тому, напевно, зараз усій країні треба чітко позначити найбільш ключові позиції. Ключові. Країна, у якій непрості відносини з усіма сусідами, не може вижити, якщо не навчиться миру всередині себе. Розумієте, миру всередині. В країні постійно плекаються і вирощуються протиріччя. Всі соціальні мережі - суцільний мордобій. Тому, як на мене, дуже важливо, аби перша особа, люди, близькі до неї, демонстрували будь-яку нетерпимість до спроб поділити людей на соціальні групи за національністю, мовою, релігією.

Будь-яка дискримінація.

Будь-яка. Більш того, треба бути вкрай обережним. Якщо, умовно кажучи, ми маємо співака, якого люблять мільйони людей в країні, і цього співака починають ганяти по соціальних мережах. Не будемо називати прізвища. Це той самий механізм, як взяти мільйон осіб, виділити в соціальну групу і образити. Це неправильно зараз. Такого не можна. І ось це найголовніше. Це по-перше. Я вам чесно скажу, я відразу після Майдану написав про те, що головний реформатор в країні - це міністр внутрішніх справ. І якщо він не приведе країну до ладу, то в нас нічого не зміниться.

Ви зараз говорили про конкретну людину. Про виконавця, якого люблять мільйони - це не про Олега Вінника? Ви ж його мали на увазі?

Так, так, так. А це ж дуже показово.

Я просто поясню нашим телеглядачам, що він вирішив взяти участь у флешмобі, який організовано, якщо я правильно розумію, в Росії, з російськими артистами, музикантами, журналістами, присвяченому миру, питанню миру. І його сьогодні дуже багато і сильно критикують за це співгромадяни, користувачі соцмереж.

Тож в нас користувачі соцмереж це наче мірило моральності, розумієте! Це вони у нас найкрутіші в країні. Вони все знають, все розуміють. Обгадити ближнього, це ж у нас як національна ідеологія. Ви ж самі це прекрасно розумієте, так. Головне - якщо людина порушила закон. Але якщо ви ображаєте людину, яка ніяких законів не порушила, то ви мерзотники. І все. Але хто за цим повинен стежити? Хто?

Тут, до речі, не компетенція правоохоронних органів. А хто, Євгене Олеговичу? Хто? Давайте разом розберемося. Питання ж зі сфери морально-етичної?

Морально-етичної, так. Але тому, до речі, мені сьогодні дуже подобається, що президент не намагається лізти у ці речі. Він саме намагається об'єднувати людей, як мені здається. Я бачив, коли минула влада на чолі з першою особою в країні, що декларує в Конституції, що релігія відділена від держави, влаштовувала "Томос-тури". Намагалися, мало нам було воєн і мовних проблем, - то треба було ще релігійні канави копати між людьми. Це просто настільки, з моєї точки зору, аморально було.

І наслідки досі відчутні.

А за це хтось відповів взагалі? За те, що люди мордобоєм займаються. Ось тому, як мені здається, наше головне завдання зараз - об'єднати українців навколо певної ідеї, що є святою для всіх. А свята ідея для всіх одна, базова, - мир, сім'я, діти. Я давно кажу про те, що кіндерцентрична держава - це ідеальна модель країни, куди мають приїжджати, говорити всіма мовами і молитися будь-яким богам. Лише законів дотримуватися. Розумієте? Але біда в тому - давайте просто задумаємося. МИ маємо основний закон. Ми його взяли багато-багато років тому. І за понад два десятиліття існування за цим законом, до чого ми дійшли? До втрати територій. До того, що одна третина населення або вимерла, або залишила (країну, - ред.). Про що це свідчить? Або про те, що закон нікудишній. Або про те, що він прямо сприяє тому, що лайно приходить до влади і керує всіма. Усе. То що треба зробити? Треба подумати, що не так. Треба розуміти, що головне в країні - мир і толерантність, а не з'ясування стосунків і вічний мордобій, чим у нас займаються.

Варіантів багато. Або змінювати закон або, Ви це твердження точно знаєте, воно популярне, - суворість закону компенсується необов'язковістю його виконання. Це теж дуже серйозна проблема в нашій державі.

Але ми ж усі знаємо, що втрати в АТО навіть несумісні з втратами на автодорогах. В рази.

Так. Про це і в наших органах прямо і публічно заявляють. Це перший фронт у нас, насправді.

Так. Більш того, чи багато у нас взагалі доріг, куди до вас прилетить вертоліт, сяде і відвезе кудись, і т.д? У нас же втрати, які там називаються "санітарними". У нас це просто кінець і т.д. Про що тоді ми? Що ми тоді обговорюємо? Можливо, ось це і є пріоритети - людські життя, робота правоохоронних органів і т.д. Ситуація, насправді, дуже жорстка. Дуже. Але мені просто страшно. І саме це, порядок і надання допомоги, - головна мотивація залишити Україну для більшості людей. Не гроші, не зарплата, а саме порядок, беззаконня і медицина.

З цього питання навіть проводили соціологічні опитування, дослідження громадської думки. Здавалося б, люди втікають через війну. Але це далеко не перший пункт. Там перше - заради майбутнього дітей, високих заробітних плат, кращих умов життя, соціальних гарантій і багато-багато чого іншого. Це факт і одна з проблем, з якими потрібно буде боротися і потрібно починати боротися вже сьогодні новій владі.

Повертаючись до нашої теми з артистами і необхідністю об'єднання суспільства. І це була, мені здається, одна з основних надій українських виборців, коли вони більшістю голосували за Зеленського. І мені здається, напевно, Ви зі мною погодитеся, - просто не втручатися, чим вже якісно відрізнятися від попередньої влади, може бути недостатньо, Євгене Олеговичу? Тому що ці непорозуміння і розбіжності залишаються. У нас досі 3 мільйони там. Артистів, які виступають в Росії, тут критикують. Багатьом заборонено в'їзд. Світлану Лободу напередодні критикували за те, що вона сказала, що розраховує, що Зеленський впорається з тим, аби ми змогли повернутися. І я читаю заголовки: "От, вона вже намилилась назад". "От, приїжджай, ми тебе тут зустрінемо". Цей кошмар триває. А як? Що робити?

Послухайте мене. Якщо б, скажімо, Світлана Лобода приїхала і у неї концерт, так? А якісь люди на порушення закону країни намагаються зірвати цей концерт. Якими мають бути дії правоохоронних органів? От і все. Немає проблеми.

Один раз це станеться, і все, щоб неповадно було, так?

Я просто не розумію, а як може бути по-іншому? Якщо людина порушила закон, судіть її. Все, є суд. Якщо вонане порушив закон, вибачте, будь ласка. Чому хтось в країні намагається бути суддею? Я взагалі цього не розумію. Є силові структури. Є суд. Нехай вони вирішують. Усе. Світлана Лобода злочинець? Ні. У неї величезна кількість шанувальників в цій країні. Вона має право тут дати концерт? Має. Хтось не хоче, нехай не ходить. Нехай сидить вдома і дивиться кого завгодно.

Ви дуже багато їздите, ми про це говорили до ефіру. І дуже багато їздите по країнах пострадянського простору. Що, станом на зараз, говорять про Україну, про стан справ, про президента, зміни, на які ми чекаємо, які назріли?

Давайте так. Дивіться. Я дійсно багато їжджу. Переважно в мене Казахстан, Узбекистан, Азербайджан, Білорусь.

До Росії ні?

За 5 років був двічі. Але я можу сказати, коли в мене запитують, повірте мені, в мене запитують не про президента, а про шмарклі та какашки. Вибачте, будь ласка, але це моє життя. Але я вам чесно скажу, що останні візити, мої зустрічі в Казахстані, - у людей така заздрість до нашого виборчого процесу. Просто люди в шоці. Вони не уявляють, як таке взагалі може бути. Це, дійсно, вибори вільні. Так, з купою порушень, але вони реальні. Реальні вибори. Це те, чим усі просто приголомшені. Весь пострадянський простір реально у захваті від наших виборів.

Ну і придивляються до власних артистів зараз.

Так, так, так.

І намагаються оцінити, хто ж має шанси посісти місце свого Зеленського в тій чи іншій державі.

Мабуть, так.

Добре. Так, демократичні вибори в якомусь сенсі вигідно вирізняють Україну. А в іншому вони позитивно оцінюють перспективи?

Ви розумієте, Тигране, коли я з кимось зустрічаюся, я потрапляю в абсолютно специфічне середовище. І це середовище абсолютно однакове в Києві, Запоріжжі, Бешкеке, Ташкенті, Баку, Казані - де завгодно. Воно однакове. І воно відображає те, що насправді хвилює людей. А їх хвилює доступ до якісної медицини, нормальні ліки. Можливість просто щоб дитина пішла до школи. Сама взяла й пішла до школи. Ми вже цього, розумієте, уявити не можемо. Я згадую, як я, першокласником, ходив в школу. Через 20 доріг, сам з портфелем і т.д. Це хтось може зараз уявити, в 21-му столітті? Ніхто. Ці проблеми людей реально хвилюють. І у мене з цим виникають величезні проблеми. Чому? Тому що я бачу, що саме припинити війни можна лише тоді, коли люди в усіх країнах будуть об'єднуватися на цих базових цінностях. Насправді, через що почалася війна, - це не люди. Це саме ті політики. Ми обрали і вони обрали. Розумієте? І поки вони мірялися пісюнами, ми тут страждали, розумієте? І ці ж самі люди, яким народи довірили керівництво країною і які не змогли домовитися, що набили один одному морди, розумієте? А після того, як пани почали добивати один одного, вони ж як це роблять?

А чуби тріщать у народу.

Так, так, а чуби тріщать у всіх. І тепер що для них важливо? Щоб виправдати власні нуль дипломатії, нуль здатності домовлятися, нуль мізків, врешті-решт, що треба для цього? Треба переконати нас усіх, що це не пани козли, а ми всі, прості люди в Україні, Росії, Казахстані, ось ви всі, виявляється, влаштовуєте мордобій. Та при нормальній пропаганді тут буде дружба і любов. Просто величезній кількості людей не потрібна ані дружба, ані любов. Тому що без війни неможливо бути великим генералом. Ви розумієте, біда в цьому. Але люди не хочуть домовлятися, їм це нецікаво. І ще є купа людей, яка просто нічого іншого не вміє. Коли мерзотники нагорі з'ясовують стосунки, молоді хлопці віддають життя, а дівчатка плачуть. Треба ж щось тоді нам з вами вирішувати, якщо ми вже таке собі побудували. Це ж ми їх самі понавибирали. І коли люди виходять на Майдан проти свавілля, олігархів, проти злодійства, кумівства, проти податкової політики, бюджету, який витрачається, просто проти брехні і злодійства, - то дуже вмілі люди протягом двох тижнів Революцію Гідності переводять у національну революцію. Виявляється, люди вийшли на Майдан саме під гаслами "Хто не скаче, той москаль!", а не "Хто краде і бреше, той мерзотник". Розумієте? І все. А далі все. Тому давайте проаналізуємо: а хто перший закричав? Хто перевів проти олігархів вихід у з'ясування стосунків між народами? Давайте це з'ясуємо.

Ну, і всі відповіді на питання будуть отримані, так.

І вони усі продовжують кричати й далі.

Зараз ми маємо надію на зміну стану справ, Євгене Олеговичу? Після того, як змінився президент. Після того, як декларується, і я сподіваюся, ведеться політика на примирення, на оздоровлення.

Мені це дуже боляче казати, але я сам собі нагадую лікаря в госпіталі, який, ось вся армія вже пішла, а ти просто не можеш кинути поранених. І ти залишився помирати разом з ними. Дійсно, в мене таке відчуття. Тому що я не можу кинути своїх. Величезна кількість людей поставила мені питання - докторе, а Ви нікуди не їдете? Я сказав - ні. Вони сказали - тоді ми народжуємо другого. Але справа в тому, що вони народили другого і поїхали з двома, а я тут залишився. У мене в Харкові, в моєму рідному Харкові з десяти моїх пацієнтів, в кращому випадку, залишився один. У кращому випадку! Я вам присягаюся! Присягаюся, в мене були не останні хлопці.

І це Харків.

І це Харків! Розумієте? Ще раз вам кажу, у мене Новий рік і день народження - це така пошта поздоровлень з усього світу! Я їх хочу бачити тут, а не там. Розумієте? І я вам чесно скажу, що коли Володимир Олександрович став президентом, я отримав купу листів з такою фразою - я можу їх показати, вони живі. Я навіть йому про це казав по телефону. Купу листів, в яких була фраза - невже у нас буде можливість повернутися? Тобто в усьому світі люди, які виїхали, сприйняли це як реальну надію на те, що закінчаться дві речі - брехня і злодійство. І реально, якщо ці дві речі не будуть вирішені, то ситуація безнадійна. Я можу сказати лише одне, і це дуже важливо, я це і на своїй шкурі відчув. Я вам наведу зараз такий приклад. Дивіться. Доктор Комаровський завідує відділенням, де лікуються хворі з вірусними інфекціями. І доктор Комаровський каже - хворі з вірусними інфекціями не мають лікуватися антибіотиками. Все, що ви до мене робили, ці чотири уколи в дупу - все закінчується. І ось у нас відділення, де 60 дітей, яким не робляться уколи. Де гуляють цілий день, де провітрюють, де співають і т.д. Комаровський йде з цього відділення, приходить інша людина, і знову починає по чотири уколи кожній дитині.

На круги своя.

До чого я веду? Зі мною працюють лікарі, які виконують мої команди. Приходить на моє місце інша людина, лікарі готові виконувати її команди. До чого я це все кажу? Для нас дуже важлива перша особа. Якщо перша особа не бреше і не краде, є величезні шанси. Але я зараз отримую таку кількість листів про те, що у нас з биркою від Зе повилазило таке бидло! І ось це дуже важливо. І в однієї людини, яка буде, швидше за все, дуже щільно оточена цими фахівцями, які будуть розповідати, хто вкрав, хто поганий і т.д. Ось я точно знаю, точно. Тому що будь-яка спроба щось сказати сприймається як "ти хочеш прорватися до годівниці". Та якби я хотів прорватися до годівниці, то я б вже давно годувався.

Вам ось це закидати не можна, Євгене Олеговичу, тому що всі розуміють, що зараз Ви таку можливість мали.

Ой, послухайте. Наша велика реформаторка, моя улюблена пані Уляна, коли у неї недавно в інтерв'ю запитали, вона мене так відмінно повеселила, мовляв, чому у неї не склалося з Комаровським. Вона назвала дві причини, чому у неї не склалося. Перша причина - тому що Комаровський образився, що вона не хотіла говорити російською. Чули? Це перша у неї була. А друга - напевно, Комаровський хотів бути радником, а його не взяли. От і все. Щоб ви розуміли. Ця ідеологія "годівничників" - вона мені так подобається.

Знаєте, що вражає, Євгене Олеговичу? Ось скільки ми з Вами не бачилися, і враховуючи, що критикувати Уляну Супрун було популярно протягом усієї її каденції як виконувачки обов'язків міністра охорони здоров'я, я Вас на це витягав в різних телевізійних ефірах, буквально підкладав Вам - ну, будь ласка, ну, будь ласка, ось.

Щоб я покритикував.

Покритикуйте. Тому що я вважаю, що критикувати потрібно завжди. Завжди є за що критикувати. Ви завжди ж були обережними. Ви ж завжди кути згладжували.

Тому що вона не чорна. Вона наче зебра. Вона смугаста. У неї є величезні плюси. І є купа мінусів. Купа. І вона, ну просто зрозумійте, - не може людина... ось навіть зараз вона каже - Радуцький фельдшер. Ось ця, що прийшла, нічого не розуміє. А як ти, звідки, що ти розумієш? Ти взагалі гадки не маєш, як тут все працює. Як люди виживають, лікарі. Як вони спілкуються з іншими людьми.

Багато хто досі каже, що в Уляни Супрун немає профільної вищої освіти.

Та це неважливо. У неї є вища профільна освіта. І тому головне: її вища профільна освіта й була її найголовнішим достоїнством, тому що вона була першим міністром, за що я вклоняюся їй в ноги... Вона була першим міністром, який визнав, що ніякої української медицини не буває. Що медицина буває одна - наукова. І треба припинити винаходити велосипеди, треба припинити лікувати за методикою професора Петрова або професора Іванова. А треба лікувати за сучасними цивілізованими протоколами, які мають бути адаптовані до тієї країни, де ви маєте честь проживати і т.д. Але приходить людина, яка гадки не має про те, як вижити лікареві на зарплату 5 000 грн на місяць. Для неї усі лікарі корупціонери, розумієте? А великий хірург із золотими руками, той самий Тодуров - це людина, у якої немає майбутнього, вона вважає. Вона вважає. Розумієте? От і все. Є поняття доказової цивілізованої медицини, в якій вона проявила себе чудово. І я за це їй просто вдячний. Але все інше повний крах!

Багато з тверджень, про яких Ви зараз згадали, левова частка її неуспіху, - полягала в подібних протиріччях.

То я саме тому і сказав їм тоді, з самого початку, що якщо люди, шановані в країні, наприклад, Глузман або Тодуров, виступають з критикою міністерства, то дуже важливо по пунктах спростувати чи пояснити їхню позицію. Це дуже важливо. Якщо авторитетна людина тебе критикує, то не можна від неї відмахнутися і сказати - він корупціонер, він з минулого, а я з майбутнього. Ну і де твоє майбутнє?

Авторитетні і такі, що працюють в Україні величезну кількість років.

Тому що в цій країні, щоб створити успішний медичний заклад, треба бути неабияким генієм. Це не американський головний лікар, вже вибачте.

Так, для цього надлюдські здібності потрібні. Це правда. Я не хочу, щоб ми про минуле говорили. Давайте про стан справ сьогоднішній.

Давайте.

Ви стежите за тим, що відбувається сьогодні в Міністерстві охорони здоров'я?

Ну як я можу не стежити?

Питання риторичне. Приймається. Скрупульозно і ретельно. Зоряною Скалецькою звуть нашого нового міністра. На її адресу вже теж багато критики, незважаючи на те, що вона ось так нещодавно очолила відомство. Як оцінюєте в цілому кандидатуру чинного міністра охорони здоров'я?

Кандидатура, з моєї точки зору, несподівана. Але це не найгірший варіант. І, напевно, в рамках того, що відбувається в країні, це чи не єдиний можливий варіант. Зараз я поясню чому. Будь-яка людина, за плечима якої є реальна історія успіху, - Тодуров зі своєю клінікою, Радуцький зі своєю клінікою, Комаровський зі своїм ім'ям і брендом, не стане міністром охорони здоров'я ні за яких обставин. Тому що стати міністром охорони здоров'я без грошей і в умовах беззаконня - це втрата репутації. Тобі точно щось підсунуть. Ти щось підпишеш. І тебе одразу ж зроблять корупціонером, і ти ршту днів проведеш, відмиваючись від судів. Тому жодна нормальна людина, якій є що втрачати... А що мені втрачати? Мені втрачати можна тільки моє ім'я. Тому що я в житті на жодне лайно не сказав, що це добре, хоча мені приносять валізи і просять, імовляють, щоб я щось продав, розумієте? Так ось, я на це не піду. І ніхто не піде. А Зоряна, у неї немає за плечима цього. Але вона класний медичний юрист. Причому саме класний. Я з нею спілкувався. Вона була радником Квіташвілі. І я хочу сказати, що вона справила на мене незабутнє враження як експерт з юридичних питань медицини. Проте, звичайно ж, сумно, що перша особа не має вищої медичної освіти.

Оце вічна дискусія і притча во язицех, так. Чи має бути міністр охорони здоров'я або вищий державний службовець в цій структурі профільним фахівцем?

У мене є конкретна відповідь. Реформувати систему може тільки людина, яка знає всі етапи роботи цієї системи зсередини. Якв побувалв в шкурі лікаря, що один на один з пацієнтом без ліків. Лікаря, який призначив ліки, пацієнт пішов і купив, а це крейда. І потім ти винен.

Який прожив на цю зарплату, як Ви сказали.

Який знає, як на лікаря впливає головний лікар. Взаємовідносини. Як працює інститут удосконалення лікарів. Як розподіляються графіки відпусток, нічних чергувань. Як вижити на зарплату у 5 тисяч гривень. Як отримати відкат з лабораторії, аптеки. Треба це все знати. Без цього ти не зможеш реформувати. Ти зможеш тільки поламати. Поламати можна і побудувати нове. Але реформувати не можна.

Просто з "ламати" непогано справлялася Уляна Супрун. Ось так вже не потрібно, мені здається. Саме за це її і критикували.

Про поламати від Уляни Супрун. Власне, тут все зрозуміло.

Ламати - не будувати.

Ні, ламати треба. Але після того, як створите альтернативу. Ось ти вважаєш, що люди у відділенні пересадки, у відділенні гематології Охматдиту - корупціонери. Зауваж, це не суд вважає, а ти вважаєш. І ти це відділення вбиваєш. Послухай, вони корупціонери. Створи у Львові чи Харкові альтернативу, а потім закрий. Тобі не подобається ця система швидкої допомоги, ти хочеш створити іншу з парамедиками - залиш цю в спокої. Створи, відрегулюй нову, потім демонтують стару. Але не створивши нового, не відпрацювавши, не виявивши помилки, які не підправив, розламати? Тобто ви хочете побудувати новий будинок. Ви ж мешкаєте десь, еге ж? Ви спочатку побудуйте новий будинок, тільки потім розламаємо старий. А вони просто (давай, - ред.) махати шашкою. Це взагалі у нас майстрів, вибачте.

Але зараз, при будівництві нової системи охорони здоров'я, ключове питання, доступне і зрозуміле людям, і те, про що часто говорять політики напередодні виборів, - це страхова медицина. Я боюся у Вас про це питати, тому що припускаю, знову скажете, що в сьогоднішніх реаліях, з огляду на нинішній стан справ, це утопія. Або не зовсім і це можливо, і ми можемо до цього прийти. Гіпотетично це реально?

Є дві фундаментальні речі. І якщо ми з ними не визначимося, то взагалі нікуди не підемо. Про це можна говорити, ну, я так припускаю, якщо раз на тиждень робити таке ток-шоу про медичні проблеми, то тем років на 5 вистачить. Так мені здається. Але є дві фундаментальні теми. Перша - популізм. І друга - 49-я стаття Конституції. Якщо ми з цим не визначимося, все інше - фігня повна.

Стаття 49 - це безкоштовна медицина в країні.

І це треба вирішити раз і назавжди. Скільки можна брехати самим собі? Ні, я насправді прекрасно розумію, що навіть з цією статтею можна придумати купу платних послуг і т.д.

Що і зробили, фактично.

Розумієте, яка ситуація. Давайте просто на елементарній моделі. Які проблеми зі стоматологічною допомогою? Та ніяких, фактично. Тому що є стоматологічні офіси, є лікарі на будь-який смак, колір і гаманець. Хочеш - тебе будуть тримати і рвати тобі зуба. Хочеш - тобі знеболять місцево. Хочеш - дадуть наркоз. Хочеш - три медсестри будуть навколо тебе водити хороводи. За твої гроші тобі зроблять що завгодно.

Якщо хочеш, будуть дуже симпатичні три медсестри. Можна навіть так.

Скажіть, будь ласка - це дуже важливе питання - чому може існувати стоматологічна служба з чіткою конкуренцією, з диференціацією послуг, а педіатр так само не може працювати? Чому? Поясніть мені. А я вам розповім, чому. Тому що все глибоко переконані в тому, що педіатри давали клятву Гіппократа, вони ж мають вдень і вночі лікувати дітей. Вони мають на перший чих бігти до вас додому. Вони мають за це отримувати 3 тисячі гривень на місяць, розумієте. І т.д. А ви не розумієте, що педіатр в Америці - це, може, друга за оплачуваністю спеціальність. І для того, щоб він прийшов до тебе додому, ти будеш рік працювати. І т.д. Але ми звикли, у нас в голові така парадигма, що лікар приїде до вас додому і буде втішати нещасну бабусю з гіпертонією. Бабусю, у якої вранці боліла голова, і замість того, щоб піти до свого сімейного лікаря, з ним домовитися і випити те, що треба, вона дотягла до ночі і подзвонила, і має обов'язково приїхати лікар. І давайте про це розмовляти. Давайте пояснимо, врешті-решт, людям, - друзі, у вас скоро не буде ніяких лікарів. Ніяких. В Англії, наприклад, ми ж цю медицину намагаємося копіювати, - там по дві-три тижні чекають, щоб до лікаря потрапити. А у нас? У нас же такого не буває.

Дві-три тижні можна й не дочекатися в наших реаліях.

Можна, можливо. Але коли ви не дочекаєтеся і таки втратите свідомість, до вас дуже швидко прилетять ті самі парамедики і відтягнуть до приймального покою, де вас тут же врятують. Мені дуже сподобалося, як у Фінляндії, мені дуже здорово розповідали місцеві лікарі. Вони казали таку класну фразу - реанімаційна педіатрія. Перекладаю українською. Дитина з нежитем, з кашлем, з температурою все одно ходить до школи (в Фінляндії, - ред.). Півкласу із нежитем, з температурою - ніхто на це не звертає уваги. Він з температурою, він точно так само на фізкультурі, але просто це інша школа. Це не наша школа. Це школа, де і провітрюється, і всі гуляють, свіже повітря і т.д. Ось це школа. Розумієте, так? Де ранок починається з того, що всі бігають. Але коли він уже впаде з судомами, знепритомніє, ось тоді прибіжить швидка допомога, схопить його, вилікує за три дні - і він знову піде до школи. Нам це зрозуміти неможливо. У нас же - як це так? До нещасної дитини з температурою 40 не приїде швидка допомога? Ось, у світі так влаштована система. Ось це є популізм. Розумієте?

Так, але Ви не будете сперечатися, що ось так витягти з якоїсь системи охорони здоров'я в розвинених країнах і імплементувати до нас теж не виходить. Відірвати і увіткнути, так? Наприклад, як переважна біьшість людей в нашій аудиторії. Люди старшого покоління сьогодні стоматологію, про яку ми з вами говорили, в приватних клініках, - на вулицях багато хто дозволити собі не можуть. Тому вийти і сказати, що безкоштовної медицини з сьогоднішнього дня немає - це популізм. Або політик вийде і скаже - нам потрібно цю статтю виключити з Конституції. Це самогубець політичний.

То це ж саме найголовніше. Що він самогубець. Щойно людина скаже - а давайте по-іншому зробимо? Не ми за них виберемо лікаря, не ми заплатимо гроші в поліклініку, держава, а дамо кожному на рахунок гроші, і хай вони куплять собі медичну послугу там, де хочуть. Ось у чому тут страшна проблема. Що ми, чиновники, вирішили, що на кожного з вас... Умовно, в Норвегії 9 тисяч євро на людину на рік. У нас 500 гривень на людину на рік. І ці 500 умовних гривень на людину на рік держава, якісь дядьки вирішили, як їх розподілити. Усе. В результаті ні про яку конкуренцію не йдеться. Медична послуга як товар, а потрібна ж конкуренція між лікувальними закладами. Ти погано працюєш, ти добре працюєш - нічого ж принципово не змінюється, насправді. І біда полягає в тому, що всі ці переможні рапорти про те, що тепер у нас сімейні лікарі і т.д ... Друзі, а кваліфікація ж не змінилася. Якщо ми копнемо трохи глибше, то у нас в країні основна кількість лікарів працює розрадниками. А лікуєтеся ви по інтернету самі. От і все.

Легітимізують то, що ми знайшли в інтернеті.

Здебільшого так.

Ось ще є одна... хтось каже - страшилка, а хтось - трагедія сучасної України. Те, про що Ви сказали, що за якийсь час не буде лікарів. Ми ж часто чуємо, що сьогодні тримаємося на фахівцях, на медиках ще з радянських часів, з солідним, гідним загартуванням, з кваліфікацією. Ті, хто навчається зараз - конкурентоспроможні виїжджають, і за 10-15 років лікувати нас будуть, якщо не сказати чортзна-хто, то ніхто зовсім. Це правда?

Так. Це правда. І якщо суспільство на сьогодні не перегляне свої вимоги до медичної допомоги та лікарів, то буде все наростати, як снігова куля.

А давайте розшифруємо, що означає - "переглянемо вимоги до лікарів"?

Друзі, часи, коли лікарі ходили по домівках і сиділи у швидкій допомозі, закінчилися. Це по-перше. Це дуже важливо. Часи, коли лікарі отримували 100-200-300 євро на місяць, закінчилися. Немає такої ціни за медичні послуги. Але чомусь усі люди ставляться спокійно до того, що ціна програміста 2 тисячі євро на місяць, а ціна лікаря - 200 євро на місяць. І коли в результаті реформи деякі лікарі, педіатри та сімейні, причому далеко не всі - одиниці, отримали можливість отримувати 500-600 євро на місяць, то в нас вважається, що це просто їх ощасливили. Таких лікарів за 500 євро в місяць не буває. Люди не розуміють, що через це, через те, що лікарі отримують мало, вибудувана специфічна модель охорони здоров'я, за якої відсутність хворих, а у хворих - хвороб, робить лікаря нещасним і голодним. Тобто ми всією країною вибудували систему, де лікар зацікавлений у тому, щоб ви були максимально хворі, вам потрібна була якомога більша кількість обстежень, максимальна кількість ліків. І за кожне обстеження та лікування лікар отримає певну кількість відсотків. Ви самі в цьому винні. Ви цього прагнете. Бідний лікар не може вас вилікувати. Він на вас заробить. І коли ми це зрозуміємо, це треба терпляче людям пояснювати, пояснювати, пояснювати. Якщо люди цього не зрозуміють - ну то що ж, будемо за це розплачуватися, і все.

Я чую, що у нас (в студії, - ред.) вже перешіптуються.

Я чую, що вже немає оплесків.

Так, але всі задумалися. Мені не пробачать наші глядачі в залі, якщо у них не буде можливості до Вас звернутися. Ми дамо всім можливість у Вас запитати, Євгене Олеговичу. Тому що те, що Ви кажете, десь лякає, але десь протвережує. Це такий холодний душ.

Я, наприклад, вже відбоявся своє. Чесно вам скажу - у мене є певна ніша в цьому світі. Я вчу батьків не попадати. Навчаю вас ухвалювати рішення. Я вам наведу просто елементарний приклад. Я в 2012-му році випустив книгу, яка називається "Ліки. Довідник розсудливих батьків". У цій книзі лише предметний покажчик, 10 тисяч назв. Тобто практично з будь-яких ліків, які вам дають в аптеці, ви можете за допомогою цієї книги сказати - це фуфломіцін чи цим дійсно у світі лікуються. Коли кілька лікарів взяли цю книгу в руки, вони сказали - ти що, ненормальний? Тебе вб'ють. Тому що не можна таке продавати.

Відразу ми чуємо словосполучення - "фармацевтична мафія". Так?

Ну так. Я чітко кажу, чого не треба. Мене не вбили. Знаєте чому? Тому що це нікому не треба! Тому що як працює двигун внутрішнього згоряння, знають 100% чоловіків. А як допомогти своїй дитині при температурі, знає один на тисячу. І ви спокійно до цього ставитеся. І давайте поговоримо. А тепер, коли я в Києві, з київськими мамами, в київському продакшні, знімаю "Школу доктора Комаровського", то її вже купують 14 країн світу, крім України. Усе. Тобто те, що ми пояснюємо, не потрібно нікому, розумієте. Озирніться довкола. Зазирніть в соціальні мережі і т.д. Що ви обговорюєте? У вас же суцільний мордобій на думці. Розумієте? Вам ганяти артистів - це вам важливо. Це чортзна як важливо. Обговорювати у 21-му столітті, яка релігія більш правильна - це вам важливо. А то, що ваші діти не дійдуть до школи, не побачивши закладки? Те, що наркотики в школах? Те, що діти не рухаються, жеруть фастфуд. Купа солодощів. Ожиріння у кожної другої дитини. Безкоштовного дитячого спорту немає, крім дитячих майданчиків, якими відкуповуються перед виборами і т.д. Дитячі лікарі вимирають як клас. Ліки кожні другі - фуфломіцін. Дітей лікують уколами! Хоча ніде в світі в дупи дітям не колють. Дитячі лікарські форми дорогі. Доводиться таблетки ламати на коліні. Зайдіть в будь-яку дитячу палату в лікарнях, подивіться, що там коїться.

Про вакцинації легенди ходять, так.

150 тисяч людей хворіють на кір - цього мало. Країна продовжує обговорювати шкоду вакцинації і т.д. А ми що обговорюємо? Мова, Томос. Ось це клас, давайте поговоримо! От розумна країна у нас.

Дивіться, ми маємо завжди нарікати на себе. І звинувачувати, в першу чергу, самих себе. Це правда. Але давайте з себе трошки знімемо відповідальність. Нас же ще ці політики, гади, вводять в оману. Нам спеціально це підкидають.

Так а що ж ми підкидаємося? Ми самі на це ведемося.

Нашу увагу просто відвертають.

Ми ведемося на це самі. Ось вдумайтеся. Дуже давно - років вже 25, я просто вже про це 100 раз розповідав, хочу ще вашій аудиторії сказати. Цивілізована медицина довела, що не треба лікувати дітей уколами в попу. Є сучасні препарати, які зі шлунка чудово всмоктуються. Тому якщо дитина у свідомості й може ковтати, вона лікується солодкими сиропами, та і все. Вона вмирає - їй ліки вводять внутрішньовенно. Я кажу: журналісти, зайдіть в будь-яку лікарню країни і запитайте - скільки тут, у цьому відділенні, зробили уколів в попу дітям? Я вам пояснюю, кожен укол в дитячу попу - це укол в ваше доросле сумління. Послухайте мене. Це нафіг нікому не треба! Ви можете собі уявити, що на захист дітей, на захист свавілля, яке чиниться в лікарнях дитячих, на захист дитячих лікарів, безправних вчителів, ось цих нянечок, вихователів в дитячих садах, які за копійки стрибають навколо цих дітей, ми вийдемо на Майдан? Нам плювати на лікарів, на вчителів і на наших дітей. Ось це і є катастрофа. Розумієте? Ці хлопці, які ходять на демонстрації, за гроші беруть участь в мітингах, - у них що, дітей немає? Якісь дівчатка ж з ними сплять, врешті-решт! А мізки у вас є? Ось же що треба захищати!

Зате ми знаємо, як розшифровується САП - Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Знаємо, що таке ОВДП - облігації внутрішньої державної позики. Напам'ять знаємо імена міністрів, депутатів.

Насправді, якби я розповів вам хоч 10% того, що насправді відбувається... просто відчуття безвиході. А я не готовий - я просто намагаюся всім пояснити, що у вас, адекватних, нормальних мам і тат, більше можливостей дати дитині не хворіти і бути щасливою, ніж в усіх політиків разом узятих. Але я бачу, що люди, у яких вистачає мізків брати на себе відповідальність - а мої пацієнти такі, тому що я багато років вибираю собі пацієнтів - так от, ці люди, які готові взяти на себе відповідальність і для них майбутнє дитини на першому місці, стрімко, масово виїжджають з України. І можу вам сказати, що коли Петро Олексійович ввів військовий стан, після того, як матросів послав туди, - в цей день мені зателефонували чотири сім'ї попрощатися. І сказали - Ви знаєте, Євгене Олеговичу, це останнє. І він не розуміє, що цим своїм законом про воєнний стан він місто 200-тисячне вигнав з країни. Одним своїм рухом.

Я ніколи про це не говорив, але не стану приховувати - того дня навіть я вперше в житті на більш-менш серйозному рівні про це задумався. Коли це сталося. Я не вірив очам.

От і все. Розумієте? Так ось, це і є відповідальність. Я вам чесно скажу. Моя щира людська любов до Зеленського - як до людини, ми знайомі 10 років, - була на те, що, коли ми з ним спілкувалися, ще до Нового року, коли він сказав, що піде. Коли за два тижні до Нового року він мені сказав, що піде, і головний аргумент був таким - я хочу, щоб мої діти жили тут, а не там. А я людина слабка. Щойно поруч зі мною хтось починає розповідати про те, що він щось хоче зробити для дітей - все, з мене вже можна мички микати.

Цим можна купити Комаровського.

Цим можна, справді, купити Комаровського. Але я все-таки потім швидко розбираюся.

Ми теж усі, як виборці, дуже довірливі.

Коли я виступав у Володимира Олександровича в якості радника кандидата в президенти, я сказав, що бачу там дві реальні проблеми. Найгостріші, з приводу яких я би збирав Раду національної безпеки. Перша - проблема медичних кадрів. І друга - вакцинація. Я ось вам зараз в ефірі даю дві поради. Наскільки я знаю, 13 жовтня в Києві буде велика-велика медична конференція. Там студенти, інтерни збираються обговорювати майбутнє медицини в нашій країні. Буде дуже здорово, якщо або президент, або міністр охорони здоров'я прийде і розповість цим людям, чому вони не мають їхати з України. Це перше. І друге. Сподіваюся, що хоча б у жовтні в нашій країні таки з'явиться вакцина від грипу. Я б дуже хотів побачити, як президент, члени уряду вакцинуються в прямому ефірі. Прямо в Офісі президента. Це мої поради.

Так. А ми будемо відстежувати. 13 жовтня я записав. Та жовтень як вимога від Комаровського.

Ви маєте розуміти, що, коли відбуваються саме ці події - вони ключові. Коли хлопці, студенти, інтерни, збираються, щоб послухати, повчитися, обговорити, як жити в цій країні. Коли у них очі палають. Там, в цьому залі, мають бути всі новинні канали. Ось про це, а не про чергове зґвалтування, треба розповісти кожному в країні. Щоб люди розуміли, що хоч якісь надії залишилися.

Тепер в нас точно вибору немає, тому що я записав, Євгене Олеговичу. Ну й ми будемо стежити... Я не хочу зараз нічого конкретного називати, тому що все важливо, так. Нам потрібно і з дорогами, і з пенсіями. Але реформа охорони здоров'я - це те, що стосується нас безпосередньо, і від чого залежить тривалість нашого життя, і те, чи будемо ми завтра дихати. Це має бути в пріоритеті. І увага людей, виборців дуже прикута до цього.

Розумієте, коли мова йде про медицину, тут виникає дуже серйозна проблема. Перше. Всі вважають себе офігезними фахівцями, але на порядок денний ніхто ніфіга не розуміє. Ось реально. Але всі фахівці. От якщо я вам зараз скажу, ось я вам зараз скажу - хлопці, ось дивіться, ось Бог з ними, з цими ліками з марихуани! А ось як ви вважаєте, а ось ліки з опіуму можна?

Всі скажуть - ні, звичайно.

Звичайно, ні. Зачекайте. Є мак опіумний. З нього добувають сировину, з якої роблять препарат - називається морфіногідрохлорид. Морфій, який використовується після операції. Тобто ми говоримо не про те, що треба всім підряд дозволити оборот опіуму. Ми говоримо про те, що у нас з медичною метою використовуються препарати з опіуму. Та сама схема з медичною марихуаною. Ми не про те, щоб ви нам дозволили всім курити марихуану, а про те, що з марихуани роблять прекрасні лікарські препарати, високоефективні для лікування хвороби Паркінсона, епілепсії, Альцгеймера, нудоти у післяопераційних хворих. Полегшують останнє життя онкохворих. І ми всією країною... і виявляється, у міністра внутрішніх справ є своя окрема думка. А мільйони, ну, сотні тисяч людей потребують цих ліків. А у нього окрема думка. А знаєте, чому це не вирішиться? Тому що в нашого колишнього міністра ідеологія ображеного. Воно образилося, воно не буде розмовляти. Воно образилося на комітет Ради - все, у нього з комітетом Ради комунікації немає. Воно образилося на міністра внутрішніх справ - у нього комунікації немає. Тобто те, що хворі, хворі на рак, наркотики випрошують, - це по барабану. Ми реформатори офігезні. Розумієте? А реальні живі люди, яким погано зараз? Я просто згадую - моя мама померла в Німеччині від онкології. І я бачив, яке там відділення болю в кожній центральній районній лікарні. Для них, щоб людина відчувала біль в 21-му столітті - це просто означає, що країна не має права бути державою, на має права існувати. Якщо в країні є онкохворі, які кричать, випрошуючи знеболювальне, а у нас ображаються і з'ясовують відносини міністр внутрішніх справ і міністр охорони здоров'я, це ганьба, а не країна, де люди страждають і не можуть отримати реальну допомогу. Але на захист цих людей чому ми не можемо вийти на Майдан? Ми можемо вийти на захист Супрун. На захист кого завгодно ми вийдемо, конкретної людини. 

Послухайте, кожен день тисячі прохань - гроші, гроші, вмирає, вмирає, вмирає. А ми що обговорюємо з вами? Я вважаю, що це національна ганьба. Ганьба!

Це трагедія. Багато речей для людей стають одкровенням.

Я маю вас перебити. Нещодавно Гордон у себе на каналі виклав фрагмент інтерв'ю із Жванецьким 2006-го року. Це відразу після Майдану він брав у нього інтерв'ю. І Жванецький сказав - принципова відмінність українців і росіян в тому, що в Росії величезна озлобленість населення. Ми зробили все, щоб стерти цю грань. Озлобленості у нас вистачить на кілька країн навколо. Причому найсильніше ми ненавидимо один одного. Ви розумієте? Блін! Та як же вони дістали! У мене вже немає сил на все це дивитися!

Пріоритети неправильно розставлені. І дуже добре, що ми сьогодні про це сказали. У нас буквально кілька хвилин до кінця. Шановні друзі, три питання. Я, звичайно, перепрошую, але дуже лаконічно, коротко.

Глядач: Добрий вечір. Мене звуть Яніна. Євгене Олеговичу, я правильно розумію, що минула система охорони здоров'я Семашко, у вашому розумінні, дешевий популізм? Ось правда, вона була досить ефективною і добре працювала, багато років працювала. Але нам треба було обов'язково її реформувати, поставити на бізнес-рейки. Що, власне, ми і зробили. А в результаті отримали систему охорони здоров'я, яка несе загрозу життю населення, в моєму розумінні. Так все-таки, може бути, треба було залишити систему охорони здоров'я Семашко?

Дякуємо.

Дякуємо. По-перше. Дешевий популізм - це розповідати всім про те, що медицина безкоштовна. Що в нас лікарі корупціонери і отримують 100 доларів на місяць. Дешевий популізм - це просто стверджувати, що у нас в аптеках все гаразд. Тобто, ось це і є популізм - не бачити реальні проблеми. Я багато років пропрацював в системі охорони здоров'я Семашко. У мене весь час перед очима історія, як в моєму місті Харкові отруївся один дитячий сад, і в інфекційну лікарню, де я чергував, відчинилися двері швидкої допомоги, і там було 14 дітей непритомних. І кожному з цих 14-ти дітей знайшовся апарат штучної вентиляції легенів. Якщо б це сталося зараз, там би було 14 трупів. Просто. А тоді вижили всі. Припустимо, так. Тому ось що б я робив. Система Семашко гарна, коли у вас безрозмірні фінансові ресурси. Для того, щоб жити в системі Семашко, для початку треба перестати красти. Розумієте? У нас же ж в чому проблеми з Росією? Ми крадемо точно так само, як вони, а ресурсів у нас в сотні разів менше. Тому ми і влипли в те, у що ми влипли. Розумієте? Те, що ви зараз сказали, - мені б годинки чотири-п'ять, я б по пунктам пройшовся і пояснив, чим гарна Семашко і чому в 21-му столітті Семашко не працює. Уже.

Велике дякую. Будь ласка.

Глядач: Любов. Добрий вечір. Євгене Олеговичу, зараз на сайтах рекламують дуже багато ліків. А скажіть, будь ласка, це нормальні ліки або це бізнес?

(У мене, - ред.) в Instagram понад 6 мільйонів передплатників - я така людина, навколо якого тусується божевільна цільова аудиторія - ще ні разу до мене не звернувся з проханням про рекламу жоден виробник нормального ліки. Зрозуміло. Все зрозуміло? Молодці. Більш того, є інша ситуація, ще страшніша. Наприклад, від мого імені: я вже "продавав" в інтернеті - і від глистів, і від ожиріння, і від варикозу, і від грибка нігтів, від усього. Причому у нас є, виявляється, там правоохоронні органи. Ми вже в цю прокуратуру написали купу (заяв, - ред.). Це нахрен, знову-таки, нікому не треба. Тому, хлопці, я вас благаю: якщо вам кажуть, що зараз в інтернеті хтось пише, що це вас врятує - це мерзотники, бандити. І для того, щоб купити зі знижкою ліки в інтернеті, треба бути розумово відсталим дебілом! Зрозуміло? Припиніть грати в ці ігри! Лікуйтеся у лікарів.

Велике дякую. Тут все зрозуміло. Давайте коротко ще одне питання. Так, будь ласка.

Глядач: Добрий вечір. Анатолій, Київ. Таке питання. Яка Ваша думка - чи буде в Україні страхова медицина? І чи є ще в якихось країнах, де немає страхової медицини? Дякую.

У нас іншого виходу немає. Страхова медицина буде, рано чи пізно. Інше питання в тому, що ми не зовсім розуміємо все, що являє собою страхова медицина, за що вона буде платити. І звідки страхова компанія візьме гроші? Ось це, насправді, головне. Ви ж розумієте, яка ситуація. Ось дивіться. Я прийшов вас лікувати з приводу ГРЗ і призначив вам 10 ліків. І ці ліки хто має оплатити? Страхова компанія. Тому теоретично це має бути експертне співтовариство, яке визначить, чи правильно я вас лікую, чи ні. Але страхова компанія в наших умовах домовиться з продавцем цих ліків і буде отримувати з них відкати. І все повертається до того, з чого ми почали. Без грошей і законів, яка різниця, як це називається. Семашко, страхова і т.д. Це все фігня! В умовах беззаконня і грошей, які крадуть кругом, ніфіга у вас не вийде. Інше питання в тому, що медицина - це дуже специфічний розподіл грошей. Розумієте? Чому? Тому що якщо держава затвердила якийсь протокол, за яким ось ця ось хвороба лікується ось цими ліками, отже, виграє хто? Продавець цих ліків. Ну, можна інший протокол, альтернативний. Тоді буде хто? Інша компанія. І ці компанії будуть впливати, впливати. Чому ж такі крики - навіщо нам ворожі протоколи? Давайте ми напишемо свої, куди включимо ті ліки, за які нам дадуть грошей! Це ж дуже круто, так. І т.д. І всі ці нюанси... Треба розуміти, що тільки люди, які не залежні ні від кого, перш за все матеріально, які можуть абсолютно прозоро і експертно визначити ту можливість лікування, той протокол, який ми тягнемо економічно і який ми можемо або закупити, або самі зробити ці ліки. Я вважаю, що Україна, здебільшого, монстр фармацевтичного бізнесу - то ми 70-80% ліків зобов'язані робити самі. Але ми маємо найсуворішим чином що робити? Контролювати їх якість. Ось це головне. Тож давайте вкладемося.

І ще ситуація. Це мені щодня болить. Ми ходимо по краю прірви з дифтерією. По краю. 150 тисяч (хворих, - ред.) на кір - це все фігня. 150 тисяч дифтерії - це 40 тисяч смертей. Це інше. Ліки для лікування дифтерії купити ніде. І ми їх не виробляємо. Тому я говорив, я кричу про це - треба терміново (передбачити, - ред.) в бюджеті гроші на будівництво заводу, який буде робити лікувальні сироватки в нашій країні. У нас є для цього люди, гроші, ресурси, можливості.

Ви часто кажете - ось з цих питань і потрібно збирати Раду національної безпеки і оборони. Іноді треба розуміти, що ці питання...

З приводу вакцинації у нас було дві наради в Раді національної безпеки і оборони. Може, більше, але дві було точно. І на жодну з них не прийшла пані Супрун. Вона образилася на когось.

Євгене Олеговичу, я дуже хочу подякувати Вам за те, що Ви сьогодні були тут, і за те, що ми поговорили. Те, до чого ми дійшли в результаті нашої бесіди, говорить лише про одне - нам треба частіше бачитися.

І порятунок потопаючих...

В руках, так...

Тому давайте візьмемося за руки. Це найголовніше.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Новини партнерів

Загрузка...