Драматургія війни та простір для маневру: які варіанти, крім військового, ще можливі для України?

Драматургія війни та простір для маневру: які варіанти, крім військового, ще можливі для України?
21 лютого 15:20

Драматургія війни та простір для маневру: які варіанти, крім військового, ще можливі для України?

21 лютого 15:20

За кілька тижнів ситуація в Україні переросла у те, що весь світ уже називає кризою. Застереження західних розвідок про можливий напад Росії раніше звучали раз на кілька тижнів, а зараз уже мало не щодня. За останній тиждень ставки росли із лякаючою частотою. Евакуація жителів невизнаних республік та визнання на рівні російської Думи їхньої незалежності – кроки Росії, які підкріплюються скупченням військ біля українських кордонів. Знакова промова Володимира Зеленського на Мюнхенській безпековій конференції з останньою пропозицією про консультації в рамках Будапештського меморандуму – крок України. Заява президента США Джо Байдена про те, що Володимир Путін уже ухвалив рішення про напад на Україну – крок Заходу.

20 лютого напруга досягла найвищого рівня, і утихомирювати сторони взявся президент Франції Емманюель Макрон. Не без корисливих інтересів – статус посередника може додати йому очок у президентських перегонах (вибори у Франції відбудуться у квітні), але він має бути результативним.

"Голуб миру" Макрон погоджував проведення саміту з безпеки за участю Байдена та Путіна. Телефонував президентам він із власної ініціативи. І якщо у Білому домі згоду отримав із застереженням: якщо не буде нового вторгнення в Україну, то в Кремлі однозначне та офіційне "так" не прозвучало. За підсумками спілкування там повідомили, що: "президенти визнали за доцільне активізувати пошук рішень дипломатичними засобами по лінії зовнішньополітичних відомств та політрадників лідерів країн – учасниць "нормандського формату". Тобто не на рівні голів держав.

Nash.Live запитав у експертів, який ще простір для маневру перед ескалацією залишається в України, Заходу та Росії? І чи лежить шлях до деескалації лише через Мінські угоди?

Андрій Золотарьов, політолог:

- Простір для маневру залишився. Побачимо, що вирішить Рада безпеки Росії 21 лютого. Не виключено, що йтиметься не про визнання "Л/ДНР", а про дозвіл на введення військ та захист громадян РФ. І залишається шанс на зустріч Байдена та Путіна за посередництвом Макрона.

Мені здається, що не Україна є метою Володимира Путіна, а геополітичне переформатування насамперед у Європі: європейська безпека мінус Сполучені Штати. Не виключено, що таку складну комбінацію розігрує російський президент. Україна у цьому геополітичному покері є розмінною монетою.

Перші та другі Мінські угоди були підписані після військових поразок України, за принципом "переможеному горе". Виконати їх – це означає поставити хрест на політичній конструкції, яка встановилася у 2014 р. після Майдану. У нас у владі будь-хто, але не люди з політично-суїцидальними нахилами. Вони чудово розуміють, що для них це є вирок. Не тільки політичний, а для когось і кримінальний. У цій ситуації Україна виконати Мінські угоди не лише не хоче, а й не може. Навіть якщо говорити про зміни до Конституції про особливий статус, то Зеленський не має 300 голосів. Навіть у більшості немає єдності з цього питання та існують різні позиції.

У нинішній редакції зрозуміло, що Мінські угоди перетворюють Україну на конфедерацію з Донбасом. І невідомо хто кого приєднує: Україна ОРДЛО чи Україну до ОРДЛО. Україна отримує у своєму складі територію, яку політично та економічно контролюватиме Росія. Але навіть за дуже серйозного тиску ззовні, з боку Заходу та Росії, має статися щось, що обрушить весь існуючий розклад і можна було б говорити про виконання "Мінська".

Те, що ми почули в Мюнхені (промова Володимира Зеленського на Конференції з безпеки із заявою про невиконання гарантій щодо Будапештського меморандуму, - авт.) не знайде взаємності. Ну, хоча б дякую Зеленському, що він вперше заявив, що король голий – тобто колективний Захід. Нам тепер кажуть, що немає жодних зобов'язань, але 25 років тому говорили інші речі. Але важливим є те, що Зеленський спробував називати речі своїми іменами.

Інша річ, чи буде "Мінськ-3" чи щось навколо "Будапештського формату"… Але краще нескінченні переговори, ніж стрімка війна. Поки що саміт під питанням. Байден дав свою згоду, а от Росія не дала. Все залежатиме від подій найближчих 48-72 годин. Вони стануть визначальними.

Руслан Бортник, директор Українського інституту політики:

- Україна сьогодні може вести діалог із Заходом та Росією щодо гібридної моделі геополітичного статусу України. Наприклад, Україна могла б відмовитись від членства в НАТО, яке нам не пропонують, в обмін на гарантії членства в Євросоюзі. За фінським, за австрійським сценарієм, чому б ні. Більшість українців бажають саме членства в ЄС. Верховенство права, високі соціальні стандарти – ось чого ми хочемо.

Якщо Захід, Німеччина та Франція в обмін на відмову України від членства в НАТО запропонують модель інтеграції до Європейського Союзу, то і всередині України буде консенсус, і в Москві я не думаю, що будуть проти. Там використовуватимуть Україну як ще один майданчик для торгівлі з ЄС.

Інша модель – Україна має запропонувати законопроекти з амністії та виборів та з інших питань для того, щоб відвести цю ескалацію та перевести діалог у політичну площину. Щоб у рамках дискусії про амністію, перехідне правосуддя, судову систему, правоохоронну систему визначати майбутнє Донбасу.

Третя модель – Україна має максимально зняти напругу на Донбасі шляхом зняття економічної блокади (у нас є цей інструмент), а також шляхом горизонтального діалогу. Я розумію, що вести його з Пушиліним і складно, і недоцільно. Нехай вчителі, лікарі, співробітники сфери ЖКГ ведуть цей діалог. Дайте його вести між собою бізнесу. Завдяки цьому можна зменшити соціальну напругу на Донбасі, перетягнути людей на свій бік. Введемо процедуру спрощеного підтвердження українського громадянства, максимальну кількість електронних послуг для наших громадян на Донбасі. Ізоляція призвела до того, що Росія паспортизувала там населення, а потім використає ці паспорти як точку опори для військово-технічних дій проти України. Давайте поборемося за цих людей, зробимо систему краще.

Четверта модель передбачає перегляд нашої зовнішньої політики, оголошення нашої країни нейтральною з вимогою і до Росії, і до Заходу, до учасників Будапештського меморандуму щодо нових гарантій безпеки у формі міжнародного договору. Так, як у Швейцарії після *Віденського конгресу Ця модель, яка теж дозволила б певною мірою зняти напругу.

Є багато способів реакції, які, з одного боку, вимагають сміливості, розуміння того, що багато радикальних груп будуть незадоволені. З іншого боку, вони вимагають дипломатичного та політичного професіоналізму. Здатності вимагати поступок з боку Росії і самим йти на компроміс.

Нейтральний, позаблоковий статус, гадаю, Росію влаштовує. Але ми розуміємо, що позаблоковий статус – повернення частини впливу Росії. Це повернення до ситуації до 2014 р., коли Росія та Захід конкурували, політично та економічно, на території України. Їм складно знайти контур цього балансу, точку рівноваги. Це демілітаризація та гарантія економічного відновлення для України, а також той чи інший формат статусу Донбасу в Україні. Але ж ми цю війну, на жаль, програли. Усі розуміють, що повернути Донбас у статусі Вінницької області не вдасться. Росія й ті люди, які живуть на Донбасі, не погодяться зрештою.

Є великий простір для маневру. При цьому треба розуміти, що в його рамках можуть укладатися і нові газові контракти між Росією та Європою, і нова модель безпеки у світі, і домовленості між Росією та США щодо інших точок світу: Венесуела, Сирія, китайське питання. Адже з погляду глобальної політики Україна – лише одне із полів протистояння Росії та Заходу.

Шлях до деескалації можливий не лише через Мінські угоди, а також через здобуття нового геополітичного статусу України, через домовленості між Росією та Заходом. Шляхів багато. Що таке Мінські угоди? Це рамковий документ, концепція тексту, навіть не текст. Вони написані широкими мазками, які можна банально дописати. Перетворити 13 пунктів на 13 томів, де через деталізацію можуть бути врегульовані всі питання. Але, звичайно, Рада безпеки ООН тут має зіграти свою роль, затвердивши ці чи інші угоди.

Олексій Якубін, кандидат політичних наук:

- У мене складається враження, що працює своєрідна драматургія. Ситуація нагнітається, потім відпускається, щоб надалі посилити нагнітання. Раніше були класичні війни, а зараз вони перейшли до медіа-характеру, про них більше говорять і їх більше показують, що теж викликає паніку у населення.

Підвищення ставок йтиме доти, доки сторонам це даватиме певні дивіденди або поки не дозволить вийти на певне рішення. Те, що зараз активно включилися самопроголошені республіки, нам каже, що ключова точка зміщуватиметься від війни Росії та всієї України до локусу Донбасу. До цього все йде. Швидше за все, це впливатиме і на супроводжуючі дії та повідомлення. Загальноєвропейські питання безпеки будуть з одного боку. Ми це бачимо, коли Макрон говорить про спільний саміт Байдена та Путіна, щоб виробити спільні принципи безпеки. З іншого боку, буде локалізація насамперед навколо Донбасу.

Що робити із мирним врегулюванням? Це питання порушуватиметься все частіше. Вже звучать рефрени: або "Мінськ", або якийсь страшний сценарій.

Що може бути далі? Вже є розтяжка: визнає чи не визнає Росія незалежність "Л/ДНР"? У Путіна після рішення Думи є 30 днів, щоби визначитися. За сигналами із Кремля, швидше не визнає. Росію, за винятком якихось моментів, "Мінськ" влаштовує.

Виступ Зеленського на Мюнхенській конференції – це була спроба зробити асиметричний крок, якого навіть західні лідери від нього не очікували. Замість того, щоб просити, він вирішив перейти до вимог та оборони. Україна потребує гарантій безпеки. Потрібні нові гарантії, які працюють, декларативний документ, страховка.

Мені здається, що цей документ та Мінські угоди будуть паралельними. Україна вимагає додаткових гарантій і йде гра, кого далі можна буде звинуватити у невиконанні "Мінська". Немає офіційної позиції щодо нашого виходу з Мінських угод. У Києві теж розуміють, що це єдиний документ міжнародного характеру щодо Донбасу, який погоджений Росією. Вийшовши з нього, ми опиняємось у повній невизначеності.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів
^