Дмитро Дубілет: "Багато міністрів зачитуються коментарями, які про них пишуть у Фейсбуці"

22 листопада 14:11

Дмитро Дубілет: "Багато міністрів зачитуються коментарями, які про них пишуть у Фейсбуці"

22 листопада 14:11

Інтерв’ю Анастасії Гусарєвої з Дмитром Дубілетом, міністром Кабінету міністрів України на телеканалі НАШ.

В інтерв'ю він розповів:

  • Як познайомився з головою ОПУ Андрієм Богданом;
  • Які поради дає йому батько топ-менеджер;
  • Чому від пранкера "Джокера" майже неможливо захистити себе;
  • Коли в Україні проведуть електронний перепис населення;
  • Що таке фантомне шифрування і як воно може допомогти зекономити державі 3 млрд. грн;
  • Скільки витрачає на життя, та чому вони з власним котом живуть у різних квартирах.

Про це, та багато іншого в інтерв'ю на nash.live.




- Я би хотіла почати ось з чого. З вашого допису на Фейсбуці. Ви пишете, що звернулися по управління державної охорони з проханням виділити охорону. Якщо Вас цитувати дослівно - "Коли я йшов у Кабмін, я був впевнений, що моя посада буде настільки технократичною,  що кому - кому, а мені це точно не знадобиться. Але, мабуть, не в українській політиці". Чому раптом? Вам прийшли якісь погрози? Ви завчасно вирішили це передбачити? Навіщо Вам державна охорона?

- Ну, були певні сигнали. Тобто, як я писав, я деталі не хотів би розповідати, але є дві зони, якими я зараз займаюся, навколо яких виникла певна напруга. З одного боку, це проект по детінізації алкоголю та цигарок, та тютюну. З іншого боку, це проведення конкурсів. Це такі дві дуже чутливі теми.

- А з якого напрямку Вам надходили, можливо, сигнали, що треба державна охорона? Все-таки, алкоголь і тютюн? Чи це конкурси більше? 

- І там, і там виникли певні ситуації, після яких, власне кажучи, це більше була навіть не моя ініціатива, це моя родина попросила, щоб я перестрахувався. Я вирішив, що мені легше буде попросити цей тимчасовий захід, ніж сперечатися зі своєю родиною. 

- Вам ще не відповіли з приводу надання державної охорони? Чи вже є якась відповідь?

- Там лист, я у п’ятницю відправив, я думаю, що у понеділок він прийде. Мабуть, що наступного тижня це виясниться.

- А Ви готові от з державною охороною ходити, займатися там своїми справами. Зазвичай, ті, кому надається державна охорона, вони потім скаржаться, що вони живуть в акваріумі. Тому що вони не можуть там, умовно кажучи, піти кави попити з друзями, або ще чимось зайнятися. За ними постійно приставлена якась людина, яка говорить – ти сьогодні, там, не йдеш в магазин, ти не виходиш туди, не йдеш там до своїх друзів, умовно кажучи, а робиш те, що ми тобі говоримо. Тому що ви зобов’язані будете робити те, що вони скажуть.

- Ну, Ви знаєте, якщо чесно, в мене зараз таке життя і такий ритм життя, що це не дуже важливо. Тому що я зранку їду у Кабмін, ввечері повертаюся, і, в принципі, так весь день і проходить. Тому з огляду на це, я б не сказав, що це якась велика жертва. 

- А ті сигнали, які Вам надходили, це були конкретні погрози, чи це були натяки на те, що може щось трапитися?

- Натяки.

- Тобто, конкретного нічого не було, заяву в поліцію Ви писати не будете про погрози?

- Ні, не буду.

- Ну, ви цих людей знаєте персонально? Тобто, це персоніфіковані погрози.

- Це експерти. Це ті люди, з якими я працюю, вони сказали, що дивись, от в цьому випадку краще бути з охороною.

- От я хочу з’ясувати, це конкретно там певні люди надсилали Вам сигнали і казали, що, от якщо ти там будеш чіпати, умовно кажучи, мій бізнес, чи конкурси, чи щось от в цьому напрямку, то я там зроблю щось погане для тебе, чи це просто Вас попереджали експерти і казали - от ти там подивись, може, краще не ризикувати, якщо будеш туди йти, то там щось трапиться.

- Це є крок на упередження. Тобто, з огляду на те, що ці теми, вони досить чутливі, ті люди, які знаються на цих темах, вони порадили мені зробити цей крок.

- Тобто, найближчим часом ми не почуємо там відкриття кримінальних проваджень по факту або проти когось, з огляду на погрози.

- Ні, я сподіваюсь, такого не буде.

- Окей. Враховуючи те, що зараз є, от Ви зараз написали про державну охорону.

- Я, до речі, хотів сказати, що в нас кілька міністрів ходять з охороною також. Бо фактично, так чи інакше, всі міністри займаються досить чутливими темами, якісь корупційні теми розкривають, і т. д. І багато хто з них взяв охорону.

- А Ви вірите, до речі, в те, що державна охорона зможе, якщо там раптом якась виникне така ситуація, якось Вам допомогти? Тому що, зважаючи на такі трагічні ситуації, які в нас траплялися, багато хто з державною охороною, ну, і в принципі, воно не надто допомогло. Зокрема, якщо із таких резонансних згадати, та сама справа Вороненкова, ну, ви в курсі. Він теж був з державною охороною, до речі.

- Наскільки я розумію, охорона, звісно, ні від чого не гарантує, але це знижує певний ризик. Тобто, це все про вірогідність та теорію вірогідності. 

- А, враховуючи вже той досвід, який Ви маєте, проведений в Кабінеті міністрів, і зрештою, от зараз Вам, наприклад, треба державна охорона. Ви, враховуючи вже цей весь бекграунд, Ви би погодилися, якщо б відмотати час назад, якби знали наперед, піти на цю посаду?

- Думаю, що так, звісно. Ну, тобто, напевне так.

- Тобто, Вас це не лякає, те, що зараз оці складнощі виникають.

- Ні, ну я знав, що будуть складнощі.  Я знав, що буде дуже багато таких проблем, з якими я не стикався, коли займався бізнесом. Але з іншого боку, я повторюсь, я займаюся зараз дуже цікавими та, як мені здається,  суспільно корисними проектами, і воно того варте.

- Ви вирішили, згідно із публікаціями ЗМІ, відмовитись від своєї  зарплати міністерської.

- Ну, я казав про те, що вивчаю, як це зробити правильно. Тобто, я попросив принаймні мені надбавки та премії не ставити. А наскільки можна легально відмовитися від зарплати, це вже зараз вивчаємо.

- Ну, в нас були прецеденти, коли намагалися там зарплату перераховувати в благодійні фонди. Ви яким чином хочете від неї відмовитись? Перераховувати кудись чи просто, щоб ці гроші, умовно, там залишалися в державному бюджеті?

- Ну, подивимось Можливо, можна зробити ще легше, так просто зарплату витрачати на благодійність, або щось таке. Ну, я Вам скажу так, просто, дійсно, є така літера, що, з одного боку, у нас дуже обмежений бюджет, і на жаль, ми зараз йдемо на досить непопулярні кроки по урізанню цього бюджету, по скороченню державних службовців і т. д. І, з іншого боку, як мені здалось, ну, там, люди можуть неправильно сприймати, що я, наприклад, можу отримувати зарплату, хоча.

- Ну, в Вас же невелика зарплата, 30 тисяч у міністра.

- Ну, так. Але є якісь певні символічні речі. Є якісь речі, які не мають якогось там масштабу, але все рівно їх потрібно робити. Ну, наприклад,  нещодавно переїхав з мого великого кабінету в набагато менший кабінет. 

- В будівлі міністерства?

- Так, в будівлі міністерства. Це робиться для того, щоб там, не знаю, з огляду на популізм, або на щось таке, тому що ми зараз розпочали рух, ми намагаємось посадити більше людей у Кабміні для того, щоб звільнити нерухомість по Києву. І ми зараз дещо уплотнюємо людей.

- А що будете з тією нерухомістю робити?

- Ну, я сподіваюсь, що вона піде в оренду або в приватизацію. Подивимось. І звісно, коли я прошу своїх колег, своїх підлеглих  дещо сісти щільніше, ну, мабуть, що неправильно буде мені залишатись в такому величезному кабінеті.

- До речі, це ж велика бюрократична машина. От я уявляю, як Ви приходите, які в міністерстві тому працюють по 20 з хвостиком років, так. Тобто, реально це є. В нас бюрократія, щоб щось там отримати, треба пройти сім кіл бюрократичного пекла. І Ви говорите, що там, Тамара Григорівна і  Зінаїда Петрівна зараз будуть сидіти в одному кабінеті, стіл біля столу. А вони один одного не люблять, бо її дочка з нею не привіталася, коли проходила там десь під під’їздом. Ну, тобто, як це все на практиці виглядає? Наскільки це легко робити?  

- Дивіться, є загальний підхід, він полягає в тому, що ми маємо займатись державною нерухомістю, або державним господарством, або просто державною установою так само, як ми б займалися бізнесом. Тобто, якби це була моя компанія, я б сказав - хлопці та дивіться, в нас 6,5 метрів на людину за стандартами. Давайте будемо дотримуватись цих стандартів. Звісно, ми спробуємо зробити, щоб було максимально комфортно, тому що 6,5 метрів це нормально, це досить комфортно. І ми спробуємо сісти так, щоб ефективно використовувати нерухомість. Але, насправді, тут справа не тільки і не стільки в нерухомості, а моя мрія полягає в тому, щоб якомога більше людей були під одним дахом. 

- Це спрощує комунікацію? 

- Це спрощує  комунікацію, саме так. Тому що, коли всі міністерства розкидані по місту, вони не можуть працювати, як одна команда. А от зараз мій досвід, я вже скільки, майже 3 місяці в Кабміні, я вже бачу, що дуже великий потенціал полягає в тому, щоб міністерство працювало саме як одна команда. Тому що багато проектів, вони кросвідомчі, і, якщо люди будуть працювати разом, я сподіваюсь, що буде набагато більше користі суспільству. 

- Повертаючись до Вашої зарплати, Ви ж розумієте, що, як тільки Ви відмовитеся від зарплати, скажуть - ага, Дубілет ішов туди не за зарплатою. Зрозуміло, нащо йому зарплата, він буде отримувати в чемоданчиках чи в конвертах там від когось і т. д. Тому що в нас така практика склалася, що всі там, ну, не всі, окей, багато хто з народних депутатів, наприклад, не забирають зарплату, і їм тут же приписують корупційні схеми. Хоча вони там люди з бізнесу, вони мають доволі статки. Так само і в міністерствах. Ви цього не боїтеся? Ну, зараз ви скажете, що маєте статки і подушку. Але ж вона теж не вічна.

- Я Вам скажу чесно, не знаю, як ця новина про те, що я хочу відмовитися від зарплати, потрапила в СМІ, я не планував навколо цього щось робити.

- Очевидно, Ви комусь сказали.

- Очевидно, я комусь щось сказав. Коли говориш з вашими колегами - журналістами, інколи входиш в раж. 

- І, до речі, ця новина одна із свіжих. Ну, тобто, вона не така стара, якщо брати по новинному потоку. Тобто, Ви десь там нещодавно комусь щось сказали.

- Я не планував такого казати. Я планував вивчити спочатку, наскільки можливий цей механізм, а потім там сказати або не сказати, тому що це дійсно схоже дещо на популізм. Але, що стосується зарплати, ну, дійсно, на жаль чи на щастя, в моєму житті 30 тисяч гривень, це досить великі гроші, звісно, для переважної кількості людей.

- Ну, це вдвічі більше середньої зарплати по Києву.

- Так, це правда. Але мені просто пощастило, в мене є успішний бізнес, Монобанк, який мене годує.

- А, до речі, він окупився вже? 2 мільярди, 2 мільйони Ви вже вклали в нього?

- Так, він окупився, він приносить прибуток. на щастя, він зростає, як шалений. Там все нормально.

- Окей. Ви міністр Кабінету міністрів. Це, умовно кажучи, якщо перекласти на таку просту мову, це ТОП менеджер менеджерів. Ну, от приблизно от так. Якось так. 

- Можна так сказати.

- З якими міністерствами Вам працювати поки що найважче? І з якими найлегше? Як вибудовується ваша комунікація? Я так розумію, що Ви маєте це все координувати між усіма.

- Ви знаєте, я б не сказав би, що є якісь міністерства, які потрібно виділити, тому що, от що мені подобається в поточному Кабміні, що всі люди більш - менш на одній сторінці. Вони не представляють різні політичні сили, вони не представляють якісь різні бізнес - інтереси. І тому я б не сказав, що є якісь ситуації, коли ми, я не знаю там, мислимо або розмовляємо різними системами цінностей. Тому взаємодія з усіма міністерствами, вона на одному рівні. Просто так склалося, що з певними міністерствами взаємодія трохи менша, а з певними більша.

- Ну, з якими менша, з якими більша? 

- Ну, наприклад Міністерство оборони або Міністерство закордонних справ це, звісно, так, вони дещо, я б не сказав, що більш окремо, але просто вони за природою, в них робота більш окрема від багатьох інших міністерств.

- Ну, от, до речі, зараз у ЗМІ з’являються публікації все частіше, що  пан Бородянський в команді "Слуги народу", Зеленського, якщо ак говорити, стоїть першим на виліт серед міністерств. Це, до речі, з’явилося після запису відео, яке Президент опублікував "Відверто з Президентом". І от там називають пана Бородянського. Як ви думаєте, чому?

- Я не чув про таке.

- Немає. В вас з ним нормальна комунікація, нічого такого не відбувається. 

- Так, нормальна комунікація. До речі, пан Бородянський дуже цікавий міністр, в тому плані, що він, з одного боку, досить так дуже переймається тими питаннями, які безпосередньо входять до його компетенції, але, з іншого боку, на наших нарадах, на наших засіданнях Кабміну, він досить активно бере участь в обговоренні тих питань, які, начебто, напряму культури не стосуються. Ну, тому що він, в нього є досить великий досвід у бізнесі, і тому він іноді досить цікаві коментарі дає.

- Так може, того його й називають першим на виліт, бо дуже багато говорить з приводу інших тем, які не стосуються міністерства? Чи так має бути? 

- Я вважаю, що так має бути. Якщо в нас є якась нарада, якщо є засідання Кабміну, так, всі члени Кабміну обговорюють якесь питання, голосують потім, я вважаю, що це є правильна позиція, коли ти активно береш участь в обговоренні якихось питань, а не просто автоматично голосуєш, не знаючись на цьому питанні. 

- Багато хто говорить, що успішний уряд це той уряд, в якому не знають імена міністрів. Як Ви до цього ставитеся?

- Я вважаю, що це успішний уряд в успішній країні. На жаль, Україна поки що не успішна країна. На превеликий жаль, в нас і в політиці набагато більше уваги приділяється, і політика відіграє набагато більшу роль, ніж на Заході, чи у західних країнах світу. Тому що, коли в нас буде ВВП на душу населення, як в Європі, то дійсно, всім буде байдуже, як звуть міністрів, як звати Прем’єр міністра, як звати Президента і т. д. На жаль, поки що, ми найбідніша країна у Європі.

- А Ви все ж таки вважаєте себе політичною персоною в уряді, чи Ви вважаєте себе технократом? До кого Ви себе більше відносите?

- Одне іншого не виключає, як мені здається. Технократ просто таке слово.

- Ну, умовно, в нас до цього називали технократичною, наприклад, міністра фінансів пані Маркарову. Тобто, говорили, що вона не піариться, вона виконує свою роботу, тихим сапом, як то кажуть. І не переймається, що там про неї говорять. Ви переймаєтеся, що про Вас говорять, що про Вас пишуть. Як про Вас відгукуються, про вашу роботу, зокрема.

- Я переймаюсь, але не так багато, на щастя, як багато інших колег.

- Тобто, для Вас це важливо, все ж таки?

- Це важливо, але не так важливо, як для багатьох інших політиків. 

- Наприклад, для кого?

- Я просто бачу, що багато міністрів, і багато інших людей у політиці, вони прямо зачитуються коментарями, які пишуть про них у Фейсбуці, в інших соціальних мережах. В мене в цьому плані вже більш такий, досить товстошкірий підхід до цього, на щастя, випрацювався. Тому, звісно, важливо, що думають, що пишуть, але не настільки важливо. 

- До речі, хто веде ваш Фейсбук?

- Я сам.

- Ви самі, ні в кого немає доступу, тобто, все, що Ви пишете, Ви пишете самі.

- Це  дуже важливо, насправді. Я вважаю, що щодня мінімум 10 - 15 - 20 хвилин потрібно виділяти на те, щоб спробувати там розповісти людям про те, чим ти займаєшся, від першої особи. В мене є Фейсбук, Телеграм та Інстаграм. Я намагаюсь там інформувати людей, якісь окремі речі писати  для того, щоб тримати їх в курсі.

- Відтоді, як Ви стали міністром, кількість ваших підписників там на Фейсбуці, в Інстаграмі збільшилася?

- Ну, вона поступово збільшується, в принципі, не залежно від того, був я міністром або я займався Монобанком, воно постійно зростало.

- Тобто, без прив’язки до посади міністерської.

- Мабуть, коли пройшла новина про те, що я приєднався до Кабміну, стало трохи більше людей, отримав більше фоловерів, але в принципі, тренд більш - менш однаковий.

- А до речі, про Інстаграм. Ви говорили, що Ви станете блогером  кабмінівським, теж є такі публікації у ЗМІ, що будете викладати в Інстаграмі кухню Кабміну. Як Вам вдається поки що?

- Ну, я іноді роблю сторіз в Інстаграм.

- Тобто, не часто? Бо в моєму уявленні, блогери це люди, які там, заходять в будівлю, це знімають, виходять, сидять, щось роблять.

- Ні, це влогери.

- Влогери, сорі, я не дуже діджіталізована ще поки що.

- А в Інстаграм є така прекрасна річ, як сторіз.

- Скільки Ви сторіз на день можете записати?

- Півсторіз.

- Півсторіз, тобто, половинку сьогодні, половинку завтра.

- Ну, одна сторіз на два дні, приблизно. Але виявилось, що це не так легко, тому що одна справа, коли ти мандруєш, не знаю, зустрічаєшся з  різними людьми. а інша справа, коли ти сидиш в себе в кабінеті. В тебе багато зустрічей, але ж ти не будеш просто фотографувати людей. Звісно, я можу, але це не так цікаво для читачів.

- Ну, можливо. А Ви отримуєте фідбеки з соціальних мереж? Умовно там, з коментарів, чи Вам там пишуть в коментарях щось. Це для Вас важливо, цей фідбек?

- Так, я іноді по діагоналі переглядаю коментарі, які пишуть. І, до речі, іноді досить корисні речі там пишуть. Тобто, я не знаю, нещодавно написав, наприклад, іноземець, який розповів абсолютно жахливу історію про те, як отримувати робочу візу в Україні для іноземців.

- Це складно? 

- Це неймовірно складно. І там просто він досить докладно описав таку складну історію про те, що, не буду все описувати, але це стало приводом для того, щоб ми з колегами спробували розібрати цю ситуацію. Ми бачимо, що разом з МЗС та Міністерством соціальної політики можна дещо спростити бізнес - процеси та зробити життя іноземців в Україні дещо легшим. Тому що ми, з одного боку, хочемо  інвестиції, хочемо туризму, а з іншого боку, влаштовуємо їм це пекло.

- Якщо говорити про рішення, які Ви схвалюєте, Ви схвалюєте це одноосібно чи Ви з кимось радитесь перед тим?

- Ну, звісно, раджусь.

- З ким? Хто ваші найближчі радники в цьому питанні?

- В мене є десь 5 радників. В мене є 3 заступники міністра. В мене є державний секретар, в якого є ще кілька заступників. Тобто, є досить велика команда. Звісно, багато раджусь з колегами - міністрами, з Прем’єр міністром.

- Ну, от Ви зараз називаєте такий офіційний пул, умовно кажучи. Тобто, там ваші штатні, нештатні радники. Хто входить в неофіційний ваш пул? Тобто, умовно кажучи, Ви там, коли хочете важливе рішення ухвалити, Ви телефонуєте, не знаю, батькам запитуєте, чи другу найближчому? Чи Ви телефонуєте своєму першому вчителю, і питаєте - а варто це робити чи ні? Є хтось, от така людина?

- Ні, такої немає. Не через те, що складно з ними радитись, але просто тому, що настільки багато чого відбувається, і настільки це інший світ, порівняно з бізнесом, що я був би і радий, насправді, радитися з своїми колишніми бізнес - партнерами, наприклад, але їм потрібно стільки всього розповісти та розтлумачити, що там відбувається у Кабміні, що на це багато часу піде. Звісно, там ми можемо, коли зустрічаємося. На жаль, ми зустрічаємось зараз рідко. Там, я можу розповісти, як у нас справи, що нового. Там, можемо ми про щось поговорити. Але так, щоб я їм телефонував та радився, такого, на жаль, немає. 

- Якщо говорити про таку нашумівшу тему, це зарплата  у конвертах. Спочатку говорили про це стосовно народних депутатів Слуги народу. Але багато говорять і про міністрів, що міністрам там, умовно, не важлива зарплата, тому що вони отримують зарплату в конвертах. Вам  пропонували зарплату в конвертах?

- Ні, звісно, ні. Я, до речі, не чув такого.

- А якби вам пропонували, Ви б мені сказали зараз?

- Мабуть, що так. Але мені, дійсно, складно уявити, чому б мені або комусь іншому пропонували таку зарплату.

- Ну, можливо, за якісь рішення, як це буває.

- Я Вам скажу так, ні, ну, дивіться, якщо б була корупція або натяк на корупцію, особливо з боку тих людей, яким я зараз довіряю, ну, це б означало моментальну відставку. Тому що я пішов туди, і багато людей, я знаю, що пішли туди саме з огляду на те, що вони побачили, що, здається, будемо жити дійсно по-новому з точки зору моральних цінностей і т. д. Я Вам так можу сказати - насправді, зараз серед міністрів і заступників міністрів багато розмов йде про те, що вони просять більшу зарплату, офіційну зарплату,  звісно, тому що, насправді, багато хто з них прийшов з приватного сектору. Вони бачать, що в приватному секторі вони могли б отримувати там, я не знаю, в 10, в 20 разів більше, ніж зараз. І їм, дійсно, складно підтримувати свої родини. На жаль, не у всіх міністрів є така фінансова подушка, як у мене, наприклад, чи деяких інших колег. Тому це дійсно в нас досить такі складні дискусії. З одного боку, є конкретні, я не знаю там люди, яких міністри хотіли б залучити в свою команду, але вони не можуть піти на ту зарплату, яку б хотіли. Хоча вони бачать, що якщо будуть ефективними менеджерами, то для держави це б сто разів окупилося. Але, з іншого боку, є така, досить чутлива тема цих зарплат, тому що складно піднімати зарплати.

- Ну, Ви ж знаєте, що тема підняття зарплат там чи то для урядовців, чи то для народних депутатів, це завжди така вважалась тема табу, тому що ти тільки говориш про це, а тобі відразу тикають мінімальною пенсією, мінімальною зарплатою і т. д.

- Так, так, це проблема.

- Ну, тобто, як це все можна корелювати між собою? 

- Ну, можливо, треба наважитися, все ж таки, на цей крок, та зробити цей крок. В мене немає чіткої відповіді, як це правильно зробити, тому що, з одного боку, знаєте, як порочне коло. З одного боку, ти не можеш нормально людей чесних, розумних туди завести, тому що в тебе низька зарплата, а з іншого боку, ти не можеш підвищити зарплату, тому що це буде виглядати погано.

- А як  Вам зарплата Коболєва? Це ж теж така тема резонансна. Всі говорять, особливо народні депутати певні, які виступають в пулі проти, вони завжди виходять із одним і тим же гаслом, що треба скоротити мінімум в 10 разів, або там, нехай віддає те, що вже заробив. Така зарплата має бути, чи її, дійсно, треба скорочувати, от Ви як вважаєте?

- Дивіться, є державні компанії, є державні службовці. Тобто, Коболєв, він не є державним службовцем, він є ТОП менеджером у великій компанії. Тобто, є загальна світова практика про те, що ТОП менеджери державних компаній отримують приблизно таку ж саму зарплату, як і в приватному секторі. Наскільки я розумію, тут є таке правило. В принципі, знову ж таки, можна піти на якісь такі більш популярні кроки, та знижувати зарплати тим, хто керує цими компаніями. Але, з іншого боку, це може призвести до цього, що ці компанії будуть набагато менш ефективними, більш корупційними і т. д. Знову ж таки, складне питання.

- Скільки Вам треба грошей на місяць, щоб Ви себе вільно почували? Скільки Ви витрачаєте?

- Я витрачаю зараз приблизно 3 - 5 тисяч доларів на місяць.

- Що таке найдорожче, на що йде основна частина вашого витратного капіталу місячного?

- Оренда квартири.

- За скільки ви орендуєте квартиру?

- 2,5 тисячі.

- Це в центрі десь?

- Так.

- А чому не придбаєте власне житло? Ви ж маєте на те кошти. Не платили б за оренду.  

- Мені подобається не прив’язуватись до якогось місця. Я можу навести такий приклад - я ще нещодавно збирався переїжджати у Лондон. Тобто, до того, як приєднатися до Кабміну, в мене був план взагалі переїжджати у Лондон, тому що там ми планували запустити бізнес. І навіщо тобі нерухомість у якомусь місті, якщо ти передбачаєш, що можеш мандрувати світом, займатись бізнесом по всьому світу. 

- Ви не жалкуєте, що Ви не поїхали у Лондон, а все ж таки лишилися тут?

- Ні, ні.

- До речі, Ви ж навчалися закордоном багато де, ви подорожували багато, і т. д., і т. п., але все ж таки Ви повернулися сюди, не лишилися ніде. Це був свідомий вибір, чи так просто склалося, тут була пропозиція, Ви приїхали, зачепилися, а тут пропозиція в Кабмін і т. д.?

- Це був абсолютно свідомий вибір. Ну, насправді, я вважаю, що в Україні дуже великий потенціал. І, з одного боку, тут круто буде, принаймні, робити бізнес, тому що, якщо Україна дійсно вибухне з точки зору економічного зростання, і бізнес буде вибухати. З іншого боку, мені як політику, звісно, дуже цікаво брати участь в цьому процесі.

- Як політику. Тобто, Ви все ж таки себе вважаєте політиком.

- Ну, міністр це ж політична посада.

- Ну, можна трактувати для себе будь-як, не обов’язково політично. Міністрів Кабінету міністрів завжди називають "сірими кардиналами"  уряду. Ви себе таким вважаєте?

- Ні, не вважаю. Не вважаю.

- А хто "сірий кардинал" нашого уряду?

- Я вважаю, що такого немає. "Сірий кардинал" це якась сутність тих часів, коли щось не публічне, щось таємне, щось корупційне і т. д. В нас такого немає. В нас є певні там, можливо, проблеми з іншого боку, але  в нас такого точно немає.

- Ви радитися з паном Гончаруком щодо якихось там ініціатив? Чи питаєте його думку з приводу того, що Ви плануєте втілювати, чи плануєте озвучувати? Чи Ви автономно працюєте?

- Ні, ну, звісно, ми радимось.

- Тобто, якщо він скаже - ні! Ви це припиняєте, чи Ви доводите, що таки так?

- Якщо він скаже - ні, а я з цим не згоден, то я буду з ним вести дискусію, тобто, ми будемо обговорювати, можливо, залучати експертів і т. д. Але ми працюємо, як одна команда. І з огляду на те, що в нього посада вища, останнє слово за ним. 

- З ним важко працювати чи легко? З паном Гончаруком?

- Ну, як подивитися. В нього досить високі вимоги. Він трудоголік, він працює 24 на 7. І по суботах, і по неділях. В цьому плані деяким колегам може бути важко з ним працювати. З іншого боку, з ним приємно працювати, тому що він професіонал.

- Ну, Вам важко працювати чи Вам не важко? Вам би вимоги ті, які він ставить, Ви вважали б, що треба трохи зменшити чи все є таки, нехай такі будуть?

- Ні, мені не важко.

- Тобто, Ви теж 24 на 7 нормально працюєте.

- Це нормальний для мене ритм.

- А скільки  Ви можете працювати в такому ритмі? Постійно в такому ритмі, мабуть, неможливо.

- Так, Ви маєте рацію. Насправді, от перші 2 місяці я працював десь, от я порахував, десь 90 - 100 годин на тиждень.

- Я, якщо що, філолог, тому скажіть, скільки це в день?

- Ну, це приблизно 12 годин на день без вихідних, фактично. Потім я дійшов висновку, що це просто неефективно. Тобто, якщо постійно працювати в такому темпі, просто в тебе КПД знижується, і просто не буде користі для держави.

- Скільки Ви зараз працюєте в день?

- Зараз приблизно 70 - 80 годин на тиждень. Я пробую у суботу та неділю, принаймні, півдня робити вихідними.

- О котрій Ви встаєте?

- О 7-й.

- О котрій Ви в Кабміні?

- О 7-40.

- Тобто, Вам не треба багато часу на збори?

- Ні, не треба.

- Ви не витрачаєте багато часу на свій зовнішній вигляд?

- Ні.

- Ну, знаєте, ми помітили по Гончаруку, він завжди з фіолетовою краваткою. Хоча поки що незрозуміло, хто йому це порадив, і чому вирішили, що це йому личить. Але, тим не менш, фіолетова краватка. У Вас такого нічого немає?

- В мене і краватки немає.

- У Вас і краватки немає. В принципі, теж правильно. Як Ви вважаєте, Ви справляєтесь із тими завданнями, які Ви поставили для себе на цій посаді? Наскільки ефективно Ви з цим справляєтесь? І там, умовно кажучи, те, на що Ви розраховували за якийсь період зробити, і те, що є зараз, наскільки воно відрізняється одне від одного?

- Відверто кажучи, я просуваюсь по своїх проектах дещо вільніше, ніж я розраховував, тому що я недооцінив, наскільки певні речі рухаються повільніше, ніж у бізнесі. Але, в принципі, тьфу – тьфу,  все поки що більш - менш. Тобто, я не можу сказати, що якийсь проект провалився або не відбувся.

- А чому повільніше? Бюрократія чи люди не здатні так швидко перелаштовуватися? В чому причина цього повільніше? 

- От, наприклад, наша взаємодія з Верховною Радою. Тобто, в мене були певні плани, які прив’язані до прийняття якихось законів. Тобто, є умовний конвеєр. Всередині Кабміну відбувається якийсь бюрократичний процес, щоб випустити якийсь законопроект, потім він заходить у Верховну Раду, і там Верховна Рада його приймає. Перше читання, друге, третє і т. д. І, якщо чесно, коли я тільки-но приєднався до Кабміну, в мене було таке враження, що Кабмін і Парламент будуть працювати, як конвеєр.

- Як одна система. 

- Як одна система, так. Зараз ми побачили, що це не так швидко, не так легко проходить. І певні законопроекти, які наша команда  підготовлює, або вже відправила в Парламент, навіть незрозуміло, коли вони потраплять у порядок денний. Я сподіваюсь, що це буде досить швидше, але все рівно, воно не так швидко, як хотілося б.

- За своєю посадою, Ви ще й узгоджуєте з Офісом Президента певні моменти. З ким Ви там комунікуєте зараз, якщо виникає потреба, звісно.

- З Андрієм Богданом комунікуємо. З Сергієм Трофимовим та з Кирилом Тимошенко іноді.

- Як Вам вдається улагоджувати з ними певні моменти? Про Богдана говорять неоднозначно, що він може  і нецензурною лайкою там прокричати і на депутатів, і на міністрів, якщо раптом щось не так. У Вас це як відбувається? Ви приходите, щось там не так зробили, він може на Вас там?

- Ну, дивіться, можливо, в нас з Андрієм, не так часто ми комунікуємо для того, щоб там спровокувати його на лайку, він дуже суттєвий. Тобто, no bullshit (Без пустих розмов [ред.]). Він ефективний менеджер, як мені здається, і, коли менеджер ефективний, це може, в тому числі,  виражатись в тому, що в них низький поріг толерантності до якихось неефективностей і т. д. І я думаю, що в тому числі через це, можуть про нього таке говорити. А в тих речах, де я з ним перетинався, він показав себе як менеджер, який вміє ставити завдання, вміє правильно ставити питання і т. д.

- Тобто, у вас проблем з комунікацією немає?

- Ні.

- Ви знали Богдана до, чи Ви познайомились вже під час того, як умовно були радником в СБУ, потім в Кабмін? 

- Я з ним познайомився під час президентської компанії Зеленського. Мене попросили там допомогти з певними питаннями. Ну, і власне, на підставі цього ми познайомились.

- А хто вас познайомив?

- Нас познайомив батько, мій батько.

- Тобто, він знав Богдана ще раніше, як юриста?

- Як юриста, так.

- Вони співпрацювали разом в якихось моментах?

- Так.

- А як це відбулося? Тобто, як відбулося це знайомство? Ваш батько подзвонив і сказав - я хочу тебе познайомити з Богданом? Чи як?

- Ні, я не пам’ятаю.

- Тобто, Ви не пам’ятаєте. А де було знайомство?

- У Києві.

- В Офісі Зеленського, там, де штаб був чи де?

- Так, так.

- Там, де штаб був. А з Гончаруком ви були знайомі ще забагато напередодні, наскільки я зрозуміла.

- Так, з 2015-го або 16-го. 

- І Вам запропонував піти в уряд саме Гончарук?

- Так.

- А як ця пропозиція відбулася? Тобто, Ви зустрілися і Гончарук Вам говорить - давай до нас в уряд?

- Ну, ми зустрічалися кілька разів, і врешті-решт він запропонував мені цю дивну посаду.

- А для чого ви зустрічалися оці кілька разів? Просто поговорити? Запитати, як справи. Чи був якийсь предмет розмови?

- Ми з ним, насправді, ми з ним досить часто спілкувалися, зустрічалися просто тому, що в нас гарні стосунки. Ну, і власне, коли почалися ці розмови, що він приєднається до Кабміну, ну, в тому числі, ми з ним зустрічалися, я його розпитував як справи, що там? Було цікаво.

- Тобто, в вас дружні відносини чи так, ви товаришуєте? Як це можна сказати?

- Товаришуємо скоріше. Ну, там не можна сказати, що ми близькі друзі, але ми товаришували.

- А це вам не заважає в роботі? Ну, тобто, якщо там якась ініціатива відверто погана, Ви це розумієте, Вам не заважають саме ваші дружні, товариські відносини прийти до нього і сказати - слухай, тут, відверто кажучи, просто.

- Ні, взагалі не заважає.

- Не заважає. Тобто, окремо робота, окремо ваші дружні відносини. 

- Зараз окремих відносин взагалі не існує, тому що ні в нього, ні в мене життя поза роботою зараз просто не існує.

- Бували такі ситуації, коли з Офісу  Президента, умовно, від Богдана надходили якісь конкретні вказівки - зроби те або не роби те. Поспілкуйся з тим, зустрінься з тим. Або не зустрічайся з кимось.

- Ні, ні. Дивіться, ми працюємо як одна команда. Тобто, є координація, є обговорення певних речей, але я не можу сказати, що там приходять якісь сигнали або якісь вказівки, які суперечать тому конституційному строю, який є в нас в країні.

- Наскільки вільно Ви можете потрапити в Офіс Президента? Тобто, раніше треба було писати перепустку, записуватися в спеціальний журнал, умовно, обліку. Ви можете зателефонувати там комусь із Офісу  Президента, сказати - я там прийду через півгодини, чи завтра прийду до вас, і просто взяти й прийти.  

- Ну, звісно. Тобто, бюрократичних перепон точно немає, але, звісно, з іншого боку, я ж не можу, треба поважати календар, час інших людей. Тобто, якщо є, дійсно, серйозний привід поговорити, можна призначати зустріч.

- А скільки разів Ви зустрічалися із Зеленським за час перебування, умовно кажучи, на посадах вже радника, і нині міністра? 

- Ми зустрічаємось майже щотижня. В нас є координаційна нарада між Парламентом, Офісом Президента та Кабміном.

- Тобто, ви на офіційному рівні лише зустрічаєтесь?

- Так.

- А особисто? Немає в вас зустрічей?

- Особисто зустрічей немає.

- Ну, якщо там треба вам щось обговорити, Ви чекаєте цієї координаційної наради, чи Ви можете зателефонувати і сказати, що я там хочу обговорити якийсь момент, от я прийду.

- Ну, я Вам скажу відверто, в мене немає таких питань, які варті того, щоб обговорювати з Президентом, особливо неофіційно та особисто. Тобто, в мене є дуже багато проектів, але майже всі вони не перетинаються з тим, що робить Президент.

- Ну, Ви очевидно знаєте, і про це багато пишуть в пресі, що Вам приписують лобі від саме пана Коломойського. Ну, тут зрозуміла ситуація. Він Вам телефонував або Ви з ним зустрічалися під час того, як Ви міністр?

- Ні.

- Ні? Жодного разу?

- Дивіться, в мене просто дуже, як би сказати, операційний рівень. Тобто, ті проекти, якими я займаюсь, їх можна побачити там, в тому числі, в соціальних мережах, я багато про них пишу. Тобто, кому вони цікаві? Вони не цікаві великому бізнесу. Вони не цікаві Президенту. Тобто, я сподіваюсь, що вони цікаві громадянам, тому що я намагаюсь зробити все, щоб полегшити взаємодію громадян з державою, зробити менше бюрократії, більш цифролізації і т. д. Але, на щастя, це абсолютно не перетинається з інтересами олігархів або когось іншого. 

- Ну, наприклад, пана Тігіпко ще називали. Ні? Теж не телефонував, не зустрічався з Вами під час роботи вашої?

- Тігіпко, він колишній бізнес - партнер по Монобанку.

- Ну, очевидно, того Вам його й приписують, впливи якісь.

- Ну, знову ж таки, з Тігіпко дуже, знову ж таки, нічого не перетинається.

- Непредметно?

- Ні.

- Окей. Із тих ініціатив, які Ви вже запропонували, зокрема, Ви знаєте, що вони неоднозначно сприймаються в суспільстві. Наприклад, коли Ви запропонували зробити трудові книжки не обов’язковими, тобто, такими, які можна, хто хоче - нехай буде, хто не хоче - будь ласка, в електронний вигляд. в ЗМІ це написали так - Дубілет, значить, пропонує скасувати трудові книжки, відмінити трудові книжки. Наскільки оцей фідбек від преси й від того, що Ви робите для Вас важливий?  Ну, тобто, якщо Ви пропонуєте зробити їх не обов’язковими, а в пресі пишуть, що Ви пропонуєте їх взагалі скасувати. Ви будете працювати над тим, щоб донести свою думку, виправити ситуацію?

- Ну, так, звісно. Звісно, це, в принципі, частина моєї роботи зараз. Я навіть даю інтерв’ю, я вважаю, що це частина моєї роботи. Якщо чесно, то перші кілька тижнів я взагалі думав, що от я не буду давати інтерв’ю, буду писати якісь дописи у соціальних мережах, і буду просто працювати над проектами. А потім я зрозумів, і мені багато хто з експертів сказав, що - дивися, це частина твоєї роботи. Якщо ти будеш робити реформи та не будеш пояснювати їх, то, в тому числі, і реформи не вдадуться. І тому, так, треба пояснювати. 

- А скільки часу Ви готові дати на втілення реформ, зокрема, і кабмінівських, і тих, якими Ви займаєтесь? Тобто, реформи це ж не сьогодні і не завтра. Скільки Ви готові почекати, щоб вони запрацювали?

- Є різні реформи. Є різні проекти. Тобто, є якісь проекти на кшталт скасування трудових книжок, це проект на кілька місяців. Я сподіваюсь, що, може, до кінця цього року ми вже не встигнемо, тому що Верховна Рада має прийняти закон. Але, з іншого боку, це явно те, що відбудеться протягом найближчого часу. З іншого боку, звісно, є такі великі проекти, якими потрібно займатися навіть один чи два роки, довгострокові.

- Наприклад, один - два роки що для Вас? На що Ви готові витратити один – два роки?

- Ну, наприклад, створення Єдиного реєстру українців. Зараз інформація про українців розкидана по різних реєстрах, через те українці заповнюють забагато зайвих папірців, отримують багато зайвих довідок. Система працює неефективно. Якби ми змогли, з огляду на безпеку, звісно, поєднати ці всі реєстри в одному місці, зробити так, щоб усі інші державні органи, до речі, навіть комерційні структури, могли використовувати цю інформацію з дозволу громадянина, то система в цілому працювала б набагато більш ефективно.

- А що для цього треба? Якесь програмне забезпечення писати? Чи там, умовно, діджиталізувати, оцифрувати всі папери? Що треба для цього зробити?

- Тут багато що треба. Тут, насправді, цілий комплекс  заходів. З одного боку, це дуже складний такий ІТ-шний проект. З іншого боку, це організаційний проект, тому що зараз відбувається купа бізнес - процесів по різних реєстрах, і потрібно просто переосмислити архітектуру та поєднати все в єдину систему. Ну, і з третього боку, звісно, нормативка. Закони, підзаконні акти. Тобто, потрібно буде змінити досить багато законів, щоб воно дійсно запрацювало. Дуже великий і дуже складний проект. Я сподіваюсь, що в нашої команди він  вдасться. 

- Остання ваша, одна із останніх ваших теж ініціатив, знову ж таки, теж обговорюється у ЗМІ, не можу на це не посилатися, це спецзв’язок. Відміна спецзв’язку, і користуватися додатками, наскільки я розумію. Значить, у пресі різні видання написали по-різному. Заголовки різняться між собою, навіть, якщо за суттю брати. Одні  пишуть, значить, Дубілет пропонує скасувати спецзв’язок, користуватися додатками в смартфоні. Дубілет пропонує скасувати поняття державної таємниці, тому що скасувати спецзв’язок. Дубілет пропонує зекономити державні кошти, і скасувати спецзв’язок. Дубілет пропонує скоротити чиновників і скасувати спецзв’язок. Що з цього є правдою?

- Правда є наступна. Я зустрічався з вашими колегами, журналістами, показав їм багато телефонів, які стояли в мене на столі, і я сказав, що теоретично можна було б побудувати систему, яка б працювала так само надійно та секретно, як і цей спецзв’язок. Тобто, можна теоретично зробити мобільний додаток, який має шифрування, який неможливо зламати, так зване пост фантомне шифрування. Вони думали там про те, щоб накласти один український алгоритм, один американський алгоритм, щоб ні українці, ні американці не могли теоретично зламати його, та зробити цей алгоритм - зв’язок через сотовий зв’язок. І ця система, вона працювала б так само надійно, як і дротовий зв’язок, але б не вимагала такої шаленої кількості коштів. Це теорія. Це той проект, який ми будемо ще обговорювати із Михайлом Федоровим, моїм колегою, і з головою Держспецзв’язку. Ну от те, що воно потрапило в заголовки, ну, так вже вийшло. 

- А скільки це допоможе зекономити? Ви вже рахували чи ще ні? 

- Точно цифру не рахували. Ну, там приблизно бюджет, якщо не помиляюсь, десь мільярд гривень на рік на підтримку всієї цієї системи. Я не кажу про те, що повністю від неї потрібно буде відмовитись, але, з іншого боку, це зручніше навіть мати спецзв’язок не лише там в одному місці, в кімнаті, а там, де ти є.

- А як Ви вважаєте, наскільки треба скоротити, в принципі, наш чиновницький апарат, там, умовно кажучи, всю цю бюрократію для того, щоб держава була ефективною, і держава заощаджувала кошти?

- Ну, дивіться, протягом цього року ми вже прийняли рішення про скорочення близько 10% державних службовців. Було таке досить болісне рішення, насправді. Але ми мали на нього піти, тому що ми не можемо дозволити собі такої великої кількості державних службовців. Я дуже сподіваюсь, що ми зможемо зробити так, щоб вони знайшли нове місце в економіці. А протягом наступного року, я не хотів би називати конкретні цифри, я скажу так - майже всі органи мають великий потенціал для скорочення, для оптимізації. Але я не хотів би називати конкретні цифри, тому що треба спочатку провести функціональний аналіз, а потім делегувати.

- Давайте не конкретні, давайте хоча би приблизні цифри. Великий потенціал до скорочення це скільки, більше 10%, менше 10%? В межах 10%? 50% Ну, приблизно. 

- Я не хотів би зараз називати цифри. Просто яку б цифру я зараз не сказав, вона може потрапити у заголовок, і це буде.

- Я Вам гарантую, що вона потрапить у заголовок. Ну, тобто, не менше 10%.

- Потенціал для скорочення є. Наскільки, будемо рахувати. Тому що, з іншого боку, просто скорочувати на якісь круглі цифри це також свого роду популізм. Ми ж не про популізм, ми про ефективність. От, наприклад, ми там зараз робили функціональний аналіз районних державних адміністрацій.

- І як?

- На превеликий жаль, там 18,5 тисяч державних службовців ми зараз скорочуємо. Але, з іншого боку, після функціонального аналізу ми побачили, що майже неможливо скорочувати тих людей, які зараз займаються соціальним захистом. Тому що у Департаментах соціального захисту великі черги, багато людей, які оформлюють субсидії. На жаль, електронні послуги поки що нормально не працюють, і тому всі йдуть пішки по кабінетах. Там ми нічого не скоротили. Майже нічого.

- Ви не боїтеся, що після цих скорочень Вас просто, вибачте за сленг, почнуть мочити? Тому що, Ну, Ви знаєте, як це відбувається. Якщо ти робиш якусь ініціативу, яка великій групі людей не подобається, то проти тебе з’являються замовні статті у ЗМІ. Проти тебе з’являються якісь публікації в соціальних мережах. не знаю, програми розслідування, умовно кажучи, і т. д., і т. п. І це все, так чи інакше, відображається на рейтингах. Ви за це не переживаєте? Ви не боїтесь, що може трапитися так само? 

- Я розумію, що і це, і багато інших кроків, які ми будемо робити, вони можуть бути не популярними. Можуть викликати якусь реакцію, в тому числі, у вигляді цих замовних статей і т. д. Ну, ми ж знали, на що йшли. Ну, насправді, складно робити реформи у білих перчатках. Тобто, завжди доведеться йти на якісь непопулярні кроки. Ну, я сподіваюсь, що ми будемо розтлумачувати їх, розповідати, чому ми їх робимо.

- А за цих 3 місяці, що Ви працюєте у міністерстві, у Вас не виникало думки все це покинути, і там, назад повернутися в бізнес, тому що, ну, тут перешкода якась, там якась бюрократія і т. д. Ну, лупати цю скалу, я так розумію, доводиться виделкою. Приблизно так.

- Ну, така думка, звісно, що виникає мало не щодня. Але поки що вона не є домінантною.

- А батько Вам не казав, що давай все, попрацював трошки, побалувався на посаді міністра, вертайся в бізнес, серйозні речі роби.

- Ні, не казав.

- Він Вас підтримує в цьому рішенні?

- Так, підтримує. Мене родина дуже підтримує.

- Він Вам не давав якісь поради або вказівки - от, давай тут краще зроби отак, тому що я там знаюся на цьому питанні краще, якщо ти це запропонуєш, це буде ефективно.

- Він давав багато порад. І, насправді, в нього велетенський менеджерський досвід, він дуже крутий менеджер, чи не найкращий менеджер в Україні. І тому багато речей, які він запроваджував свого часу, коли працював, або які просто зараз радить, я намагаюся їх втілювати в Кабміні, в тому числі.

- Ну, наприклад, якусь можете пораду назвати, яка зараз перебуває на стадії втілення, або яку Ви плануєте чи вже втілили? 

- Ну, наприклад, я бачу, що нам потрібно дещо змінити систему нарад.

- В Кабміні?

- В Кабміні, так. Мабуть, я думаю, для більшості ваших телеглядачів це не матиме великого сенсу, але насправді те, наскільки організація, не важливо, комерційна вона або не комерційна, структурує свою роботу через систему нарад.  Хто запрошується на ці наради, з якою регулярністю вони проводяться, яка тематика піднімається на цих нарадах, як готуватись до цих нарад. Там можна, умовно кажучи, питання на місці обговорювати, а можна готувати презентацію заздалегідь. Таким чином, проводити її більш структуровано. Тобто, є дуже багато таких речей, які роблять твою взаємодію і тебе, як менеджера,  набагато більш ефективними. І от, я вважаю, що у нас в Кабінеті міністрів є дуже великий потенціал для того, щоб нам стати більш ефективними.

- Ну, от Ви праві, що для наших глядачів це мало що говорить. Але для наших глядачів багато що говорить, що стали закриті урядові наради по середах, да, фактично. І багато хто сказав - ну, все, наступ на свободу слова. Ви вважаєте, що правильно, щоб були закриті, чи все ж таки, можливо, варто відкривати це все і робити публічним? Як ефективніше? Як краще працювати?

- Якщо ми говоримо саме про ефективність, то краще закритими. Тому що я бачу, які дискусії в нас точаться навколо багатьох питань, це робоча дискусія. Тобто, я не знаю, якщо ми обговорюємо якусь дуже чутливу тему, я не знаю, там, зарплати вчителям, наприклад, зарплати лікарям, будівлю шкіл і т. д. Одна справа, коли ти обговорюєш дійсно щиро там, які в нас є перешкоди, що можна зробити, що не можна зробити. А інша справа, коли ти весь час думаєш про те, що ти виступаєш по телебаченню. Ти не можеш обговорювати ці питання щиро. І насправді, ну, дивіться, ця ж практика відкритих засідань, вона була з 2014-го року, якщо не помиляюсь, до цього вони теж були закриті. Ну, це, насправді, дуже не притаманно для державних установ, проводити робочі наради у відкритому режимі. Але от як робив минулий уряд. Всі розуміли, що ці засідання Кабміну це показуха. Всі виступали по телебаченню. А потім, чи до, чи після, йшли і дійсно проводили робочу нараду, так само обговорювали. Ну, ми вирішили, що ми хочемо бути щирими, і будемо проводити засідання Кабміну так, як і передбачає регламент.

- Про скорочення. Скоротили вже трошки міністерства, кількість їх там, якісь звели докупи. Як вважаєте, треба ще скорочувати чи так нормально? 

- Я вважаю, що треба скорочувати не міністерства, а треба нам бути більш ефективними, як організаціям. 

- Що Ви вкладаєте в це поняття - більш ефективними як організація?

- Ну, дивіться, зараз, наприклад, кожен раз, коли утворюється нове міністерство, це купа атрибутів, це купа зайвих департаментів. Тому що для того, щоб забезпечувати життєдіяльність міністерства, потрібно мати дуже-дуже багато нових людей, які створюються лише через те, що міністерство є окремою юридичною особою. В нас є зараз такий проект, ми хочемо спробувати зробити з Кабміну єдину юридичну особу. Тобто, замість того, щоб мати 17 чи 18 окремих юридичних осіб, лише одну юридичну особу. І тоді тобі буде абсолютно байдуже, скільки в тебе міністерств. Тому що це не впливатиме на кількість людей, які працюють. Насправді, якби ми зробили таку систему, то, можливо, навпаки було б ефективніше зробити 30 міністерств, якби це не призвело до збільшення кількості людей. Тому що, от я не знаю, я бачу, що є певні колеги, міністри, які дуже перевантажені. Тому що в них там велика кількість питань, вони просто не можуть нормально сконцентруватись. 

- Наприклад?

- Ну, я не хочу називати ще зараз конкретні міністерства.

- Назвіть прізвища, ми здогадаємось, що це за міністерства.

- От, якби в нас була така модель, що, незалежно від того, в тебе 10 міністерств або 50 міністерств, в тебе кількість людей приблизно однакова, тоді, я думаю, за такою моделлю було б більш ефективно мати більше міністерств, а не менше.

- Як Ви вважаєте, те, що роблять інші міністри в Кабінеті міністрів, воно відображається і на вашому сприйнятті, ну, тобто,  на тому, як Вас сприймають люди? Тому що після того, як ваш колега, пан Милованов, вийшов і сказав, тут фактично цитую - так, я дебіл, і потім сказав, що я пожартував, то, ну, Ви знаєте, що була там реакція, і розганяли це, де тільки можна було і т. д. і т. п. Де грань, мабуть, отак правильно запитати, де грань між тим, що ти людина там, так, і між тим, що ти державний службовець, чиновник?

- Ну, дійсно, коли ти виступаєш, коли ти спілкуєшся із СМІ, це досить великий тиск, постійно можна сказати щось не те. Тимофій Милованов досить така епатажна людина, я б сказав.

- Як Ви вважаєте, це міністру шкодить, коли він епатажна людина, чи це не має ніякої кореляції між роботою і епатаж?

- Ну, напевне, коли ти щось неправильно сказав, це звісно шкодить. Я протягом трьох місяців також сказав якісь речі про які  жалкую, які шкодять.

- Наприклад?

- А навіщо мені повторювати?

- Ну, ми принаймні будемо знати, про що Ви жалкуєте. Нам цікаво.

- Ні. Ну, навіщо? Навіщо? Я ж про них жалкую, навіщо їх підсилювати?

- Щоб ми знали, що Вам за них соромно, і ми тоді не будемо їх розганяти надалі.

- Дивіться, насправді чи не щодня трапляються якісь ситуації, де ти щось не так сказав, щось не так написав. Ну, це досить складно, насправді, постійно вивіряти кожне слово. Я можу собі уявити, під яким тиском мої колеги знаходяться. От ми з вами спілкуємось уже скільки, 40 хвилин. Я так прокручую зараз собі в голові, кілька місць вже було, я сказав, які не варто було говорити. Або не так сформулював.

- Ви нічого Милованову не говорили після цієї заяви в пресі? Тобто, умовно, Ви там не написали йому СМС - Тимофій, нащо ти це зробив? Чи там - давай якось виправляти ситуацію.

- Ні, ну, в нас робочі стосунки. В нас не ті стосунки, коли б я давав поради йому, як будувати свої комунікації.

- А Гончаруку даєте поради, як будувати комунікацію? В вас з ним дружні стосунки.

- Так, так, даю. І він мені дає,  і я йому даю. Але це знову ж таки, в тому числі,  частина моєї роботи.

- Наскільки він прислуховується до ваших порад?

- Десь прислуховується, десь ні. В нього дуже багато радників.

- Коли він не прислухається, ви засмучуєтесь, чи Вам, в принципі, нормально?

- Ну, нормальний робочий процес.

- Говорять про те, що цей уряд пропрацює лише один рік. Ну, тобто одні говорять, що там максимум рік, інші говорять, що вже в лютому цей уряд буде розпущений Президент, їдучи в Теслі, сказав, що будемо прощатися з тими, хто буде не ефективний. Ви як вважаєте, скільки Ви даєте цьому уряду часу і чи дійсно він може бути розпущений, чи вважаєте Ви, що деякі з ваших колег, я знаю, що Ви прізвища не назвете, але, тим не менше, є неефективними або займають не своє місце? 

- Ми виходимо з того, що уряд може працювати до п’яти років, але ми розуміємо, що все може закінчитись і за рік.

- Тобто, Ви не виключаєте цей варіант?

- Я б не хотів навіть прогноз давати. Ми працюємо як на 5 років.

- Чи вважаєте Ви, що деякі з ваших колег міністрів неефективні вже? Тобто, вже можна їх замінити і говорити про те, що вони не справилися?

- Ну, це не мені робити цей висновок.

- Не Вам робити, але Ви ж теж маєте свою думку.

- Це буде просто некоректно. Це буде некоректно, давати оцінку своїм колегам.

- Ну, Ви можете не називати прізвища. Але чи є такі люди, які не ефективні на Вашу думку?

- Я б не хотів давати оцінок.

- Значить, так.

- Я б не хотів давати оцінок.

- Ну, очевидно, якби було ні, Ви б сказали твердо - ні, таких немає.

- Абсолютно у всіх міністрів, і в тому числі і в мене, є потенціал для того, щоб стати більш ефективними. Тобто, щодня ми робимо якісь помилки. Щодня ми стаємо більш досвідченими. Тобто, усі ми можемо бути більш ефективними.

- Зрозуміло. Якщо говорити про народних обранців, легко чи важко з ними працювати? Тобто, наскільки ваша координація, взаємодія тісна чи ні? Або, можливо, є конкретні люди, з якими Ви співпрацюєте, там щось пропонуєте, а вони вже пропонують там, на фракції. 

- Все залежить від того, з приводу чого є співпраця. Тобто, звісно, ключовим інструментом для співпраці є комітети. В залежності від того, над яким законопроектом ми працюємо, ми співпрацюємо з відповідним  комітетом. Ну, звісно, це може бути важко, тому що, незважаючи на те, що наче б то є монобільшість, але насправді потрібно пояснювати.

- А в чому от проблема того, що там не завжди  легко? Президент, коли їхав у Теслі, сказав, що деякі депутати довго в’їжджають.

- Дивіться в нас демократія. В нас демократія. В нас депутати це дорослі люди, які часто-густо можуть мати власну думку. І тому не можна просто їм казати, давати законопроект і казати - вперед, голосуйте! Це неможливо. З іншого боку, це і правильно, тому що, як там Гегель писав про те, що в боротьбі народжується істина. Тобто, якби не було, в тому числі, такого жвавого обговорення постійно, яке тримає в тонусі всіх, то, можливо, і проекти були б менш якісними. 

- З яким комітетом найлегше працювати або, можливо, з яким комітетом Вам вже вдалося втілити найбільше якихось ініціатив?

- Складно сказати. Особисто в мене не так багато законопроектів, тому я не можу сказати.

- А Ви вважаєте, ця Верховна Рада ефективна, судячи з того, як ваша співпраця вибудовується?

- Мені важко порівнювати. В мене ж не було досвіду співпраці з іншими Парламентами.

- Але в Вас був досвід менеджерської роботи. Тобто, Ви можете, про ефективність Ви точно можете зробити якісь висновки. 

- Так, але ефективність у бізнесі і ефективність у політиці це зовсім різні речі. Ну, якщо подивитись на цифри, то звісно, що цей Парламент більш ефективний, ніж інші Парламенти. Тому що, зважаючи на кількість законопроектів, які було прийнято, проголосовано,  начебто все більш ефективно.

- Як Ви вважаєте, скандали, які відбуваються навколо цього Парламенту, вони шкодять роботі Парламенту? Чи це невід’ємний такий атрибут, який буде і надалі супроводжувати.

- І так, і ні. І шкодить, і ні. Тобто, з одного боку, він показує те, що це не просто зборисько якихось статистів, це живі люди. До речі, я думаю. що скандали це, в тому смислі, прояв здорового суспільства, здорової системи. Все нормально.

- А от більшість скандалів відбувається в такому діджиталізованому середовищі, так, тобто, розігрують народних депутатів в Телеграмі. Там, умовно, Джокер їм пише, представляється Рябошапкою. Ви ж знавець в ІТ технологіях, Ви не можете вирахувати, хто цей джокер? Чи як це відбувається? Як відбувається цей процес? Тобто, я так собі розумію, що в вас там спеціалісти ну топових рівнів перебувають. І вони не можуть з’ясувати, хто це?

- Ну, дивіться, особисто я з джокером не спілкувався.

- Поки що, чекайте. Милованов вже спілкувався. Ми чекаємо на оприлюднення переписки. Може, там і про Вас щось буде, ми не знаємо. 

- Ну, подивимось, подивимось. Я наче б то не спілкувався, хоча хто зна, хто зна.

- Хтозна, може, ви думали, що то Гончарук пише, а то був джокер, наприклад.

- Можливо, це б багато пояснило.

- Але, зрештою, не можна вирахувати цю людину? Ну, тобто, чому досі не з’ясовано цей факт, і депутати й досі попадаються на ту саму вудочку. Технологічно це можна?

- Технологічно ні, складно. Тобто, є якийсь номер, який тобі пише, представляється умовно Рябошапкою. Просто все залежить від того твого глузду, наскільки ти віриш або не віриш.

- Ну, а підмінити номер можна? Тобто, я собі розумію, що в депутатів має бути номер Рябошапки, да, ну, там офіційний якийсь?

- Немає такої системи, яка автоматично роздає номери Генпрокурора всім депутатам.

- Ні, я не про те говорю. От, якщо в мене є в телефоні записаний номер, наприклад, Ваш. Чи може інша людина

- Ні, не може, не може.

- Тобто, це значить, що в депутатів немає номеру Рябошапки, і просто хтось представляється ним. Підмінити номер неможливо, щоб з такого самого номеру написати?

- Ні, неможливо.

- Окей. Тепер, принаймні, будемо знати, і будемо  апелювати до депутатів тим самим. Які Ваші основні завдання на найближчий місяць? Що ми вже можемо від Вас побачити? Почути? Втілення якесь.

- Давайте, зараз подивлюсь. Я відкрию свій to do list.

- Тобто, Ви пишете to do list собі, складаєте.

- В мене перелік ТОП проектів, вони в одному файлі знаходяться, для того, щоб легше було.

- Ви пишете на день собі  to do list, чи це там на тиждень, на місяць?

- Ні, на день в мене календар є зазвичай, у мене усі зустрічі в календарі позначаються, і фактично, це і є мій to do list. Тому що 85% моєї роботи це зустрічі. Це зустрічі, якісь наради, один на один, один на багатьох і т. д.

- А Ви самі володієте своїм часом, чи все ж таки Вам складають графік зустрічей? 

- Ну, звісно, сам. Звісно, це від мене залежить. Ну, то є певні речі, які від тебе не залежать. Це якісь наради з Прем’єром, урядові. Але в усьому іншому, звісно, це від мене залежить.

- А з бізнесом Ви зустрічаєтесь?

- Ні, з бізнесом не зустрічаюсь, тобто, я думаю, що коли ми будемо запускати якісь законопроекти або постанови, які впливатимуть на бізнес, звісно, з бізнесом потрібно спілкуватися. То це дуже важливо, щоб усі стейкхолдери брали участь у розробці тих чи інших законів.

- А зверталися до Вас якісь окремі бізнесмени за цей час  з якимись пропозиціями, умовно, що давай якісь кращі умови для мого бізнесу, чи для цієї сфери, галузі і т. д. Тому що ти ж мій друг, ми ж з тобою там знайомі надцять років і т. д.

- Ні, такого, на щастя, не було. Я думаю, що всі розуміють.

- А якби таке трапилось, як би Ви виходили з ситуації?

- Ніяк би не виходив.

- Відмовили?

- Ну, звісно.

- До ваших планів, зрештою. Що у Вас найближчі плани? Що ми від Вас побачимо, почуємо? Або, можливо, Ви запропонуєте щось цікаве. 

- Так, я дуже сподіваюся, що ми до кінця року зробимо попередній перепис населення.

- Електронний? Чи все ж таки на папері?

- Він буде, це буде мікс певний. Це ми зараз проводимо великий експеримент. Я дуже сподіваюся, що вдасться.

- А як це буде виглядати, оцей мікс? 

- Зараз розповім. В наступному році планувалось виділити 3,5 мільярди, 3,4 мільярди грн. на перепис населення. Шалені гроші, як мені здалося.

- Нам теж так здається.

- І в мене була думка про те, що це можна зробити більш ефективно, тому що ми вже живемо в 21-му сторіччі, а перепис збиралися зробити тими ж самими інструментами, якими робили ще, я не знаю, за Івана Грозного. І ми вивчали і продовжуємо вивчати, яким чином можна це зробити більш ефективно. І попередньо ми бачимо, що це таки можна зробити більш ефективно. Ми хочемо зробити певний мікс між такими точковими соціологічними дослідженнями, тобто, коли ми опитуємо не все населення, а кілька  десятків тисяч населення. З іншого боку, міксуємо це з реєстрами, які є у держави та з даними мобільних операторів. І, якщо це правильно зміксувати, побудувати правильну математичну модель, то ми можемо отримати результат, який навіть більш точний, ніж, коли ми ходимо і стукаємо у всі двері поспіль.

- Наскільки це заощадить гроші? 

- Я сподіваюсь, що 3 млрд. грн. це заощадить.

- Повністю 3 млрд. чи там 50%?

- Ні, ні, я думаю, що 3 млрд. мінімум заощадить.

- Окей. Перепис населення. Що ще ви будете втілювати найближчим часом з того всього?

- Є загальна діджиталізація. В мене є мета позбавитись абсолютно всіх папірців, які є, ну, якщо не абсолютно всіх, то принаймні тих папірців.

- Давайте більш конкретно, тому що загальна діджиталізація це так, знаєте, ефірне тіло якесь. 

- Окей. Ну, наприклад, кадровий документообіг. Приблизно 50% документообігу це кадровий. Тобто, коли люди приймаються на роботу, звільняються, відпустки і т. д. Просто неймовірно, скільки багато виявилось документів, багато проектів навколо цього. Ми зараз намагаємося, з одного боку, переглянути ці процеси, дуже спростити, а те, що залишиться, перевести в електронну форму.

- Це стосуватиметься тільки Кабміну, чи всього державного сектору?

- Це буде стосуватися всього державного сектору, і в тому числі, я дуже сподіваюся, що це стосуватиметься і, в тому числі, і приватного бізнесу, тому що, коли ми вивчаємо ці бізнес - процеси, ми натрапляємо на певні речі, які заважають і бізнесу. Наприклад, ті ж самі трудові книжки. Ця ідея зробити їх не обов’язковими, вона з’явилась через те, що ми побачили, скільки ми витрачаємо енергії на те, щоб адмініструвати трудові книжки державним службовцям. Тому я сподіваюся, що, коли ми будемо працювати над цими процесами, в тому числі, і бізнес від цього виграє.

- Скільки Вам на це часу треба? За приблизними підрахунками.

- Я сподіваюсь, що всі міністерства ми переведемо, те, що стосується саме кадрового документообігу, протягом 3 - 4 місяців. 

- Ну, і давайте ще третю ініціативу, щоб так уже, як то говориться.

- Ну, про скорочення державних службовців ми вже поговорили.

- Так, про це вже сказали. Не знаю, правда, що Вам за це буде від державних службовців, які будуть скорочені фактично.

- Є багато дрібних проектів. Ну, дивіться, є ще великий проект. Ми хочемо повністю переосмислити регламент, за яким працює Кабмін.

- Переосмислити, що Ви в це вкладаєте?

- Переосмислити, от те, яким чином Кабмін видає законопроекти, постанови та інші акти. От зараз це така велика бюрократична машина, у якій документи можуть просто губитися, мандрувати кабінетами місяцями і т. д. Ми хочемо, з одного боку, звісно, перевести все це в цифру. Але з іншого боку, побудувати таку систему, щоб люди, які беруть участь у цьому процесі, вони постійно отримували оцінки. Щоб вони рейтингувались між собою.

- Тобто, оцінка по КРІ якась певна?

- Так, щоб вони рейтингувались по тому, наскільки ефективно вони беруть участь у цьому законотворчому процесі.

- І що їм за це буде, за ці рейтинги? Надбавки якісь?

- І люди, які будуть зверху рейтингів, будуть отримувати надбавки. Люди, які будуть внизу цього рейтингу, вони будуть отримувати додаткове навчання. А якщо вони будуть залишатися там, будемо їх ротувати.

- Окей. Почекаємо від Вас цих ініціатив. Хочу подивитися, як це буде.

- Дуже важливо, от є багато реформ, там, я не знаю, скасування книжок, лікарняні, ще є десятки таких проектів, які дуже зрозумілі для громадян. Але з іншого боку, є багато речей, які складно навіть пояснювати. Тому що, дивіться, є урядова машина, від якої насправді, дуже багато залежить в нашому суспільстві. І нам важливо зробити, щоб ця машина працювала якомога більш ефективно. Якщо ми побудуємо цю систему, то ті рішення, які прийматиме уряд, вони будуть більш ефективними. Але це, звісно, складно пояснювати.

- Так, це складно пояснювати. Я хочу подивитися просто, бути присутньою, як Ви будете пояснювати комусь із міністрів, що він там в лізі лузерів, а хтось там, навпаки, отримає більші надбавки. Але окей. Давайте, в нас вже час добігає кінця, лишилося ще не так багато запитань. Я Вас ще трошки помучу і відпущу, можливо. Ви розлучилися буквально напередодні, як прийшли в Кабінет міністрів.

- За 2 місяці до цього. 

- Це просто співпадіння, що так в часі співпало, чи тут має значення якийсь майновий?

- Співпадіння.

- Співпадіння. Тому що Вам же приписують, що Ви розлучились не просто так, а тому що, щоб переписати майно і прийти з чистою декларацією в Кабінет міністрів, щоб потім, якщо раптом що.

- Я навіть не чув такої версії.

- А я вже чула таку версію. Тобто, вона не відповідає дійсності?

- На жаль, в нас з жінкою там певні проблеми були протягом останнього року, навіть більше. Врешті решт ми вирішили, розлучитись.

- І Ви проживаєте окремо?

- Так.

- Якщо говорити про ваше життя таке вже, поза Кабміном,Ви маєте вільний час на якісь там хобі? Чим Ви займаєтесь, коли Ви не в Кабміні?

- Зараз такого часу майже немає. Я б сказав, що нічого особливого. Я намагаюсь спортом займатися. Але якщо я раніше займався спортом 6 разів на тиждень, то зараз 1 раз на тиждень. Це дуже недостатньо. А в усьому іншому нічого особливого. Намагаюсь щось читати, якісь фільми дивитися. 

- Які, наприклад? Який фільм останній подивилися? В кінотеатр може Ви ходите часто, ні?

- Останній фільм був, власне, "Джокер".

- "Джокер". І як Вам?

- Сподобався, крутий фільм.

- Окей. Ви часто ходите в кінотеатр?

- Десь раз на два тижні.

- А в театр?

- Це було раніше. Зараз, звісно, рідше. А в театр, в театрі, знаєте, давно не був. От, коли я жив у Лондоні, я там постійно ходив в театр. Тут, на жаль, не можу сказати.

- А якийсь можете пригадати останній український театр, в якому Ви були? Чи так давно, що не згадаєте?

- Ні, не зможу, не зможу.

- Яку Ви книгу останню прочитали? Або яка Вам остання запамяталася, давайте так.

- Давайте, я відкрию, в мене всі книги тут.

- Ви писали? Ви можете відкрити і подивитися, яку Ви останню читали.

- Ну, так, звісно.

- Паперові Ви не читаєте?

- Паперові ні, не читаю.

- Це принципово? Чи так зручніше?

- Це просто набагато зручніше. Коли ти їдеш, коли ти чекаєш десь, можеш в будь-який момент відкрити та читати якусь книгу. Так, ну, остання книга це "Наедине с собой. Размышления" Марка Аврелія Антонія.

- І як Вам?

- Ви знаєте, не дуже зайшла.

- А Ви просто так її обрали, для ознайомлення, чи в Вас були на те підстави?

- Просто так. Це мені знайомий порадив. "Гормоны счастья" це книга, яка круто описує, що відбувається на нейрохімічному рівні у нас в мозку, коли ми відчуваємо прилив щастя. Популярною мовою дуже описана, але дуже цікава, змістовна.

- Ваша робота Вам дозволяє виробляти ендорфіни?

- Так, звісно, коли вдаються якісь проекти, то це і ендорфіни, і серотоніни і т. д.

- Як ваш кіт поживає?

- Добре, дякую, передавав Вам привіт.

- А коли я з ним познайомлюся, якщо він мені передавав привіт?

- Я не знаю, треба зазирнути в його графік.

- Ну, треба вже конкретно знати, коли. Ви ж знаєте його графік.

- Я ж не хазяїн свого кота, це кіт мій хазяїн. Я не можу йому вказувати, коли та з ким йому зустрічатись.

- Ну, можливо, Ви можете на нього повпливати?

- Я йому зможу підказати.

- І коли Ви йому підкажете?

- Ну, от, коли побачу його, тоді й підкажу. 

- А коли Ви його побачите?

- Поки що незрозуміло. Ми зараз мешкаємо у різних квартирах, на жаль.

- Так, я про це знаю.

- Так, але десь раз на два тижні ми з ним бачимось, тоді я йому скажу.

- Він Вас впізнає?

- Ні. Можливо впізнає, але не дає взнаки.

- Можливо, він на Вас просто образився, що Ви його лишили?

- Можливо, можливо.

- А якщо обирати, коти чи собаки, кого б Ви обрали? Чи складно сказати?

- Складно сказати. Ви знаєте, в мене просто і кіт, і собака були нещодавно, але я б сказав, що і ті, і ті круті, смішні.

- Окей. Якщо говорити про ваш образ в цілому, хто його формує?  Ви сам?

- Він сам формується, ніхто його не формує.

- Тобто, ніхто не формує?

- Ні.

- Я чому запитую, тому що, якщо, наприклад, подивитись на гугл трендс, Ваше ім’я скільки разів там згадували, на оцю аналітику, яка там міститься, відтоді в Вас там було декілька сплесків. Я так розумію, коли Монобанк запускався там і т. д. І зараз, в порівнянні, наприклад, із вереснем запити на Ваше ім’я збільшилися.

- Цікаво. 

- Ви над цим працюєте, Ви вкладаєте в це там, умовно кажучи, кошти  на рекламу, на розкрутку, Фейсбук - спонсори і т. д. чи це просто само собою відбувається?

- Ну, дивіться, я повторюсь, моя робота полягає в тому, щоб розповідати про ті речі, які ми робимо. Ключовий інструмент для мене соціальні мережі, це Фейсбук, Інстаграм та Телеграм. Там я намагаюся це робити.

- Тобто, Ви гроші в це не вкладаєте?

- Ні, не вкладаю.

- Якби зараз Вам була така представлена можливість, одне бажання. Що б це було? Ну, тільки не кажіть - побажати, щоб в мене було ще 10 бажань. Це не працює. Одне у Вас є, і все. І не можна збільшити їхню кількість. Що б це було? Або, принаймні, якщо це щось таке сакральне, то чого б це стосувалося, якої сфери Вашого життя?

- Ну, мабуть, це бажання стосувалося б професійної сфери життя. Я б сказав, от, якби в мене був такий якийсь кришталевий шар, у якому я б міг краще бачити, скільки часу або скільки ресурсів може піти на ті чи інші проекти для того, щоб краще прогнозувати, от, мабуть, я б хотів таку кульку мати.

- Тобто, прогнозувати щось наперед.

- Так. Так, от що з проектами. Тому що зараз дуже багато проектів, і ти постійно в нервовому стані, тому що ти не можеш передбачити, скільки на них часу піде, або скільки ресурсів, скільки людей.

- А як Ви вважаєте, яка найбільша проблема України, окрім корупції?

- Найбільша проблема України.

- От зараз ми це змінимо, і все піде.

- Бідність.

- Бідність?

- Ну, звісно.

- Ну, тобто, взаємопов’язані між собою речі. Ви релігійна людина?

- Ні.

- Ну, Ви вірите в щось таке сакральне, чи Ви взагалі не вірите ні у що, що там існує десь зверху, умовно, в космосі?

- Я можу припустити, що є щось, що може, в тому числі, пояснюватись з наукової  або матеріалістичної точки зору, але якихось переконань у мене немає.

- А якби от ви з отим щось, таким умовним, абстрактним, зустрілися і мали б змогу щось запитати, що б Ви запитали? 

- Що б я запитав? Навіть не знаю, що б я запитав. Ну, було б цікаво побачити, що буде за 10,  20, 30 років. Я б запитав, чи настане точка сингулярності. Ну, це теорія, яка каже, що за кілька десятків років будуть лише комп’ютери. Комп’ютери стануть верховним мозком світу, а не людина. А людина стане придатком до комп’ютерів, так само, як свого часу, не знаю, собаки або коти стали придатком до людини. От, дуже цікаво, куди ми прийдемо за 30, 40,  50 років.

- Наостанок маєте змогу щось побажати нашим глядачам від Вас особисто. Що Ви побажаєте?

- Я б побажав більше вірити в себе, менше сподіватись на державу, тому що держава, на жаль, не так багато може речей зробити поки що для своїх громадян. Вірити в себе, вірити в близьких. Можливо, займатись бізнесом, або принаймні, бути активним у тій сфері, якою займаєтесь.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^