"Чорний Майдан" в США. Чим він загрожує Трампу та чому в Україні такого не буде?

01 червня 13:48

"Чорний Майдан" в США. Чим він загрожує Трампу та чому в Україні такого не буде?

01 червня 13:48

З 26 травня Міннеаполіс став епіцентром масштабних акцій протесту, які перетворились на погроми. Причина - загибель афроамериканця Джорджа Флойда після затримання поліцейським. Привід - недостатньо швидка реакція в зв'язку зі злочином, жертвою якого став чорношкірий. Наслідки - підпал поліцейської дільниці, погроми магазинів, кафе, аптек, офісів, поширення протестів на 140 міст, майже 2 тис. затриманих.

Протести стали заворушеннями. Хоча у зв'язку із загибеллю чорношкірих американців в США вони були не раз, нинішні відбуваються на тлі економічної кризи, зростаючого безробіття та світової пандемії. До того ж, напередодні президентських виборів.

Зміст

За кілька днів до загибелі Джорджа Флойда, в Україні також стало відомо про поліцейське свавілля. У відділку в Кагарлику двоє поліцейських катували та ґвалтували дівчину, що викликали в якості свідка у кримінальній справі. У соцмережах одразу пригадали Врадіївську ходу і протести проти безчинства тоді ще міліції в 2013 р. Але реальної відповіді не було: ані протестів, ані мітингів, ані бойкотів.

Проте відразу постало питання про порівняння. Масові заворушення в США точково ідеалізується: мовляв, підпали поліцейських ділянок - це громадянська реакція. Але безпосередньо пов'язувати події в США з українськими реаліями некоректно.

"Там протестують не тому, що когось убили. У США населення більше 300 млн осіб, це одна з найбільш поліцейських держав в світі, там одне з найбільших тюремних населень в світі на тисячу осіб. За законом великих чисел, там щодня відбувається якась поліцейська несправедливість. Американська система якось намагається з цим боротися, - каже соціолог, засновник дослідницької компанії ACTIVE GROUP Андрій Єременко. - У них протест на тлі расової несправедливості. Там є чорні гетто та заборона на вибір школи. Вчитися можна тільки за місцем проживання й чорношкірі діти здобувають освіту в гіршій школі, залишаються бідними, не можуть вибратися. В результаті білі їдять, а чорношкірі подають".

П'ять років тому, навесні 2015 року, масові заворушення почалися в Балтиморі. Причина - смерть чорношкірого Фредді Грея, який помер через травми, завдані поліцейськими під час арешту. Результат - погроми, сутички з поліцією, арешти протестувальників, введення Нацгвардії та комендантська година. Більш давня історія - вбивство в 2001 р. в Цинциннаті 19-річного афроамериканця Тімоті Томаса, який намагався втекти від поліції. Масові акції, погроми магазинів та офісів, режим надзвичайної ситуації, комендантська година, більше 60 постраждалих.

І в Україні є своя історія масових протестів. Найгучніша їх частина пов'язана з подіями у Врадіївці в 2013 р. Кілька міліціонерів згвалтували і намагалися вбити молоду жінку, а потім на рівні керівництва правоохоронці фальсифікували докази, переховували підозрюваних. Реакцією стали мітинги, загальнодержавний резонанс. З 7 по 17 липня відбулась Врадіївська хода, учасники якої пройшли 400 км до столиці.

"Наша політична система має іншу ніж в США традицію, "врадіївську". Сценарій такий. Поліцію, а точніше конкретний відділок, не люблять, бо знають, як він працює. За участі поліції скоюється злочин, що вражає уяву. Місцеві виходять на протести. Далі все залежить від реакції. Якщо, як у Врадіївці, реакції або намє, або це "ми вас всіх задавимо", починаються масові протести - Врадіївська хода. Але після Врадіївки у нас була історія в Кривому Озері (вбивство місцевого жителя поліцейським в серпні 2016 р. - ред.). Та ж Миколаївська область, відділок, який не люблять, мітинги та спроби його штурмувати. Наступного дня в Кривому Озері було все поліцейське кервіництво, звільнення на рівні обласних поліцейських посадовців. Протести вщухли. Обвинувачених красиво кинули до автозаків. Зараз відбувається, плюс-мінус, те ж саме. Коли люди бачать, що є реакція влади, яку вони вважають справедливою, вони не виходить на масові жорсткі протести", - говорить Андрій Єременко.

Ще одна принципова відмінність між протестами в США та Україні за схожих причин. Це різний прояв гніву. "Культури биття вікон", як нагадує соціолог, в Україні немає. І як приклад наводить події 2014 р., коли під час Майдану в центрі спокійно працювали магазини, ресторани і не було навіть спроб їх громити.

"Зараз буде не протестна, а політична історія навколо Арсена Авакова, - уточнює соціолог. - При ньому почалася реформа, з'явилися гарні патрульні. Поліція продовжує їздити, у неї все ще є хороші машини й вони почали швидше реагувати на виклики. Але продовження реформи не відбулося. За Авакова була атестація і виникає політичне питання: що ж із нею було? Вона була неправильною, якщо таке залишилося? Або відновили всіх старих? Спихнути на попередників не вдасться: Аваков єдиний з міністрів пережив повне перезавантаження уряду".

Але закінчення історія зі свавіллям в Кагарлику, уточнює соціолог, буде у Верховній Раді, швидше за все, в кулуарах. Але вже не на вулицях.

Хоча українці не проявлятимуть обурення так само, як американці, але загальне у невдоволенні й тих, й інших все ж знайдеться.

"Ситуацію в США потрібно розглядати в руслі глобального та національного тренда. Глобальний тренд - підрив довіри до більшості урядів в світі через їх неефективність в епоху пандемії коронавіруса, - пояснює директор Українського інституту політики Руслан Бортник. - Він посилюється економічним результатом, безробіттям і зростаючим дефіцитом держбюджетів. Цей загальносвітовий тренд стосується і США, і України, і Росії, і багатьох європейських країн. Тому протести у вигляді бунтів без ясних політичних цілей. Які цілі переслідують учасники протесту в США? Покарати поліцейських? Але поліцейського затримано. Цілі не артикульовані. Це протест у формі бунту".

Другий тренд - національний - пов'язаний з виборами. В даний момент ядро протестів - демократичний електорат.

"На цих виборах однією з важливих тем для Трампа була спроба відвоювати афроамериканців у демократів, - пояснює кандидат політичних наук Олексій Якубін. - На попередніх виборах, з 60-х років, вони, як правило, голосували за демократів. Трамп за час своєї каденції постарався розбити цей альянс. Він постійно апелював до того, що афроамериканці при ньому мають більше можливостей. Був скандал із Джо Байденом. Спілкуючись з афроамериканцем, він сказав, що якщо він не голосує за демократів, отже він не афроамериканець. Але є політичний вибір та політична свобода, а не расове голосування. Трамп цим відразу ж скористався. Раніше за республіканців голосували добре якщо 10% афроамериканців, зареєстрованих як виборці. Трамп намагався збільшити їх кількість до 30-40%. Але нинішній протест може сильно вдарити по його планам".

Щоправда, уточнює експерт, не факт, що виграти щось вдасться й демократам. Він звертає увагу на те, як протестуючі прийшли під офіс CNN, який лояльний демократам. Це означає, що в учасників заворушень назріли претензії до істеблішменту в цілому, від якого не можна відокремити Демократичну партію.

"Трамп часто висловлювався на користь поліції, правоохоронців. Зараз такі висловлювання сприйматимутся, як інституційний расизм. Трамп може звинуватити в організації протестів демократів й тим самим консолідувати свого виборця. Спроби демократів звинуватити Трампа будуть, скоріше, проходити по лінії того, що він не впорався з правоохоронною системою. Але й це не найвдаліший крок: подібне відбувалося за Барака Обами. Та й зараз ключовий кандидат білий - Джо Байден", - говорить Олексій Якубін.

Хоча нинішні протести вже не можна відокремити від політики, цілеспрямованої початкової підоснови в них, судячи з усього, не було. Але, хоча нікому він не видає на руки козирі, у Трампа ситуація більш хитка.

"Ця нестабільність може тривати до дня виборів і коштувати Трампу шансу бути переобраним на другий термін. Я не думаю, що в США є загроза силового зсуву влади, успішного Майдану. Політична система цього не допустить. Але цілком ймовірний сценарій, що республіканці програють", - каже Руслан Бортник.

"Можна згадати, як Трамп хвалився тим, що саме серед афроамериканців найнижчий рівень безробіття з 60-х років. Ми ж бачимо, що для них ситуація значно погіршилася. Є спроба перейти на те, що Трамп в своїй економічній політиці, діями під час карантину частково сприяв негативним економічним наслідкам. Частково протест сприймається, як реакція на коронакризу. Тим самим закладається елемент латентної критики тих методів, які вводила влада", - відзначає Олексій Якубін.

Але навіть якщо Трамп втратить лідерство, експерти не розглядають сценарій силової зміни влади в США через протест. Тоді як невдоволення істеблішментом в інших країнах може нести такі ризики. Достатньо лише піднести сірник до соціальної пороховій діжки, якою в Штатах досі залишається расова нерівність.

"Такий сценарій неможливий, завдяки американській системі сильних державних інститутів, - резюмує Руслан Бортник. - В інших країнах такі ж протести можуть призвести до нової хвилі "кольорових", "коронавірусних" революцій. Тобто до зміни режиму у неправовий спосіб".

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^