Жан Беленюк: Коли пишу міністрам, 99% передзвонює, щоб переконатися, що я не "Джокер"

05 лютого 15:56

Жан Беленюк: Коли пишу міністрам, 99% передзвонює, щоб переконатися, що я не "Джокер"

05 лютого 15:56

  • Чому не став міністром в Кабміні Гончарука?
  • Чи заважає депутатська діяльність спортивній кар'єрі?
  • Скільки заробляє на спорті і яку зарплату отримує в Раді?
  • Чи планує одружуватись?
  • Чому рекламував букмекерів і чи є у нього біткоїни?

Про це та багато іншого народний депутат, український борець і двохразовий чемпіон світу Жан Беленюк розповів в інтерв'ю НАШій ведучій Ангеліні Пичик.

Щоб подивитися повну відеоверсію інтерв'ю, прикрутіть вниз до кінця сторінки.


- Жан, у вересні Ви стали чемпіоном світу з греко - римської боротьби. Як довго Ви готувалися? І як часто Ви ходите в спортзал, де ми зараз і записуємо?

- Коли на зборах, то ми постійно тут тренуємося. Це наша стандартна база Конча-Заспа.  У нас тут тренування займають приблизно 5 годин на день. Зранку в нас зарядка близько години і потім тренування на килимі двогодинне. І ввечері, десь о 6-й, о 5-й годині ми   ще тренуємося в цьому залі. Тут ви бачите, багато тренажерів є, і саме виконуємо вправи щодо фізичної підготовки борців. А готуємося ми певно до змагань Чемпіонату світу. Готуємося ми дуже амбітно і серйозно протягом декілька місяців перед стартом.

- Щодня по 5, по 7 годин, десь так?

- Ні, не щодня, це, коли ми на зборах. Коли я не на зборах, то моє тренування одне, але таке об’ємне, і максимум, що я можу ще додати, це зранку зробити таку легку зарядку. Тому що день так складається, що  просто не встигаю робити 3 тренування, максимум 2.

- Ви кажете, день так складається, який режим дня у Вас зазвичай? О котрій Ви прокидаєтесь? Можливо, ви пробіжку робите ще надворі, якщо не в спортзалі? І що включає ваш день звичайний?  

- Ну, якщо дозволяє погода, то роблю пробіжку. Прокидаюся я максимум о 8-й годині, буває о 7-й, сьогодні, наприклад, о 7-й встав. Залежить від того, за який період ви питаєте, за період то того, як я став народним депутатом, чи після. Тому що мій графік серйозно відкоригувався з тих пір.

- Чи заважає Вам депутатська діяльність, і зараз заважає, в підготовці до різних спортивних змагань?

- Ви знаєте, я просто максимально оптимізував свій час. І зараз, дійсно, в мене менше часу на особисте життя. Але я сподіваюся, що я своєю працею все ж таки допомагаю українському спорту, і ті жертви, вони виправдані. Ось. а з приводу того, заважає спорту чи ні, я вам скажу, що я намагаюся, щоб це мінімально заважало спорту. Тому що в мене  пріоритет, як політична діяльність, так і спортивна. Вони, наразі, знаходяться в рівноцінних положеннях.

- Про приватне життя ми ще окремо поговоримо. А чи Вас вітав Президент України з вашою вересневою перемогою, і як часто Ви спілкуєтеся з главою держави? Чи було таке, що Ви зустрічалися за останній час? 

- Ну, буквально кілька днів тому у нас був благодійний вечір, і там ми зустрічалися. І, звичайно, він вітає мене з перемогами. Він цікавиться спортом. І мені це дуже імпонує, тому що він сам займається спортом, багато викладає різноманітних відео в свій Інстаграм. Я думаю, що, коли Президент задає такого тренду, це дуже важливо для нашої країни, для молодої частини нашої країни, які бачать, що спортом займатися престижно, популярно, модно. Президент займається, чому б мені не зайнятися? Зараз взагалі мені імпонує, що багато молодих людей розуміє, що таке спорт, що треба слідкувати за собою. Треба бути здоровим. Треба бути успішним. І спорт це одна із складових для досягнення своїх основних цілей. 

- Чому Ви вирішили брати участь в Олімпійських іграх у 2020-му році? Ви планували це давно зробити, так?

- Так, в мене ніколи не виходило.

- Я маю на увазі, Ви ж стали народним депутатом, і чи це не завадить Вам підготуватися?

- Дивіться, коли  Президент покликав мене до своєї команди, я відразу сказав, що я буду готуватися до  Олімпійських ігор. Тобто, ця мрія, золото Олімпійських ігор, в мене ще з дитинства, коли я почав займатися спортом у 9 років. І, як усі спортсмени, спорт яких представлений на Олімпійських іграх, найвища нагорода для кожного спортсмена це все ж таки золота медаль на Олімпійських іграх. І вони мріють про це протягом всієї своєї кар’єри. Тому ми обговорили це питання з Президентом. Він мене підтримав, сказав, що для мене будуть всі умови для того, щоб я міг достойно представляти Україну на Олімпійських іграх. Ліцензія вже є. Значить, перед світом я її вже виборов. Тому мені нічого не заважає гідно приготуватися і представити нашу державу.  

- От Ви кажете про дитинство, що в 9 років мріяли ще отримати золоту медаль олімпійську, а от як це все починалося?

- Заняття спортом?

- Так, заняття спортом. З дитинства Ви займалися цим спортом. Хто вас відвів? Хто Вас спонукав? Хто Вас мотивував? Просто дітей так складно змусити. Ти ж можеш просто придумати собі, що ти хочеш, в принципі, бути не спортсменом, а кимось іншим, і просто відмовитись ходити на заняття. 

- Можливо. Ви знаєте, я був активною дитиною, і ходив на різноманітні секції, мама мене відводила.  Але саме на боротьбу я випадково потрапив. Мій друг привів мене, коли мені було 9 років, я був у 3-му класі. І, якщо до цього я не відчував у тих видах спорту, на які я ходив до цього, якоїсь прихильності внутрішньої до того чи іншого виду спорту, то на боротьбі я з першого заняття зрозумів, що це моє. Я любив боротися, єдиноборства. Дивився фільми про Джекі Чана, про Ван Дамма. все ж таки, боротьба це трохи інше. Але там була така складова цієї конкуренції, і, коли ти один на один з супротивником, все ж таки, вирішує і вирішило в моєму випадку. І я з першого тренування вже прийшов додому і кажу - мама, я знайшов свій вид спорту, мені так подобається. І на першому тренуванні я вже  поклав на лопатки супротивника, який там тренувався вже кілька місяців. Тобто, на першому тренуванні. І я зрозумів уже в 9 років, що в мене є потенціал у цьому виді спорту.

- А Ви не клали на лопатки своїх однокласників, наприклад, які мали до Вас якісь претензії або ще щось? Конфліктували з Вами.

- Ви знаєте, я запросив своїх однокласників, тому що секція була в моїй школі, в 271-й. Я запросив своїх однокласників відвідати цю секцію, і деякий час, декілька місяців, майже половина хлопців з мого класу займалися боротьбою. Але потім там, в силу різноманітних обставин, почали відколюватися. Але ж декілька моїх друзів, вони займалися достатньо довго. На жаль, не показали якихось видатних результатів, але мені приємно, що вони долучилися. І взагалі, коли я спілкуюся з людьми, навіть під куполом у Раді з депутатами, в тій чи іншій мірі, всі колись займалися боротьбою. Це дуже приємно.

- Хтось на вулицях, хтось в спортзалі, боротьбою, Ви розумієте якою.

- Я зрозумів. Але базова в спортзалі. Тому що навички формуються саме там.

- Я Вам скажу, Жан, дехто і в Парламенті займається боротьбою, не покидає цю справу.

- Так, показує свої навички.

- Як Вам, власне, не чесалися кулаки? Не хотілося комусь?

- Ви знаєте, я думаю, що багато людей чекають від мене цього, судячи по риториці, яку вони мені видають, і що пишуть в соціальних мережах. Коли ти там тому натовчеш пику, тому? Але я зразу, коли йшов, розуміючи, що будуть такі закиди в мою сторону, і розуміючи, що були вже прецеденти до мене, коли спортсмени там прикладали руки до когось іншого. Ви знаєте, в мене була колись така ситуація не в дитинстві, а я був 10-му, напевне, класі. І в мене була бійка з однокласником. І так вийшло, що одним ударом я наніс дуже тяжкі йому ушкодження, його забрала швидка. І після того я просто побоююся з кимось з’ясовувати стосунки, реально. І я себе навчив контролювати максимально. Тільки, якщо мені особисто буде загрожувати якась небезпека, тоді я можу захистити себе. А так лізти в якісь провокації, я стараюся просто їх оминати. Є люди, вони б’ються між собою, в них десь більш - менш рівний рівень підготовки, нехай виясняють між собою свої відносини. Я постою в стороні. Максимум, можу розборонити.  

- Розтягували вже когось  Раді?

- Та, не так багато там було прецедентів. Я пам’ятаю в сесійній залі два, напевне. І мене не було поруч. 

- Що ж Ви так пропустили.

- Ну, я десь там займався своїми справами.

- Ви, до речі, імпульсивна людина? От, кажете, намагаєтеся себе стримувати. А доводиться часто це робити?

- Ну, Ви знаєте, я скажу так, що всі спортсмени високого рівня мають вміти себе контролювати, однозначно. Тому що, якщо ти не можеш контролювати себе, то як ти можеш перемагати на змаганнях? В першу чергу перемога, вона в голові. І треба вміти себе приборкати, заспокоїти, і розуміти покроково, як ти будеш перемагати. Якщо ти будеш імпульсивно до всього відноситись, то шанси на перемогу нівелюються. 

- Жан, спорт це дуже недешеве заняття.

- Спорт буває різним. Тому затрати на заняття тим чи іншим спортом дуже відрізняються.

- І залежить від рівня спортсмена - чи це хобі чи професійний. А от з дитинства якщо брати, Вам вистачало на все? Ви займались спортом, вчились в школі. Ви відчували потребу в грошах чи ні? Чи були з достатньо забезпеченої родини?

- Ні, я з дуже незабезпеченої сім'ї. Мене виховували мама і бабуся. Бабуся померла, коли мені було 13 років. І з тих пір єдина близька для мене людина це мати. З приводу того, як я займався спортом, Ви знаєте, греко - римська боротьба це не той вид спорту, який потребує якихось дуже великих витрат. І саме це і спонукало мене цим займатися. Тому що паралельно з боротьбою, деякий час я займався ще і баскетболом.

- Я думала, що там велетні, якщо чесно, в баскетболі.

- Даних особливих у мене не було, але мені казали, що я непоганим був би розігруючим. Я один день займався боротьбою, інший день ходив на баскетбол. І, коли почали на баскетболі переводити на платні групи, особливо тих дітей, в яких не бачили особливого потенціалу, це змусило мене сконцентруватися саме на боротьбі. І, на той момент, займатися боротьбою було, в принципі, не затратно. Поїздки, наприклад, в якісь інші міста, а в нас такий тренер ще був, який дуже грамотно вибудовував оцю внутрішню дисципліну в нашій секції. І він знаходив підхід до кожної дитини, зважаючи на рівень достатку родини. І, зважаючи на це, він правильно міг підлаштовувати під ту чи іншу поїздку тих чи інших дітей. 

- Тобто, якщо в тебе не так багато грошей, ти їдеш кудись ближче, якщо трошки більше, то їдеш подалі?

- Наприклад, з батьків, які можуть собі дозволити відправити дитину, і для них це не обтяжливо, він з них брав повну вартість поїздки. Для тих, хто не може повну вартість заплатити, він знаходив якісь варіанти, перекривав з інших сум, і все ж таки талановитих дітей брав у ці поїздки. Але тоді поїздка коштувала 10 гривень, максимум 30, я пам’ятаю. Щоб з’їздити в інше місто, прийняти участь у змаганнях і повернутися назад. Ми їздили по Чорнобильським.

- А Чорнобильське це що?

- Це пільгові такі квитки, які давали можливість майже безкоштовно їздити на потягах. І зі мною постійно був курйоз. Всі ці Чорнобильські були не наші, а інших дітей, бо серед нас чорнобильців не було. Але тренер постійно показував, що ось діти, а ось їхні чорнобильські. І що робити зі мною, він ніколи не розумів. Тому що я дуже суттєво відрізнявся від тієї картинки, яку він показував проводніку. Ну, заплющували очі, розуміючи, що це спортивна секція. Що діти хочуть розвиватися. Діти хочуть тренуватися. Я тільки пам’ятаю - один раз нас висадили з потягу.

- Через що?

- Через те, що чорнобильські не наші були.

- Зрозуміли все ж таки?

- Вони й так розуміли. Але тут принципова була позиція провідника. Він сказав - ні.

- І ви просто вийшли серед дороги десь?

- Так, на якійсь станції вийшли, і потім чекали іншого потягу для того, щоб до пункту нашого доїхати.

- Оце пригоди.

- Було багато пригод в дитинстві. І ми ходили постійно в гори. В нас був взимку зимовий табір,Ю це Карпати. Влітку їздили постійно в Крим. В нас  10-денний був похід по Кримських горах, там Ай-Петрі, інші. І потім ми ще робили табір безпосередньо під Севастополем в місті Кача, 20-денний. Тобто, я знаходився на зборах в дитинстві влітку 30 днів.

- Слухайте, це в вас таке активне життя було в дитинстві якраз через те, що Ви, фактично, займались спортом, так? В основному через це. Змагання, табори спортивні. 

- Так. Ну, я ж ще навчався. І доволі непогано навчався. Ну, в мене виходило, скажімо так. І ніколи я не казав, що, якщо я спортсмен, то я не повинен навчатися. Постійно по можливості і в школі, і в університеті навчався по всіх предметах.

- Жан, скільки Ви отримуєте депутатської зарплати в місяць? В середньому.

- Десь біля 30 тисяч.

- Вам вистачає цієї зарплати для того, аби готувати себе до Олімпійських ігор?

- Ну, дивіться, коли я був спортсменом, я отримував ті ж самі гроші. тобто, в моєму житті, в принципі, нічого з приводу зарплати не змінилося.

- Раніше у вас було більше можливостей десь підпрацьовувати, отримувати додатковий заробіток. Зараз таких можливостей набагато менше. Просто, раніше Ви були часто інтегровані в якусь рекламу, це приносило Вам дохід серйозний. Я, коли готувалась до інтерв’ю, читала, що Ви казали раніше. А зараз як Ви без цього обходитесь?

- Ну, ось, рекламою не займаюся. Не займаюся рекламою дійсно.

- Ви якось так, в вашому погляді стільки суму зараз.

- Ні, я просто розумію, що були такі часи, коли активно займався. Були рекламні контракти, зараз їх немає. Але я свідомо йшов, розуміючи, що мене чекає. Ви знаєте, я пішов в першу чергу для того, щоб здобути досвід. Часто кажуть - чим займаються наші політики? А нічим, дармоїди, сидять, нічого не роблять і живуть за наш рахунок. І я був серед таких. І, коли в мене видалася нагода пізнати, що це таке, бути депутатом, щоб не безпідставно критикувати, то я зараз вже більш - менш усвідомлюю, що це таке. І розумію, що не все так однозначно, скажемо так. 

- У Вас за цей час скільки було разів бажання скласти мандат? 

- Ви знаєте, бувають такі речі, коли ти вже дав свою згоду, ти не можеш  розвернутися і піти. Тому я навіть над цим не думаю. Якщо на той момент, коли мене Президент запросив, в мене було не так багато часу на роздуми. Зараз, споглядаючи ту ситуацію, я би все ж таки більш предметно подумав. Ну, зважаючи на ті обставини, що були, такого варіанту в мене не було, на жаль. Зараз я розумію, що я людина Президента і, якщо я розвернусь і піду, це буде удар по ньому, а я не хочу цього. 

- Тобто, якщо би Ви знали, що вам доведеться пережити протягом цих днів, скільки вже є і працює нова влада, то Ви б, можливо, відмовились від депутатського мандату? Ви 9-й в списку Слуга народу.

- 10-й. Ви знаєте, коли людина має якийсь досвід, то він вже може покласти на ваги одне і друге. На той момент в мене не було цього досвіду, тому я дав свою згоду. Зараз я б теж дав свою згоду, але  я б подумав і вже, спираючись на свій досвід, оцінював би більш конкретно всі "за" і "проти", вже з розумінням цієї справи.

- Чому народним депутатом? Вам не пропонували раптом піти у виконавчу владу, наприклад, бути міністром спорту, працювати в міністерстві?

- Президент, коли ми спілкувалися, він сказав, що він бачить мене крутим міністром, але ж Ви розумієте, що такий варіант, як в мене - підготовка до Олімпійських ігор і  посада міністра ніяк не клеїться. Тому що там треба бути інтегрованим постійно. Треба знати предметно всі нюанси. Це повинна бути профільна людина зі знаннями. А я тільки на етапі здобуття цих знань, опанування своєї справи. Тому згодом можливо.

- Тобто, була така пропозиція, що не хочеш піти  в міністерство?

- Ні-ні, була пропозиція з приводу депутатства.

- А з приводу міністерства просто - я тебе бачу в майбутньому колись там гарним міністром.

- Так, це його бачення. Але я ж зразу сказав, що, наразі, я не готовий. 

- Над чим зараз Ви працюєте? які є законодавчі  ініціативи? От, одна з тих, що я знайшла у вас зареєстровану, 2625 про публічні закупівлі до Олімпіади в Токіо. Ви там хочете застосувати переговорну процедуру закупівель до конкретних іноземних виробників. Тобто, щоби не через тендери, наприклад, закуповували форму нашим спортсменам, а просто через переговори.

- Ні-ні-ні.

- Ні, а поясніть.

- Це через тендери також, але там просто йде скорочена процедура. Я вам поясню, чому. Тому що, Ви розумієте, Олімпійські ігри це такі змагання, коли дуже часто спортсменам потрібно дещо отут і зараз. Наприклад, зараз такі обставини склалися з нашими гімнастами. В Токіо буде новий килим в них, який по стандартах відрізняється від килима стандартного. 

- Розкажіть все. І про гімнастів, щоб ми розуміли.

- До прикладу, зараз вони мають стандартний свій килим, але ви знаєте, Японія це така держава, яка попереду всього світу. І вони зараз розробили килим інноваційний, і саме на такому килимі будуть працювати, виконувати вправи спортсмени на Олімпійських іграх. І гімнастам зараз конче необхідний саме цей килим, новий, який буде  в Японії, щоб тренуватися саме на ньому. Тому що різниця суттєва, і для них це дуже важливо, якщо ти тренуєшся на одному покритті, то ти й змагатися на ньому маєш. І, відповідно, для цього треба швидко придбати цей килим. І для того, щоб була спрощена процедура, щоб все це не затягувалось на місяці. Тому що, наприклад, якщо цей килим з’явиться у травні місяці, то це вже буде не актуально. Там вже кілька місяців підготовки погоди не зроблять. А якщо він з’явиться в січні, до прикладу, або в лютому, то, все ж таки, 3 місяці це суттєво, додасть до їх майстерності змогу тренуватися на тому покритті, яке їм потрібно. І так в різних видах спорту. І в греблі з човнами. Тільки в греко-римській боротьбі нічого не міняється. В нас старі килими, і ми змагаємося без прив’язки до якоїсь амуніції чи обладнання. Тому в нас, як я вже казав, спорт такий, достатньо дешевий.

- А це правда, що там у законопроекті, ну, я так на це звернула увагу, прописані конкретні бренди, з якими можна вести такі переговори? Там Adidas, ще 4 бренди виписано.

- Ні, там конкретних брендів не виписано. Там виписано просто фірми, з якими можна, дійсно, за потреби, якщо у федерації контракт з фірмою, вони можуть через тендерну процедуру теж проходити.

- От, Ви кажете, що, якщо, наприклад, з’являться ці килими у травні, то це вже буде не актуально. А Ви ж розумієте, що вони, фактично, можуть з’явитися якраз у травні. Тому що до цього часу, за цей час депутати можуть і не проголосувати за ваш законопроект, враховуючи ті останні політичні події, які зараз вирують під куполом.  

- Розумію. Але одне але. Питання спорту, як не дивно, консолідує навколо себе всіх депутатів. І це я вже бачив і по голосування за постановку щодо підготовки збірних команд Олімпійських видів спорту, коли я оголошував її біля трибуни, і всі депутати, було за 300 голосів, підтримали її. Це питання такі, які об’єднують весь зал, спортивні. Тому що вони розуміють, вони і самі в основному дотичні до спорту, або діти займаються, або вони самі займалися в минулому більш менш активно спортивною діяльністю. І саме питання, пов’язані із спортом, вони ніколи таких суперечностей в залі не викликають. І ми їх прописали в цьому законопроекті, Олімпійські ігри, саме точково, щоб не було спекуляцій, що це буде стосуватися всіх закупівель, і таке інше. Тому що Ви ж розумієте, що багато людей усвідомлюють, що можуть бути маніпулювання і зловживання цим предметом. Саме тому я впевнений, що наші депутати це підтримають. І впевнений, що не тільки нашої фракції. 

- Кайфуєте в такі моменти, коли Ви там щось оголошуєте, і це знаходить підтримку в залі? Ви за трибуною, Ви щось говорите, які в Вас відчуття?

- Мандраж невеликий присутній, як на змаганнях.

- Це теж свого роду змагання?

- Так, це теж свого роду змагання, і це та сфера діяльності, в якій я тільки починаю свої перші кроки робити. А, коли ти починаєш, воно все викликає деякий мандраж, так названий.

- Після того, як Ви стали народним депутатом, Ви стали якось щільніше приховувати своє приватне життя. От, наприклад, знаєте, можливо, Ви плівку причепили собі на екран телефону, щоб ніхто не зміг сфотографувати вашу переписку з ким-небудь?

- Ви знаєте, я своє приватне життя приховував і до цього. Просто зараз дійсно, якщо Ви назвали з приводу плівки, яка не дає змоги фотографувати якісь приватні повідомлення, я нею не користуюся, але я роблю так, щоб все ж таки не мали змоги фотографувати, з ким я і як переписуюсь. Не через те, що я там якісь схеми переговорні веду, а , по-перше, через те, що мені самому не дуже приємно, коли фотографують якісь мої особисті повідомлення, розумієте. Там нічого такого немає, але, якщо я буду знати, що є люди позаду мене, які слідкують за цим, просто в мене це викликає неприємні відчуття.

- А ось ця історія з джокером як Вам? Джокер Вам писав коли-небудь чи ні?  Я не можу Вас про це не спитати.

- Мені особисто не писав.

- І що Ви думаєте відносно цього явища? Чи в Вас є думка, хто це може бути? Чи, можливо, Ви знаєте, але не хочете казати? Навіщо це комусь потрібно? Це якась провокація? Чи, можливо, це навіть хтось зі Слуги народу? Пам’ятаєте, Володимир Зеленський, коли його спитали про джокера, сказав - можливо, він серед нас, я не знаю.

- Я теж не знаю. Якщо навіть Президент не знає, як я можу знать, скажіть, будь ласка. 

- А немає такого якогось відчуття, що Вам може написати джокер?

- Ну, може написати, авжеж. Я думаю, що ніхто не застрахований від цього.

- Типу, від імені Рябошапко, як це любить робити.

- Ну, от, було б дуже дивно, якщо б він написав мені від імені Рябошапко, тому що я з ним знайомий, але я так не спілкуюся з ним.

- Вам краще писати від імені Президента України?

- Ну, Ви розумієте, зараз вже всі, до речі, і міністри, тому що розкажу таку історію. Зараз ми організували оргкомітет по підготовці до Олімпійських ігор, я допомагав нашому новоствореному міністерству в організації. І я вже на зв’язку майже з усіма міністрами, вже знаю всіх реально. Тому що Ви ж знаєте, що я як спортсмен, в сфері спорту маю деякий авторитет. І люди, в тому числі і міністри, завжди йдуть на поступки, коли я саме прошу в них про деякі послуги щодо українського спорту. Тому, коли я писав тому чи іншому міністру, майже 99% передзвонювали для того, щоб переконатися, що це саме я їм пишу, а не якийсь джокер.

- Серйозно?

- Так.

- А що Ви там обговорювали, якісь питання грошей?

- Ні-ні-ні, в  оргкомітет входять представники різних міністерств. Тому що, Ви розумієте, що це об’ємна робота. Там залучені і Міністерство закордонних справ, і безпосередньо Прем’єр міністр.

- І Ви всім писали, щоб це організувати?

- Щоб вони виділили своїх представників до цього оргкомітету. Щоб вони там були присутні.

- І майже всі Вам передзвонювали, питали - Жан, це ти?

- Ну. багато. Тому що вони ж розуміють, а якщо це якась провокація? Тому що зараз всі побоюються джокерів і інші якісь Телеграм канали, які мають змогу таким чином підмінювати номер телефону, і від обличчя якогось іншого телефонувати або писати.

- В Вас номер телефону Володимира Зеленського є, зберігся ще?  Він же Вам телефонував, коли запрошував.

- Телефонувала його помічниця. Ми спілкуємося не безпосередньо, а через його помічника.

- Тобто, в Вас особистого номера телефону Володимира Зеленського немає?

- Я думаю, що, якщо він мені буде потрібен, в мене він буде. Але дійсно, наразі, він мені не дуже потрібен.

- У Вас, в основному, міністри і народні депутати.

- Так, міністри. Я розумію зайнятість нашого Президента, і я намагаюся без особливих причин його не турбувати. Але, якщо мені потрібно, і він це теж знає, що я просто так до нього звертатися не буду, він відразу реагує, і одразу запрошує мене до себе для того, щоб я доповів  з приводу справ на даний момент. 

- І ще таке питання. Конверти між рядами там ходять? Біленькі конверти.

- Між рядами?

- Так. Що, мовляв, там передають гроші одне одному. Можливо, Ви таке знаєте.

- Ну, я це чув неодноразово. А з приводу мене, мені конверти ніхто не передавав. Але такі чутки ходять, так. Але я думаю, що це, на мою особисту думку, якщо розмотувати цю ситуацію, це більш актуально, напевне, до мажоритарників. Тому що вони більш незалежні, ніж ми. Я списочник. Мене завтра можуть виключити  зі списку і все на цьому, я буду займатися просто спортом.  А мажоритарники, якщо навіть їх, як у нас уже були прецеденти, виключити зі списку фракції, вони просто стають безпартійними представниками у Парламенті.

- І наостанок, запитання про комітет. Ви там заступник Голови комітету у Парламенті. А чому не Голова? 

- Ви знаєте, ну, по-перше, навантаження було б дуже сильне на мене в цих умовах. Тому що я розумію, що нормально вести підготовку і бути Головою, тут заступник голови, і вже тут багато питань, тому що не завжди Голова може  бути присутнім на тому чи іншому заході, я його підмінюю на деяких заходах, і це теж додаткове навантаження на мене. А коли постійно треба вести комітети, постійно треба в контексті з усіма, це для мене було б, дійсно, дуже суттєве навантаження, яке б я не знаю, чи впорався б, чи ні.

- А Ви ж пропускали засідання через ваші змагання, тренування якісь важливі, ні?  В вас там, здається, і зарплата була в одному місяці зменшена.

- Так, в першому місяці, коли я виступав на чемпіонаті світу, так сталося, що в нас збір був на території Казахстану 10 днів чи тиждень, ну, не важливо. І цей тиждень пленарний я пропустив.

- А більше Ви не пропускали, наразі, так?

- Я стараюся не пропускати. Зараз в мене є можливість бути присутнім постійно, і тому немає ніякого приводу мені пропускати засідання. Просто, якщо буде ближче до Олімпіади потреба все ж таки більш предметно і більш глибоко зануритись у підготовку, то тоді це буде більш актуально. Але я сподіваюсь, що якраз оцей період канікул депутатських, він покриє основну частину того часу, який мені буде потрібен для підготовки. 

- А як Ви розслабляєтесь?

- Знаєте, як кажуть, я не напружуюся. Як я розслабляюся. Ви знаєте, коли ти відпрацював 5 годин на день в тренажерному залі на тренуванні, то єдине твоє бажання - прийти додому, лягти, і щоб тебе ніхто не чіпав.  Тому мені для цього алкоголь не потрібен.

- Скажіть, а Ви пробували канабіс?

- Канабіс? Якщо чесно, то один раз колись пробував, після змагань, я програв. Взагалі, я проти таких речей, хоча деякі спортсмени, дійсно, зловживають цим. Але один раз я був у розпачі, я програв важливі змагання у Запоріжжі колись. У нас був відбірковий чемпіонат України до чверті Європи, і я його програв, став другим. І тоді я прийшов до свого номеру, і там хлопці сиділи якраз, готували собі цей канабіс. І вони мені запропонували. Я був в такому стані, коли мені просто хотілося ні про що не думати і, як то кажуть, забутися. І я, дійсно, зробив одну затяжку, але, чесно кажучи, ніякого кайфу я не відчув, і зрозумів, що це просто не моє.

- Жан, Ви говорили в якомусь інтерв’ю, що живете зараз в приватному будинку за містом чи під містом. Де саме? І що з цією квартиро, яку Вам подарував Київ, влада столична. Що там?

- В квартирі, там проживає мій знайомий. А живу я в Білогородці.

- А де Ви взяли гроші на будинок? Чи це будинок вашої рідні? 

- Ні, це будинок, який я купував. Ну як, заробив гроші.

- Заробили гроші?

- Відкладав.

- Від 30 тисяч в місяць відкладали на квартиру?

- Ні, так у мене, я ж Вам казав.

- Підробіток рекламний був?

- Рекламний підробіток. До цього, є ж ще таке поняття, як призові на змаганнях. В нас багато комерційних змагань. На деяких змаганнях ми заробляємо і 10 тисяч доларів, маємо змогу заробити. Тому я, в принципі, така людина, яка вміє відкладати кошти і вкладати їх таким  чином, щоб вони в мене не тільки лишалися, а ще й примножувалися. 

- Скажіть, а коли купували будинок? В якому році? Давно?

- Як переїхав, після Олімпійських ігор.

- За скільки купили будинок?

- 90 тисяч, здається.

- 90 тисяч доларів, а скільки квадратів?

- 150.

- Ну, і ремонт плюс, десь ще стільки, мабуть.

- Ні, не стільки.

- Ну, половину.

- Тисяч 30, здається.

- Вам як, краще жити в приватному будинку, аніж в квартирі? Тому що, здається, в квартирі Ви більше мобільний стаєте.

- Ну, я звик. Єдині проблеми це направлення, Житомирська траса, дуже часто стоїть. Тому що в нас є Шулявський міст, зараз його роблять. Тому тут питання є з приводу, так сказати, логістики. А, в принципі, я задоволений.

- А на чому Ви їздите? Яка в Вас автівка?

- Toyota Camry.

- Одна?

- Так. На мені 2 автомобіля, тому що моя мати їздить теж на моєму автомобілі Toyota Rav 4.

- На Вас 2, гаразд. А Ви в будинку в своєму, в Білогородці, одні живете чи з кимось?

- З мамою.

- З мамою. Так, Жан, а що у Вас з приватним життям? Ви холостяк?

- А я не спілкуюся ні з ким про своє приватне життя.

- А Ви холостяк?

- Ну, я ж Вам кажу, що я не спілкуюся.

- Ну, Ви спілкувалися, я знаю.

- Коли?

- Ну. я дивилась інтерв’ю 2 роки тому, і Ви говорили про те, що Ви не маєте дівчини.

- Ну, зараз вже не спілкуюся.

- Чому? Ви ж народний депутат, відкрита публічна людина.

- Публічна людина. Але коли я, наприклад, женюсь, тоді всі про це дізнаються, не питання. Але моє приватне життя, є в мене дівчина чи немає, я все ж таки про нього не розповідаю.

- Ви маєте на це право, безумовно.

- Тому що я вважаю, що щастя повинно знати тишу, щастя особистого життя. А коли в нас, Ви знаєте, зараз все є в доступному просторі, і люди не встигли почати зустрічатися, вже всім про це розповідають. І потім ми бачимо передачу на кшталт "Пусть говорят" І все таке інше. І всі потім ходять, перемивають кістки тій чи іншій селебріті.

- Чи плануєте Ви найближчим часом одружуватися? Чи хотіли би Ви це зробити? Як Ви ставитесь до одруження? Тому що дуже багато зараз молодих сімей і пар думають про те, що краще жити разом. Навіщо оці формальності. Як Ви до цього ставитесь?

- Ну, для мене така позиція підходить. Але я дуже сумніваюся, що для моєї потенціальної дружини вона буде підходящою, ця позиція. Тому що для жінки дуже важливо відчувати серйозність відносин її чоловіка. а саме коли ти береш шлюб з нею, ти показуєш, що це твоя жінка. Ти хочеш з нею бути. Ти хочеш від неї дітей. А позиція, коли ми сьогодні живемо, а завтра не живемо, це для чоловіків може і підходящий варіант, але це не дуже серйозно. І тоді жінка, дівчина, вона не відчуває тієї опори і тієї впевненості у своїй другій половинці. А це дуже важливо, щоб все ж таки люди розуміли і якось планували своє майбутнє. І розуміли, що саме ця людина та, на яку вона може опиратися і знайти опору. 

- Ви раніше, навіть уже будучи народним депутатом, якщо не помиляюсь, рекламували букмекерську компанію, так, або просто говорили про неї, про Фаворит. Пам’ятаєте, в Інстаграмі було у Вас про Фаворит, це в червні.

- Це було після того, як я став народним депутатом, я закрив всі питання з приводу співпраці з букмекерськи конторами. Я не тільки з Фаворитом працював, а й Парі Матч. В нас багато спортсменів співпрацюють з букмекерськими конторами, тому що Ви ж розумієте, заробітну плату я Вам сказав свою. Але ж саме подібна співпраця дає можливість спортсменам високого рівня підтримувати і свій рівень життя, і підготовки. Тому що на тисячу доларів у місяць людині просто жити, якби, скажімо так, не те, що важко, бо для нашої країни це достойна зарплата.

- Але не просто.

- Але не просто, так. А спортсмену, який постійно витрачає кошти на спортивне харчування, на свою підготовку.

- На тренування, на тренера.

- На тренера. На те, щоб відвідувати якісь заходи. Просто на те, щоб притримуватись якогось зовнішнього вигляду. На все це набагато більше треба. І саме співпраця з подібними компаніями дає цю змогу. 

- Жан, як Ви ставитеся до грального бізнесу? До легалізації?

- Дивіться, от зараз так відбувається. До цього він не був закритий. І всі ми бачимо, як він функціонує. Тому, моя точка зору, якщо він функціонує, то він в першу чергу повинен приносити гроші до бюджету  українського, а не тим структурам, які його кришують. Ось моя логіка.

- Жан, Ви ще колись рекламували біткоїни, свого часу. Чи в Вас є біткоїни? Як Ви до цього ставитесь?

- Я рекламував Телеграм канал. Я був дотичний до біткоїнів, і намагався майнити. Але зараз вже це не актуально.

- Тобто, в Вас немає біткоїнів?

- Наразі, немає. Колись були.

- І як Вам, вигідно було тоді?

- Ну, Ви знаєте, там потрібно бути весь час зануреним у процес для того, щоби коректно вести ці всі процеси, пов’язані з біткоїнами. Оскільки в мене часу на це немає, для мене це вже не актуально.

- Жан, іще не можу Вас не спитати про расизм. Чи зіштовхувались Ви з цим явищем? І ось, знаєте з чого хотілось би почати це запитання, з вашого одного з перших виступів з трибуни Парламенту. Тоді такий скандал відбувся в вашій фракції, коли Єлизавета Богуцька прокоментувала ваш виступ, і вона написала в Фейсбуці в себе, що "первый раз в украинском Парламенте возле трибуны чернокожий докладчик Жан Беленюк". Як Ви до цього поставилися?

- Я нормально до цього поставився, тому що я, не скажу, що дуже гарно, але я знаю Лізу Богуцьку, і знаю її сімейну історію. Тому що її перший чоловік марокканець. І вона просто дуже чутливо сприймає всі мої якісь ініціативи, тому що, напевне, вона асоціює мене з своєю дочкою в цьому плані. Історії дуже схожі. І тому в цьому дописі не було ніяких умислів мене чимось принизити з її сторони, це 100%. Просто те, що більш коректно писати темношкірий, а не чорношкірий. Ну, це так. Але я не вважаю це проявом расизму. Тому що я сам стикався з проявами расизму.

- А розкажіть про це.

- Я тренувався з хлопцем праворадикальних поглядів, який був весь у свастиках. В нього портрет Гітлера був на тілі.

- А коли тренувались?

- Ну, коли тренувався в своєму першому залі на Сирецькій, другий зал, після школи. І взагалі, хлопці, які там, часто фанати, вони сповідують саме ці погляди, вони займаються спортом. Вони достатньо спортивні, вони відвідують спортивні секції, якісь бойові мистецтва. І саме в один момент до нас завітав такий хлопець. Він тренувався поруч зі мною. Він був десь на 10 років старший від мене, і постійно намагався мене принизити, дійсно. Ображав, казав там, що мавпа і все таке. І це мене дуже сильно загартувало від всіх цих випадів зі сторони інших людей. Я розумію, що в мене є ціль, а все інше, всі ті люди, які якимось чином хочуть мене принизити або нашкодити, я просто на них не звертав уваги. Ті, хто, дійсно, хочуть допомогти, вони в моїй команді. Ті, хто проти, просто не звертаємо увагу, бачимо ціль і йдемо до неї. Тому тут з приводу расизму така ситуація. Я намагаюся не бути присутнім на тих заходах,наприклад, якісь матчі футбольні, де  я можу зіштовхнутися з проявом расизму. І, на радість, на щастя, в мене таких якихось сутичок на фоні саме якоїсь ненависті расистської ніколи не було.

- Ви недавно в інтерв’ю сказали, що одна Ваша поїздка до Америки мотивувала Вас не відчувати себе білою вороною. Що Ви мали на увазі? 

- Це я, коли знаходився в Америці, я не відчував себе білою вороною. Тому що зараз мене впізнають часто, впізнаваність дуже виросла. І, коли я знаходжусь у якомусь торгівельному центрі, або просто йду по вулиці, багато із людей підходить. А якщо на якомусь спортивному заході, там концентруються люди дотичні до спорту, то постійно підходять люди з проханням сфотографуватися, просто потиснути руку. Раніше, коли я був невідомий темношкірий хлопчик, який навчався в школі, або там на перших курсах університету, я просто бачив на собі, відчував на собі багато поглядів людей, які просто дивилися.

- Цікаво їм було.

- Цікавилися з підстави, що він ніколи не бачив, наприклад. Інші зі злобою. Щось скаже там, за спиною. А ось, коли я побував в Америці, і ти розумієш, що біля тебе безліч людей різних національностей. Вони виглядають абсолютно по-різному. Темношкіра людина з голубими очима. Тобто, вони там така солянка. І я в деякий момент розумів, що я взагалі нікому не цікавий. Ніхто не звертає ніякої уваги. Просто привітно здороваються і йдуть далі. І все. Так, як і до кожного американця. Тому ось там я відчув реально, що я нікому не потрібен.

- А Ви не хотіли туди переїхати жити? Або в якусь іншу країну, де до цього ставляться більш толерантно, лояльно.

- Ні. Так в нас тенденція покращується. Тому що  в нас вже дуже багато темношкірих людей можна зустріти на вулицях. І коли люди вже стикаються з цим постійно, воно для них стає не таким цікавим, і вони свій інтерес не так активно показують.

- Хотілось би. Але взагалі, як Ви думаєте, наше суспільство готове до таких речей? От, і хотіла ще вашою думкою принагідно поцікавитись з приводу ось цих різних прайдів, які відбуваються в нас в Києві, одностатевих шлюбів, про які говорять певні верстви населення, і т. п. Цих радикалів, які постійно влаштовують сутички на вулиці. Як Ви до цього ставитесь? На якому рівні наше суспільство, як Ви думаєте?

- Чесно кажучи, мені складно коментувати. Я рівно ставлюся до всіх людей. Для мене головне це те, що людина  з себе представляє, її наповнення. І те, що у спілкуванні з цією людиною я можу для себе підкреслити. Коли людина пуста, то я не знаю, в неї можуть бути якісь там погляди, якісь нюанси, але мені з нею нецікаво. Тому в мене такий підхід. З приводу того, що там хтось десь щось проводить, я цим не цікавлюся. Мене цікавить тільки все, що проводиться в контексті спорту, тому що безпосередньо зараз моя робота. А до цього просто діяльність була. І бажано, щоб наша країна все ж таки розвивалася. Це все, що я можу сказати.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^