"Кинув роботу, щоб жити в кайф" або як нажартувати на життя в Києві

08 серпня 11:07

"Кинув роботу, щоб жити в кайф" або як нажартувати на життя в Києві

08 серпня 11:07

З перемогою на президентських виборах Володимира Зеленського, екс-лідера і одного з засновників студії "Квартал-95", а також масовим переходом гумористів в політику, комедійний жанр більше не здається людям безперспективною тратою часу.

Але що відбувається з гумористичною сферою в нашій країні насправді? Чи так це прибутково й райдужно, як виглядає на телевізійному екрані? Чи можна заробити великі гроші жартами зі сцени?

Журналіст NASH.LIVE поспілкувався зі стендапером Денисом Корабльовим про таємниці українського гумору і нелегкого, але "кайфового" життя коміка в Україні.

Стендап і відкритий мікрофон

Потрібно відразу прояснити.

Стендап – сольний гумористичний виступ, який дозволяє дізнатися особисту позицію коміка по хвилюючим його темам. Це свого роду сповідь на сцені – більш глибокий гумор, ніж той, до якого звикли традиційні глядачі телевізійних програм.

Жанр відрізняється скетчів, мініатюр або естрадних гумористичних монологів Геннадія Хазанова або Євгена Петросяна, до яких ми всі звикли. Якщо говорити про коміків радянської школи, то ближче всіх до того, що сьогодні називають сучасним словом "стендап", був Михайло Жванецький – у нього були цікаві думки, які він перетворював на гострі жарти за допомогою неймовірно глибокою іронії.

Існує величезна різноманіття жанру: є класичний стендап, комедія спостережень, абсурдний гумор або ван лайни, як у Джиммі Карра. Але все має починатися з головного – з відкритого мікрофона.

Відкритий мікрофон - найчастіше це місце в якомусь барі, де кожен бажаючий може перевірити своє почуття гумору на сцені, написавши попередньо кілька жартів. Глядачі приходять на відкритий мікрофон абсолютно безкоштовно, а досвідчені коміки перевіряють матеріал, перш ніж винести його на платний захід або на телебачення. Відкритий мікрофон – це повний андеграунд, де можна почути абсолютно все. Це не завжди смішно, але завжди цікаво. Часто гумор тут знаходиться в ще сирому форматі, який вимагає подальшої шліфовки.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Как сказал бы Барни Стинсон: "Тру стори!"

Публикация от Denis Korablev (@korablev.den)

Залишити престижну роботу в 31, щоб жити в кайф

Зараз мені 37 років. Десь 5-6 років тому всередині мене почало щось відбуватися. Тоді я працював у Києві арт-директором нічного клубу. Раптово я почав задавати собі багато питань. Чи подобається мені те, що я роблю? Чи отримую задоволення від того, чим займаюся? Почалася внутрішня переоцінка цінностей.

Це була не криза середнього віку або депресія – це було щось інше. В один момент я зрозумів, що не хочу і не буду жити так, як я живу зараз – я більше не буду займатися тим що мені не подобається.

Я розумів, що мені вже за 30 – прожита вже левова частка життя, мені залишилося не так вже й багато. Якщо рахувати, наприклад, до 80, то лишається 60% життя. І ці роки я захотів прожити кайфово.

Потім був пошук себе довжиною в рік. Я знімав якісь ролики для YouTube, які намагався продати в телевізор, працював на радіо, був сценаристом. Але не було чогось такого, що зачепило б мене і стало наркотиком.

У стендап я потрапив випадково - на якийсь п'янці розповідав історію, і це було досить смішно для оточуючих. Друзі порадили мені написати монолог і виступити з ним на відкритому мікрофоні в Києві.

Пам'ятаю, як я страшенно нервував і випив перед виходом на сцену 200 грам горілки, але лишився абсолютно тверезим. Адреналін убив весь алкоголь всередині мене. Виступ вийшов вдалим - я виграв і отримав неймовірний заряд енергії для подальшої творчості.

Мене постійно щось мотивувало, навіть в ті моменти, коли я думав: «Ну його все на**р! Піду краще в офіс продавати пінопласт за 10 тисяч на місяць!». Спочатку мене запросили хлопці з київського стендап-клубу, потім намалювався Дядя Жора з сезоном в «Українському камеді», потім почав з'являтися телевізор. Наразі я взагалі не хочу міняти рід діяльності. Більше не хочеться бути споживачем – хочеться створювати.

Коли кинув круту роботу – мама непритомніла

Зараз батьки вже нормально ставляться до мого вибору. Але п'ять років тому це було, м'яко кажучи, дуже дивною ситуацією для них.

Будь-які батьки переживають за своїх дітей. А тоді, 5 років тому, я прийшов до батьків і сказав, що йду з роботи, що дозволяла почувати себе більш ніж спокійно у фінансовому плані.

Я навіть не міг сказати, чим хочу займатися – просто сказав, що не знаю. А коли зрозумів, що хочу займатись стендапом, то зіткнувся з повним нерозумінням. Мама трохи непритомніла. Але коли вони побачили перші успіхи, то заспокоїлися. Навіть сказали, що це круто. Людям взагалі притаманно критикувати те, чого вони не розуміють і де не бачать кінцевого результату.

Багато друзів теж не розуміли мене, адже на той момент дуже мало людей в Україні знали, що таке стендап-комедія. Більшість діалогів з ними виглядало приблизно так:

– Ст ... стенд ... стендап. Що ?! Іди краще до мене в офіс. Я тобі допоможу!

– Не хочу – краще я буду виступати за 300 гривень.

– Ну давай…

Зараз вони хвалять мене за те, що я займаюся улюбленою справою. Дуже важливо було не здатися в складний період на початку і не звернути з наміченого шляху.

Сьогодні фраза "Крихітка, я стендапер" з дівчатами не працює

На даний момент я неодружений. Ну от тільки не треба думати, що я розійшовся з дівчиною в момент, коли я шукав себе - все не настільки сумно! Моїй дівчині було важко - багато емоцій, адже будь-якій дівчині хочеться відчувати якусь стабільність, яка у мене різко закінчилася.

Я перебивався виступами за копійки. Вона молодець – дуже підтримувала мене. Але періодично, як і у будь-якої дівчини, з'являлися моменти «все пропало». Іноді мені потрібно було просто сказати, що все обов'язково буде добре, але я не міг, адже не розумів, скільки ще триватиме цей період. Я вдячний їй за підтримку, ми розійшлися дуже добре і прекрасно зараз спілкуємось.

Чи допомагає статус коміка знайомитися з дівчатами? Ну... Не буває такого, що я підходжу до дівчини в барі та кажу:

– Крихітка, я читаю стендап!

– О Боже, швидше поїхали до мене!

Але після вечірок часто підходять дівчата й кажуть: «Чувак, це було круто». І якщо ти хочеш скористатись цим моментом захоплення, то ти їм користуєшся. Я зізнаюсь - у мене були моменти, коли я знайомився з дівчатами після виступів і потім щось відбувалося. Таке було. Але після стендапу я не виходжу з оголеним членом в натовп голодних жінок. Напевно, з роками я став скромнішим.

Де брати теми для жартів або чому секс люблять більше "чорнухи"

З життя, звичайно. У будь-який момент тебе може щось несподівано зачепити, будь-яка ситуація. Що завгодно! Ситуація між хлопцем і дівчиною, конфлікт на дорозі, хтось наступив на ногу... Це може бути навіть людина, яка тебе захолює.

Головне, щоб щось не залишило тебе байдужим, а клацало в голові: «О, можу виписати це в класний матеріал». Займаючись стендапом, починаєш все в житті пропускати крізь призму гумору. Життя сповнене тем для жартів, які самі приходять до тебе.

Найбільше сміються у нас, як і в усьому світі, з сексу та відносин між хлопцем і дівчиною. Це завжди найбільш затребуваний матеріал. 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Какой фразой можно испортить секс.

Публикация от Denis Korablev (@korablev.den)

Є ж теми, які, навпаки, викликають певну скутість.

Наприклад, смерть – нещодавно я написав матеріал, який переконав мене в цьому. У монолозі я висміював сам факт смерті. З моєї точки зору, матеріал був дійсно смішним, в кінці блоку люди аплодували, але не сміялися. Наші люди дуже соромляться сміятися з цього: «Це ж смерть! Ну як же так! Про це ж не можна жартувати».

Нажартувати на життя. Скільки заробляє стендапер в місяць

Все залежить від того, як ти хочеш жити в Києві. В цілому існувати в столиці, заробляючи лише стендапом, можна. Мені важко говорити про інших, але по собі я можу сказати, що на ці гроші можна дозволити собі оренду квартири і не супербагате життя.

Це нестабільний заробіток, який змінюється від місяця до місяця – буває, що у мене на місяць вперед розписані всі вихідні, а буває, що сиджу з однієї робочої датою. Рятує те, що я виступаю не тільки на вечірках, але й на корпоративах, весіллях і приватних заходах, а деякі з них ще й веду. Якщо в місяць провести два корпоративи плюс гроші за виступи, то можна відчувати себе більш ніж прекрасно.

Зараз, за великим рахунком, стендап в Україні коштує недорого. За свій перший виступ я отримав лише 400 гривень. А зараз монолог на звичайній вечірці в Києві обійдеться в 100 доларів, якщо це виїзна вечірка - 200, якщо це корпоратив, то це сума від 300 до 500 доларів. Все залежить від формату заходу і кількості людей: якщо це якась серйозна компанія, то гонорар вище.

Буває по-різному. Наприклад, гонорар може бути вищим, якщо це день народження на вісім осіб, адже набагато легше виступати перед тисячною аудиторією, ніж перед невеликою, яка відволікається, п'є і їсть. Корпоративи не завжди цікаві в плані задоволення від роботи, але завжди цікаві в матеріальному плані.

Також можна влаштуватися на роботу сценаристом. Я пробував себе в цьому – писав сценарій для шоу на телеканалі НЛО. Для мене це виявилося занадто важкою і скрупульозною роботою. Виявилося, що мені важко писати матеріал для когось іншого, а не собі.

Чому в Україні немає стендапу на ТБ, а в Росії – є?

Потрібно розуміти, що таке сучасна телевізійна аудиторія. У кожного каналу є свій глядач, який звик до певного формату шоу. Наприклад, зараз мій матеріал смішить аудиторію 40+, але для людей за 50 він звучить, як гробова тиша – це не їх формат, їм це не цікаво. Стендап для телеаудиторії потрібно вводити дуже точково та дуже обережно, щоб не відлякати глядача, який не звик до такого. Якщо прямо зараз зробити великий часовий проект стендап-комедії, то глядач може просто не зрозуміти, що взагалі відбувається і перемкнути на зрозуміле йому «Дизель-шоу».

Поруч із нами, в Росії, є успішний досвід запуску стендапу на телебаченні. Але Росія – це об'єми, там ТНТ від самого початку щільно зайняв нішу молодіжного, розважально-гумористичного телеканалу з хорошим продюсуванням і професійним продакшном. Там стендап-комедію роблять люди, які знають, що роблять, які постійно розвиваються та знаходяться в пошуку нових тенденцій. А найголовніше – роблять все це, не шкодуючи грошей!

Запуск стендапу на ТНТ готувався приблизно півтора року, коміки весь цей час пробували себе, переписували монологи й весь цей час отримували зарплатню, незважаючи на те, що ще не були в ефірі. І тільки коли продюсери побачили необхідну для ефіру та глядачів якість, шоу пішло в телевізор. У нас ситуація інша – багато проектів робляться нашвидкуруч тільки що заробити грошей. Стендап не може виходити в ефір, якщо їм займатися так. Але зараз їм зайнявся Валерій Жидков та з'явилася надія на вихід якісного проекту.

Про конфлікти з глядачами

На відміну від деяких коміків, я дуже сильно поважаю глядача, іноді навіть занадто. Є коміки, що виходять на сцену з позицією: «Я тут комік, я тут ох**ний і вам бл**ь пощастило, що ви бачите мене».

У мене протилежна позиція – я вдячний кожному глядачеві, що прийшов послухати мене. Людина витратила свій час і гроші, щоб послухати саме мене – хто я такий, щоб їм щось говорити! Якщо люди прийшли саме на мене, то я виступаю з позицією «Дякую», а не «Натє – від**іться».

Одного разу в мене був конфлікт з п'яною дівчиною. У монолозі я жартував про дівчат і шуби, а точніше про ставлення дівчат до шуб – для мене дуже дивна ситуація, коли деякі з них все життя дуже сильно хочуть шубу. Страшнувато жити з людиною, яка так фанатично хоче загорнути своє тіло в шкури мертвих тварин. Під час цього монологу на сцену залізла дуже п'яна дівчина. Вона в буквальному сенсі забрала у мене мікрофон і почала кричати: «А мій чоловік мене любить і купив мені шубу. А ти нічого в цьому не розумієш! »Після цього я відразу зупинив виступ, на секунду взяв у неї мікрофон, дізнався, як її звуть і представив як наступного виступаючого стендап-коміка. Потім я пішов зі сцени.

Стендап-спільнота в Україні

Хочеться, щоб з кожного бару в Україні звучав стендап. Поки що у нас цього дуже мало. Але є гідні хлопці і дівчата, які серйозно ставляться до справи.

Якщо відкрити афішу Києва, то щотижня можна знайти кілька стендап-вечірок, відкритих мікрофонів і перевірок матеріалу. Тут є «Підпільний Stand up», також «Которий. Stand up club» – цікаві молоді коміки, що привозять до Києва хлопців з московського «Stand up клубу №1». Дуже круто, що хлопці з Москви та Києва разом роблять гумор та не вникають в політику. Ще в Києві є кілька стендап-агенцій.

Якщо дивитися далі по карті, то зовсім недавно з'явились круті хлопці з Миколаєва «Стендап-НІКА». У Львові вже давно є «Lviv city Stand up», «Comedy Store Lviv», що позиціонують себе в більш жорсткому гуморі. Плюс у Львові також є «STAND UP Battle», які займаються організацією вечірок і привозом коміків.

В Одесі, незважаючи на статус столиці гумору, немає стабільності – там то з'являються подібні об'єднання, то зникають. Є також хлопці з Рівного, Вінниці, Полтави, Чернівців, Ужгорода, дві спільноти в Харкові і кілька в Дніпрі. Але завжди хочеться більше і краще. Хочеться побачити, як коміки мого покоління почнуть сольно збирати великі зали. Це мій незакритий гештальт.

Кого подивитися?

Андрій Колмачевський – білорус, але він настільки давно в Україні, що я його відношу до плеяди українських коміків. У нього цікавий стиль, літературний гумор і велика щільність жартів.

Андрій Щегель – дуже експресивний артист. Для мене це український Білл Берр. Він жорсткуватий, але при цьому зачіпає досить глибокі теми.

Кирило Мазур – глядачам буде цікаво подивитися на нього. Це молодий комік, якому лише 16 років. Він тільки-тільки закінчив школу. Кирило цікаво виписує теми з точки зору свого віку. Плюс у нього пубертатний період, вічний стояк і на цю тему у нього багато жартів. Це дуже весело спостерігати, як підліток бачить сексуальний розвиток і секс навколо нього.

Настя Дєрская – стендап-комік, що дає жіночий погляд на речі, особливо на відносини з хлопцями. Також з дівчат рекомендую звернути увагу на Наталю Гаріпову.

Макс Кравець – україномовний 40-річний львів'янин, що відрізняється сімейним гумором. Також є чудовий кримськотатарський комік Бекір Мамідієв, якого відрізняє цікава позиція на багато речей. Ну і мене можете подивитися.

Якщо говорити про світову класику, то моя трійка така – Луї Сі Кей, Білл Берр і третя буде дівчина Уїтні Каммінгс. Вона дуже круто робить стендап-комедію. Якщо хтось із дівчат хоче зайнятися стендапом, то я рекомендую подивитися її. Вона ідеально балансує на межі фемінізму і не переходить межу ненависті до чоловіків. Багатьом комікессам дуже важко тримати цей баланс, щоб не почати буквально знищувати чоловіків.

Про «95 квартал» і гумористів в політиці

Важко вірно оцінити історичну роль «95 кварталу» в становленні гумору в Україні. Я сприймаю їх існування як даність. У кожної медалі є дві сторони – з одного боку своїм існуванням квартал не давав пробитися стендапу на велику сцену. Але з іншого – вони зробили безліч проектів, де були задіяні коміки і це був якийсь творчий ліфт. Враховуючи останні події, творчий ліфт виявився не тільки творчим.

Багато гумористів і просто творчих людей пішли в політику. Чесно, я не думав про подібне - я людина, далека від цього. Але якщо задуматися прямо тут і зараз, то, напевно, в Раді має бути більше раціональних людей. Хоча до цього у нас вже були раціональні і правильні...

Скажу одне – не згоден з тими, хто вважає, що у людей, які прийшли з гумору, недостатньо інтелекту для прийняття важливих рішень.

Почуття гумору - це завжди ознака інтелекту і здорової особистості. Ті, хто кричить про те, що у нас клоун став президентом, помиляються. Називати клоуном людину, яка змогла побудувати таку махіну як «95 квартал», успішний продакшн і видати таку кількість проектів як мінімум дивно. Я впевнений, що у нього мільярд корисних навичок. Я не знаю і не розумію, яким він будемо президентом, але однозначно він успішна людина. Якщо вам не подобається, що ваш президент - це успішна людина, можливо, це з вами щось не так.

Максим Міняйло

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Новини партнерів

Загрузка...