Глобальне потепління та антисанітарія. Як сучасний світ породжує такі епідемії, як коронавірус

10 лютого 21:14

Глобальне потепління та антисанітарія. Як сучасний світ породжує такі епідемії, як коронавірус

10 лютого 21:14

Світом другий місяць шириться епідемія коронавірусу. Кількість жертв перевищила рівень загиблих від епідемії SARS у 2002-2003 роках. Наука зробила крок далеко вперед, але епідемії відбуваються все частіше, а зупинити їх все важче. Чому?

Історик медицини та автор *книги "The Pandemic Century: One Hundred Years of Panic, Hysteria, and Hubris" Марк Хонігсбаум вважає, що сучасний світ сам породжує епідемії, подібні коронавірусу. Nash.live перекладає його колонку для видання Time.


"Стихійне лихо і справді річ досить звична, – пише Альбер Камю у своєму романі "Чума". – Але поки це лихо не впаде саме на вашу голову, важко в нього повірити. У світі було що чум, що воєн. І все ж таки і чума, і війна завжди захоплюють людей зненацька".

Камю писав про вигаданий спалах чуми 1948 року у портовому місті Оран на північному заході Алжиру. Але за часів, коли світ здригається від вельми реальної надзвичайної ситуації через новий коронавірус у китайському місті Ухань, його спостереження доречні як ніколи.

Подібно до надзвичайної ситуації міжнародного масштабу через вірус Зіка 2015 року, через страхітливий ​​спалах Еболи у Західній Африці за рік до того, або всесвітньої паніки через ще один коронавірус SARS у 2002-2003 роках, уханьська епідемія коронавірусу вчергове застала зненацька медиків і весь світ.

Наразі ніхто не може сказати, чи є уханьскький спалах "легкою" пандемією, як свинячий грип 2009-го, або більш смертельною – як "іспанка" 1918-го, від якої по всьому світу загинуло 50 мільйонів осіб.

Але якщо вік боротьби з пандеміями і навчив нас чогоь, то це того, що ми, можливо, і здатні краще відстежувати загрози пандемій на колишніх "білих плямах" мапи, але також схильні забувати уроки історії медицини.

Перший урок – епідемії нових інфекційних захворювань, схоже, поширюються швидше. У 19-му столітті холері та чумі знадобилося кілька років, щоб поширитися з епіцентрів спалаху, – Індії та Китаю, – на Європу і Північну Америку торговими шляхами з караванами, кіньми і кораблями.

Усе змінилося з появою пароплавів і розширенням мережі залізниць в Європі. Швидше за все, саме пароплав, що плив з Японії до Гонолулу, у 1900-му завіз до Сан-Франциско чумних пацюків. За десять років до того так званий "російський грип" поширився Європою саме завдяки паровозам. Зрештою за чотири місяці після першого випадку у Санкт-Петербурзі, в грудні 1889-го, "російський грип" зафіксували в Берліні і Гамбурзі, звідки він океанськими лайнерами досяг Ліверпуля, Бостона і Буенос-Айреса.

"Російський грип" викликав ще два глобальних спалахи у 1892-му і 1893-му, від яких загинули близько 1 млн осіб – хоча справжні втрати, швидше за все, були вищими. Для порівняння, три хвилі спалаху "іспанки" відбулися за короткий період між літом 1918 року і весною 1919-го. Пандемії, що збіглася за часом з Першою світовою війною, певно сприяло швидке перекинення американських солдатів на лінію фронту в Північній Європі десантними літаками.

Але по-справжньому хід гри переламало міжнародне повітряне сполучення. Ухань розташований в центрі китайської мережі авіаліній та є одночасно внутрішнім і міжнародним хабом – з більш ніж 100 прямих рейсів до 22 країн по всьому світу. В результаті, тоді як під час спалаху SARS у 2002-му коронавірус поширився по всьому світу за п'ять місяців, тепер світ підхопив китайську заразу усього за чотири тижні.

Інший важливий урок з останніх епідемій – занадто зациклюючись на причині захворювання, ми ризикуємо не помітити більш широку екологічну картину.

70% нових інфекційних захворювань походять від тварин. Починаючи з пандемії СНІДу в 1980-х, SARS, вірусу Ебола і паніки через пташиний грип на початку 2000-х, у більшості спалахів можна простежити момент передачі від тварин до людей. Деякі реально попередити дотриманням гігієни та регулярними перевірками ринків диких тварин. Але інші походять від порушення екологічного балансу або втручання до середовища, де зазвичай знаходяться патогени. Це особливо стосується таких вірусів, як ВІЛ і Ебола, природними резервуарами яких вважаються тварини.

Зокрема, епідемія Ебола у західноафриканських країнах, швидше за все, почалася з того, що гвінейські діти пообідали місцевим видом кажанів "лолібело", які влаштували собі гніздо у гнилому пні посеред села. Зазвичай кажани мешкають в сухих саванах на узліссях, але, схоже, змушені залишати своє звичне середовище через зміни клімату та вирубку лісів.

Кажанів вважають первинним резервуаром коронавірусу. Однак вірус також виявили у змій і пальмових вівер (дичини, що нагадує кішок, яку дуже цінують китайці). Епідемію SARS, швидше за все, викликали саме вівери, яких продавали на ринку в Шеньчжені на південному сході Китаю. Спалах в Ухані, швидше за все, так само почався з ринку морепродуктів. Там, незважаючи на назву, продавали ще й диких тварин, у тому числі крокодилів, змій і кажанів.

Третій урок – китайські мегаполіси, так само як великі міські агломерації в Азії, Африці і Південній Америці, створюють сприятливе середовище для поширення нових патогенів за рахунок великого скупчення людей в умовах антисанітарії. Іноді технології і зміни нашої інфраструктури здатні знизити ризики такого перенаселення – тобто ризики передачі патогенів людям. Так, після спалахів чуми у Сан-Франциско в 1901-му і Лос-Анджелесі в 1924-му, з осель і підприємств успішно прогнали щурів і білок, які переносили чумних бліх.

Багатоповерхові будівлі і системи кондиціонування повітря теж вельми ефективно захищають людей від москітів, які переносять вірус Зіка та інші захворювання. Але, як стало очевидно під час спалаху SARS, коли в Гонконзі зафіксували велику кількість заражених у багатоквартирному комплексі міста-фортеці Коулун, наша інфраструктура може містити нові ризики захворюваності.

Ми, безперечно, допомагаємо мікробам займати нові екологічні ніші і поширюватися на нові місця способами, що зазвичай стають очевидні постфактум. Тож варто завжди пам'ятати вислів Бернарда Шоу з "Лікаря перед дилемою":

"Характерний мікроб якої-небудь хвороби може бути не причиною, а симптомом".

Але, певно, найбільшим уроком з останніх епідемій стало те, що хоча наукове знання постійно прогресує, воно може бути згубним, засліплюючи нас перед обличчям нової епідемії – так званої "хвороби Ікс".

У випадку з SARS ми пізно зрозуміли, що маємо справу з новим небезпечним респіраторним патогеном, великою мірою через упевненість ВООЗ у тому, що світ стоїть на порозі епідемії пташиного грипу H5N1 – побоювання, які здавалися обачними після того, як в двох парках Гонконгу раптово почали вмирати качки, гуси та лебеді.

Практично так само ВООЗ спочатку пропустила спалах Еболи в 2014 році – частково через підозри деяких експертів, що вірус, який спочатку співвідносили зі спалахами у віддалених лісах центральної Африки, може становити загрозу для Східної Африки, – не кажучи про великі міста *Монровію, *Фрітаун, Нью-Йорк і Даллас.

У кожному з випадків до трагедії було "відомо", що Ебола не досягне великих міст, не кажучи вже про місто у Північній Америці, і що коронавірус не викликає атипових пневмоній. Це було помилкою, через що експерти мали дещо безглуздий вигляд.

Цього разу хороша новина у тому, що китайські вчені швидко виявили новий коронавірус. І, незважаючи на початкові спроби уряду Китаю приховати застереження, які медики публікували у соцмережах на початку спалаху, вони швидко розшифрували його геном. Це дає надію, що ми зможемо створити вакцину – чого не вдалося під час SARS.

Проте, цим зусиллям аж ніяк не сприяють помилкові думки про ефективність медичних масок порівняно з розумними заходами – такими, як часте миття рук. Так само не допомагають згадки про "екзотичні" кулінарні пристрасті китайців або, як одна французька газета, публікації страшних новин про "*жовту тривогу".

Останній урок історії медицини – під час епідемій нам слід уважно добирати слова, щоб наші висловлювання не породили ксенофобію, таврування та забобони, – як це було на початку 1980-х, коли СНІД охрестили "чумою геїв". Особливо це стосується нашого часу – епохи миттєвих цифрових комунікацій, де дезінформація та фейки поширюються швидше і ширше за будь-який вірус.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^