Земля іноземцям та не більше 0,6 га під город. Головні хитрощі скандального земельного закону

30 квітня 09:07

Земля іноземцям та не більше 0,6 га під город. Головні хитрощі скандального земельного закону

30 квітня 09:07

Рік тому Верховна Рада прийняла закон про відкриття ринку землі. До запуску залишається мало часу, він призначений на липень, і повністю законодавча база для його роботи не готова. З середини березня парламент погоджував проект №2194 і зважився узгодити його 29 квітня. Рішучість в цьому випадку не буде зайвою, оскільки ним погодили поправки в законодавство, які з назвою мають мало спільного. Ми вивчили найбільш суперечливі з них. 

Зміст

Законом виключають півтора речення з другої частини ст. 81 Земельного кодексу. Зараз в них йдеться про те, що іноземці та особи без громадянства можуть отримувати право на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах і за межами населених пунктів, на яких знаходиться належна їм нерухомість.

Залишать просту норму: іноземцям та особам без громадянства нададуть право купувати несільськогосподарську землю. Тобто вимальовується схема. Спочатку власник сільгоспземлі змінює її цільове призначення, потім продає іноземцю, фізособі або юрособі, як несільськогосподарську, а потім цільове призначення можна знову змінити.

Схема тим привабливіша, що законопроект спрощує зміну цільового призначення ділянки в приватній власності з ініціативи власника. Зараз проект землеустрою потрібно узгоджувати з уповноваженим органом виконавчої влади. Це прописано в статті 186-1 Земельного кодексу. Але законом цю статтю прибирають.

Запуск ринку землі не зазіхав на норми Конституції. У ній земля, її надра, повітря, водні та інші природні ресурси - об'єкти права власності українського народу (ст. 13); земля - національне багатство і право власності на неї гарантується (ст.14). Крім того, за ст.23 Земельного кодексу сільгоспземля повинна, в першу чергу, надаватися саме для сільгоспвикористання.

Але в законі є особливі умови, які ламають ідеальну картинку. Коли відкриття ринку погоджували, обговорювали, що переважне право на покупку сільгоспугідь буде у того, хто їх вже орендує. Але тепер до Земельного кодексу додають нову статтю - 130-1, за якою першою в черзі, перед орендарем, йде особа (без уточнення, що це фізособа), у якої є спецдозвіл на видобуток корисних копалин.

Відкритий ринок також не зазіхав і на існування інституту емфітевзису - права на довгострокове або безстрокове користування чужою земельною ділянкою. У ст. 407 Цивільного кодексу зазначено, що право використовувати чужу ділянку встановлюється договором між власником і особою, яка виявила бажання використовувати сільгоспземлю для сільгосппотреб. В цьому суть - земля використовується за прямим призначенням, а якщо ні, власник може розірвати договір.

Але й у тут з'являється ноухау: уточнення про використання для сільгосппотреб закон прибирає. І залишається норма про те, що право на довгострокове або безстрокове користування може бути у фізособи або юрособи, яка виявила таке бажання. Далі з землею можна робити що завгодно, в тому числі передавати в оренду третім особам (цю можливість теж прописують), не переймаючись тим, що її не будуть використовувати за прямим призначенням.

Це не всі плани на ст.407 Цивільного кодексу. Зараз там вказано, що своє право на використання чужої ділянки землекористувач не може відчужувати, вносити в статутний капітал, передавати в заставу. Це положення викреслюють та видозміненим дописують в ст. 102-1 Земельного кодексу.

До того ж видозміненим принципово: землекористувач не має права відчужувати, вносити в статутний капітал, передавати ділянку, але тільки якщо там немає об'єкта нерухомості з оформленими на землекористувача правом власності. Розмір і функціонал будівлі значення не мають. Тобто якщо на кількох гектарах, які використовуються на праві емфітевзису, побудувати і зареєструвати, наприклад, гараж, то з ділянкою можна робити що завгодно.

У документі до повторного другого читання зберіглася норма, через яку його називають "законом про вивезення чорнозему".

Зараз в ст. 168 Земельного кодексу про охорону ґрунтів зазначено, що власник ділянки або землекористувач не має права знімати і переносити ґрунтовий покрив без спеціального дозволу. Отримати спецдозвіл довго, складно, дорого, ось тільки порядок про його видачу скасували ще в квітні минулого року. Тому вже зараз в законі діра.

У законі формулювання цієї частини статті інше:

"Власники земельних ділянок та землекористувачі мають право здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок виключно на підставі розробленого в установленому законом порядку робочого проекту землеустрою".

Узгодження проекту землеустрою збираються спростити, про що ми написали вище. У зв'язку з цим деякі експерти і почали побоюватися вивезення родючих українських чорноземів залізничними складами, як за часів Другої світової. Однак документ не змінює ще одне положення ст. 168, і воно залишається в силі:

"Власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей".

Тобто у подорожі чорнозему повинен бути маршрут, мета та кінцева зупинка. З огляду ще й складності в транспортуванні, ймовірність фізичного вивозу українських чорноземів навіть не підставі більш сприятливих регуляторних умов, виглядає сумнівно.

В законі є норма, яка остаточно веде власника паю під волю орендодавця. Змінами до статті 131 Земельного кодексу вносять такі обмеження:

  • відчуження ділянки за договором дарування, довічного утримання, договором спадкування можливо тільки на користь дружини/чоловіка, батьків, дітей, онуків, правнуків, тітки/дядьки, бабусі, дідуся, прабабусі, прадіда;
  • обміняти одну земельну ділянку без згоди орендаря на іншу можна тільки якщо інша перебуває в тому ж масиві земель;
  • внесення ділянки до статутного капіталу без дозволу орендаря заборонене.

Тобто лазівок з продажу не орендарю для власника паю не залишається. Отже, конкурентну ціну за ділянку, яка знаходиться в оренді, він отримає тільки в тому випадку, якщо пай цікавий для декількох орендарів. Але де їх стільки знайти?

Також власника заганяють під волю орендаря, землекористувача і в тому випадку, якщо є бажання розділити або об'єднати ділянку. Це буде можливо тільки за нотаріально підтвердженого дозволу.

Але й це не весь перелік обмежень. В ст. 36 Земельного кодексу допишуть, що максимальна площа ділянки, яку громадянин може взяти в оренду для городу, становить 0,6 га. Зараз таких вимог щодо площі немає.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^