Збирайте на пенсію самі: як провалюється пенсійна реформа

25 лютого 16:28

Збирайте на пенсію самі: як провалюється пенсійна реформа

25 лютого 16:28

16 років тому, в січні 2004 р., в Україні запрацював закон про загальнообов'язкове пенсійне страхування. У ньому закладена трирівнева модель пенсійної системи в Україні: солідарна, обов'язкова накопичувальна та недержавна накопичувальна.

Але весь цей час працює тільки перша й третя складові. Це солідарна система, коли пенсії платять за рахунок зарплат працюючих громадян. І недержавне пенсійне страхування - маленький ринок, який охоплює менше мільйона українців.

Обов'язковий накопичувальний рівень пенсійної системи за 16 років ніхто так й не ризикнув реалізувати. Кардинальна зміна влади передбачала й нові підходи до пенсійної реформи. Але звіт уряду за 2019 р. та цілі, які ставить Міністерство соціальної політики, залишають мало надій.

Зміст

Коефіцієнт заміщення всього 33%. Коефіцієнт заміщення - це співвідношення середньої пенсії до середньої зарплати. За підсумками 2019 р. середня зарплата була 8 909 грн, а середня пенсійна виплата за солідарною системою - 3 020 грн на місяць.

У конвенції "Про норми соціального забезпечення" Міжнародної організації праці вказано, що коефіцієнт заміщення не повинен бути нижчим за 40%. Це планка для державних пенсій.

Який коефіцієнт заміщення в інших країнах, можна побачити на графіку. Не всюди він вищий, ніж в Україні, але в більшості країн все ж більший та набагато.

Чистий коефіцієнт заміщення (чоловіки)

Дані Організації економічного співробітництва, 2018 р.

Одного пенсіонера в Україні утримає 1,08 працівника. Це дані Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку. За її прогнозами через 30 років населення скоротиться на 20% й одного пенсіонера утримуватиме 0,9 працівника. Тоді коефіцієнт заміщення буде вже 20%.

Всього 98 млн дол. - розмір приватних пенсійних активів в Україні за даними Організації економічного співробітництва. Для порівняння, в Болгарії - 7,8 млрд дол., в Естонії - 4,9 млрд, у Німеччині 267,5 млрд, у Чехії - 21,7 млрд, в Польщі - 47,9 млрд. Тобто недержавне пенсійне забезпечення в Україні повноцінно не працює.

193 млрд грн - дефіцит Пенсійного фонду в 2019 р. Витрати - 435 млрд грн. Держава не справляється з пенсійними виплатами навіть в нинішньому обсязі та навіть за такого дефіциту може виділити в середньому по 3 тис. грн одному пенсіонеру.

У 2011 р. стартувала пенсійна реформа, архітектором якої був екс-віце-прем'єр Сергій Тігіпко. Тоді пенсійний вік для жінок підняли з 55 до 60 років (поетапно), а вимоги до мінімального страхового стажу для виходу на пенсію підвищили з п'яти до 15 років. Метою було збільшення кількість працюючих українців, а ефективність реформа мала продемонструвати в 2016-2021 рр. Враховуючи дірку в бюджеті ПФ, реформа не допомогла.

Крім того, планувалося, що в 2013 р. запрацює обов'язковий накопичувальний рівень пенсійної реформи: з зарплат будуть робитися регулярні відрахування на спеціальний захищений пенсійний рахунок кожної працюючої людини. Тоді все забулося, зам'ялося, й до питання повернулися пізніше.

У жовтні 2017 року Верховна Рада схвалила параметричну пенсійну реформу - підвищила вимоги до страхового стажу при виході на пенсію (поетапно до 35 років) й тим самим зробила гнучким вікової коридор виходу на пенсію (після досягнення 60 років, якщо стажу не вистачає). Крім того, вона закріпила автоматичну індексацію виплат та зафіксувала введення обов'язкового накопичувального рівня пенсійної системи.

Перший пункт виконали відразу. Автоматичну індексацію запустили через півтора року. Добудовувати пенсійну систему стали не поспішаючи, хоча обіцяли запустити її з 1 січня 2019 року. Але проти були закордонні кредитори.

"Введення накопичувальної системи з січня 2019 р. повинно бути відкладено, оскільки це може негативно вплинути на внески в нинішню систему і створити додаткові фіскальні зобов'язання", - заявив в 2018 році провідний економіст та керівник програми з Білорусі, Молдови та України представництва Світового банку в Україні Фарук Кхан.

В результаті обов'язкова накопичувальна пенсійна система, як частина й цієї реформи, була провалена.

Звіт уряду за 2019 р., який презентували в Раді 21 лютого, пенсійну тему не обходить стороною. У Мінсоцполітики повідомили, що розширився функціонал сайту Пенсійного фонду, розроблено його застосунок, впроваджена модель нарахування пенсії "в одне відвідування", з'явився "пенсійний калькулятор" і т. д.

Про пенсійні накопичення говорять лише в розділі з планами:

"Стимулювання відповідального ставлення до фінансів та їх накопичення на власну старість, створення умови для безпечного добровільного пенсійного накопичення".

Тобто обов'язковий накопичувальний рівень не в пріоритеті. Міністр соцполітики Юлія Соколовська підтвердила це й в одному зі своїх інтерв'ю: сказала, що напрацювань багато, але немає інфраструктури. Та й взагалі, очікування у людей надто великі, але вони не до кінця розуміють, скільки коштів буде в такій системі. У підсумку в короткостроковій перспективі чекати появи обов'язкового накопичувального рівня не варто. Ну, а плани на середньострокову й довгострокову можна зрозуміти, виходячи із законопроектів, які періодично народжуються в Раді.

У грудні 2019 р. четверо депутатів від "Слуги народу" подали законопроект №2683 - про загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення.

Суть обов'язкового накопичувального пенсійного страхування була окреслена й раніше. Вона передбачає, що працівники частину зарплати обов'язково акумулюють на спеціальних захищених накопичувальних рахунках. Вони ж обирають спосіб інвестування цих коштів. Частину відрахувань здійснює роботодавець. Держава береться забезпечити зберігання грошей до пенсії. Отримувати гроші можна буде одноразово, регулярно, в прискореному режимі або протягом життя. Питання лише в нюансах. В даний момент по законопроекту №2683 плани такі:

  • 2% від зарплати - це розмір внесків роботодавців, 1% - працівників. Працівник може збільшити відсоток відрахувань та, відповідно, збільшується відсоток відрахувань і роботодавцем. Максимальний розмір відрахувань роботодавця - до 5% від зарплати;
  • внески акумулює Пенсійне казначейство. Крім нього до другого рівня пенсійної системи планують допустити й деякі недержавні пенсійні фонди;
  • активами казначейства керуватимуть компанії з управління активами - сертифіковані, перевірені, схвалені державою;
  • зберігати гроші будуть банки-зберігачі, яких держава допустить до роботи в системі;
  • працівник, який візьме участь в системі, сам вибере інвестиційний портфель для своїх накопичень - консервативний, збалансований, динамічний. Неважко здогадатися з назв, що вони викладені в градації за розмірами потенційного прибутку, але чим він вищий, тим вищі й ризики. У людини є право не вибирати портфель або міняти його;
  • види виплат до моменту виходу на пенсію - довічні, програмні, прискорені, разові.

Передбачається, що закон набере чинності в 2021 році, але взяти участь в системі можна буде тільки через два роки. Тобто перспектива вже не короткострокова (до двох років), а середньострокова. Але чому вона ніяк не настане?

Точка кипіння пенсійної системи та необхідність вводити обов'язковий накопичувальний рівень перезріла вже давно. Це підтверджують цифри, наведені на початку публікації, та невтішні прогнози. Проте поки українців залишають один на один з вирішенням питання про накопичення на старість.

"Для того, щоб перспективно запускати реформу, потрібні певні передумови, - говорить експерт інституту Growford Олексій Кущ. - Зараз є жорстке протистояння двох основних сил, які можуть впливати на процес прийняття рішень: Міністерство фінансів та великий бізнес. Будь-яка реформа повинна відповісти на питання: на якій фінансовій базі вона повинна виникнути? Є дві концепції. Або ми вводимо додатковий внесок - 2-5%, і він йде на накопичувальну пенсію. Але це збільшення фіскального навантаження й категорично проти основний роботодавець для штатних співробітників - великий бізнес. Його лобі блокує цей варіант. Другий варіант - в рамках 22% єдиного соціального внеску виділити для накопичувальних пенсій 2-3%. Тоді на стільки ж скоротяться надходження до Пенсійного фонду й проти вже Міністерство фінансів ".

Судячи із законопроекту від "Слуг народу", варіант розглядається на користь додаткового внеску - тобто швидше на шкоду бізнесу. З іншого боку, в Мінсоцполітики кажуть, що інфраструктура не готова. Тому зелене світло і йому не дають. І тут доречно говорити про вікна можливостей для реформи. Повз два, як пояснює експерт, Україна вже пролетіла.

"Історичне вікно можливостей було за часів Віктора Януковича, коли економіка була відносно стабільною та дефіцит ПФ становив 60-70 млрд грн. Можна було запускати накопичувальний рівень. Таке ж вікно було за часів прем'єрства Арсенія Яценюка. Тоді ЄСВ скоротили з 38% до 22% . Економія, яку отримав тоді бізнес, не пішла на підвищення зарплат. Вони почали рости потім, під впливом інфляції. Але якщо вже уряд йшов на таке безпрецедентне зниження, то в цих відсотках економії можна було виділити 3% на накопичувальну пенсійну систему", - пояснює Олексій Кущ.

На перший погляд, українська пенсійна система опинилась в капкані, та залишається тільки відгризти частину прибутку бізнесу або надходжень до ПФ, щоб з нього вибратися. На що ніхто не наважується. Але насправді варіанти є, й над ними як раз зараз і повинна працювати Верховна Рада.

"Для запуску накопичувальної пенсійної системи повинен бути набір фінансових інструментів, який дозволить зберегти накопичення. У нас немає фондового ринку, альтернативних фінансових ринків, інструментів страхування від девальвації гривні та інфляції. Виходить, що пенсійні фонди повинні вкладати або в державні цінні папери, або в зарубіжні цінні папери. В першому випадку держава завжди має можливість запустити руку в накопичення. У другому випадку наші працівники інвестуватимуть в багату економіку США. Єдиний актив в Україні, який може захистити від девальваційних та інфляційних очікувань, стати основою для інвестування пенсійних фондів - це земля. Якщо відкривається ринок землі, потрібно дати недержавним пенсійним фондам ексклюзивне право інвестувати гроші в сільгоспземлі", - резюмує Олексій Кущ.

Проте в законопроектах ані про ринок землі, ані про обов'язковий накопичувальний рівень пенсійної системи це ексклюзивне право не розглядається. Тобто Україна пролітає повз чергового вікна можливостей.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^