Труба від "Нафтогазу": чи допоможе анбандлінг врятувати транзит газу?

01 листопада 15:20

Труба від "Нафтогазу": чи допоможе анбандлінг врятувати транзит газу?

01 листопада 15:20

31 жовтня Верховна Рада ухвалила закон про анбандлінг "Нафтогазу" - відокремлення від нього оператора газотранспортної системи. Реструктуризація НАК - вимога Третього енергопакету ЄС - європейського енергетичного законодавства.

Незалежний оператор ГТС буде державним. Його заборонено приватизувати, здавати в оренду або концесію.

Узгодити роботу системи з європейським законодавством потрібно було для того, щоб укласти новий контракт з Росією про транзит газу в Європу. Нинішній закінчується 31 грудня 2019 року.

"Це (анбандлінг, - ред.) дає нам можливість апелювати до наших європейських партнерів, союзників і виступати спільною позицією на переговорах", - заявив прем'єр-міністр Олексій Гончарук.

Але інші новини "транзитних" полів не радують. 30 жовтня Данія дала дозвіл будувати на своєму континентальному шельфі трубопровід "Північний потік-2". Ця країна до останнього блокувала будівництво російського трубопроводу. Але більше доводів не залишилося.

Після запуску ПП-2 українська ГТС втратить своє значення, дохід від транзиту на рівні 3-4 млрд дол. на рік та в російсько-європейських газових відносинах отримає роль дублера.

Данія довго тримала оборону і запуск ПП-2, запланований на початок 2020 року, переноситься приблизно на рік. Тобто на короткий проміжок часу українська ГТС потрібна Європі та Росії. Але поки що ані короткострокової, ані довгострокової угоди досягти не вдається.

Українська сторона, зрозуміло, хоче відстояти транзит на кілька років. Крім того, не відмовлятися від багатомільярдних позовів до російського "Газпрому".

Російська сторона потребує української ГТС тільки до запуску ПП-2. Зрозуміло, вона не хоче чергових фінансових претензій та вимагає, щоб Україна відмовилася й від раніше схвалених Стокгольмським арбітражем 2,8 млрд дол.

Рефері в цьому поєдинку - Євросоюз, якому теж поки що потрібен транзит українською ГТС.

Хоча зацікавленість трьох сторін в угоді є, 28 жовтня чергові тристоронні переговори Україна-Росія-ЄС пройшли безрезультатно.

Nash.Live з'ясував у експертів, чи допоможе поділ "Нафтогазу" розв'язати проблему з транзитом?

Геннадій Рябцев, директор спеціальних проектів науково-технічного центру "Психея":

- Чомусь всі пов'язують з рішенням ВР про анбандлінг якісь великі надії. Ні. Це один з пунктів домашнього завдання України.

Українська сторона на переговорах з російською наполягає на тому, щоб угода про транзит була підписана за європейськими правилами. На що російська сторона говорить, що для цього ми повинні їм відповідати. Одна з умов відповідності - існування незалежного, кваліфікованого, сертифікованого за європейськими нормами оператора ГТС. Досі цього оператора немає. Його створення має завершитись до кінця 2019 року. Оскільки постановою Кабміну про план дій в цьому напрямку передбачений цей термін виконання.

Розробка проекту закону про анбандлінг за схемою ISO (Independent system operator - незалежний оператор, - ред.) було одним з пунктів плану дій. Але це одне із завдань, а їх величезна кількість. Закон ще потрібно реалізувати, причому найближчими тижнями. А там багато роботи. У мене скептичне ставлення щодо спроможності зробити всі кроки в такий короткий термін. Тому є сумніви, що угода з "Газпромом" буде підписана до 1 січня 2020 року. Якщо я в своїх оцінках не помиляюся, тоді можливі три сценарії по спадаючій ймовірності.

Перший сценарій - відсутність угоди, заява "Газпрому" про те, що Україна краде газ, зразково-показове перекривання вентиля, тиск Євросоюзу, як це було в 2009 році. Тоді стараннями, в тому числі, Ангели Меркель й панів з ЄС Україну примусили підписати угоду з "Газпромом".

Другий сценарій з меншою ймовірністю - сторони удають, що нічого не сталося. Триває транзит, тривають переговори та всі, за великим рахунком, задоволені. Європа отримує газ, Україна - гроші за транзит, Росія продає газ. Зустрічні вимоги продовжують висувати, поки або угоду підпишуть, або "Північний потік-2" запустять.

Третій сценарій, ще менш вірогідний, але його не виключаю - 1 січня 2020 року "Укртрансгаз" говорить, що угоди немає і ми нічого не можемо транзитувати, тому позбавте нас від цих зобов'язань. Думаю, що це малоймовірно, тому що Україна підписала низку міжнародних угод, за якими має забезпечувати транзит. Відмова - це порушення зобов'язань з наслідками й тиском ЄС.

Тарас Загородній, економічний і політичний експерт:

- Я думаю, що рішення про анбандлінг козирів та оптимізму в переговорах щодо транзиту нам не додасть. Більш того, може погіршити, оскільки повністю імплементує Третій енергопакет ЄС. Це означає, що ми не можемо зупинити транзит, якщо немає договору. За цими правилами, ми повинні виставляти свої транзитні потужності на аукціон. Зрозуміло, хто саме може цей аукціон виграти - "Газпром".

Мова йде не про продаж самої ГТС - він заборонений за анбандлінгом, а про транзитні потужності. Наприклад, квоти на прокачування газу. Все до цього йде. Росія, до речі, наполягала, щоб ми імплементували Третій енергопакет.

Подивимося, як все буде рухатися далі, оскільки є глобальні недомовленості й непорозуміння у європейців, що буде в Україні. Її вважають нестабільною країною. "Північний потік-2" та ціна їх повністю влаштовують, тим більше, що Росія де-факто будує його за свої гроші. Україна втрачає монополію на транзитні потоки, а це сильно ускладнює нашу переговорну позицію.

Ситуація зараз заплутана. Все робиться, як завжди, в останній момент, замість того, щоб думати раніше й приходити, наприклад, до консорціуму, щоб завантажити нашу трубу та щоб могли б прийти європейці, американці, росіяни та українці.

Олексій Кущ, експерт інституту GROWFORD:

- Все, що роблять зараз "Нафтогаз", парламент, делегація, яка веде переговори, і той результат, до якого ми прийшли - це вода на млин "Газпрому".

Ми повинні були ще навесні 2019 року затвердити модель анбандлінга. Замість цього Кабмін занурився в безплідні суперечки з "Нафтогазом". В результаті модель анбандлінга ми провалили й парламент, попередній та нинішній, не встиг ухвалити вчасно необхідний пакет законодавчих актів, на підставі яких потрібно розробити нормативну базу щодо функціонування нового незалежного оператора ГТС.

Найголовніше, що за останні півроку потрібно було провести його ліцензування. Отже, сьогодні на переговорах з "Газпромом" ми мали були покласти на стіл документи по новому транзитеру та показати законодавчу й нормативну базу, узгоджену з Третім енергопакетом. Тоді ми могли б вести продуктивні переговори з сильної позиції. А зараз позиція як у двієчників, які не зробили домашнє завдання.

Найголовніше, що в моделі анбандлінга, яку ухвалив парламент, я не бачу моделі газового хаба. Коли вузли комерційного обліку переносяться з західного кордону на східний, коли в Україні з'являється східно-європейський газовий хаб, в рамках якого працює ГТС, система підземних газових сховищ. Така модель була б найбільш ефективною. Тоді ми б стали частиною європейської системи та переговори про заповнення нашої труби вели б європейські газові трейдери, а не наші чиновники. Тоді з переговорів виключається політична складова, корупція. Але для цього нашим чиновникам потрібно відмовитись від найсмачнішого: транзиту і 3 млрд дол. від нього.

В результаті модель газового хаба у нас не застосовується, а з'являється модель ISO, яку відстоював "Нафтогаз". Згідно з нею НАК залишає за собою ГТС, фінансові потоки та задіює оператора в якості компанії з управління, своєрідного концесіонера.

Ця модель найбільш вигідна "Газпрому". Тому що в її межах він може частково завантажувати нашу трубу. Якщо не буде підписаний транзитний договір, ми маємо оголошувати відкриті аукціони з продажу потужностей. Природно, крім "Газпрому" їх ніхто не купить.

Крім того, йому не потрібна вже наша ГТС в повному масштабі. Йому потрібен шматок труби, який йде із Закарпаття в бік Австрії, Угорщини, Словаччини, Чехії, Швейцарії, Італії. Країн, хіба що за винятком Швейцарії, які підтримують на політичній європейській арені Росію та які не можна повністю забезпечити за рахунок обхідних газопроводов - північних та південних. Йдеться про обсяги від 40 до 50 млрд кубометрів на рік (у 2018 році обсяг транзиту українською ГТС склав 86,8 млрд кубометрів, - ред.)

"Газпрому" потрібен цей напрямок та знижені обсяги. Це категорично невигідно Україні, тому що ми втрачаємо половину доходів від транзиту. Але це той результат, до якого ми прийшли в результаті некомпетентних дій урядовців та топ-менеджменту "Нафтогазу".

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...