Спонсор держави: скільки податків платить українець?

30 вересня 16:55

Спонсор держави: скільки податків платить українець?

30 вересня 16:55

Nash.Live підрахував, скільки звичайний працівник платить за задоволення бути громадянином України.

Зарплата

За даними Держстату, в серпні 2019 року середня номінальна зарплата в Україні склала 10 537 грн. Це платня з урахуванням надбавок, премій, доплат та до вирахування двох податків - військового збору і податку на доходи фізосіб.

Але зарплата обкладається трьома видами податків. Один з них - єдиний соціальний внесок - сплачує роботодавець. Номінальну зарплату вказують вже за вирахуванням ЄСВ, який становить 22%. Якби роботодавець не сплачував його, середня зарплата становила б 12 855 грн. Тобто перший податковий транш із зарплати - 2 318 грн на місяць або 27 817 грн на рік з одного працівника.

Податок на доходи фізосіб (18%) та військовий збір (1,5%) сплачує безпосередньо працівник. Тобто із середньої номінальної зарплати щомісяця держава отримує 1 896 грн ПДФО та 158 грн військового збору. Разом 2 054 грн на місяць та 24 648 грн на рік.

ЄСВ спрямовується в Пенсійний фонд та за рахунок нього працівники утримують пенсіонерів - в цьому сенс солідарної пенсійної системи. Прибутковий податок та військовий збір йдуть до держбюджету. При цьому військовий збір розчиняється в загальному казані, а не акумулюється безпосередньо під витрати на безпеку та оборону.

Продукти, одяг та комуналка

За даними статистики, 41% доходів українців йде на продукти. Після того, як працівник сплатив усі належні податки, на руки йому залишається середня зарплата 8 483 грн. Отже, в середньому 3 478 грн людина заплатить за їжу.

13% доходу з'їдають комунальні платежі та це, мабуть, дуже оптимістичний показник. Ще 5% - на одяг і взуття. Додамо до витрат на продукти ще й ці витрати - 1 102 грн та 424 грн.

Кожен товар і комунальні послуги обкладаються податком на додану вартість. Для більшості товарів ставка - 20% собівартості. Отже, за їжу, ЖКП та гардероб держава забирає в бюджет щомісяця 1 000 або 12 тис. грн на рік.

Здоров'я

Близько 5,6% щомісячного доходу йде на оплату медичних послуг та придбання ліків. Ставка ПДВ у цьому випадку становить 7%. Тобто інвестуючи у своє здоров'я 475 грн на місяць, середній українець віддає бюджету 33 грн. У рік вийде 399 грн.

Шкідливі звички та поїздки

Тютюнові вироби, алкоголь, пальне - товари підакцизні.Вироблені в країні та імпортовані, вони забезпечили бюджету з січня по серпень 2019 року 79 млрд грн податкових надходжень (12% бюджетних доходів) або в середньому 9,8 млрд грн на місяць.

Підрахувати точну кількість курців, тих, хто дозволив собі пляшку вина або найактивніше їздив на автомобілі вкрай складно. Всього, вважають в Держстаті, населення України налічує 41,9 млн осіб. Тоді будемо вважати, що за вісім місяців 2019 р. кожен віддав бюджету 1 885 грн або по 235 грн щомісяця тільки у вигляді акцизів. За рік вийде 2 820 грн з кожного.

Заощадження

Близько 10% свого доходу фінансові експерти рекомендують відкладати щомісяця. Це скоріше мрії, ніж реальність, але припустимо, що одну десяту частину зарплати працівник відкладав упродовж року. Вийшло 10 179 грн. Він поніс гроші в банк та поклав на депозит. Зараз середня ставка по депозитах в гривні терміном на рік - 15,8% річних. Тобто через рік можна забрати початкову суму, плюс 1 608 грн відсотків.

Однак уже п'ять років депозити знаходяться під прицілом держави - з доходу сплачується 18% ПДФО та 1,5% військового збору.

З 1 608 грн доходу за депозитом потрібно буде сплатити 19,5% податку або 313 грн. Тобто відкладаючи собі кожен місяць 848 грн, вкладник ще й державі прибереже 26 грн.

Зв'язок

Природно, зв'язок теж обкладається податками та зборами. У витратах на нього 20% - ПДВ та 7,5% збору до Пенсійного фонду.

Поповнивши свій рахунок на 50 грн на місяць, середній українець профінансує державу на 13 грн на місяць і на 156 грн на рік.

Податкові дива

При скромних витратах звичайний українець із середньою зарплатою щомісяця фінансує державу на суму мінімум 3 360 грн, а в рік вийде 40 320 грн. Тобто віддає 40% своєї платні. Ще й роботодавець перед цим сплатить єдиний соціальний внесок.

Це багато чи мало? Для громадянського суспільства цілком нормально утримувати державу. Але тоді громадянин не просто платник податків, а її рівноправний партнер. Навряд чи це українські реалії.

"Зазвичай порівнюють податок на прибуток підприємств та прибутковий податок (ПДФО, - ред.). У США населення в основному забезпечує державу податковими надходженнями, і висока питома вага прибуткових податків - ознака розвиненої держави. Якщо подивитися на структуру податкових надходжень у нас, може скластись враження, що Україна - громадянська держава з високим рівнем участі населення в його фінансуванні, - говорить фінансовий аналітик Олексій Кущ. - Корпоративний податок на прибуток знаходиться на точці замерзання: 100 млрд грн та не росте. Надходження від прибуткового весь час збільшуються: близько 120 млрд грн йде до центрального бюджету та ще близько 100 млрд грн - до місцевих. Тобто населення в 2,2 рази більше бере участі у фінансуванні країни, ніж фінансово-промислові групи".

Високий податковий рахунок громадянина за недотримання його базових прав - перший парадокс взаємовідносин з державою. Але не єдиний.

"У нас один з найвищих в світі коефіцієнтів експлуатації: відношення фонду оплати праці до валового продукту, - говорить експерт. - Доходи населення в минулому році - 1,3 трлн грн, ВВП - 3,5 трлн грн. Відношення доходів до ВВП 42 -43%. У розвинених країнах - 70-80%. Тобто у нас розподіл ВВП на користь оплати праці в два рази менше, ніж в більшості країн. Отже, велика частина додаткового валового продукту присвоюється фінансово-промисловими групами".

Тому українець для держави все ж дійна корова, а не партнер. Чи йде воно йому назустріч в інших податкових питаннях? Ні. Непрямий податок - ПДВ — не диференціюється. Тобто 20% - це ставка і для батона, і для кольє з діамантами.

"Великі компанії - просто транзитери зі сплати ПДВ. Реально платить кінцевий споживач, - пояснює Олексій Кущ. - Але у нас немає соціальної його структури, на відміну від інших країн. Там є загальна ставка, наприклад 22%, але на соціальні товари - 5-15%. Враховується соціальний характер кінцевого споживання".

Висока питома вага ПДВ у вартості товарів - одна з причин, чому деякі з них дорожчі, ніж в багатій Європі. Водночас держава допомагає малозабезпеченим сім'ям та надає їм субсидію. У чому полягає ще один парадокс.

"В Україні є те, від чого відмовилися в багатьох країнах: оподаткування мінімального доходу, - резюмує експерт. - Виходить абсурдна ситуація: людина отримує мінімальну зарплату, платить 18% ПДФО, 1,5% військового збору. А потім держава змушена давати йому субсидію".

І наостанок - в Україні немає прогресивного прибуткового податку: ставка ПДФО 18% застосовується й до платні санітарки, й до зарплати топ-менеджера. Держава з однаковою жагою забирає 1 800 у людини із зарплатою 10 тис. та 18 000 грн - з зарплати 100 тис. Хоча в першому випадку сплата - це майже подвиг, а в другому - швидше благодійність.

Автор: Анна Гончаренко

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Новини партнерів

Загрузка...