Сидіти без роботи або класти асфальт за 4000 грн: як криза змінила ринок праці

23 квітня 15:59

Сидіти без роботи або класти асфальт за 4000 грн: як криза змінила ринок праці

23 квітня 15:59

2 млн осіб або 11,7% від економічно активного населення - такі масштаби прихованого безробіття в Україні під час карантину. Це ті люди, які вже втратили роботу або знаходяться у вимушених відпустках. Таку оцінку днями дав прем'єр-міністр Денис Шмигаль.

Але це не всі дані, озвучені керівником уряду. Раніше він говорив про те, що в Україну повернулися 2 млн заробітчан. Тобто ще 11,7% від економічно активного населення.

Якщо додати сюди 400 тис. українців, які офіційно перебувають на обліку як безробітні, виходить, що через карантин 25% працездатних громадян або без роботи, або в тимчасовому простої. Масштаби астрономічні. Директор Українського аналітичного центру Олександр Охріменко каже, що повернулись не 2 млн заробітчан, як повідомив прем'єр, а близько 200 тис.

"У Польщі легально працює близько 0,5 млн. Нелегальні повертаються. Але є сезонні роботи. В минулому році без трудових віз працювали 1,5 млн. Зараз вони не повернулися, вони просто не поїхали, - пояснює експерт. - Вони працювали в сільському господарстві, будівництві, сфері послуг. Думаю, що в цьому році попит на наших працівників буде менше, але близько 1 млн, якщо відкриють кордони, зможуть виїхати. Попит на нашу робочу силу в тій же Польщі буде менший . Але може змінитися напрямок. Частина наших може поїхати в Азію, на ті ж будівництва. Арабські країни пускають першими".

Якщо відкоригувати кількість трудових мігрантів, які повернулися, зробити поправку на те, що частина просто не поїхала, тоді приховане безробіття становить 2,6 млн осіб або 15% від економічно активного населення. Все одно величезний показник.

"За "законом Оукена", 2,5% падіння ВВП - це скорочення 1% робочих місць серед економічно активного населення. Тобто якщо українська економіка впаде на 7%, то це втрата 500-700 тис. робочих місць. Якщо на 10% , то до 1 млн. Але український ринок праці відрізняється від нормальних, і являє собою трисекційний гібрид, дракона з трьома головами: офіційна зайнятість - 7 млн штатних співробітників, тіньова зайнятість і самозайнятість - близько 5 млн, від 3 до 5 млн - трудові мігранти . Як у прислів'ї: одна голова добре, а три - некрасиво. У нас некрасивий ринок праці. І він некрасивий з точки зору його порятунку", - констатує експерт Інституту Growford Олексій Кущ.

Зміст

За даними МОП, найбільш постраждалі галузі:

  • подорожі та туризм. До спалаху коронавіруса цей сектор займав 11,5% в структурі світового ВВП. Зараз тільки туріндустрія ЄС щомісяця втрачає 1 млрд євро;
  • судноплавство, особливо в частині круїзного судноплавства. Всього в ньому задіяні 250 тис. моряків;
  • автопром. Через припинення поставок, обрив ланцюжків і самоізоляцію робочих, заводи закриваються, а ця сфера забезпечує роботою 14 млн чоловік;
  • повітряний транспорт. Він може втратити 252 млрд дол. І впасти на 44% в порівнянні з 2019 р.;
  • легка промисловість уже постраждала через падіння попиту;
  • сільське господарство страждає через локдауни торгових майданчиків. Хоча це робота на свіжому повітрі, її результат ще потрібно реалізувати.

Олександр Охрименко стверджує, що після закінчення карантину не залишиться сфер і напрямків, які не зачеплять скорочення. В Україні криза вдарить по всім. Навіть сільське господарство, на яке в традиційно покладають великі сподівання.

"У першу чергу, звичайно, постраждає сфера послуг У кризових умовах людина перш за все купує продукти, потім одяг, а потім вже послуги та розваги. Навіть на перукарені люди постараються заощадити. Торгівля падає і навіть виробництво продуктів харчування буде гальмуватися. Тому промисловість теж впаде. Людей налякали й навіть ті, хто був готовий купувати нерухомість, беруть паузу, отже, удар і по будівництву: добудовувати або недобудовувати об'єкти. Нагодувати-то Україна світ нагодує. Але у сільського господарства є своя специфіка. Великої кількості працівників не потрібно. Ручна праця в цій сфері є, але вона низькооплачувана, а велика частина роботи механізована. Певне зростання вакансій буде. Але, по-перше, не кардинальне, по-друге, ті, хто продавав смартфони, не стануть комбайнерами, - говорить Охріменко. - Зараз будуть різати навіть бюджетників: по надбавкам і преміям. Оклад вони будуть отримувати. Бюджетників скорочення суттєво не зачеплять, але проблеми будуть. Якщо ж говорить про тих, хто отримує зарплату за рахунок місцевих бюджетів, то скорочення будуть і великі. Місцеві бюджети тріщать і не витягують навіть мінімальні платежі".

Західні аналітики прогнозують посткарантинний високий попит на фахівців з антикризового менеджменту, програмування та цифровізації процесів, комунікацій і бізнесу. Але в України своє чучхе і заточенність економіки під сировинний експорт. Нішеві середні й топ-менеджери - це сотні вакансій в країні, де потрібно працевлаштувати мільйони.

Ще один сумнівний для України тренд - зростаючі симпатії до дистанційної роботи. Опитування роботодавців, проведене Work.ua, показує, що дистанційка це не наша найближча перспектива. Переглянути режим роботи на користь дистанційки не готові дві третини роботодавців. 4% опитаних констатують, що при віддаленій роботі весь час щось ламається, 24% - що продуктивність праці впала, 38% - що занадто складно контролювати робочий процес.

"Сантехнік, водій дистанційно працювати не можуть. Якщо ж ми говоримо про офісний планктон, то дистанційна робота передбачає великі витрати на створення повноцінного робочого місця вдома. Ще до коронавіруса ті, хто міг фінансово дозволити собі створювати робоче місце вдома, вже їх створювали. На аутсорсі, в основному, знаходилися висококласні бухгалтери, аудитори, юристи, які вели по 10-15 фірм і заробляли великі гроші", - говорить Олексій Кущ.


До речі

За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), карантинні заходи зачіпили 81% робочої сили в світі - це 2,7 млрд осіб. З них 1,25 млрд або 38% світової робочої сили, особливо сильно, оскільки вони працюють в найбільш постраждалих від локдаунів секторах.


Ще одне власне бачення боротьби з безробіттям в Україні озвучив прем'єр-міністр. Він анонсував "велике будівництво" - створення робочих місць в будівництві дорожньої інфраструктури. Там, заявив Шмигаль, акумулюють 80 млрд грн і є можливість створити 20 тис. основних робочих місць і ще 150 тис. супутніх. Прогноз по рівню зарплати вже наробив багато шуму.

"Можу сказати умовно, поки ми ще рахуємо, але сума коливається (в межах) 6-8 тис. грн", - заявив Шмигаль.

"На жаль, це показує, що керівництво країни взагалі не знає, як працюють люди, формується зарплата, який у неї рівень, як її платять. Це не може працювати. Прем'єр озвучив сценарій для фільму, а в житті так не буває", - коментує Охрименко.

Навіть на тлі падіння ринку праці, обіцяний рівень платні викликає подив. За даними Work.ua на 7 квітня, середня зарплата по вакансіях складає 12,7 тис. грн. Уряд же пропонує в середньому 7 тис., і це розмір до вирахування податків. За фактом буде близько 4-5 тис. грн.

"Таке враження, що наші чиновники користуються запиленими конспектами 90-х років минулого століття, - дивується Олексій Кущ. - Тоді викладачі в вузах любили розповідати, що США подолали Велику депресію будівництвом доріг. Але зараз це виглядає як страшний анахронізм. Змінилася економіка і структура зайнятості. Дорожнє будівництво в структурі ВВП навіть у нас займає мізерне значення, а за рівнем зайнятості ще менше. Що це вирішує з точки зору формування ВВП, платоспроможного попиту, соціальних стандартів? Зараз соціальна відповідальність держави незрівнянно вища, ніж на початку минулого століття. Вона має виплачувати допомогу по безробіттю, надавати соцдопомогу. Обираючи між мізерною зарплатою на дорожніх роботах і допомогою з підробітком в тіньовому секторі, людина пошле всіх лісом з цими дорожніми роботами. Держава може відрубати всі соціальні механізми, щоб спеціально заганяти людей на низькооплачувані роботи. Але це викличе соціальний вибух. Ми живемо в інформаційний вік, суспільство не таке, як в 30-х рр. минулого століття. Час напередодні Великої депресії називали ревучими 20-ми, а 30-ті - "червоними". Навіть в США відбулося "почервоніння". Можна тільки уявити, що буде в Україні, якщо людей загнати на дорожні роботи за 4 тис. грн на тлі чиновників, членів наглядових рад держкомпаній, які отримують по 500 тис. грн".

Олександр Охріменко пропонує не надто ефектний, але швидкий спосіб боротьби з безробіттям: запустити тіньовий сектор - ринки:

"Тіньова економіка більш динамічна і найбільш ефективно працює в умовах кризи. Тільки в сфері ринків. Запускати і не чіпати. Розуміючи, що це порушення всіх законів, але робити вигляд, що цього не помічають. Тоді з'являться хоча б тимчасові робочі місця, людям вдасться пережити 2020-2021 рр., а у 2022 року вже можна запускати економіку легально. Це не перша криза в історії України, і завжди її економіку витягувала "тінь".

Олексій Кущ пропонує підходи глобальні та вважає, що нинішню кризу можна використовувати на благо - провести нульове декларування бізнесу:

"Припустимо, держава готова частково компенсувати фонд оплати праці за умови збереження робочих місць або виплати зарплати тим, хто знаходиться в тимчасовому простої. Але якщо фонд оплати праці на 70% складається із зарплати в конвертах, як держава може застосовувати компенсатори? Тоді бізнесу пропонують офіційно задекларувати весь фонд оплати праці, всіх працівників. Допомогу на поворотній основі нададуть за умови декларування реальних обсягів операцій та структури зайнятих. А після кризи бізнес зобов'язується зберегти задекларовані показники. Якщо ні, то штрафи та санкції".

Експерт пояснює, що ніякі ринкові механізми не врятують від безробіття, якщо закінчується або йде на спад ділової цикл. Криза вже прийшла, діловий цикл закінчився, безробіття і є відповіддю ринку на це.

На противагу держава може застосувати антициклічну політику зайнятості. Пропозиція прем'єра - відправити безробітних укладати бруківку або садити кущі. Але є не такі старомодні методи й немає необхідності плодити замість безробіття трудову бідність.

"Концептуальна помилка Шмигаля в тому, що він не розуміє: робочі місця з'являються в результаті інвестицій, а не виростають, як гриби після дощу, - пояснює Олексій Кущ. - Антициклічна політика держави полягає в тому, що спочатку вона здійснює інвестиції в певні галузі, а слідом за ними відбувається збільшення робочих місць. Якщо 2019 рік пройшов під знаком деіндустріалізації, то як раз в 2020 р. антициклічна політика держави могла б спиратися на нову промислову політику. Нова промислова політика - на створення своїх виробничих кластерів, а кожен кластер - на групу споживачів. Наприклад, залізниця працює, оновлює рухомий склад, купує обладнання. Тобто потрібно створювати виробництво локомотивів, а не купувати їх в США, тим більше, що в Україні є кілька базових заводів. Електротехнічний кластер: купувати львівські, а не польські трамваї. Кластер сільгосп машинобудування: купувати свої комбайни та сівалки, а не білоруські. Чому саме промислова політика?

Зараз немає сенсу стимулювати розвиток сектора послуг. У посткарантинній економіці він довгий час буде в депресії: ми не знаємо, чи буде друга хвиля, вихід з карантину буде повільним. Сектора туризму, розваг, гостинності, громадського харчування - все буде відновлюватися повільно. З точки зору стабілізації економіки, віддавати туди швидкі гроші неефективно. А ось промислові кластери, націлені на стабільні групи споживачів, переорієнтація на виробництво української продукції, протекціонізм, державну промислову політику - це може забезпечити ефективне проведення антициклічної політики зайнятості".

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^