Перекриємо кредитами: які фінансові втрати зазнає Україна через ризик ескалації та як їх закрити?

Перекриємо кредитами: які фінансові втрати зазнає Україна через ризик ескалації та як їх закрити?
22 лютого 14:39

Перекриємо кредитами: які фінансові втрати зазнає Україна через ризик ескалації та як їх закрити?

22 лютого 14:39

Від двох до трьох мільярдів доларів на місяць Україна втрачає через ризики ескалації. Таку "вилку" дав заступник керівника Офісу президента Ростислав Шурма. Це, за його словами, втрати через зупинені інвестиції, додаткову інфляцію, скорочення авіаперевезень, падіння туризму. Тобто, за два місяці від української економіки відвалюється одна умовна програма МВФ. Економічні експерти розповіли Nash.Live у чому помилка таких оцінок, за якими напрямками насамперед б'є ризик ескалації та як це зупинити.

Олексій Кущ, економіст:

- Я б про прямі втрати зараз не говорив. Щодо туризму, якщо заглянути на сайт Держстату, доходи за рік менші, ніж озвучені втрати. 14,5 млрд грн гарантій авіаперевізникам – це лише гарантії. Дякувати Богу, нічого не трапилося і гроші платити не доведеться. Збільшилася страховка суден, що йдуть до українських портів, кілька днів була блокада Одеси. Але знайшли альтернативні маршрути, а збільшення страховки на вартість фрахту не вплинула.

Девальвація нацвалюти – це, з одного боку, погано. З іншого боку, митниця збере більше прибутків у гривні від імпорту.

Прямі втрати є, але дуже специфічні. Ринок зовнішніх запозичень практично закритий - ніхто не позичатиме, а якщо і буде, то дорого. Внутрішній ринок запозичень теж у кризі: нерезиденти йдуть, і ОВДП на первинних аукціонах Мінфіну купують лише держбанки. Але ринок держборгу почав закриватися через зміну політики Федеральної резервної системи США. Нерезиденти зараз йдуть з багатьох ринків країн, що розвиваються.

Але є страшніші непрямі втрати, про які у нас практично не говорять. Україна з лютого 2015 р., з часів "Мінська-2" за міжнародною класифікацією, була країною з військовим конфліктом низької інтенсивності. Таких у світі кілька десятків і перешкодою для прямих іноземних інвестицій це не було. Згадаймо, скільки зайшло сюди грошей під зелену енергетику.

З сьогоднішнього дня ми є країною з перманентним конфліктом і ризиком повномасштабної війни. Суверенні ризики в Україні зросли на кілька порядків, і ми маємо забути про інвестиції. У перспективі найближчих кількох років це може призвести до втрат десятків мільярдів доларів.

Зараз Україні потрібно переходити до ендогенної, закритої моделі розвитку, що базується на внутрішньому потенціалі. Потрібно припиняти відтік капіталу з країни, акумулювати його в національній економіці, переформатувати фіскальні налаштування із стимулюючих експорт капіталу на стимулюючі його реінвестицію.

Потрібно пройти економічну модель, яку застосовував Ізраїль у 60-70-х роках, коли він перебував під загрозою великомасштабної війни з сильною коаліцією арабських країн і мав непрості стосунки і з арабськими країнами, і із Заходом. Тільки після підписання мирної угоди із Єгиптом Ізраїль почав розкривати свою інвестиційну модель. Після угоди з Йорданією та руйнування військового потенціалу Іраку приплив іноземних інвестицій до Ізраїлю прискорився. Зараз він залучає у 4-5 разів більше інвестицій, ніж ми – близько 20 млрд дол. на рік. Але до кінця 70-х років у них була закрита модель розвитку, заснована на внутрішніх ресурсах та ресурсах єврейської діаспори. У нас такої діаспори немає, але внутрішніх ресурсів ще чимало. У цьому криються і ризики, і можливості, і майданчик для мозкового штурму.

Підрахунки представників влади, гадаю, пов'язані з тим, що намагатимуться вибити якісь кредити у Заходу. Він матиме моральну рефлексію, відповідальність перед Україною за те, що система західних цінностей дала вже другу осічку за останні вісім років. Перша – це беззуба реакція на анексію Криму. Друга – зараз.

Напередодні ми викупили борги на 1 млрд дол., що можна сприймати як махровий лобізм. У липні 2020 р. ми викупили борги майбутніх періодів майже на 1 млрд дол., коли потрібно було інвестувати ці гроші в медицину. У січні на мільярд, коли їх потрібно було акумулювати їх на стабілізацію економіки, оборонної сфери, соціального сектора. Мені здається, що наше Міністерство фінансів перетворилося на аналог інвестиційної компанії.

Реструктуризація боргів – це зараз завдання №1, яке будь-який розумний політик мав робити. Перше вікно можливостей для цього було у 2014 р., друге у 2020 р. на тлі коронавірусу. Обидва ми профукали. Зараз відкривається третє вікно. Потрібно проводити реструктуризацію всіх боргів внутрішніх та зовнішніх, боргів, які держава брала у приватних кредиторів, міжнародних фінансових організацій – МВФ, ЄБРР, інших держав. Потрібна відстрочка 15-20 років, зниження відсоткової ставки (за боргами МВФ вона низька, а за боргами приватних кредиторів та єврооблігаціями з 7,5% потрібно знижувати до 2-3%), списання 40-50% боргу.

Цю пакетну вимогу потрібно висувати гарячими слідами прямо зараз. За кілька місяців ситуацію заграють. Рефлексії Заходу цього більш ніж вистачить. Скажу більше, у березні 2020 р., коли почалася коронавірусна криза і наша економіка зупинилася, західні кредитори чекали, що Україна звернеться за реструктуризацією і не розуміли, чому вона не звертається. Навіть турбувалися – думали, що Україна вигадує якийсь жорсткий план. Коли зрозуміли, що його взагалі немає, то був гомеричний сміх. Тоді спрацювала жадібність політичних еліт. Реструктуризація ставила під сумнів отримання кредиту МВФ. Обираючи між списанням кількох десятків мільярдів доларів віртуальних для народу та отриманням 3 млрд дол. на казначейський рахунок для своїх програм, вибрали другий варіант.

Олег Пендзин, експерт Економічного дискусійного клубу:

- Поки що не буде чітких розрахунків того, як підраховані ці суми, це емоційна оцінка. Більш менш системно можна сказати про втрати валютних резервів. За 1,5 місяці вони становили 2 млрд дол. і це факт. Можна більш менш чітко сказати про відхід прямих іноземних інвестицій за рік. Це цифри, що піддаються розрахунку. Решта рахується досить складною.

Я не назвав би таку цифру. Я вважаю, що загальний обсяг втрат України зараз мало чим відрізняється від тих, що були до загострення ситуації. Якщо не зважати на активний вихід іноземців та ускладнення для України зовнішніх запозичень.

Насправді зараз із економікою України нічого не відбувається. Єдина проблема, що виникла – із рефінансуванням боргу. 21 лютого знову обвалилися українські запозичення. Із погашенням у вересні цього року їхня прибутковість зросла до 24% річних у доларах. Це розумом не можна осягнути.

Природно, Україна на таких умовах не позичатиме і це реальна проблема. Вона вирішується через надання допомоги міжнародними фінансовими організаціями. Найімовірніше, цього року вони повністю перекриють потреби у рефінансуванні. Це гроші МВФ, Євросоюзу та Світового банку, запозичення під гарантії американського уряду. Але їхня особливість у тому, що вони завжди супроводжуються політичними вимогами. Зокрема, є дуже важка вимога привести ціни на газ та електроенергію для населення у відповідність до ринкового рівня. Це необхідно обговорювати додатково.

Олександр Охріменко, директор Українського аналітичного центру:

- Втрати можна оцінити тільки за підсумками періоду, а зараз це зробити вкрай складно і оцінка вкрай приблизна. Важко навіть сказати, по чому саме ризик ескалації б'є насамперед. Оскільки за багатьма пунктами є як ті, хто виграє, так і ті, хто програє.

Щодо прямих іноземних інвестицій, то розмова несерйозна, їх і раніше не було. Щодо валютного ринку не можна сказати, що йдеться про прямі втрати. Наприклад, для бюджету це плюс, експортери заробляють більше. Торгівля лише виграє: продає більше товарів, підняла ціни. Так, справді, інфляція вища. Тут ми причину виявили. Вона зачіпає практично все населення і це негативний фактор, додаткове навантаження. І ескалація на неї справді впливає. Нервозність дає можливість торгівлі різко піднімати ціни, а тим більше на інфляцію впливає паніка.

З борговим ринком мало важливих змін. Основні гравці на внутрішньому борговому ринку – це Нацбанк та державні банки. Нерезиденти справді виходять, але з ними йдуть і не настільки великі гроші, як про це прийнято говорити. Наприклад, за січень нерезиденти купили інвалюти приблизно на 200 млн дол., але населення інвалюти скупило на 300 млн дол. І теж не можна сказати, що тут збиток: валютний ринок на цьому заробив. Тож ситуація неоднозначна. І на тлі всього цього зростає як імпорт, так і експорт.

Немає й серйозної необхідності в тому, щоб держава вживала якихось заходів для мінімізації ризиків. У нас дуже велика частка тіньової економіки, яка на тлі паніки завжди заробляє найбільше, працює найактивніше і підтримує ВВП. Якщо в такий час у тіньову економіку держава починає втручатися, виходить тільки гірше.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів
^