Як Велика депресія змінила світ та чому він готується до нової кризи

04 листопада 14:19

Як Велика депресія змінила світ та чому він готується до нової кризи

04 листопада 14:19

90 років тому, наприкінці жовтня 1929 року, американська фондова біржа впала. Стрімке падіння після запаморочливого успіху американського ринку акцій запустило світову фінансову криза, відому, як Велика депресія.

Найвідоміший та найдраматичніший біржовий крах в історії змусив Америку перебудувати свою фінансову систему. Хоча це була не перша світова криза, але перша таких катастрофічних масштабів та настільки довгостроковий. Гостра фаза Великої депресії тривала чотири роки - з 1929 по 1933 рр., а загальний термін обчислюється десятиліттям - до 1939 р, до початку Другої світової війни. Тоді дорогу кризі перейшла нова військова економіка, мобілізація та оборонне замовлення.

Уже кілька років світ живе під знаком нової кризи. Але чи можна до неї підготуватися?

Три чорних дня

Великій депресії передували п'ять років процвітання. З 1924 року індекс Доу-Джонса (середні ціни акцій найбільших промислових підприємств) зростав, на котируваннях заробляли статки. Біржа відбивала зміни в економіці. Був бум автовиробництва та суміжних галузей, в тому числі, видобутку й переробки нафти, електрифікація заходила на нові території.

Акції стали легкодоступними, завдяки зростанню зарплат, а також новим фінансовим інструментам - кредитному плечу брокерів. Певну частку у вартості акції клієнт гасив за рахунок своїх грошей, але більша частина - це була позика брокера, з маржі. Явище стало неконтрольованим та акції "з маржі" брали не тільки звичайні люди, але й фінустанови, в тому числі, банки з коштів вкладників. Законодавчих обмежень за біржовими операціями не було, гарантії захисту вкладникам не надавалися. Але рано чи пізно щедре життя в борг добігає кінця. Перегрітий ринок йде вниз та настає маржин колл: коли акції втрачають в ціні, опускаючись нижче суми кредиту, брокери вимагають його погашення.

У вересні 1929 року, після рекордного зміцнення індексу Доу-Джонса до 381 пункту, вартість акцій просіла на 17%. А до кінця жовтня прийшов час тотального розпродажу.

24 жовтня, "чорний четвер". З молотка пішло 12,9 млн акцій. Збути папери в таких обсягах можна було тільки з божевільною знижкою. Врятувати становище спробували кілька інвестбанкірів, скупивши цінні папери кількох промислових гігантів за цінами, вищими за ринкові. Це дало короткий перепочинок.

"Чорний четвер", 24 жовтня 1929 року поблизу Нью-Йоркської фондової біржі

28 жовтня, "чорний понеділок". Індекс Доу-Джонса втратив 13%. 19 жовтня, "чорний вівторок", став рекордним за обсягами продажів цінних паперів: до кінця дня пішли 16 млн акцій.

Мінімального значення індекс Доу-Джонса досяг в липні 1932 року - 41,22 пункту, тобто в дев'ять разів менше, ніж перед початком Великої депресії.

Депресія в цифрах

Промислове виробництво США за роки Депресії впало на 46%, Великобританії - на 24%, Німеччини - на 41%, Франції - на 32%.

Станом на 1933 рік кількість безробітних в розвинених країнах (32 країни) становило 30 млн осіб та половина з них - у США. У Штатах піковий рівень безробіття був досягнутий в 1933 р. - 24,9%, в Німеччині та Великобританії в 1932 р. - 30% і 22,1% відповідно.

"Гувервіль" - стихійне поселення бездомних і безробітних, які постраждали від Великої депресії. "Гувервілями" їх називали на честь Герберта Гувера - 31 президента США, який був обраний незадовго до біржового краху

За час Депресії в США збанкрутували 32 тис. компаній та 5 тис. банків. У США обсяг готівки в обігу до кінця 1932 р. виріс в 12,5 разів: гроші перетекли з банківської системи "під матраци".

Ціни знизилися на 30%, втім, як і рівень зарплати. Три чверті працюючих людей в Америці в 1932 р. були зайняті неповний робочий тиждень.

Штати почали рахувати померлих від голоду. У 1931 р. таких було 20 осіб, а в 1934 р. - 110. Від 200 тис. до 2 млн людей залишилися без домівок.

21 вересня 1931 року Великобританія відмовилася від золотого стандарту - прив'язки валюти до певної кількості золота. Вона була першою великою промисловою країною, яка пішла на цей крок. За нею потягнулися й інші в Старому Світі, а також Канада, Нова Зеландія та Японія. 5 червня 1933 року їх приклад наслідували й США.

У 1929 році золотий стандарт підтримували 50 країн та багато хто з них в роки Депресії кинулися відстоювати його збереження. Але прив'язка валют до золота робила економіки уразливими, тісно пов'язаними одна з одною. Вони не могли вільно міняти курс, девальвувати нацвалюту та були відкриті до зовнішніх ризиків. Остаточно клуб країн золотого стандарту розвалився в 1936 році.

Безробітні в черзі за безкоштовним супом та пончиками

Кризи неминучі

Велика депресія змінила фінансовий світ. Іпотечне кредитування, гарантування вкладів, відмова від золотого стандарту, регулювання біржових торгів та їх призупинення в разі досягнення піку - це тільки частина масштабної роботи над помилками, яку провели після найвідомішого біржового краху в історії.

Проте кризи світового масштабу були й після неї. У 1973-1975 рр. вибухнула енергетична криза внаслідок війни Ізраїлю і Єгипту. Видобуток нафти країнами ОПЕК було знижено, а відпускні ціни зросли на 70%.

19 жовтня 1987 року відбулося масштабне падіння індексу Доу-Джонса, яке перевищило навіть пік 1929 року. За день він впав на 22,6%.

У 1997 році вибухнула криза в країнах Південно-Східної Азії. На той час "азійські тигри" - Таїланд, Індонезія, Філіппіни, Малайзія, Сінгапур - акумулювали половину світових інвестицій, економіка була перегріта, а відтік капіталу спровокував паніку та обвал валюти в Таїланді із подальшою ланцюговою реакцією.

Криза 2007 року, яка почалась на іпотечному ринку США, перекинулась на всю фінансову систему. Впали найбільші американські банки, тав 2008 році фінансова криза трансформувалась на світову економічну.

На чергову кризу чекають й зараз. Почасти, спираючись на циклічність економіки. Світ знаходиться на фініші циклу Жюгляра, який пов'язаний з інвестиціями. Його тривалість - 7-11 років. Також добігає кінця більш короткий, 3-4-річний, цикл Китчина, пов'язаний з обсягами сировинних запасів. Завершується черговий довгостроковий цикл Кондратьєва, тривалістю 48-55 років - технологічний уклад. Зараз завершується п'ятий уклад, пов'язаний з розвитком електроніки, телекомунікацій та робототехніки, та починається шостий, пов'язаний з нано-, біо-, інформаційними та когнітивними технологіями.

Але крім термінів, про потенційну кризу потрібно знати більше - хоча б його можливі причини та локалізацію. Проте за минулі після Великої депресії 90 років експерти не навчилися точно передбачати спади та рецесії світового масштабу: кожен раз світ спотикався об щось нове, а до пророків ніхто не прислухався.

"Зараз багато вчених, у тому числі й лауреатів Нобелівських премій, пророкують кризу, в тому числі й спираючись на циклічність розвитку. Але на практиці точно щось передбачити неможливо, - констатує директор Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. - Кризи бувають раз на декілька років. Остання почалась в 2007-2009 рр. Але кожен раз, коли кризу хтось передбачав, наприклад, Нуріель Рубіні (американський економіст, у 2006 році спрогнозував іпотечну кризу в США, - ред.), люди сміються. Та й Рубіні говорив про кризу щороку. До речі, говорив, що він буде в 2012 і в 2017 роках. Але насправді можна тільки за фактом настання кризи усвідомити, чому вона сталась та усунути ті фактори, які до неї призвели, щоб мінімізувати ризик повторення. Тобто спочатку зробимо, впадемо, а потім будемо виправляти. Адже кожен раз у кризи нові причини".

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...