Інфляція пішла на зліт. Як це сталося та чим заспокоїти зростання цін?

02 квітня 15:21

Інфляція пішла на зліт. Як це сталося та чим заспокоїти зростання цін?

02 квітня 15:21

Ера низької інфляції в Україні добігла кінця. Після двох років помірного зростання до 5%, вона вже не тримається в рамках цього заданого Нацбанком порогу. У січні індекс споживчих цін склав 6,1%, лютий закінчили на позначці 7,5%. І українцям не важко переконатися, що й березень був "урожайним" на подорожчання.

Березневий огляд НБУ показує, що головні драйвери зростання інфляції - продукти харчування і паливо. Подорожчання продуктів там пояснюють низьким урожаєм окремих культур в минулому році як в Україні, так і в світі, скороченням виробництва і зростанням виробничих витрат. Паливо зростає в ціні слідом за нафтою та підвищенням попиту.

Динаміка цін на основні компоненти індексу споживчих цін

НБУ

Індекси цін на паливо

НБУ

Рекорди б'є вартість соняшникової олії - вдвічі за рік та до 60 грн за літр. І це незважаючи на те, що його виробництво в Україні забезпечує країні світове лідерство за обсягами експорту. Підскочили ціни на яйця, гречку, цукор. Повільно і впевнено дорожчає хліб - на 12% за рік.

Без заморозки цін на газ, інфляція і зовсім пішла б в рознос. Серед усіх компонентів регульованих цін він виривався в лідери, поки його не приборкали на позначці 6,99 грн за куб.

Як змінювалися регульовані ціни?

НБУ

У Національному банку в березні відреагували на зростання інфляції традиційно - підвищили облікову ставку з 6% до 6,5%. Вона виросла вперше після двох років зниження. На початку року там попереджали, що у 2021 р. готові підвищити її і до 7%.

"З одного боку, ми зацікавлені, щоб інфляція, якщо говорити" економічною "мовою, розігрівала економіку. З іншого - інфляція не повинна в цілому негативно впливати на добробут українців", - говорив в лютому прем'єр-міністр Денис Шмигаль.

Тоді він спирався на прогноз інфляції на рівні 5%. Тепер за експертними оцінками, чекаємо вже 10% за підсумками року. І виникають обґрунтовані сумніви, що це призведе до розігрівання економіки, а не виверне кишені українців.

Nash.Live попросив експертів оцінити головні драйвери зростання інфляції та зусилля НБУ у боротьбі з нею. Ще до кризи не раз звучали заклики відпустити інфляцію, тому ми попросили економістів також пояснити, чи йде нинішнє зростання на шкоду або на благо?

Олег Пендзин, експерт Економічної дискусійного клубу:

- Інфляція - це індекс зростання споживчих цін, на те, що ми купуємо, як кінцеві споживачі. Драйвером є продуктовий кошик. Якщо виходимо із загального набору товарів і послуг, які використовуються для розрахунку інфляції, то, завдяки держрегулюванню цін не енергоносії, там інфляція практично нульова. Якби група енергоносіїв працювала в ринковому режимі, інфляція була б значно більшою. Тому що продуктова інфляція зараз перевищує 10%.

Інфляційні очікування на цей рік, в першу чергу, складаються з продуктової інфляції. Швидше за все, вона буде продовжувати зростання.

Перша складова, яка її штовхає - зростання цін на світових ринках продовольства. Про це ще рік тому говорила FAO (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН). Там говорили, що якщо не брати до уваги погодні умови, які в минулому році були не надто комфортними, то сам факт пандемії призводить до того, що різко сповільнюється міграція сезонної робочої сили, пов'язаної зі збором врожаю. Що призводить до скорочення обсягів збору врожаю і зростання цін: обсяг пропозиції нижче традиційного. Також з'явилася цікава особливість. Китайська економіка в минулому році вийшла на продовольчий ринок з різким і високим попитом з метою збільшення своїх запасів. У зв'язку з цим маємо неймовірне зростання цін на рослинні жири, зокрема, соняшникову олію кукурудзу і пшеницю. Це ті позиції, які закуповуються китайською економікою і зараз цей попит не зник - він і далі стимулює зростання цін.

Другий, внутрішньоукраїнський аспект, який стимулює подорожчання всередині країни, - це соціальні виплати та збільшення зарплати. Люди, які отримали 320 грн до пенсії і 1 тис. грн до зарплати не підуть з цими грошима в банки. Вони йдуть в магазини і на ринки. Але загальний обсяг товарів не збільшився, а платоспроможний попит збільшується, і ростуть ціни.

Якщо ми візьмемо структуру витрат української родини, то 50% - це продукти, 9% - алкоголь і тютюн, 20% - ЖКГ. На решту залишається близько 21% - медикаменти, одяг, взуття, культура, подорожі та ін. Цих 20% не вистачає ні на що, і їх частка в інфляційних очікуваннях невелика. Судячи з активних дій держави на ринку енергоресурсів, там інфляції не буде. У квітні продовжили режим спецобов’язків з електроенергії (кВт/год як був 1,68 грн, так і залишився). Що стосується газу, з травня виходять річні контракти, які мало чим відрізнятимуться за ціною від 6,99 грн за кубометр. Може навіть трохи менше, 6,95 грн. Отже, в цьому році ми чекаємо суттєвого впливу через підвищення цін на складові продуктового кошика.

Якби НБУ мовчав, то інфляція була б значно більше 10%. Але він буде брати участь у процесі і підвищувати облікову ставку - вартість грошей. Це призведе до збільшення вартості кредитних ресурсів, зменшення можливих кредитів для бізнесу і, як наслідок, зменшення попиту з боку бізнесу на ті чи інші товари на ринку. Це автоматично веде до стабілізації цінової ситуації. Монетарним методом будуть стабілізуватися інфляційні процеси.

Але у нього є зворотній бік. Якщо дорожчає кредитний ресурс, збільшується термін відновлення економіки. Якщо ви робите роботу бізнесу нерентабельною через подорожчання грошей, термін відновлення економіки і зростання реальних доходів населення відтягується. Тому, швидше за все, буде сповільнюватися зростання середньої зарплати, зростання економіки. У минулому році було -4%, в цьому році говорять про 4,6%, Світовий банк розповідає, що максимум 3%, перший квартал -2%. Плюс проблеми з вакцинацією і можливі локдауни, і це мінус для зростання економіки. В результаті, за моїми оцінками, інфляція буде близько 10%, не більше.

Інфляцію ніхто не відпустив. Відпустити її - це ставку рефінансування НБУ засунути десь на рівень 3-4%, зробити кредити по 6% не за програмою уряду, а об'єктивно. Те ж, що відбувається у нас, відбувається при затиснутій інфляції. Якби ми її відпустили, вона була б 15-20% на рік. При таких темпах - це проблема, а не драйвер економіки. У 2015 році було 42% - це божевільний удар по кишенях населення.

Олексій Кущ, економіст:

- Поняття інфляції, як поняття швидкості, відносне. 300 км/год для автомобіля - погано, для літака, який намагається злетіти, - добре. Потрібно співвідноситися з цілями економіки, фазою і, найголовніше, природою самої інфляції. В Україні визначатиме природу інфляції не вміють.

Є інфляція попиту, інфляція пропозиції та комбінована, більш складна. У західних країнах - інфляція попиту, і вона регулюється за допомогою монетарних інструментів, які застосовують центральні банки. Якщо різко зростають доходи населення, зростає зайнятість, люди купують більше товарів і ціни ростуть, центральний банк підвищує облікову ставку - охолоджує економіку. Якщо інфляція низька, попит недостатній, центробанк знижує ставки аж до негативних величин, щоб розігріти економіку.

Інфляція пропозиції складніша з точки зору її регулювання. Вона викликана обмеженістю пропозиції товарів власного виробництва на внутрішньому ринку. В Україні зростають ціни на продовольство тому, що українці стали більше їсти? Чи тому, що в Україні складно виробляти продукти, створювати нові підприємства та збільшувати обсяг випуску? Відповідь очевидна.

Тобто в Україні класична інфляція пропозиції. І дії потрібні протилежні тим, що застосовують при інфляції попиту. Процентні ставки потрібно знижувати, а не підвищувати. Щоб дешеві кредити йшли в реальний сектор економіки, створювалися робочі місця, виробництва і збільшувалися обсяги випуску національних товарів.

Відмінність інфляції попиту від інфляції пропозиції добре визначили в країнах, що розвиваються, які перебували під ковпаком МВФ, але вчасно вискочили. Зокрема, Індонезія, яка йшла в канві МВФ у 90-х роках. Метод регулювання інфляції там був дуже простий: регулювання платоспроможного попиту. Те, що ми вже відчули на собі: просто затиснути рівень доходів населення в лещата і не давати йому рости. Ціни низькі за рахунок стабільності кладовища, коли немає грошей, щоб купувати товари. В Індонезії вчасно схаменулися і перейшли на нову модель розвитку, зрозуміли, що це інфляція пропозиції. Потрібно не затискати ліквідність, а розширювати, намагатися за рахунок зростання пропозиції товарів національного виробництва збити ціни. Це успішно зробили, і інфляція там на відносно низькому рівні.

Низька інфляція - це наслідок динамічного економічного розвитку. А нам намагаються весь час довести зворотне: потрібно збити інфляцію, і на нас чекає світле майбутнє. З таким типом економіки як у нас такого ніколи не буде. У нас сировинна економіка, яка дуже залежить від світових цін. Як тільки йде зростання цін на наші товари, за методом вирівнювання з експортним паритетом, вирівнюються наші внутрішні ціни на сировину. Щоб не було такого зливного бачка (скільки влили, стільки й вилилося), потрібно збільшувати складність економіки, підвищувати доходи населення. Потрібно, щоб економіка виробляла товари з високим рівнем доданої вартості. Це буде амортизувати високе зростання цін на сировину і національна інфляція буде нижчою за інфляцію сировинних цін.

Чому важливий і рівень доходів? Якщо ти витрачаєш 50% на продукти, підвищення цін на них на 20% означає, що ти став біднішим на 10%. Якщо витрачаєш на продукти 10% свого бюджету, підвищення на 20% означає, що ти станеш біднішими на 2%. Відмінність очевидна.

Важливий момент - фіскальні методи розвитку. В європейських країнах є багатоступінчастий ПДВ, наприклад, при базовій ставці 22%, на соціальні товари і послуги він 5-7%, а на деякі взагалі 0%. Так відбувається фіскальне стимулювання зниження цін для бідних. У нас базова ставка 20% діє на все. Ба більше, є відшкодування ПДВ експортерам сировини і напівфабрикатів.

Ми скидаємося, коли платимо за товари і послуги та оплачуємо непрямий податок - ПДВ, це акумулюється в державному бюджеті та 150 млрд грн відшкодовуються кільком десяткам компаній. В результаті внутрішні оптові ціни, наприклад, на соняшникову олію, вищі, ніж експортні ціни на неї. Виходить, що, наприклад, в Чехії олія коштує 27-28 грн, а у нас 40-45 грн. Ми, за рахунок відшкодування ПДВ, забезпечуємо чехів дешевою українською соняшниковою олією, а на нашому внутрішньому ринку продаємо її дорожче. Ось така збочена фіскальна модель, яка впливає на рівень цін.

Абсурдно звучать заяви про корисну інфляцію 10%. Яка інфляція нам потрібна? Якщо інфляція як зараз, викликана дефіцитом пропозиції і залежністю від ціни на споживчіі імпортні товари, то користі для економіки не буде ніякої. Вона не призведе до появи нових виробництв і збільшення пропозиції товарів. Інфляційний тиск візьмуть на себе найбідніші.

У нас, так звана, агфляція або аграрна інфляція. Чиновники в ресторанах і при покупці котеджів інфляцію не відчувають і витрати на продукти не відчувають. Пенсіонер, якому проіндесували пенсію на 10%, а споживчий кошик подорожчав на 30%, став біднішим на 20%. Користі від такої інфляції не буде. І боротися з нею методами інфляційного таргетування, як це робить наш Нацбанк, безглуздо.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^