Гроші теж дорожчають: навіщо Нацбанк підвищує облікову ставку і чи це врятує від інфляції?

Гроші теж дорожчають: навіщо Нацбанк підвищує облікову ставку і чи це врятує від інфляції?
21 сiчня 15:27

Гроші теж дорожчають: навіщо Нацбанк підвищує облікову ставку і чи це врятує від інфляції?

21 сiчня 15:27

З 21 січня Нацбанк України підвищив облікову ставку до 10% - на один відсотковий пункт, якщо порівнювати з останнім переглядом, та на чотири відсоткові пункти, якщо порівнювати з показником рік тому. Зростаюча ставка – той варіант дій, який центробанк бачить як єдиний можливий, щоб протистояти інфляції. Як це працює та чи є альтернатива?

Зміст

Минулого року індекс споживчих цін в Україні після трьох років перерви знову сягнув двозначної величини – 10%. Трохи випередивши попередній прогноз НБУ, зазначають там. Але в Нацбанку не нагадують, що рік тому інфляційний прогноз на 2021 р. був оптимістичнішим – 7%. І лише потім очікування погіршили до 9,6%. Не кажучи вже про те, що 5% - цільового діапазону, якого прагне Нацбанк, вкотре не досягли.

З того моменту, як НБУ встановив собі за головну мету не так стабільність нацвалюти, як це передбачено Конституцією, як таргетування інфляції, утримати останню в рамках цільового діапазону взагалі практично не вдається. Але таргетувати треба, і НБУ включає головний інструмент – облікову ставку.

Облікова ставка – це відсоток, під який НБУ рефінансує банки. Це орієнтовна вартість грошей, як ресурсу. Не прямо і не миттєво, але ставка має впливати на вартість кредитів та прибутковість депозитів.

Підвищуючи ставку, Нацбанк стримує потік грошей у реальному секторі економіки. Якщо спростити опис процесу, то кредити та депозити стають дорожчими, грошей у обігу менше – їх складніше отримати та вигідно зберігати, в результаті знижується інфляція. Ставка дозволяє тримати у вузді інфляцію завдяки "усиханню" в економіці. Ось тільки в Україні "сушити" у кредитуванні реального сектора та громадян особливо нічого.

Голова Ради НБУ Богдан Данилишин підбиває підсумки фінансового сектора за 2021 р. і наводить такі цифри: у грудні обсяг кредитів корпоративному сектору скоротився на 1,1%, фізособам – зріс на 1,3%. Тут одразу уточнимо, що останніми роками основний кредитний продукт для фізосіб – споживчі кредити на короткий термін та під людожерський відсоток.

"Процентні ставки за новими корпоративними кредитами банків у грудні зросли на 0,5 відсоткові пункти (на рівень зростання облікової ставки НБУ) – до 10,0% – до найвищого рівня з червня 2020 року. За гривневими кредитами фізичним особам, з урахуванням їхньої високої маржинальності, ставки залишалися на рівні попереднього місяця – 32%", - повідомляє Б. Данилишин.

Є співвідношення кредитів та депозитів. Кредити зросли на жалюгідний відсоток наприкінці 2021 р., а ось депозити корпоративного сектору – на 11,7%, населення – на 7,4%.

"В результаті співвідношення кредитів і депозитів скоротилося до рівня менше 70%, що свідчить про наявність суттєвого потенціалу у покращенні виконання банками функції фінансового посередництва. Тим більше, що достатність капіталу банків, яка на 01.01.2022 становила 18% (за регулятивним капіталом) та 12% (за основним капіталом), продовжує значно перевищувати нормативні значення (10% та 7% відповідно)", - констатував Б. Данилишин.

Якщо сказати простіше, то банки мають купу грошей, щоб кредитувати населення і бізнес, тобто виконувати функцію фінансового посередництва. Але вони кредитування не розвивають. Їм зручніше та вигідніше грати на борговому ринку з депозитними сертифікатами Нацбанку та облігаціями внутрішньої державної позики Мінфіну.

Є принцип *Тейлора: підвищення інфляції на 1% має призводити до підвищення ставки більш ніж на 1% . Інфляція у 2021 р. 10%; ставка зараз 10%. Принцип Тейлора не працює.

Зараз ставка йде ніздря в ніздрю з інфляцією, і НБУ вважають, що це правильно. Але ще два роки тому ставка втричі перевищувала інфляцію, і також усе було правильно: індекс споживчих цін був 4,1%, а ставка наприкінці 2019 р. – 13,5%.

"Облікова ставка має бути адаптивною до циклу розвитку економіки та до параметрів, цілей та завдань розвитку країни, - пояснює економіст Олексій Кущ. - Є кілька циклів економічного розвитку, наприклад, кейнсіанський, коли між потенційним та фактичним ВВП дуже великий розрив: потужності економіки завантажені на 50-70%. У цьому відрізку необхідно монетарне стимулювання: зниження ставки, створення робочих місць, запуск виробництв. Потрібний розігрів економіки. Якщо перебуваємо на неокласичному відрізку, коли паритет між потенційним ВВП та фактичним майже досягнутий або фактичний перевищує потенційний, тоді є перегрів. Тут потрібна політика гальмування - необхідно підвищувати ставки і знижувати обсяг фінансової ліквідності. Коли категорично кажуть, що підвищення чи зниження погано чи добре, це непрофесійно. Оцінювати потрібно у контексті".

Український контекст, уточнює експерт, такий: розрив між потенційним та фактичним ВВП у нас колосальний, наша країна – одна з небагатьох у світі, де не досягнуто рівня ВВП 1991 р., весь наш виробничий комплекс розрахований на ВВП у кілька разів більший, ніж зараз. Про перегрівання економіки не йдеться, охолоджувати нічого.

"Є ще рівняння Фішера: реальна ставка дорівнює номінальній мінусі інфляція. У нас вона нульова. Але якою вона має бути: позитивною чи негативною? Тут ми й повертаємося до відрізків економічного циклу: хочемо охолодження – реальна ставка має бути позитивною, розігріву – негативною", – каже О. Кущ.

Діяти за шаблоном – це підвищувати ставку за зростанням інфляції. Те, як чинить НБУ. Хоча за підручником зараз діють далеко не скрізь. Яскравий приклад – Туреччина, де на тлі інфляції, що росте, ставку знизили з 19% до 14%, за що довелося заплатити шаленими коливаннями курсу турецької ліри.

Але президент Раджеп Таїп Ердоган – затятий противник підвищення вартості позикових коштів усередині країни. Олексій Кущ пояснює чому. Якщо підприємець отримає кредит за ставкою нижче за інфляцію, тоді тільки за рахунок зростання цін отримає інфляційний дохід. Наприклад, узяв мільйон під 5% за інфляції 10%. Тоді з урахуванням кредиту його продукція коштуватиме вже 1 млн. 50 тис., а з урахуванням інфляції – 1 млн. і 100 тис. Так він отримує 50 тисяч інфляційного доходу.

"Така модель стимулює підприємницьку активність. Головне, щоб кредити йшли не на купи-продай, а в реальний сектор економіки. Тоді підприємці виграють конкурентну боротьбу. Хто її виграє: турецький підприємець, який візьме під 5-7%, чи український, який візьме під 10-15%? Відповідь очевидна: ми програємо за рахунок меншої доступності кредитних ресурсів", – каже О. Кущ.

Перший заступник голови НБУ Катерина Рожкова впевнена: посилення монетарної політики, тобто підвищення ставки, корекція світових цін на сировину, зниження інфляції у світі та вичерпання наслідків пандемії стримуватимуть ціни. У інфляції в Україні вона бачить три причини.

"В першу чергу - це світові ціни на енергоносії, які попри певне зниження після рекордних значень, все ще дуже високі і поки залишатимуться такими. Це відчутно тисне на витрати виробників і, відповідно, відображається в цінах на кінцеву продукцію. Друге - зростання зарплат, яке, з одного боку, підтримує стійкий попит на товари і послуги, а з іншого - впливає на зростання виробничих витрат і, відповідно, цін. Ще один значний фактор - геополітична напруга та погіршення інформаційного фону, що вже позначилися на настроях та очікуваннях учасників ринку", – пояснила Рожкова.

Заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук сказав, що причина інфляційного сплеску насамперед у зростанні собівартості продукції, а не у значному розширенні чи бумі споживчого попиту. У нас є інфляція пропозиції, а не інфляція попиту. А лікуватись у Нацбанку пропонують охолодженням – як від інфляції попиту.

"Не виключаю навіть того, що члени Кабміну та правління Нацбанку цілком серйозно вважають, що якщо й надалі піднімати тарифи ЖКГ, вартість енергоресурсів тощо на 20%-40%, а також облікову ставку НБУ до двозначної цифри, то це сповільнить загальну інфляцію, тому що бідні люди ще рідше користуватимуться цими послугами", - оцінює підвищення ставки директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров.

"Українці не стали більше пити молока і їсти яєць, проте ціна на продукти зросла. Зросла собівартість виробництва, бо подорожчала сировина на світових ринках і подорожчали фактори виробництва: зростання цін на енергоресурси, доводиться збільшувати мінімальну зарплату. Це інфляція витрат чи пропозиції та боротися з нею необхідно протилежними способами тим, які необхідні при інфляції попиту, - резюмує Олексій Кущ. - При інфляції попиту треба підвищувати відсоткові ставки, обмежувати зростання доходів, а за інфляції пропозиції потрібно ставки знижувати і збільшувати кредитування, щоб збільшити пропозицію товарів, яка нині обмежена. Збільшувати кількість товарів потрібно за рахунок кредитування створення нових робочих місць та підприємств. І дуже важливо, за рахунок кредитування існуючих виробництв на нові технології та обладнання, щоб вони могли знизити собівартість виробництва. Наприклад, щоби брали дешевий кредит на повну енергомодернізацію. Так, крім збільшення кількості товарів у обігу, також можна знижувати ціни. Але те, що робить НБУ – це дії по протоколу. Як на "Титаніку", де побачили айсберг. Там теж діяли за протоколом, спробували обійти по дотичній та затопили всі відсіки. Але якби пішли прямо, то судно довше зберігало б плавучість".

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів
^