Економічний паспорт від Зеленського: що може зіпсувати хорошу ідею?

Економічний паспорт від Зеленського: що може зіпсувати хорошу ідею?
06 грудня 15:03

Економічний паспорт від Зеленського: що може зіпсувати хорошу ідею?

06 грудня 15:03

6 грудня президент подав до Ради законопроект про економічний паспорт. Норми про нього звучали ще у передвиборчій програмі Володимира Зеленського. Більше того, один із депутатів фракції "Слуга народу" подавав і законопроект про нього. Але на Банковій подали новий.

Хоча текст законопроекту на сайті ВР з'являється не одразу, базовий принцип економічного паспорта відомий заздалегідь. Частину ренти від використання надр акумулюватимуть на рахунках маленьких українців. Після досягнення ними 18 років вони матимуть змогу використати накопичені на рахунках гроші на купівлю нерухомості або навчання в Україні. Назвали й орієнтовну підсумкову суму – 10 тис. дол.

Ідея не нова, випробувана, зокрема, у багатих на нафту Об'єднаних Арабських Еміратах. У тому чи іншому вигляді безумовний базовий чи основний дохід запроваджували й у інших країнах, багато країн акумулюють частину доходів у резервних фондах під інші потреби. Розбираємось, у чому ризики економічного паспорта в Україні та чим його ідея відрізняється від схожої в інших країнах.

Зміст

Експерт Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин описує одразу кілька проблем, з якими зіткнеться втілення економічного паспорта. Перша - джерело, за рахунок якого будуть наповнювати рахунки. Як базу бачать ренту.

Станом на початок листопада рентна плата та плата за спеціальне використання природних ресурсів забезпечила бюджету-2021 44 млрд. грн. Проте її обсяги нерівномірні, з року в рік вони можуть не лише зростати, а й знижуватися:

  • 2014 р. - 19 млрд;
  • 2015 р. - 39 млрд;
  • 2016 р. - 44 млрд;
  • 2017 р. - 48,6 млрд;
  • 2018 р. - 45,2 млрд;
  • 2019 р. – 46,7 млрд.;
  • 2020 р. – 52,4 млрд. грн.

Крім того, надходження від них потрібно чимось компенсувати, і їхнє збільшення не може бути перманентним.

"Рентні платежі – вагоме джерело наповнення доходної частини держбюджету. Якщо ви щось знімаєте, то маєте знайти компенсатори і при цьому розуміти, що податковий тиск на видобувні організації не може бути нескінченним. Завжди є конкуренція на ринку та побоювання, що вартість видобутку руди або інших корисних копалин буде вищою, ніж дохід від реалізації. У такому разі організація просто припиняє свою діяльність", - уточнює Пендзин.

Наступна проблема складається з трьох складових: девальвація національної валюти, інфляція гривнева та доларова інфляція, які можуть знецінити накопичення. Про останню у нас часто й не згадують. Місця для вигідних інвестицій – невідомі у формулі.

"Це та сама проблема, з якою стикатимуться накопичувальні пенсійні фонди. Це довгі гроші, які потрібно не тільки зберегти, а й примножити. Безризиковість тут має більше значення, ніж успішність вкладення, - пояснює Пендзин. - Якщо ми говоримо, наприклад, про ринок землі чи нерухомості, то це слабко прогнозовані активи. Сьогодні нерухомість зростає – завтра активізуються військові дії, і вона впаде. Сьогодні землю ви продали, а завтра в Конституційному суді це визнають таким, що суперечить Основному закону, і всі ці лінії накриються мідним тазом. Сьогодні ці гроші можна вкладати лише у державні облігації".

Той самий шлях, через вкладення в ОВДП, передбачає міністр фінансів і для пенсійних накопичень у разі прийняття закону про обов'язкові накопичувальні пенсії. За ідеєю, найбіль безризиковий. Але, хоча експерт і каже, що безризиковість важлива, дохідність теж має значення.

"Зараз ОВДП у кращому разі перекривають інфляцію: 12,5% річних в гривні при інфляції 13%. Депозит у банк ви дорожче, ніж під 8-9% не покладете, - нагадує експерт Економічного дискусійного клубу. - Є ще й доларова інфляція 6 ,5% Були непогані активи - облігації великих компаній, на кшталт ДТЕК, які номіновані на світових фінансових ринках, але президент на прес-конференції сказав, що Ріната Ахметова намагаються залучити до перевороту, і вони впали мало не на 30%. Гарантій у нас ніхто нікому дати не може. Гарантії є, наприклад, у цінних паперів Мінфіну США, але там прибутковість 1,5%, а доларова інфляція 6,5%".

Експерт згадав пояснення голови фінансового комітету ВР Данила Гетьманцев про те, що у разі такого форс-мажору перекриватимуться за рахунок держбюджету або інших формул, наприклад, приватизації. Але й це прямі доходи бюджету, які опиняться під питанням, а над душею держави роками стоїть армія кредиторів на чолі з Міжнародним валютним фондом. Бюджетний дефіцит - їхня основна вимога до позичальника. Хоча за межі 3% ми вже виходили, щоразу перевищення дефіциту доводиться узгоджувати, обґрунтовувати. Їм не сподобається залежність платоспроможності України від проблем економічного паспорта.

"Питань більше, ніж відповідей. У різних країнах є різні підходи до базового доходу. Наприклад, в ОАЕ менше населення, вищі доходи. Найголовніше, що у всіх країн, які йшли шляхом створення якогось базового доходу, ОАЕ, Канада, Норвегія, були профіцитні бюджети. При дефіцитному ніхто таким не займається. Цим займаються, коли думають, на що витратити профіцит. Усі витрати з перевищення доходів над видатками. І так не роблять країни, які жорстко сидять на кредитній голці", - каже Пендзин.

На 2022 р. дефіцит заклали на рівні 3,5% ВВП, лише обслуговування боргу коштуватиме 180 млрд грн – утричі більше, ніж усі надходження від ренти. Але не лише залежність від позик та бюджет із діркою відрізняють плани на економічний паспорт в Україні від схожих ідей в інших країнах.

Економіст Олексій Кущ констатує, що чинна влада традиційно для себе обирає правильну ідею, яка веде у неправильному напрямку. Правильність ідеї та суть національних резервних фондів описана ще в Біблії у притчі про сім гладких і сім неврожайних років.

"Світова економіка розвивається за економічними циклами. На підйомі йде зростання попиту на сировину і, відповідно, підвищення сировинних цін. На точці падіння йде зниження попиту і цін. Сировинні країни в період гладких років частину наддоходів накопичують у національному резервному фонді. Роблять це по-різному, за рахунок ренти, експортних мит, - пояснює економіст. - У Росії ось ввели податок на видобуток природних ресурсів. Там за рахунок фіскального маневру створили національний фонд розвитку та благополуччя і плюс резервний фонд, який зараз ліквідований. Саудити створили суверенний фонд, норвежці - фонд майбутніх поколінь, один з найбільших у світі і який становить більше 1 трлн євро. Більше половини норвезького фонду вже не нафтогазові доходи, а інвестиційні, вони вкладають гроші по всьому світу. і населення не відчуло стрімкого падіння. Коли настає криза, країни розпаковують накопичення, щоб вирівняти дефіцит бюджету і населення не відчуло стрімкого падіння. Норвежці вперше розпакували свій резервний фонд у 2020 році. р. та 30 млрд євро звідти дістали. У нас беруть правильну ідею, роблять її апгрейд, намагаються зачесати під запити електорату, запровадити функціональність. Але не можуть так, щоб ідея працювала точково та правильно. Потрібно її використовувати по-максимуму з усіх боків. В основі економічного паспорта ідея правильна: усі сировинні країни мають національні резервні фонди. Україна, напевно, одна з небагатьох сировинних країн, яка не має резервного фонду. Але правильне сприйняття Зеленського закінчується лише на рівні ідеї. Все, що дописується в межах імплементації, вже нікуди не годиться".

Український шлях уже буде несхожим на досвід інших фондів з формування резервних фондів. Джерело - рента, а надходження від неї не великі.

"Зрозуміло, щоб наповнити фонд, потрібно вводити експортні мита на сировину, - упевнений О. Кущ. - Тоді вони вирішуватимуть два завдання: наповнюватимуть фонд та стимулюватимуть переробку всередині країни, а не стимулюватимуть експорт чистої сировини. Тобто на технічному рівні вже посил неправильний. Але ж запровадити експортне мито на сировину, отже вже залізти в кишеню аграрним баронам та олігархам. А це не закон про олігархів приймати".

Наступна відмінність від закордонного досвіду – варіант інвестицій та спосіб витрачати накопичене. І роздача абсолютного базового доходу просто так із резервних фондів не практикується, крім монархій Близького Сходу.

"Це від щедрот, але й тому, що населення в цих країнах не таке велике. Плюс у них величезний експорт нафти, а в Катарі ще й експорт газу. Це ресурс, який приносить набагато більші прибутки, ніж наш експорт кукурудзи та залізняку. Але, наприклад, у Норвегії, маючи великий експорт, прозору систему обліку фонду, ніколи не виплачують гроші норвежцям. Коли фонд розпакували у 2020 р., 30 млрд євро спрямували уряду на погашення дефіциту бюджету, а уряд уже виділяє їх на допомогу, компенсації і т.д. Але практично ніде такого немає, щоб гроші зберігалися 18 років, а потім виплачувалися. Це безглуздо, - резюмує Олексій Кущ.-Є дві концепції використання грошей національного резервного фонду. Перша – якщо національна економіка маленька та велика кількість грошей, які, якщо раптом будуть інвестовані всередині країни, стимулюватимуть інфляцію. Щоб уникнути інфляції, норвежці інвестують кошти за кордоном, купуючи ліквідні активи там. Коли закінчаться нафта і газ у Норвегії, це дозволить заробляти пасивні доходи на володінні цими активами, а держава продовжуватиме отримувати дохід. Тут головний принцип - не допускати зниження тіла резервного фонду, можна витрачати лише відсотки. Друга концепція – якщо країна велика, населення чисельне та пасивних доходів не вистачить. Наприклад, Саудівська Аравія, де 40 млн. Отже, частина грошей інвестується за кордон, але значна частина – всередині економіки. Вони купують нові технології, нематеріальні активи, будують підприємства, залучають іноземних інвесторів. Це багатоярусна система використання коштів фонду. Але на рівні використання коштів у нас ми бачимо бездарну концепцію. Ми не Норвегія і не Кувейт і не зможемо заробити пасивні доходи в таких обсягах, щоб виплачувати прибуток своїм громадянам. Тому нам кошти резервного фонду потрібно не 18 років тримати на якихось рахунках, вклавши в ОВДП і допомагаючи уряду виконувати дефіцит бюджету в частині боргових зобов'язань. Нам потрібно кошти резервного фонду вкладати в структурну розбудову економіки, підвищення рівня доданої вартості, тобто в переробку. У такому форматі це працювало б, але це погано продається виборцям. А ми пообіцяємо, що кожен у 18 років отримає 10 тис. дол. Потім виходить Давид Арахамія, і каже, що 20 тис. Не здивуюсь, якщо післязавтра Зеленський скаже, що 30 тис. і до п'ятиріччя, головне переобрати його на другий термін".

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів
^