Доплата від держави та після 50 років за бажанням: як українців готують до накопичувальних пенсій

Доплата від держави та після 50 років за бажанням: як українців готують до накопичувальних пенсій
01 листопада 14:06

Доплата від держави та після 50 років за бажанням: як українців готують до накопичувальних пенсій

01 листопада 14:06

Узгодити закон про обов'язковий накопичувальний рівень пенсійної системи вже у 2021 році – такі плани звучать дедалі частіше. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль і міністр фінансів Сергій Марченко в два голоси виконали канон про те, що без особистих накопичень громадян лише солідарна система перестане справлятися з пенсійними виплатами.

Голова податкового комітету ВР Данило Гетьманцев сказав, що законопроект потрібно узгодити у 2021 р. у першому читанні. Сергій Марченко говорить про те, що запустити систему потрібно до 2024 року, а проект погодити до кінця цієї осені. Які варіанти обов'язкових накопичувальних пенсій для українців готують у парламенті та Кабміні?

Зміст

Поки що в Раді остаточно не погодили жоден із варіантів пенсійної реформи. У грудні 2019 р. законопроект №2683 подала група нардепів на чолі із керівником комітету соцполітики ВР Галиною Третьяковою. Наприкінці квітня цього року Рада відправила його на доопрацювання, оскільки автори трансформували ідею. 7 травня Третьякова та її заступник Вадим Струневич зареєстрували новий варіант - №2683-3, але наприкінці травня комітет дав висновок про те, що його потрібно відхилити.

У листопаді 2020 р. Кабмін подав у Раду проект №4408. Але не про тотальне введення обов'язкового накопичувального рівня, а про додаткове пенсійне забезпечення – накопичувальну професійну пенсійну систему для тих, хто працює в особливо важких умовах і у важких умовах. Це кілька сотень професій за затвердженими Кабміном списками №1 та №2 категорій працівників із правом на пільгову пенсію. Торік у грудні нардепи подали альтернативний законопроект №4408-1. Але у жовтні 2021 р. комітет повернув обидва документи ініціаторам, не включивши їх до порядку денного.

1 листопада на засіданні фракції "Слуга народу" нардепам може презентувати концепцію реформи Сергій Марченко. Але яка доля на нього чекає – питання відкрите.

"Начебто всі розуміють, що це потрібно робити, але, коли ми говоримо, як це реалізовуватиметься, хто має за це заплатити, на кого ляже ось цей умовний тягар вкладень у накопичувальний фонд, звичайно, всі кажуть "ні", - пояснив усі невдачі Денис Шмигаль.

Раз парламент у тому чи іншому вигляді дав своє несхвалення попереднім варіантам реформи, варто чекати на новий. І тут м'яч перекинули уряду. Новий проект ще не народився, але міністри соціальної політики та фінансів періодично викидають порції інформації про те, до якої реформи вони готують нас.

Базовий принцип, який передбачався і у забракованих Радою проектах: обов'язковий накопичувальний рівень солідарні пенсії не скасовує. Далі питання вже у тому, кого та як залучати на другий рівень.

Проекти №2683 та №2683-3 передбачали участь в обов'язковій системі накопичень для всіх працюючих українців без прив'язки до віку. №4408 – для представників певних професій, але також без прив'язки до віку. Модель може змінитися. Як сказала міністр соціальної політики Марина Лазебна, державний накопичувальний рівень буде обов'язковим для працівників до 50 років та добровільним для тих, хто старший за 50 років.

Друге важливе питання – розмір відрахувань. Проект №2683 передбачав додаткове податкове навантаження. За ним на накопичувальний рахунок кожного працівника 2% від зарплати мав сплачувати роботодавець та 1% сам майбутній пенсіонер. У проекті №2683-3 підхід змінили та вирішили навантаження не збільшувати. За ним 2% від ставки ЄСВ мають піти на накопичувальний рахунок. Податок на доходи фізосіб - 18%, і 2% звідти теж підуть на рахунок. Додаткове навантаження знімається, але виникають інші потенційні проблеми. ЄСВ йде до Пенсійного фонду. Коли потік від ЄСВ скоротиться, дрібнішою стане річка надходжень.

Зараз у Мінсоцполітики говорять про таку модель:

  • за рахунок зниження ЄСВ 1% із зарплати працівників на їх індивідуальні рахунки сплачує роботодавець, який стане страхувальником в обов'язковій накопичувальній системі;
  • 1% від своєї зарплати вже добровільно сплачують самі працівники (право відмовитись у них є у будь-який момент, так само, як і право повернуться до системи добровільних відрахувань);
  • 1% від зарплати людини, яка піде на добровільний внесок у систему, як бонус внесе держава.

Як під час експертних обговорень говорила міністр соцполітики, система, коли працівник та роботодавець сплачують по 2%, також обговорюється.

Подібні плани й у міністра фінансів. Але є відмінність. Модель, про яку зараз говорить Марченко, передбачається без прив'язки держвиплати до розміру добровільного внеску працівника. Він зможе додатково накопичувати на старість стільки, скільки вважатиме за потрібне.

"Зараз йдеться про те, що це 1% від ЄСВ і 1% дасть держава у вигляді прямої програми", - повідомив він.

Витрати держави у цьому випадку, за оцінками міністра, 53-56 млрд. грн. на рік. Але у заявах голови Мінфіну звучало застереження: участь держави розглядається на першому етапі, щоб викликати довіру в українців.

Наступний аспект – страхування ризиків другого рівня пенсійної системи. За аналогією з Фондом гарантування вкладів фізосіб в уряді думають над створенням страхової установи для пенсійних накопичень. За законопроектами, які забракувала Рада, така система не передбачалася.

Де саме акумулювати кошти майбутніх пенсіонерів – питання дискусійне. Спочатку, у проекті №2683-3 збиралися спрямовувати відрахування із зарплат на спеціальні небюджетні рахунки в Казначействі, а далі розподілятися між авторизованими банками та пенсійними фондами, залежно від того, яку установу обрав би сам працівник. Якби від вибору він самоусунувся, внески відправили до уповноваженого пенсійного фонду (але не до Пенсійного фонду України, а до нової структури), створеного Кабміном.

Наразі, за даними Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, є 63 недержавні пенсійні фонди: 58 безпосередньо діючих та 19 адміністраторів. Але за планами голови Мінфіну обирати для себе прийнятний недержавний пенсійний фонд українці зможуть не одразу, а десь із 2026 р., якщо система запрацює у 2023 р. А на початковому етапі вирішальне слово буде за державою.

Про те, як саме забезпечувати доходність накопичень, у Мінфіну варіант один.

"На початку залучатимемо державну накопичувальну інституцію: державний пенсійний фонд або державну керуючу компанію. До того ж на початковому етапі у нас небагато інструментів для вкладень - це можуть бути ОВДП", - каже Марченко.

Йдеться про гривневі облігації. За законопроектом №2683-3 список інструментів інвестування був ширшим: цінні папери, гарантовані українським урядом – ОВДП та місцевими радами, акції, допущені до торгів, облігації українських емітентів з належним інвестрінем та які відповідають вимогам НКЦПФР, урядові цінні папери іноземних держав, іноземних емітентів не нижче класу А.

Схема виплати пенсійних накопичень може бути предметом суперечок.

"Мають бути довічні пенсії для тих, у кого хороший накопичувальний рахунок. У кого накопичень недостатньо, можемо пропонувати одноразові виплати. Їх люди мають право використовувати у разі хвороби чи іншої критичної ситуації", - такий варіант озвучила міністр соцполітики.

Її схема перегукується із варіантом пенсійної реформи, забракованої у Раді. За нею тип виплати – довічної чи разової – обмежений. Для виплатна  визначений термін пропонували такі умови:

  • накопичені кошти дозволяють виплачувати довічно щомісячну суму у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
  • пенсіонер отримав інвалідність І чи ІІ групи.

За термінами у авторів законопроекту про загальну реформу і уряду плани схожі. У №2683-3 передбачено набрання чинності 1 січня 2022 р., а здійснення перших внесків – з 2023 р. В урядовому законопроекті про професійні накопичувальні пенсії все набагато швидше і простіше: набрання чинності 1 січня 2022 р. За ще не поданими планами Кабміну, запуск системи хочуть організувати у 2023-2024 роках.

У Мінсоцполітики розрахували, за яких вступних український пенсіонер-учасник другого рівня пенсійної системи, отримуватиме пенсію у розмірі 7 тис. грн. 

При зарплаті 15 тис. грн на місяць, страховому стажі 35 років, накопиченнях з 25 до 60 років, відрахуванні на накопичувальний рахунок 2% ЄСВ та 2% від прибуткового податку, отриманні накопичувальної пенсії протягом 15 років, прибутковості накопичень, що перевищують інфляцію на 3% на рік, людина зможе отримати 3117 грн накопичувальної пенсії на додаток до виплати з солідарного рівня розміром 3624 грн.

Цифри дуже оптимістичні. Адже зараз середня зарплата по країні – 14239 грн., але не 15 тис. грн., і молодим спеціалістам зі старту мало хто з роботодавців готовий її призначити. Інфляція у річному вимірі станом на вересень доросла до 7,5%, а отже прибутковість накопичень має бути 10,5%. Забезпечити таку можуть хіба що ОВДП, але й вони не впораються, якщо згадати рівень інфляції з 2014 р. до 2018 р.: 25%, 43%, 12%, 14%, 10%. Якими інструментами перекрити ці показники, важко навіть уявити. Та й відрахування у розмірі 4% від зарплати уряд уже не розглядає. Тож мрії про прийнятну накопичувальну пенсію впираються в сувору дійсність. Не рекомендують її для України й у Міжнародній організації праці.

"Рекомендується перенаправлення будь-яких додаткових ресурсів до державної пенсійної системи для зменшення дефіциту та покращення адекватності пенсійних виплат", - констатували у звіті "Майбутнє пенсійної системи України".

І на чужому досвіді пояснили, чому варто вчинити саме так. У Центральній та Східній Європі та Латинській Америці, пояснюють у МОП, обов'язковий накопичувальний рівень вводили в надії, що люди вважатимуть цей варіант більш вигідним, збільшать свою участь у робочій силі, за рахунок чого скоротиться тіньовий сектор. Нині у ньому перебувають близько 7 млн українців працездатного віку, які не сплачують ЄСВ.

"Запровадження обов'язкових приватних пенсійних схем у цих країнах не призвело до їхнього передбачуваного макроекономічного впливу та не забезпечило збільшення охоплення населення, - зазначають у МОП. - Крім того, до фіскального дефіциту цих країн добавилися значні перехідні витрати, пов'язані з впровадженням цих систем. Під час глобальної кризи, яка розпочалася у 2008 р., недоліки пенсійних систем другого рівня виявилися повною мірою, і багато країн вирішили скасувати реформу приватизації шляхом зменшення внесків, спрямованих до приватних пенсійних фондів, або шляхом повного скасування системи другого рівня та передачі активів приватних пенсійних фондів у державну пенсійну систему".

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів
^