Банківська вже не таємниця та гроші під ковпаком: як перевірятимуть фінанси українців?

10 лютого 14:18

Банківська вже не таємниця та гроші під ковпаком: як перевірятимуть фінанси українців?

10 лютого 14:18

Відкрити банківську таємницю тепер стало простіше, а скоро стане жорсткішим й контроль над рахунками. Що означають нові фінансові правила?

Зміст

У жовтні 2019 р. парламент прийняв закон про конфіскацію незаконних активів. Він, зокрема, поправив норми про банківську таємницю в законі "Про банки і банківську діяльність". Правоохоронцям дали більше можливостей для збору інформації про банківських клієнтів. Але хоча формально вони отримали їх в листопаді, банкіри керуються не тільки законами, а й нормативними актами Нацбанку.

31 січня Національний банк відкоригував правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. З 4 лютого вони набрали чинності, тобто доступ до конфіденційної інформації вже не той, що раніше.

Як фізичної, так і юридичної особи, якщо вони проходять у справі про незаконне збагачення.

До банківської таємниці належить інформація про рахунки, операції та угоди, фінансово-економічний стан клієнта, в тому числі й про кредитоспроможність людини, якщо вона збирається отримати кредит. Якщо клієнт - юрособа, то це організаційно-правова структура, дані про керівництво, діяльність.

У банках цю інформацію зобов'язані зберігати в секреті. Але є ряд виключень, коли її можуть розкрити. Перелік вказано в ст. 62 закону "Про банки і банківську діяльність". З того моменту, як закон запрацював, цю статтю правили кілька десятків разів. Боротьба з незаконними активами - причина найсвіжіша.

Відкрити банківську таємницю могли й можуть юрособам та фізособам про них самих на підставі запиту.

Ще одна підстава - рішення суду. Також є право вимагати інформацію у Генпрокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Нацполіціі, Національного антикорупційного бюро та Антимонопольного комітету. Їм можуть відкрити банківську таємницю про операції конкретного фізичної та юридичної особи та за певний проміжок часу. Запит має бути коректний, на бланку, з обґрунтуванням. В іншому випадку банки загортають вимоги і наполягають на судовому рішенні.

Але після введення норм про незаконне збагачення підстав для розкриття таємниці без санкції судді стало ще більше:

  • Генпрокуратурі, ДБР і НАБУ можуть надати дані про операції по рахунках фізособи, юрособи, фізособи-підприємця у справах про виявлення незаконних активів та збору доказів щодо їх необгрунтованості. Правоохоронці в своїй вимозі повинні вказати за який проміжок часу потрібні дані й перерахувати контрагентів;
  • для НАБУ пункт прописали окремий та йому дадуть ще більше можливостей для отримання інформації. Співробітники Бюро мають право вимагати дані про рахунки, вклади, угоди, операції, в тому числі й без відкриття рахунків, у справах про виявлення фактів незаконного збагачення, збору доказів. Вони також повинні вказати точні часовий проміжок і перерахувати контрагентів.

Законом заборонено надавати інформацію про клієнтів іншого банку. Але тепер зробили виняток для розкриття банківської таємниці у справах про незаконне збагачення. Поправку про це раніше внесли в закон, а тепер НБУ закріпив це й у своїх правилах.


До речі

За даними Нацбанку, в 2016-2019 рр. там 608 разів надавали правоохоронцям доступ до банківської інформації в рамках кримінальних справ. У минулому році найбільше даних запросила та отримала Генеральна прокуратура - їй надавали дані 62 рази.


Думка

Ростислав Кравець, адвокат:

- З одного боку, зі вступом в силу законів про незаконне збагачення, можливості роботи НАБУ та ДБР над анонімними повідомленнями зі збору інформації, будь-яка особа, яка перебуває в Україні, фактично позбавлена банківської таємниці. За будь-якою анонімною заявою НАБУ і ДБР попросять банк надати інформацію.

З іншого боку, у зв'язку з тим, що закон готувався популістами й тими, хто далекий від практики, його норми суперечливі. Норми про звернення до банку від правоохоронних органів розпливчасті. Якщо питання не врегулюють чітко та конкретно, у банку є всі підстави відмовити в наданні інформації без рішення слідчого судді. Просто так збирати інформацію, тим більш захищену законом, заборонено Конституцією. У самому запиті потрібно буде вказати, в зв'язку з чим необхідно розкрити банківську таємницю, яку інформацію, в рамках якої справи. Наприклад, будь-якого громадянина можна прив'язати до справи про гроші Януковича і попросити інформацію про рахунок в зв'язку з оперативними даними з секретного джерела.

Все залежить від того, як банки на практиці застосовуватимуть норми закону: чи будуть розкривати за найбожевільнішими запитами або вимагати більш детального опису, конкретних посилань та підстав. Також все залежатиме від того, як в судах розглядатимуть справи про штрафи в зв'язку з невиконанням вимог НАБУ. Зрозуміло, що буде адмінпротокол на посадових осіб або установу, які не надали інформацію. Але якщо суди будуть визнавати дії банкірів правомірними щодо необґрунтованих запитів правоохоронців, думаю, ми повернемося до того, що банківську таємницю можна буде відкрити за рішенням слідчого судді.

На жаль, в світлі того, що відбувається в країні, я не чекаю, що банківську таємницю будуть реально захищати.

6 грудня 2019 р. Рада прийняла закон про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Президент його підписав, і 28 квітня 2020 року він вступить в силу.

Система фінмоніторингу працює й зараз. Тобто компанії інформують Державну службу фінансового моніторингу (Держфінмоніторинг) про всі операції на суму понад 150 тис. грн або еквівалент у валюті (є 17 підстав щодо перевірки), а підозрілі або сумнівні перевіряють самі.

Частково новий закон для банківських клієнтів, особливо фізосіб, робить ситуацію легшою. Поріг суми, що підлягає перевірці, підвищують, кількість підстав для моніторингу скорочують. Але насправді все не так просто.

Обов'язково перевіряти будуть операції на суму понад 400 тис. грн в еквіваленті, тоді як зараз під моніторинг підпадають всі на суми понад 150 тис. Тобто поріг підвищують. Але тут питання саме в еквіваленті.

Нинішній поріг встановили у 2012 р. та при курсі 8 грн за дол. Тобто еквівалент 150 тис. грн був 18,75 тис. дол. Зараз офіційний курс - 24,5 грн за дол. Отже, еквівалент 400 тис. грн - 16,3 тис. дол. Тому поріг перевірки для операцій у валюті знижується в порівнянні з початковим.

Перевіряти операції на суму понад 400 тис. грн в обов'язковому порядку будуть при наявності чотирьох ознак, а не 17, як зараз, а це фіноперації:

  • з готівкою (внесення, переклад, отримання);
  • з переказу коштів за кордон;
  • політично значущих осіб, членів їх сімей, пов'язаних з ними осіб;
  • із зарахування, переказу грошей, видачі або отримання кредиту або позики, якщо одна зі сторін знаходиться або живе в державі, яка не виконує міжнародні рекомендації по боротьбі з легалізацією злочинних доходів. Також перевіряти будуть, якщо у одного з учасників операції є рахунки в банку, який зареєстрований в такій державі.

Але все це не означає, що контролювати та стежити за операціями на меншу суму ніхто не буде. Це роблять і зараз - існує система та суб'єкти первинного фінансового моніторингу (СПФМ). У них є зобов'язання перед Держфінмоніторингом з перевірки та оповіщення про підозрілі операції.

Закон розставляє сітки СПФМ ширше, але при цьому триматиме їх в своїх руках Держфінмоніторинг.

По-перше, збільшується кількість суб'єктів первинного фінмоніторингу. Зараз це банки, страховики, біржі, брокери, кредитні спілки, учасники фондового ринку, платіжні організації, системи, організації, які займаються переказами, організатори азартних ігор та лотерей. Також це нотаріуси, адвокати, аудитори, але в тому випадку, якщо вони не діють в рамках трудових відносин.

Після набрання чинності законом, до них додадуть бухгалтерів (зараз компанії, що надають такі послуги), податкових консультантів, індивідуально працюючих адвокатів (в тому числі бюро та об'єднань), постачальників послуг, пов'язаних з віртуальними активами, консультантів з купівлі та продажу нерухомості.

По-друге, збільшаться зобов'язання СПФМ. Взаємодією з Держфінмоніторингом займаються окремі фахівці, які повинні перебувати на обліку, проходити навчання. Вони повинні проводити належну перевірку самих клієнтів, моніторити всі фінансові операції, з'ясовувати, наскільки засіб є законним і повідомляти в Держфінмоніторіг про підозрілі дії. З квітня вони також зобов'язані ділитися всією наявною інформацією (крім особистих даних), якою володіють, з Держфінмоніторингом за його запитом. Але в законі немає застереження, що всю інформацію передають на підставі рішення суду.

По-третє, за порушення СПФМ загрожують величезні штрафи. Зараз вони складають від 200 до 3 тис. неоподатковуваних мінімумів, тобто від 3,4 тис. до 51 тис. грн.

З 28 квітня карати будуть жорсткіше. Наприклад, за порушення при належній перевірці - до 12 тис. неоподатковуваних мінімумів (204 тис. грн); порушення при переказі коштів та віртуальних активів (дані про платника і одержувача) - до 10 тис. мінімумів (170 тис. грн).

За те, що організація і проведення первинного фінмоніторингу не буде налагоджена належним чином, загрожує штраф в розмірі до 10% загального річного обороту підприємства, але не найбільше 7 950 тис. неоподатковуваних мінімумів (135,1 млн грн).

Думка

Олексій Кущ, експерт інституту Growford:

- У світі зазвичай коня запрягають попереду воза, у нас раніше запрягали позаду, а зараз взагалі виходить паровоз: попереду віз, ззаду віз, а в середині кілька коней. Повне змішення послідовності дій.

Те, що хочуть посилити фінмоніторинг, це не точкове рішення. Воно йде в парі з імплементацією стандартів BEPS, становленням системи контролю над контрольованими країнами. І це один з елементів хаотичної політики.

Будь-яка політика має відповідати бізнес-практикам країни, способам ведення бізнесу, сформованій економічній моделі. На Заході спочатку не було банківської таємниці, потім з'явилися країни, які будували на ній свою конкурентну перевагу, наприклад, Швейцарія. Потім її довели до абсолюту. Тепер ми бачимо бюрократизацію та стандартизацію розкриття банківської таємниці. Сталося це після 2008 року і пов'язане з тим, що наднаціональні регуляторні органи намагаються всіх підвести під загальну гребінку. Це потрібно, щоб ліквідувати структурне перекривлення між офшорами, розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. Але це не означає, що в світі немає різних швидкісних режимів імплементації цих стандартів.

Для України важливо дотримуватися режиму швидкостей, який відповідає нашій ринкової моделі. Спочатку потрібно виконати складне завдання з мінімізації причин за якими потрібно, наприклад, розкривати банківську таємницю. Особливо завзято нею користуються при приховуванні доходів або транскордонних перетоках капіталу, коли виводять гроші з країни. Але якщо боротися з наслідками, а не з причинами, то 90% токсичних наслідків буде для нормального бізнесу.

В Україні один полюс - бізнес. Держава повинна спочатку розробити законодавчі зміни для усунення причин, з яких він захищається.

Другий полюс - інституціональна зрілість держави, її можливість користуватися жорсткими засобами не на шкоду бізнесу, населенню та не в контексті виборчого правосуддя.

Ми бачимо, що на першому полюсі не усунули передумови, на другому не усунули негативні чинники, які дадуть інструментарій в руки недобросовісних чиновників. Тому крім шкоди економіці це нічого не принесе.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Підпишіться на НАШ у соціальних мережах

Коментарі

фото користувача
Для коментування матеріалу або зареєструйтеся
+ Більше коментарів

Новини партнерів

Загрузка...
^