Мені кастинг не потрібен: Олександр Ткаченко - про посаду міністра культури, "Дім" і мовне питання

Олександр Ткаченко  - про свої плани на посаді міністра культури, мовне питання, вирішення суперечок у комітеті Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики та телекнал "ДІМ", в інтерв'ю НАШому Максу Назарову.

Народний депутат від фракції "Слуга народу" та кандидат на посаду міністра культури Олександр Ткаченко   - про свої плани на посаді міністра культури, мовне питання, вирішення суперечок у комітеті Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики та телекнал "ДІМ", в інтерв'ю НАШому Максу Назарову.

Щоб подивитися повну відеоверсію, перейдіть до кінця сторінки.

[see_also]

Журналіст і акціонер: що відомо про Олександра Ткаченка, який може стати майбутнім міністром культури

[/see_also]


"Мені не потрібно проходити кастинг на посаду міністра культури"

- Хто вам запропонував спробувати себе в кріслі міністра культури?

У фракції це відбувається достатньо демократично. Були такі розмови і раніше і у фракції, і в Кабміні з президентом, але фінальне рішення призначити міністра приймала фракція учора ввечері (1 червня, - ред).

- Тобто напередодні цього рішення ви розмовляли із Зеленським.

Я говорив із Кабінетом міністрів, і з президентом також, так. Розмовляв із представниками Кабінету Міністрів. Є бачення президента, Кабінету міністрів, бачення фракції, але фінально має вирішувати Верховна Рада. Я власне в компанії давно, починаючи з виборчої кампанії. Що мені кастинг проходити, мене і так знають по комітету вже впродовж року. Я не думаю, що в даному випадку мені не потрібно було проходити кастинг чи проби. 

- Навколо міністерства культури останні тижні багато чуток про те, що міністерство потребує очільника, професіонала. Протягом цих двох тижнів мої джерела повідомляли, що був ряд відмов від потужних професіоналів, зокрема: відмовився журналіст Дмитро Гордон, продюсерка одеського кінофестивалю Юлія Сінкевич. Вас задовольняє те, що до вас звернулися не першим?

Справа в тім, що розмови щодо такого ймовірного кроку йшли давно, але оскільки ми всі зараз перебуваємо в кризі після коронавірусу, то мені здається, що оскільки я очолюю відповідний профільний комітет, є певна зона відповідальності, яку не можна “кидати” в цей скрутний час. Ми впродовж двох місяців комітетом працювали з міністерством і бачимо всі прогалини ситуації, коли не тимчасового, а постійного очільника міністерства немає. Ми бачимо усі вади цього процесу. Я також розумію, що  необхідно підставити плече і рухати цю справу вперед. 

Тобто по самооцінці “не вдарило”?

Я не знаю всіх, кого кастингували. Я самодостатня людина, і в мене комплексів небагато.

- Чому на вашу думку інші кандидати відмовились?

Це достатньо серйозна зона відповідальності, тим більше економічна ситуація непроста. Ви знаєте, що в міністерстві був секвестр бюджету, достатньо велику грошей зрізали і для того, щоб “виживати” потрібні ресурси, координація дій з парламентом, з Кабміном і з головними стейкхолдерами і в культурному середовищі, і в креативних індустріях. Це не путівка на курорт, це достатньо серйозний виклик. Я розумів людей, які, можливо, не відчуваючи командного духу і розуміючи, які виклики перед ними зараз стоять з огляду на кризу, можливо робили крок назад. Я про ці розмови мало що знаю.

"Наповнення міністерства культури буде двідбуватися за рахунок "культурних послуг"

- Наскільки я розумію, ви теж погодилися взяти на себе відповідальність, але з певним умовами: наповнити культуру бюджетом.

Давайте спочатку розберемося, що забрали. Забрали десь 20-30% від запланованого спершу бюджету, але там були зрозумілі статті, які під час карантину неможливо здійснити фізично. Наприклад, проект “Зшивання країни” - подорожі студентів, школярів із заходу на схід і т.д. Очевидно, що в рамках карантину навряд чи такий проект здійсненний, а необхідність додаткового фінансування викликано необхідністю інституціональної підтримки, індивідуальної підтримки людей, які  працюють в цих сферах, в сферах креативних індустрій.  Доходи в цих сферах впали двозначними цифрами: від 30 до 75% в різних сферах. Ми розумію, що для того, щоб люди змогли вижити і власне їх бізнес і культурні проекти могли жити далі, потрібне фінансування. Ми запропонували механізм, який на наш погляд є достатньо прозорим і зрозумілим, це гранти. Це такі, які веде УКФ (Український культурний фонд - ред.) розповсюдити на інші державні інституції, які знаходяться під дахом Міністерства культури: Держкіно, Агенція по туризму, тощо. Щоб ці компанії могли подавати, конституції, люди могли подавати і таким чином можна було здійснити пряму допомогу. Оскільки ми були задіяні власне в створенні таких законопроектів, ми розуміємо, яким чином рухаємося далі. В тому числі і завдяки впровадженню нового зменшеного ПДВ на так звані “культурні послуги”.

Умовно кажучи, ви купуєте квиток в театр, то ви можете за нього через це заплатити меньше. Це запускає механізм споживання, власне культурних послуг. Не ми придумали такий зменшений ПДВ, він розповсюджений в багатьох європейських країнах. 

- В умовах, коли в країні дуже погані дороги, два роки тому прийняли рішення створити дорожній фонд.

Держава зацікавлена в тому, що їх громадяни споживали культурні послуги, як би воно нетрадиційно звучало. Вони можуть бути здешевлені завдяки цьому культурному ПДВ. Це означає, що громадяни зможуть ними користуватися, а люди, які працюють в цих сферах будуть продовжувати свою роботу. 

Політика "слуг народу" стосовно мовного питання

- Яка культурна політика зараз у “слуг народу”.

Я прихильник діалогу і такі сенситивні питання, як мова, історія і релігія, повинні вирішуватися тільки за круглими столами, з фахівцями. Прийняття закону про мову відбувалося під час виборчої кампанії. Такого обговорення публічно не було і сьогодні, очевидно, когось воно не задовольняє, а хтось стоїть на сторожі вже прийнятого  закону. Зрозуміла їхня мотивація - захищати українську мову потрібно, бо занадто довго її нищили, викрінювали з території України. Ми ще до карантину запросили вчених, щоб розпочати національний круглий стіл, але не політиків. Для мене було сюрприз почути, що до них до цього ніхто не звертався. Ніхто не звертався з приводу того, що необхідно вести національний круглий стіл для того, щоб знайти виходи з викликів, які існують в суспільстві. А виклик головний - як його об’єднати, а не роз’єднати якимось рішеннями. 

Перше, щоб я хотів - уникнути драматичних рухів. Будь-який рух в цій площині призводить до появи невдоволених, у яких є дуже міцна власна позиція, стосовно якої вони будуть переконувати і боротися. Найголовніший виклик, який стоїть перед країною, - це як жити далі і на що жити далі. Такі чутливі сфери мають вирішуватися шляхом діалогу і шляхом компромісу. Шляхом діалогу ми дійдемо до втілення нашої концепції.

- В понеділок, спікер парламенту Дмитро Разумков заявив, що все ж таки треба переглянути закон про медіа, адже Венеціанська комісія заявила про те, що є дискримінаційні норми в цьому законі.

Венеціанська комісія каже трішки по-іншому. Ці нюанси потрібно вирішувати шляхом прийняття закону про нацменшини. 

- Як Ви вважаєте, можна прийняти той факт, що українці вважають рідною не тільки українську мову?

Я можу з цього приводу згадати, як я йшов до школи. Це київська школа, переважно російськомовна, але мене батько віддав до школи з українською мовою викладання. Цікавий нюанс в цій шкуолі був, - англійська школа була з 1 класу і коли я спитав тата, чому ми йдемо до україномовної школи, він сказав: “Ти народився тут, твоя Батьківщина Україна, ти маєш знати мову з дитинства і нею користуватися”. Я так само виховував свого малюка і вдома ми спілкуємося українською. 

Я думаю, що ті люди, які думають, що мову потрібно захищати розуміють, що це культурний код, і ви мало знайдете в Європі країн, які користуються кількома мовами, якщо не згадувати Швейцарію. Так само я думаю, що і Україна є мононаціональною. Так склалося, що у нас широко використовується російська мова, і з цим потрібно щось робити. Тут я безперечно не прихильник ні пані Фаріон, ні інших ура-патріотів, які вважають, що можна нав’язати власну точку зору тим, хто думає інакше. Цей процес має бути комфортним і елегантним для того, щоб ті, хто думає інакше, не відчували себе другорядним сортом. Для того, щоб це зробити, у мене немає фантастичних рецептів. Для цього потрібен дискурс вчених, і ми тільки його розпочали. Наразі на порядку денному такої терміновості в якихось змінах немає.

Український ринок не дозволяє знімати достатню кількість серіалів українською мовою

- Це питання стосується вас, як екс-гендиректора телеканалу “1+1”. Чи всі російськомовні українські серіали і продукти, які знімає телеканал дублюються українською мовою.

Ні. Згідно закону, який в тому числі я лобіював свого часу, є певні квоти на іншу мову, власне - російську. Проблема з серіалами полягає в тому, що дуже часто ці серіали виробляються на дві території. З економічної точки зору, якщо ми зацікавлені в тому, щоб вони знімалися в Україні, ми маємо знайти шлях, яким чином це могло б продовжуватися. На жаль, український рекламний ринок не дозволяє знімати ту кількість і якість серіалів українською, до яких вже звик українських глядач. Тут ми маємо шукати інші варіанти виходу з ситуації для того, щоб і індустрія розвивалася і глядач не відчував якогось дискомфорту.

- Як ви думаєте, в чому проблема двомовності в кіно і в таких телевізійних медіапродуктах?

Ми унікальна країна, яка знаходить ці квоти і це дуже нетривіальне рішення тому, що в країнах, в яких існує друга державна мова. Наприклад, Канада. Французькою переважно політики спілкуються, але люди мають знати дві мови. В Квебеку (провінція в Канаді, - ред.) є французька версія телебачення, і там переважно франкомовні телевізійні канали. На всі іншій території Канади - це англомовні канали. Ми ж не хочемо заново ділити території, тому ми йдемо досить нетривіальним шляхом цих мовних квот, які з одного боку дозволять переходити на українську, а з іншого боку нам важливо зберегти індустріальні чинники. 

- Як я розумію, Нацрада не збирається йти на компроміси, хоча під час прес-конференції Володимир зеленський фактично пообіцяв розібратися з квотами на телебаченні.

Нацрада користується законом. Вона власне слідкує і контролює ефір. Стосовно прийняття закону про медіа, ми обговорювали це питання. Цілком можливо, що ми знайшли вирішення цієї проблеми. Найближчим часом, коли у нас закінчиться засідання робочих груп і обговорення з індустріями, ми запропонуємо публіці нашу версію достатньо красиву, щоб рухатися в напрямку як і “мову зберегти”, і як “дати індустрії можливість розвиватися”.

Що це буде у відсотковому еквіваленті?

Я не буду казати зараз конкретне формулювання. Воно дозволить зберегти відсотки, але і дозволить знімати серіали в Україні російською мовою.

Коли ми говорим про комедії, вони достатньо всі локальні. Ми знаємо багато україномовних комедій, які дуже круто виглядають і в них з'являється той оригінальний контекст, колорит і відповідною мовою передається краще. Не думаю, що український гумор сподобається в Росії.

- Ви чотири року тому озвучили таку тезу, що “знати спільну мову з людьми, які вірять в інші цінності буде достатньо складно, майже неможливо”. Це було обговорення в контексті повернення миру на Донбас і реінтеграції територій. Що ви маєте на увазі під словами “інші цінності”?

Це був час війни і достатньо непроста ситуація, коли варто було боронити свою територію, тому що тоді мова йшла або в нас “русский мир” з усіма витікаючими подробицями. В тому числі авторитаризму, нав’язуванням власної концепції життя, яка відмінна від того, через що власне стався цей конфлікт. Я досі вважаю, що це діалог, який ми рано чи пізно маємо розпочати, якщо хочемо повернути собі Донбас, буде непростим. І люди з іншими цінностями (це можна зрозуміти на прикладі компаній), коли ми впроваджували свою систему цінностей, це був не простий процес. Змінилося 70% топ-менеджерів. Та сам, як і в діалозі ще більш складному, коли говорить суспільство, власне потрібно “намацати” ті цінності, які нас можуть об’єднувати. На мій погляд це цінності країни, цінності демократичні, цінності вільної економіки. Якщо ці цінності будуть спільними, тоді діалог вийде набагато простішим. Вже потім вирішувати делікатні питання стосовно мови, історичної спадщини тощо.

Я так розумію, що ви не прихильник зухвалої декомунізації?

Я антикомуніст точно, але так сам схильний зважати на почуття тих людей, для яких це щось значить. Коли в кожному подвір’ї на завді і на вулицях стояли пам’ятники Леніну, я вважаю що це занадто. Інші речі, коли це пов’язано з історичною спадщиною, архітектурою, та на них можна було б дивитися інакше. 

Стосовно нав’язування в рамках декомунізації. Це нав'язування без запиту у суспільства правильно, чи ні?

Я не прихильник вивішування на фасаді Київради портрету Бандери. З іншого боку, ви маєте зрозуміти людей, які розпочали процес декомунізації. Значна частина україномовного суспільства знаходиться під тиском довгі роки. Це позиція захисту, це позиція того, щоб повернути те, що у них було забрано. Коли мені говорять прихильники пом’якшення закону про мову, про те, що потрібно це робити негайно - я кажу завжди у відповідь людям, які знаходяться в позиції, коли їх притесняли, мову притесняли, а про історію не говорили. Ми погано знаємо цю історію.

Так само варто розбиратися з акцентами, як ми цю історію оцінюємо. Це не простий процес. Немає негайних рішень, але коли ми зрозуміємо, що культура в суспільстві діалогу, то ми чуємо одне одного, починаємо краще розуміти одне одного, чуємо аргументи і розуміємо, що нам сидіти за цим столом і виходити на вулицю спільно, а не лаючись.

Я не можу зрозуміти ту постанову звернення про прохання ЄС визнання СРСР у розв’язанні Другої Світової війни не менш винуватими, ніж Німеччина. Ця постанова надійшла в залу з вашого комітету, за вашим підписом. 

Це не з нашого комітету надійшло.

А з якого?

Здається, з міжнародного. Ви знаєте, я голосував “за” цю постанову. Я не сперечався з однієї причини, тому що якщо ми будемо більш уважно вивчати історію і розуміти, як складалися події на той час, це версія Радянської ідеології, що ми воз’єднали народи українські, білоруські. Це не проста тема, я шаную 9 травня. В мене родичі загинули під час цієї війни і я вважаю цей день перемоги, з одного боку. З іншого боку це також день пам’яті, тому що цей день приніс багато трагедії, якій власне і дозволили цій перемозі статися. До того, поки не почали масово помирати люди, які цю перемогу принесли. Вони прекрасно знали біль. Цього свята не було, такого урочистого, драматичного урочистого, що зараз відбувається в Росії. 

Чи варто зараз згадувати “правильну” історію і намагатися розповідати її враховуючи, що у нас зараз є війна?

В цьому сила і слабкість “Слуги народу”, адже їх обирала значна кількість громадян, які з ідеологічних питань дотримуються різних точок зору, чи можуть сперечатися один з одним. Як діалог в суспільстві, такий самий діалог відбувається в “Слузі народу”. Я не бачу в цьому нічого драматичного. Це нормальний дискурс, коли хтось запропонував, а хтось не погодився з цим питанням. Не потрібно робити з цього драми. Коли я сперечаюся з деякими колегами з фракції, які дотримуються іншої точки зору, я розумію, що ми маємо пройти не один, не два, не три, а більше раундів розмов для того, щоб ми могли розуміти один одного. В кінці кінців в найбільшій кількості випадків, ми знаходимо якесь спільне рішення.

- Я знаю, що вашу позицію підтримують у “Європейської солідарності”. Це пані Федина і пан В’ятрович.

Які не менш мене вважають ледь не русофілом.

- Вони так і говорять?

Вони критикують в недостатній патріотичності. Так само у нас склалася цікава ситуація в комітеті. Ми голосуємо одноголосно, особливо, коли мова йде про речі, в яких у нас немає суперечки. Наприклад, в підтримці культури чи креативних індустрій. Коли заходять ідеологічні дискусії, я намагаюся вислухати обидві сторони, але ми завжди шукаємо якийсь варіант компромісу.  

- В’ятрович і Федина, вони ж по суті є продовженням цієї передвиборчої кампанії в комітеті. 

Справа в тім, що ці люди щиро вірять в те, що говорять. Так часто, як і пан Кузьмін.  Це не той випадок, коли видається бажане за дійсне. Тоді очевидно, що треба знаходити ті шляхи, які залишають обидві сторони в рівні компромісу.

Я колись брав інтерв’ю в Миколи Аносова. Це був період перебудови, і в Радянському Союзі слово “компроміс” було ледве не богохульством. Була єдина правильна комуністична платформа. Він був апологетом компромісу. Він пояснював навіть з медичної сторони зору, чому це важливо. Це зберігає здоров’я людини. 

- Чому у вашій фракції, коли піднімається питання війни і миру, ніяк не можна знайти компромісу?

Фракція дійсно різна, є різні точки зору. Є точка зору людей, які вважають, що можливий старт переговорів з представниками ОРДЛО є фактично визнанням цих самопроголошених республік, які підтримуються Росією, і тому це теж делікатне питання.  Я розумію відчуття депутатів, які подумали після певних перемовин у Мінську, що є ризики. Я вдячний Офісу, який дослухався в одному з випадків про те, що такі ризики існують. І ми бачили в подальших версіях, що з’явилися запрошення до цих розмов, які були виселені з Донбасу, чи змушені були виїхати для того, щоб вони так само брали участь в перемовинах. Це делікатні сфери, там немає рішень, які не могли б дратувати ту чи іншу сторону. Якщо ми хочемо єднання, діалог і компроміс маємо знаходити.

Ресурси, які були застосовані на телеканал “Дім”, можна було набагато ефективніше витратити на громадян в ОРДЛО

- Телеканал “Дім” мовить на Крим і на ОРДЛО. Чи може він бути більш лояльним і компромісним?

Я не маю безпосередньої дотичності до цього проекту. Наскільки я розумію, він мовить в тестовому режимі. Нещодавно ми прийняли закон, який дозволяє запустити його в повній мірі. Він ще не працює в тому вигляді, в якому задумувався. Напевно, рано оцінювати те, що ми зараз бачимо.

- А цей телеканал взагалі потрібен?

Як платформа, з точки зору того, що було раніше, це був канал, на який було витрачено понад мільярд гривень, і який мовив на різні території різними мовами. Оскільки ми починали телеканал після революції “Ukraine.Now”, ми зрозуміли, наскільки важко потрапити в кабельні мережі. Ми зрозуміли, наскільки це витратний процес. Ресурси, які були витрачені на цей канал, можна було набагато більш ефективніше використати для наших громадян, які живуть на тимчасово окупованих територіях. 

- Чи збираються законодавці контролювати ринок інтернету, блогерів?

Ми намагалися йти поперед батька в пекло, коли робили спробу регуляції інтернет-простору. За той час, коли ми отримали порцію критики, і щодо врегулювання блогерів, якого в законі не було, ми витратили багато часу на розмови з Європейськими експертами, провели триденну онлайн-конференцію з Радою Європи. Я почув багато інформації, і в тому числі, врегулювати інтернет в Європі. За той час, поки ми перезапустили проект, і де ми використовуємо рекомендації Європейського Союзу і де немає інтернету, ми стикнулися з тим, що європейські колеги дуже просунулися в цьому напрямку. 

Якщо подивитися на той закон, який був прийнятий на початку року у Франції, які запроваджує достатньо серйозні санкції щодо видалення контенту, який пропагандує “мову ворожнечі”. 

- Але французький парламент дуже чітко пояснює, що таке “мова ворожнечі”.

Я наполягав, що в цій країні, яка живе в стані неоголошеної війни, не буде чіткого вираження “мови ворожнечі”, це недостатньо важкий інструмент, яким може користуватися орган, який впроваджує контроль. 

З іншого боку, коли на деяких телеканалах лунають заклики стосовно того, що у нас начебто громадянська війна, чи що війни немає, і ведучі не зупиняють таких гостей. Стосовно повноважень Національної Ради, це не наша придумка, що один орган регулює різний простір. Наразі Нацрада, яка є Конституційним органом, може і має експертизу, щоб регулювати різні медіа. 

- Які санкції, стосовно Youtube-контенту, які можуть не подобатися Нацраді чи політикам можна застосовувати, і чи це можна. Якій б ви канали заборонили чи обмежили?

Наразі мова про революцію Youtube в новій версії закону не йде. Я думаю, що якщо інтерв’ю з Поклонською з журналістської точки зору допустиме, то з конкретним терористом Гіркіним, я не думаю, що це було якесь яскраве журналістське рішення.

- Які ЗМІ чи окремі персони на вашу думку говорять “мовою ворожнечі”?

Я не буду зараз конкретно говорити. Але ті, які пропагують те, що російська агресія є добром для України, чи те, що захоплення Криму є добром для нашої країни - такий контент не має права бути.

Праймеріз щодо виборів у кандидати в мери від "Слуги народу" у Києві

- Чи не плануєте ви боротися за місце мера Києва?

Не кажи гоп, поки не перескочиш. Для цього потрібно провести голосування в Раді, має бути призначення (на посаду міністра - ред.). Наразі я залишаюся в статусі людини, яка оголосила, що бере участь у праймеріз щодо виборів у кандидати в мери від "Слуги народу" у місті Київ.

- Коли має відбутися праймеріз?

Я дуже сподіваюся, що через ініціативу депутатів, вони відбудуться раніше, ніж пізніше. На мій погляд, для перемоги "Слуги народу" у Києві, треба прийняти рішення якомога скоріше.

- Стосовно праймеріз, Качура, Дубінський і Тищенко. Хто на вашу думку має більше шансів?

Потрібно подивитися, хто ще з'явиться, це ж не остаточний список людей. Ми з Дубінським запропонували свої версії того, як має відбуватися праймеріз, ми окреслили яким шляхом можна йти. Після прийняття остаточного рішення, я зможу відповісти на ваше запитання.

Рекомендуємо